Постанова № 12407724, 23.11.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2010                                                                                           № 47/392

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Мойсик М.В.;

від відповідача – не з’явився.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом"янської районної у м. Києві ради

на рішення Господарського суду м.Києва від 22.09.2010

у справі № 47/392 ( .....)

за позовом                               Комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом"янської районної у м. Києві ради

до                                                   ТОВ "Оазис-Інтернет"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 5441,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 4954,87 грн. основної заборгованості, 199,05 грн. пені, 287,18 грн. – компенсації плати за землю, а також відшкодування витрат по сплаті державного мита. та послуг інформаційно –технічного забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду м. Києва від 22.09.2010 року у справі № 47/392 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Оазис - Інтернет” (код ЄДРПОУ 30928346, адреса: 03151, м. Київ, вул. Мішина 2) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Комунального підприємства “Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду” Солом’янської районної у місті Києві ради (код ЄДРПОУ 35756919, адреса: м. Київ, вул. Соціалістична, 6) суму заборгованості в розмірі 4954 (чотири тисячі дев’ятсот п’ятдесят чотири) грн. 87 коп., а також 92 (дев’яносто дві) грн. 89 коп. витрат по сплаті державного мита та 214 (двісті чотирнадцять) грн. 91 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині –відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 22.09.2010 року Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом’янської районної у місті Києві ради подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду м. Києва від 22.09.2010 року скасувати частково та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної ради в частині стягнення з ТОВ «Оазис-Інтернет» видатків компенсації витрат по сплаті за землю в розмірі 287 грн. 18 коп. та стягнення пені за прострочення платежів в сумі 199 грн. 05 коп. Стягнути з Відповідача на користь Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради сплачене держмито в сумі 153 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт наголошує на тому, що рішення прийняте з порушенням норм матеріальних норм в частині відмови стягнення компенсації плати за землю та пені за прострочення платежів.

Відповідач продовжує фактично використовувати приміщення за адресою: м. Київ, вул. Г.Тупикова, 3/1 що є підтвердженням невиконання господарських зобов'язань перед Власником майна та особою яка уповноважена власником утримувати майно на праві господарського відання (п. 1.1 Статуту КП «Дирекція»).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2010 року апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом’янської районної у місті Києві ради прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 23.11.2010 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

В судове засідання 23.11.2010 року представник відповідача не з’явився про причини неявки суд не повідомив.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача враховуючи, що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно договору № 533/І від 29.10.2008, позивач зобов’язався передати відповідачу, а останній зобов’язався прийняти в оренду нежиле приміщення за адресою: м. Київ, вул. Генерала Тупикова 3/1, загальною площею 19,7 кв.м, у тому числі підвал –19,7 м2, згідно акту-прийому передачі, що передбачено п.п. 1.1, 4.1 договору.

Згідно п. 3.1, 3.2 договору оренди, орендну плату встановлено в розмірі 763,89 грн., яку орендар повинен перераховувати незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно до 1-го числа місяця наступного за звітним (п.3.8 договору).

Згідно п.3.5 договору, відповідач зобов’язався компенсувати видатки по платі за землю. Пунктом 9.1 договору, строк дії договору встановлено до 29.10.2009 року.

Згідно акту прийому-передачі від 29.10.2008 року, підписаний повноважними представниками позивача та відповідача, та посвідчені відповідними печатками, копія якого додана до матеріалів справи, а оригінал було досліджено у судовому засіданні, позивач передав, а відповідач прийняв об’єкт оренди загальною площею 19,7 м 2 .

Рішенням Господарського суду міста Києва № 30/245 від 09.07.2009 договір оренди № 533/І від 29.10.2008 було розірвано, та зобов’язано відповідача звільнити займане приміщення згідно наведеного договору, передавши наведене вище приміщення за актом прийому-передачі позивачу.

Згідно акту прийому-передачі від 04.01.2010 відповідач повернув позивачу частину приміщення, загальною площею 7,2 МЗК м2, яке у відповідача знаходилось відповідно до договору № 533/І від 29.10.2008 року.

Відповідачем не було повернуто позивачу приміщення загальною площею 12,5 м2, відповідач не здійснював плату за фактичне користування приміщенням позивача та компенсацію видатків по платі за землю, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість у розмірі 4954,87 грн. – основної заборгованості, 287,18 грн. – компенсації плати за землю, 199,05 грн. – пені, яку позивач просив суд першої інстанції стягнути у повному обсязі.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами даної справи, що між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем на підставі договору № 533/І від 29.10.2008 року, виникли правовідносини з оренди приміщення, оскільки позивач як орендодавець на підставі акту прийому-передачі від 29.10.2008 передав відповідачу приміщення в найм, однак рішенням Господарського суду міста Києва № 30/245 від 09.07.2009 договір № 533/І від 29.10.2008 було розірвано, та зобов’язано відповідача звільнити приміщення передане в оренду за наведеним договором, про що скласти акт здачі-прийому передачі, що відповідачем не було здійснено, ним було передано позивачу лише частину займаного приміщення площею 7,2 м 2, згідно акту прийому-передачі від 04.01.2010, частиною приміщення, загальною площею 12,5 м 2, відповідач продовжує користуватися, оскільки на дану частину приміщення акт прийому-передачі не складався, як це передбачено рішенням Господарського суду міста Києва № 30/245 від 09.07.2009, внаслідок чого, за період з 01.12.2009 по 01.07.2010 (дата, яка визначена позивачем у позовній заяві) утворилась заборгованість, яка за розрахунком позивача, який долучений останнім до позовної заяви, перевірений судом та з яким суд погоджується, складає 4954,87 грн. боргу за фактичне користування приміщенням.

Стаття 175 ч. 1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (оренди).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем за фактичне користування приміщенням, існує непогашена заборгованість в сумі 4954,87 грн., а тому суд визнав вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за фактичне користування приміщенням площею 12,5 м 2 за адресою: м. Київ, вул. Генерала Тупикова 3/1, не оплачене останнім - законною, доведеною належними та допустимими доказами, та такою що підлягає задоволенню в сумі 4954,87 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, зобов’язання відповідача по сплаті компенсації плати за землю та пені за прострочення за несвоєчасне внесення платежів, передбачене пунктами 3.1, 3.2 та 3.5 договору № 533/І від 29.10.2008, який рішенням № 30/245 від 09.07.2009 було розірвано.

Оскільки, обов’язковою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб’єктний склад спору, а в справі № 30/245 брали участь ті самі сторони, що й у даній справі, суд приходить до висновку, що факти, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2009 у справі № 30/245 не підлягають доказуванню, зокрема щодо того, що внаслідок розірвання договору № 533/І від 29.10.2008 зобов’язання позивача та відповідача за наведеним договором припинились.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються.

З огляду на викладене суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого та цілком законного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача компенсації плати за землю у розмірі 287,18 грн. та пені у розмірі 199,05 грн. за договором № 533/І від 29.10.2008 є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки наведений договір є розірваним, а всі зобов’язання сторін за ним - припиненими. Таким чином, суд першої інстанції правомірно визнав позовні вимоги законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, у зв’язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає лише 4954,87 грн. –основного боргу.

Не розгляд судом першої інстанції клопотання про забезпечення позову не є підставою для скасування рішення господарського суду м. Києва від 22.09.2010 року у справі № 47/392.

Колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з’ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 22.09.2010 року у справі № 47/392.

Доводи наведені Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом’янської районної у місті Києві ради в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 22.09.2010 року у справі № 47/392 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

2. Матеріали справи № 47/392 повернути господарському суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

24.11.10 (відправлено)