Постанова № 12407726, 23.11.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2010                                                                                           № 37/346

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Марковська В.В.;

від відповідача – Юрко О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу АЕК "Київенерго" в особі структурного підрозділу "Енергозбут Київенерго"

на рішення Господарського суду м.Києва від 15.09.2010

у справі № 37/346 ( .....)

за позовом                               АЕК "Київенерго" в особі структурного підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до                                                   Управління освіти виконавчого органу Дарницької районної в м. Києві ради (Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації)

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 797236,82 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного підрозділ) «Енергозбут Київенерго» до Управління освіти Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації про стягнення 780088,48 грн. основного боргу, 11185,11 грн. інфляційних нарахувань та 5963,03 грн. трьох річних відсотків у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 1310344 від 01.11.2001 року на постачання теплової енергії в гарячій воді та додатками до нього.

          Рішенням господарського суду м. Києва від 15.09.2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з Управління освіти Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації (02091. м. Київ. Харківське шосе. 168-К. код СДРПОУ 26078028) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» (01001. м. Київ, площа 1.Франка. 5, код ЄДРПОУ 00131305) 4313 (чотири тисячі триста тринадцять) гри. 79 коп. інфляційної складової боргу, 5963 (п"ять тисяч дев'ятсот шістдесят три) грн. 03 коп. трьох річних процентів, 7903 (сім тисяч дев'ятсот три) грн. 65 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 780088,48 грн. основного боргу припинено. В решті позовних вимог відмовлено.

          Не погоджуючись із вказаним рішенням суду Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» подала апеляційну скаргу, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати рішення господарського суду м. Києва від 15.09.2010 року в частині відмови інфляційної складової боргу та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині повністю.

          Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт наголошує на тому, що рішення Господарського суду м. Києва від 15.09.2010 року у справі № 37/346 винесене з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права в частині відмови інфляційної складової боргу у розмірі 6872,31 грн., оскільки при розгляді справи судом порушено загальні принципи судочинства, закріплені ст. 4 (порядок прийняття судових рішень) та ч. 3 ст. 84 ГПК України, а саме не зазначено законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення про відмову в частині позовних вимог.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2010 року апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 37/346.

          Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду змінювався склад колегії суду.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

          Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго» (енергопостачальна організація) та Управлінням освіти Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації (абонент) був укладений договір на посичавши теплової енергії в гарячій воді № 1310344 від 01.11.2001 року відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої воли на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, а абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатку № 4 до даного договору.

          Умови зазначеного договору свідчать про те. що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

          У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Згідно з п. 5.1. договору № 1310344 від 01.11.2001 року облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку.

          Відповідно до п. 5.3. вищезазначеного договору, абонент, який має прилади обліку. щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії. в терміни передбачені у додатку № 1 до даного договору.

          Згідно з п. 4 додатку № 1 до договору № 1310344 від 01.11.2001 року дата зняття абонентом показників приладів обліку - по 25 число поточного місяця, надання звіту в МВРТ № 2 - не пізніше 28 числа. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.

          Додатками № 3 та № 4 до договору № 1310344 від 01.11.2001 року визначено тарифи на теплову енергію та порядок розрахунків за спожиту теплову енергію.

          Відповідно до п. 2 додатку № 4 до договору № 1310344 від 01.11.2001 року абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 7 за адресою: м. Київ. вул. Драгоманова, 40-В, розрахункова група, тел. 570-33-06, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ). та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

          Згідно з п. 3 та пп. 3.1. вищевказаного додатку, сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому, в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно додатку № 1 до договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку. якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.

          Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

          Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільною кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

          До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодекс) України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до статей 525. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

          Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

          Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Як було вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуск) теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 1310344 від 01.11.2001 року та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю.

          Як вбачається з матеріалів даної справи, Відповідач в процесі розгляду справи в суді першої інстанції надав на підтвердження сплати заборгованості за спожиту теплову енергію за договором № 1310344 від 01.11.2001 року платіжні доручення № 3117 від 05.08.10 р. на суму 253447,67 грн. № 3081 від 05.08.10 р. на суму 272272,44 грн. № 3204 від 11.08.210 р. на суму 354123,67 грн. та № 3646 від 27.08.10 р. на суму 481658,18 грн., з яких вбачається, що Управління освіти Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації погасило заборгованість, яка виникла за період 3 01.02.10 р. до 01.06.10 р. повністю.

          Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

          З огляду на викладене, враховуючи факт того, що оплата суми основного боргу 780088,48 грн. була здійснена відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого та правомірного висновку, що провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 780088,48 грн. основного боргу підлягає припиненню в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

          Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індекс) інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений Договором або законом.

          Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

          Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

          Також, слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

          Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання за договором № 1310344 від 01.11.2001 року станом на 01.06.2010 року, колегія суддів перевіривши виконаний судом першої інстанції розрахунок інфляційних нарахувань в сумі 4313,79 та трьох відсотків річних в сумі 5963,03 грн., вважає останній обґрунтованим та правомірним, і відповідно суд першої інстанції дійшов цілком законного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

          Позивач помилково не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов’язані із встановленням рівня інфляції у квітні 2010 року та травні 2010 року.

          Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

          За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 15.09.2010 року у справі № 37/346.

          Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

          На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 15.09.2010 року у справі № 37/346 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          2. Справу № 37/346 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

24.11.10 (відправлено)