Постанова № 12407727, 22.11.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2010                                                                                           № 36/186

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Григоровича О.М.

суддів:           

за участю секретаря

судового засідання

за участю представників сторін

від позивача: Боднар ;М.Б., представник, довіреність № 01-06-661 від 17.11.2010;

Бондар В.С., представник, довіреність № 01-05-624 від 28.10.2010;

від відповідача: Шкурат О.П., представник, довіреність № 01-3982/11-16 від 09.09.2008;

від третьої особи 1: Семчишин В.А., представник, довіреність 07-395 від 18.03.2010;

від третьої особи 2: Марцинів В.П., представник, довіреність № 0330/2 від 25.10.2010;

від третьої особи 3: Пелехатий Я.О., представник, довіреність № 01-15/891 від 19.11.2010;

розглянувши апеляційну скаргу Тернопільсько-Подільської єпархії УАПЦ

на рішення Господарського суду м.Києва від 30.08.2010

у справі № 36/186 ( )

за позовом                               Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту ім. Тараса Шевченка;

до                                                   Тернопільської обласної державної адміністрації;

треті особи           1. Тернопільська обласна рада;

           2. Тернопільсько-Подільська єпархія УАПЦ;

           3. Управління містобудування та архітектури Тернопільської обласної державної адміністрації;

про                                                   визнання пунктів розпорядження недійсними та їх скасування

постанова прийнята 22.11.2010, оскільки відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України засідання суду відкладалось слуханням з 01.11.2010 до 22.11.2010

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.08.2010 у справі № 36/186 задоволено повністю позов Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту ім. Тараса Шевченка до Тернопільської обласної державної адміністрації, треті особи Тернопільська обласна рада, Тернопільсько-Подільська єпархія УАПЦ про визнання пунктів розпорядження недійсними та їх скасування.

          Не погодившись з рішенням суду, Тернопільсько-Подільська єпархія УАПЦ подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати.

          Апеляційну скаргу мотивовано тим, що висновки, викладені в рішенні суду, не відповідають обставинам справи, а також судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права.

          Зокрема, скаржник посилається, що приміщення гуртожитку, яке передане у власність Тернопільської єпархії УАПЦ за спірним розпорядженням є невід’ємною частиною культової споруди і знаходиться на земельній ділянці, необхідній для обслуговування цієї споруди, тому передача зазначеного приміщення правомірно була здійснена Тернопільською обласною державною адміністрацією.

          Також, заявник вказує на те, що судом не вірно зроблений висновок, що приміщення гуртожитку перебувало у комунальній власності на момент прийняття спірного розпорядження і перейшло у державну власність тільки після прийняття розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 № 635-р, оскільки дане твердження спростовується положеннями цього розпорядження.

          Крім того, скаржник зазначає висновок суду, що приміщення гуртожитку не належать до культової споруди не відповідає обставинам справи, оскільки висновок від 30.01.2009 № 2173 будівельно-технічної експертизи є неповним (експертом не досліджені питання, чи є в комплексі ліцею культова споруда та чи є приміщення північного крила невід’ємною частиною даної споруди).

          Кременецький обласний гуманітарно-педагогічний інститут ім. Тараса Шевченка у відзиві на апеляційну скаргу Тернопільсько-Подільської єпархії УАПЦ та представник в засіданні суду проти доводів скарги заперечував, просив рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2010 у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу Тернопільсько-Подільської єпархії УАПЦ – без задоволення.

          Тернопільська обласна державна адміністрація у відзиві на апеляційну скаргу Тернопільсько-Подільської єпархії УАПЦ та представник в засіданні суду доводи скарги підтримав, просив рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2010 у даній справі скасувати, в позові відмовити, а апеляційну скаргу Тернопільсько-Подільської єпархії УАПЦ – задовольнити.

