Постанова № 12407731, 23.11.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2010 № 05/902

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Баранця О.М.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Філіп С.Ю.;

від відповідача-1 Скляренко О.О.

від відповідача --2 не зявився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ підприємство з іноземними інвестиціями "Еконія"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.07.2010

у справі № 05/902 ( .....)

за позовом ПП "Охоронне агенство Гюрза"

до ТОВ підприємство з іноземними інвестиціями "Еконія"

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 130018,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватним підприємством "Охоронне агентство "Гюрза" (далі за текстом позивач) заявлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства з іноземними інвестиціями "Еконія" (далі за текстом відповідач-1) та до субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 (далі за текстом відповідач-2) про стягнення 62362,00 грн. боргу за надані послуги по охороні майна, 1184,88 грн. інфляційних нарахувань, 3% річних у сумі 712,46 грн. та з субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 - 1500,00 грн. штрафу. В якості судових витрат позивач просить стягнути 744,60 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, 25000,00 грн. сплати за надання правових послуг.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 02.07.2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства з іноземними інвестиціями "Еконія", м. Золотоноша, Черкаської області, вул. Шевченка, 24, код 35233190, на користь приватного підприємства "Охоронне агентство "Гюрза", с. Степанці Канівського району Черкаської області, вул. Київська, 5, код 32925394, 62362,00 грн. боргу, 1184,88 грн. інфляційних нарахувань, 712,46 грн. 3 % річних, 642,59 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 8720,00 грн. інших судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю Підприємства з іноземними інвестиціями «Еконія» подало апеляційну скаргу, в якій просить Поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 02.07.2010 року по справі № 05/902. Зупинити ухвалою виконавче провадження яке відкрито Постановою про відкриття виконавчого провадження № ВП 21867943 від 12.10.2010 року. Прийняти дану апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.07.2010 року по справі № 05/902 до свого провадження. Скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 02 липня 2010 року по справі № 05/902 та прийняти нове яким встановити розподіл судових витрат згідно вимог чинного законодавства та відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення судових витрат за послуги адвоката

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2010 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства з іноземними інвестиціями «Еконія» прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 05/902. Розгляд справи призначено на 23.11.2010 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду змінювався склад колегії суду.

В засідання суду, призначене на 23.11.2010 року відповідача-2 повноважних представників не направив та не повідомив суд про причини їх неявки, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Колегія суддів, вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача-2 враховуючи, що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між позивачем та відповідачем-1 26.09.2008 укладено договір № Х107 про надання послуг по охороні майна та цінностей. За цим Договором позивач здійснював охорону об'єкта, створивши при цьому чотири пости, а відповідач-1 зобов'язувався оплачувати послуги. 13.10.2008 укладено додаткову угоду, відповідно до якої охорону об'єкту було посилено шляхом створення ще двох постів. Таким чином, охорона об'єкту здійснювалась шістьма постами.

Відповідно до додаткової угоди від 07.09.2009 кількість постів було зменшено до чотирьох. Відповідно до додаткової угоди від 05.02.2010, на період з 05.02.2010 по 10.02.2010 було збільшено на дванадцять постів. Відповідно до цієї ж додаткової угоди з 10.02.2010 припинено дію Договору. В цей же день 10.02.2010 було складено акт звірки за Договором, відповідно до якого заборгованість відповідача-1 складає 62362,00 грн. Відповідач-1 не погасив заборгованість за Договором, що стало підставою для звернення до суду.

Відповідно до умов Договору поруки від 02.10.2008, укладеного між позивачем та відповідачем-2, останній поручився за належне виконання обов'язків відповідачем-1 за Договором.

Так, згідно п. 1.1. Договору поруки, відповідач-2 поручається перед позивачем за виконання обов'язків відповідача-1, які виникають за Договором. Розмір зобовязань за договором поруки становить 1500,00 грн.

Відповідно до п. 2.1 Договору, відповідач-1 розраховується за надані послуги щомісячно до 10 числа місяця, в якому надаватимуться послуги шляхом перерахування коштів на рахунок позивача згідно предявлених рахунків і актів виконаних робіт.