          Тернопільська обласна рада у відзиві на апеляційну скаргу Тернопільсько-Подільської єпархії УАПЦ проти доводів скарги не підтримала та просила суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови врахувати вимоги Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації”, а також фактичну ситуацію з приводу передачі у власність Тернопільсько-Подільській єпархії УАПЦ приміщень Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту ім. Тараса Шевченка за спірним розпорядженням.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2010 зобов’язано надати: позивача: 1) нормативно-правове обґрунтування позовних вимог; 2) письмові пояснення з документальним обґрунтуванням, відносно приміщень, що знаходяться по вул. Ліцейній, 1 та вул. Ліцейній, 14 (чи є це одним приміщенням?); відповідача: 1) письмові пояснення щодо позовних вимог та відзив на апеляційну скаргу з документальним обґрунтуванням; 2) оригінали для огляду в засіданні суду та належним чином засвідчені копії в матеріали справи звернення Тернопільсько-Подільського єпархіального управління УАПЦ, висновки Управління містобудування та архітектури облдержадміністрації, Кременецької та Заліщицької райдержадміністрацій, на підставі яких Тернопільською обласною державною адміністрацією прийнято рішення від 10.08.2001 № 362; третю особу 2: 1) для огляду в засіданні суду оригінал акта прийняття-передачі основних засобів від 01.08.2002; 2) письмові пояснення з документальним обґрунтуванням щодо виконання п. 1 розпорядження від 10.08.2001 № 362; 3) оригінал для огляду в засіданні суду та належним чином засвідчену копію в матеріали справи рішення виконкому Кременецької міської ради від 31.10.2002 № 344; третю особу 3: 1) письмові пояснення щодо позовних вимог та відзив на апеляційну скаргу з документальним обґрунтуванням; 2) оригінали для огляду в засіданні суду та належним чином засвідчені копії в матеріали справи звернення Тернопільсько-Подільського єпархіального управління УАПЦ, висновки Управління містобудування та архітектури облдержадміністрації, Кременецької та Заліщицької райдержадміністрацій, на підставі яких Тернопільською обласною державною адміністрацією прийнято рішення від 10.08.2001 № 362.

          Також, цією ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Управління містобудування та архітектури Тернопільської обласної державної адміністрації.

          На виконання вимог зазначеної вище ухвали суду представником позивача в засіданні суду 22.11.2010 надано копії листів від 15.09.2008 № 7/1-19-548, від 05.03.2009 № 3/1-67, від 01.04.2009 № 7/1-18-94 та від 13.04.2009 №01-530-3/22, а також оригінали двох листів від 03.11.2010 № 911, проте письмові пояснення, відносно приміщень, що знаходяться по вул. Ліцейній, 1 та вул. Ліцейній, 14 (чи є це одним приміщенням?) позивачем до суду не надано. Представником третьої особи 2 вимоги ухвали суду не виконані. Третьою особою 3 вимоги ухвали суду виконані.

          Управління містобудування та архітектури Тернопільської обласної державної адміністрації у відзиві на апеляційну скаргу Тернопільсько-Подільської єпархії УАПЦ та представник в засіданні суду доводи скарги підтримав, просив рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2010 у даній справі скасувати, в позові відмовити, а апеляційну скаргу Тернопільсько-Подільської єпархії УАПЦ – задовольнити.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

          08.05.1991 рішенням Тернопільської обласної Ради народних депутатів „Про реорганізацію Кременецького педагогічного училища ім. Т.Шевченка” створено Кременецький обласний комунальний педагогічний коледж ім. Т.Г.Шевченка шляхом реорганізації Кременецького педагогічного училища ім. Т.Шевченка.

Рішенням Тернопільської обласної ради народних депутатів від 16.07.1992 затверджено перелік об’єктів комунальної власності області, що передані в управління обласної державної адміністрації. До зазначеного переліку було включено Кременецький обласний комунальний педагогічний коледж ім. Т.Г.Шевченка.

Комунальна власність області, відповідно до п. 2 зазначеного рішення не може відчужуватись, передаватись в оренду, змінювати суб’єкта власності, використовувати його не за призначенням, перепрофільовуватись без згоди на те обласної ради народних депутатів.

Рішенням Тернопільської обласної ради від 26.07.2002 № 37 „Про створення Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту ім. Тараса Шевченка” створено Кременецький обласний гуманітарно-педагогічний інститут ім. Тараса Шевченка на базі Кременецького обласного комунального педагогічного коледжу ім. Т.Г.Шевченка, що ліквідується.

Майно (в тому числі навчальні корпуси і гуртожитки) Кременецького обласного комунального педагогічного коледжу ім. Т.Г.Шевченка, які перебували на його балансі, передано на баланс новоствореного Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту ім. Тараса Шевченка.

04.05.2001 на засіданні робочої групи облдержадміністрації по вивченню можливості передачі УАПЦ колишніх церковних приміщень у м. Кременці по вул. Ліцейній, 1 в присутності ректора Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту ім. Тараса Шевченка Ломаковича А.М. та Предстоятеля УАПЦ Митрополита Мефодія складено протокол, з якого вбачається, що проводилось обговорення питання про передачу колишніх церковних приміщень у м. Кременець по вул. Ліцейній, 1 Тернопільсько-Подільській єпархії УАПЦ згідно доручення голови облдержадміністрації від 23.04.2001 № 30 та, заслухавши висловлені ректором Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту ім. Тараса Шевченка Ломаковичем А.М. пропозиції про передачу УАПЦ гуртожитку № 2 по вул. Ліцейній, 1 за умови забезпечення студентів, що проживають у цьому гуртожитку іншим житлом вирішили, зокрема, просити облдержадміністрацію передати зазначені приміщення Тернопільсько-Подільській єпархії УАПЦ.

          Тернопільською обласною державною адміністрацією 10.08.2001 прийнято Розпорядження № 362 „Про передачу приміщень у власність Тернопільсько-Подільської єпархії УАПЦ”, яким передано у власність Тернопільсько-Подільському єпархіальному управлінню УАПЦ приміщення гуртожитку Кременецького педколеджу, розташовані у північному крилі пам'ятки архітектури державного значення комплексу ліцею 1731 - 1743 рр. по вул. Ліцейній, 1 у м. Кременці, для утворення Кременецького вікаріату УАПЦ (п. 1 розпорядження).

Також, п. 2 даного розпорядження зобов’язано Управління освіти і науки облдержадміністрації в установленому порядку вирішити питання оренди частини приміщення гуртожитку професійно-технічного училища № 6 м. Кременця, вул. Санаторійна, 1 для проживання студентів, які будуть відселені з приміщення гуртожитку № 2 Кременецького педколеджу.

Пунктом 3 зазначеного розпорядження зобов’язано Кременецьку районну державну адміністрацію до початку навчального року вирішити питання проведення ремонтних робіт орендованої частини приміщення.

Розпорядженням голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 21.10.2002 №427 внесено зміни до розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 10.08.2001 № 362 „Про передачу приміщень у власність Тернопільсько-Подільської єпархії УАПЦ”, а саме у тексті та заголовку вказаного розпорядження слова „Тернопільсько-Подільська єпархія УАПЦ та Тернопільсько-Подільське єпархіальне управління УАПЦ” в усіх відмінках замінено словами „Тернопільська єпархія УАПЦ”.

          Звертаючись до суду із даним позовом, Кременецький обласний гуманітарно-педагогічний інститут ім. Тараса Шевченка зазначає, що всупереч рішення Тернопільської обласної ради народних депутатів від 16.07.1992, питання щодо передачі приміщення гуртожитку по вул. Ліцейній, 1 на розгляд обласної ради не виносилось, акт приймання-передачі не містить підписів представників обласної ради як власника приміщення та представників навчального закладу як балансоутримувача.

          Також, позивач посилається на те, що спірне розпорядження від 10.08.2001 № 362 не виконане належним чином, зокрема, не виконано п. 2 розпорядження та не вирішено питання оренди частини приміщення гуртожитку професійно-технічного училища № 6 м. Кременця, вул. Санаторійна, 1 для проживання студентів, які будуть відселені з приміщення гуртожитку № 2 Кременецького педколеджу.