Позивачем подано акти виконаних робіт за період жовтень 2008 по 10.02.2010 роки. Акти підписано представниками позивача та відповідача-1, які завірено круглими печатками сторін.

Відповідно з актами виконаних робіт за вказаний період відповідач-1 повинен був сплатити за час дії Договору 425104,00 грн. Сплачено 362742,00 грн. борг становить 62362,00 грн. Вказана сума боргу підтверджується актом звірки розрахунків та не заперечується представником відповідача-1.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов цілком законного висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення 62362,00 грн. боргу.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів даної справи, позивач просить стягнути з відповідача-1 1184,88 грн. інфляційних нарахувань та 3 % річних у сумі 712,46 грн., колегія суддів, перевіривши розрахунки вказаних сум, встановила, що вони зроблені вірно, і відповідно суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення останніх.

Окрім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача - 25000,00 грн. витрат по оплаті наданих юридичних послуг. Також, представник позивача просить суд додатково стягнути з відповідача-12025,00 грн., витрачених на проїзд з м. Києва до м. Черкаси для участі у судових засіданнях. В підтвердження вказаної суми представник позивача надав суду три платіжних доручення на 684,00 грн. кожне.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема, з державного мита, оплати послуг витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, послуг адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року №02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України", господарський суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, має враховувати, що відшкодування судових витрат, крім державного мита, не повинне бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. Суд, з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Відповідно до абзацу 3 п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 №01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права", за яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають оплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими нормами видатки на службові відрядження (якщо їх встановлено); вартість економних транспортних послуг; час, який би міг витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів.

Колегія суддів цілком погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що визначена позивачем та його представником сума за надані юридичні послуги у розмірі 25000,00 грн. є неспіврозмірною з витратами на підготовку та складання позовної заяви, виходячи із складності спору, розгляду справи у судовому засіданні щодо доведення позовних вимог.

Тому суд першої інстанції, з урахуванням обставин даної справи, правомірно обмежив розмір витрат, повязаних з оплатою адвоката, до 8000,00 грн.

Представник позивача тричі приймав участь у судовому засіданні, що обумовлено його переїзд з м. Києва у м. Черкаси.

Спосіб та вид транспорту залежить від бажання сторони у справі. Витрати на переїзд відносяться до інших витрат, що входять до складу судових витрат. Разом з тим, такі витрати повинні відповідати вартості економних транспортних послуг.

Суд першої інстанції обґрунтовано врахував фізичні вади представника по зору, що обумовлює необхідність присутності супроводжуючого, та дійшов правомірного висновку про те, що економні транспортні витрати щодо переїзду представника позивача та супроводжуючої його особи з м. Києва до м. Черкаси і у зворотньому напрямку в ході розгляду справи, становить 720,00 грн.

Як вбачається з матеріалів даної справи, позивач, посилаючись на п.1.1 договору поруки від 02.10.2008, просить стягнути з відповідача-2 штраф у розмірі 1500,00 грн.

Відповідно до п. 1.1 вищевказаного договору, відповідач-2 поручається перед позивачем за виконання обовязку відповідача-1 згідно п. 2.1 Договору, а саме: за своєчасне внесення плати за отримані послуги по охороні майна. Відповідач-2 зобовязаний у разі порушення боржником обовязку за Договором відшкодовувати збитки позивача на підставі письмової вимоги (п.3.1).

Штраф не є збитками. Договором поруки не передбачено обовязок відповідача-2 сплачувати штраф за несвоєчасне проведення розрахунку відповідачем-1 за отримані послуги по охороні майна.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов цілком законного та обґрунтованого висновку про те, що позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Черкаської області від 02.07.2010 року у справі № 05/902.

Доводи наведені відповідачем-1 в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Черкаської області від 02.07.2010 у справі № 05/902 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 05/902 повернути до господарського суду Черкаської області.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя

Судді

24.11.10 (відправлено)