          Таким чином, позивач просить визнати недійсними та скасувати пункти 1, 2, 3 розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 10.08.2001 № 362 „Про передачу приміщень у власність Тернопільської єпархії УАПЦ”, як таке, що суперечить ч. 2 ст. 17 Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації”.

          Пунктом 1 роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 №02-5/35 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” встановлено, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

          Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову (п. 2 роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів”).

          Відповідно до п. 7 роз’яснення Вищого арбітражного суду України 29.02.1996 № 02-5/109 „Про деякі питання, що виникають при застосуванні Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації” передбачено, що відповідно до ст. 17 Закону культові будівлі і майно, які складають державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - Уряду цієї Республіки. Слід мати на увазі, що згідно з п. 3 Указу Президента України від 04.031992 № 125 „Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна” зазначені державні органи зобов'язані протягом 1992 - 1993 років здійснити передачу релігійним громадам у власність чи безплатне користування культових будівель, що використовуються не за призначенням. (Розпорядженням Президента України від 22.06.1994 № 53/94 ц. р. дію цього пункту продовжено до 01.12.1997). Отже, згідно з цим Указом допускається не лише повернення, а й передача у власність релігійних громад культових будівель. Зазначена передача культових будівель у власність релігійних громад, які не були їх власниками, можлива за умови, якщо в населеному пункті немає законного претендента на ці будівлі, тобто релігійної громади тієї конфесії (віросповідної приналежності), якій належала будівля на момент її переходу у власність держави.

          Рішення компетентного державного органу, зазначеного у ст. 17 Закону, про повернення або передачу культової будівлі або майна у власність конкретної релігійної громади є необоротним, тобто таким, що не може бути скасовано наступним рішенням цього ж органу. Перехід права власності на будівлю або інше майно може бути визнано недійсним лише за рішенням суду у встановленому законодавством порядку (п. 9.9 роз’яснення).

          Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації” культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим.

Таким чином, зазначена норма права стосується саме культових будівель і майна, які становлять державну власність.

          В матеріалах справи наявна довідка Тернопільської обласної ради від 27.07.2006 № 08-506 (а.с. 25) якою рада підтвердила, що станом на 21.08.2000 на балансі позивача перебували будівлі та споруди по вул. Ліцейній, 1 в м. Кременець, зокрема, будівля біостаціонару, учбовий корпус №1, будівля спорткомплексу, гуртожиток № 2 та північний і південний навчальні корпуси, а також інші споруди, але вони вже носять інші адреси.

          Отже, балансоутримувачем спірних приміщень вул. Ліцейній, 1 в м. Кременець визначено позивача.

          Відповідно до висновку від 30.01.2009 № 2173 будівельно-технічної експертизи, зробленої в рамках справи № 15-а/58-1342 Господарського суду Тернопільської області, приміщення північного крила комплексу ліцею у м. Кременець по вул. Ліцейна, 1 не належать до культових споруд, так як дана будівля не має характерних ознак культової споруди і споруджувалась та використовувалась на протязі експлуатації як книгарня з друкарнею та квартирами для вчителів, а в подальшому і на час огляду – як гуртожиток.

          Статтею 42 ГПК України встановлено, що висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

          Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

          Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

          Тернопільсько-Подільська єпархія УАПЦ листом від 20.02.2001 № 24 (а.с. 82) звернулась до Тернопільської обласної ради з проханням передати єпархії комплекс колишньої Волинської Духовної Семінарії, в якому на даний час розміщений Кременецький коледж. Оренду приміщень, потрібних коледжу для нормального функціонування учбового процесу єпархія гарантувала.

          Тернопільська обласна рада листом від 11.03.2001 № 10-143/22-19 (а.с. 83) з посиланням на лист Тернопільсько-Подільській єпархії УАПЦ від 20.02.2001 № 24 повідомила єпархії, що будівлі, про які йдеться у листах не перебувають у комунальній власності області, є пам’яткою архітектури державного значення та знаходяться на балансі управління містобудування і архітектури облдержадміністрації.

          Натомість, ні в листі Тернопільсько-Подільської єпархії УАПЦ від 20.02.2001 № 24, ні в листі Тернопільської обласної ради від 11.03.2001 № 10-143/22-19 не конкретизовано адресу споруди, про яку йдеться, а тому не можна стверджувати, що мова йде саме про спірні приміщення, що знаходяться в м. Кременець по вул. Ліцейна, 1.

          01.08.2002 між Управлінням містобудування та архітектури облдержадміністрації та Тернопільсько-Подільською єпархією УАПЦ складено акт прийняття-передачі основних засобів, за яким на підставі розпорядження Тернопільської обласної державної адміністрації від 10.08.2001 № 362 передано з балансу Управління містобудування та архітектури облдержадміністрації у власність Тернопільсько-Подільській єпархії УАПЦ комплекс ліцею у м. Кременець по вул. Ліцейній, 14.

          При цьому, слід звернути увагу на коротку характеристику об’єкта, що описаний в акті. Це комплекс ліцею з костьолом, який збудовано у 1731-1743 роках... Саме про це приміщення йде мова в розпорядженні Тернопільської обласної державної адміністрації від 10.08.2001 № 362, на підставі якого складено зазначений акт. Проте, в п. 1 вказаного розпорядження передбачено передачу у власність Тернопільсько-Подільській єпархії УАПЦ приміщення гуртожитку Кременецького педколеджу, розташовані у північному крилі пам'ятки архітектури державного значення комплексу ліцею 1731 - 1743 рр. по вул. Ліцейній, 1 у м. Кременці, а не по вул. Ліцейна,14.

Таким чином, за актом від 01.08.2002 на підставі оскаржуваного розпорядження було передано у власність Тернопільсько-Подільській єпархії УАПЦ приміщення, яке має зовсім іншу адресу (по вул. Ліцейній, 14), ніж зазначено в розпорядженні (по вул. Ліцейній, 1).

          В матеріалах справи наявне свідоцтво про право власності на будинок гуртожитку по вул. Ліцейній, 14 в м. Кременець, що належить Тернопільсько-Подільській єпархії УАПЦ. Свідоцтво видане на підставі рішення виконкому Кременецької міської ради від 31.10.2002 № 344 та записане в реєстраційну книгу № 1 за реєстровим № 12 від 21.11.2002.

          В засіданні суду 22.11.2010 представником позивача надано листи Кременецького районного комунального бюро технічної інвентаризації від 03.11.2010 № 911, якими повідомлено позивачу (на його запит від 02.11.2010 № 01-09-627), що згідно архівних документів нежитлова будівля (гуртожиток) по вул. Ліцейна, 1 в м. Кременець не зареєстрована, а право власності зареєстроване на нежитлову будівлю (гуртожиток) по вул. Ліцейній, 14 в м. Кременець.

          Крім того, в засіданні суду на поставлене питання чи був виконаний п. 2 спірного розпорядження, представник Тернопільської обласної державної адміністрації відповів, що п. 2 розпорядження Тернопільської обласної державної адміністрації від 10.08.2001 № 362 виконаний не був.

          Враховуючи все вищезазначене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано встановив про наявність підстав для визнання недійсними пунктів 1, 2, 3 розпорядження Тернопільської обласної державної адміністрації від 10.08.2001 № 362 „Про передачу приміщень у власність Тернопільсько-Подільської єпархії УАПЦ”.

          Під час розгляду справи в суді першої інстанції представником Тернопільсько-Подільської єпархії УАПЦ подано письмові пояснення на позов (а.с. 74-77), в яких він заявляє про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду із даним позовом.

          До того ж, звертаючись до суду із позовом, позивач просив визнати поважною причину пропуску строку звернення до суду із даним позовом.

          Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

          Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

          Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

          Як вже зазначалось вище, 04.05.2001 на засіданні робочої групи облдержадміністрації по вивченню можливості передачі УАПЦ колишніх церковних приміщень у м. Кременці по вул. Ліцейній, 1 в присутності ректора Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту ім. Тараса Шевченка Ломаковича А.М. та Предстоятеля УАПЦ Митрополита Мефодія складено протокол, з якого вбачається, що проводилось обговорення питання про передачу колишніх церковних приміщень у м. Кременець по вул. Ліцейній, 1 Тернопільсько-Подільській єпархії УАПЦ згідно доручення голови облдержадміністрації від 23.04.2001 № 30 та, заслухавши висловлені ректором Ломаковичем А.М. пропозиції про передачу УАПЦ гуртожитку № 2 по вул. Ліцейній, 1 за умови забезпечення студентів, що проживають у цьому гуртожитку іншим житлом вирішили, зокрема, просити облдержадміністрацію передати зазначені приміщення Тернопільсько-Подільській єпархії УАПЦ.

          Натомість, підпис Ломаковича А.М. на даному протоколі відсутній, але із тексту протоколу вбачається про присутність зазначеної особи на засіданні. Більш того, зазначено, що Ломаковича А.М. заслуховували по конкретному питанню, по якому він висловлював свої міркування.

          Непідписання Ломаковичем А.М. протоколу від 04.05.2001 не підтверджує його відсутність, а свідчить, можливо, про його незгоду відносно прийнятого комісією рішення.

          Таким чином, позивачу 04.05.2001 стало відомо про порушення питання щодо передачі спірного приміщення Тернопільсько-Подільській єпархії УАПЦ.

          Заперечуючи проти присутності Ломаковича А.М. 04.05.2001 на засіданні робочої групи облдержадміністрації по вивченню можливості передачі УАПЦ колишніх церковних приміщень у м. Кременці по вул. Ліцейній, 1, представник позивача не підтверджує це належними засобами доказування в розумінні ст. ст. 32, 33 ГПК України.

          Оскільки перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а позивач довідався про порушення свого права 04.05.2001, про що свідчить протокол від 04.05.2001, то колегія суддів вважає, що право на даний позов у Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту ім. Тараса Шевченка виникло в 2001 році і саме з цього часу починається відлік строку, в межах якого позивач мав можливість звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права.

          Враховуючи вищезазначене та керуючись нормами ст. 257 ЦК України, строк на звернення до суду із даним позовом сплинув у 2004 році, а позивач звернувся до суду з позовом у 2009 році.

          Колегією суддів встановлено, що право позивача порушено, але строк позовної давності пропущений без поважних причин.

          Таким чином, відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (див. постанову Верховного Суду України від 25.03.2003 №14/68).

          За наведених обставин, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2010 у справі № 36/186 підлягає скасуванню.

          Судові витрати по справі, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на Кременецький обласний гуманітарно-педагогічний інститут ім. Тараса Шевченка.

          На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Тернопільсько-Подільської єпархії УАПЦ на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2010 у справі № 36/186 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2010 у справі № 36/186 скасувати.

3. В позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту ім. Тараса Шевченка (47003, Тернопільська обл., Кременецький район, м. Кременець, вул. Ліцейна, 1, корпус, 1, код ЄДРПОУ 02125556) на користь Тернопільсько-Подільської єпархії УАПЦ (46000, м. Тернопіль, вул. Руська, 22, Церква Різдва Христового) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. витрат, пов’язаних з відшкодуванням державного мита за подання апеляційної скарги.

5. Повернути Кременецькому обласному гуманітарно-педагогічному інституту ім. Тараса Шевченка (47003, Тернопільська область, Кременецький район, м. Кременець, вул. Ліцейна, 1, корпус 1, код ЄДРПОУ 02125556) 198,50 грн. надлишково сплачених коштів за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, перехованих платіжним дорученням від 16.02.2010 № 74. Платіжне доручення від 16.02.2010 № 74 залишити в матеріалах справи № 36/186.

6. Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ на виконання п. п. 4, 5 зазначеної постанови суду.

7. Справу № 36/186 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

24.11.10 (відправлено)