Постанова № 12404742, 03.11.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-3918/10/1770

03 листопада 2010 року 12год. 25хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Бляшин М.С., Назаренко Л.М.

відповідача: представник Троянчук Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче п.ідприємство "Акватон"

доДержавної податкової інспекції у м.Рівне

про визнання податкових повідомлень-рішень в частині, що неузгоджена нечинними, визнання нечинними першої та другої податкових вимог, -

ВСТАНОВИВ:

10.08.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон" (далі ТОВ "ВП "Акватон") звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне (далі ДПІ у м.Рівне) про визнання нечинними з моменту прийняття та скасування податкових повідомлень-рішень №0001102342/0 від 16.04.2010 року, №0001102342/1 від 14.05.2010 року, №0001102342/2 від 28.07.2010 року, визнання нечинними з моменту прийняття та скасування в частині, що не узгоджена, податкових повідомлень-рішень №0001112342/0 від 16.04.2010 року, №0001112342/1 від 14.05.2010 року, №0001112342/2 від 28.07.2010 року, а також №00024623/0 від 29.07.2010 року.

03.09.2010 року до суду надійшла заява про зміну позовних вимог, за змістом якої позивач додатково просив визнати нечинною з моменту прийняття першу податкову вимогу ДПІ у м.Рівне №1/649 від 11.08.2010 року та зобовязати ДПІ у м.Рівне скасувати заходи, вжиті по відношенню до ТОВ "ВП "Акватон" з метою стягнення податкового боргу відповідно до цієї вимоги. Вказана заява прийнята ухвалою суду від 07.09.2010 року до розгляду і приєднана до справи.

29.09.2010 року в судовому засіданні позивачем подано заяву про зміну позовних вимог, за змістом якої позивач додатково просив визнати нечинною з моменту прийняття другу податкову вимогу ДПІ у м.Рівне №2/726 від 13.09.2010 року та зобовязати ДПІ у м.Рівне скасувати заходи, вжиті по відношенню до ТОВ "ВП "Акватон" з метою стягнення податкового боргу відповідно до цієї вимоги. Вказана заява ухвалою суду від 29.09.2010 року прийнята до розгляду і приєднана до справи.

Позовні вимоги з урахуванням збільшення їх обсягу, в повній мірі підтримані представником позивача в судовому засіданні, який на їх обґрунтування покликається на те, що податковим органом було зроблено хибні висновки про порушення ТОВ "ВП "Акватон" вимог податкового законодавства, і як наслідок, безпідставно нараховано суми зобовязань з податку на додану вартість, з податку на прибуток приватних підприємств та застосовано відповідні штрафні санкції. Зокрема, вказує на те, що в основу нарахування позивачу податку на додану вартість покладено твердження про заниження податкових зобовязань за грудень 2008 року на 6382,00 грн. при проведенні операції з ліквідації основних засобів, яка на переконання податкового органу є обєктом оподаткування ПДВ, з огляду на відсутність у документообігу товариства заключення сервісних організацій, актів на знищення, розібрання, іншої документація, яка б підтверджувала технічний стан відповідних обєктів та їх непридатність до подальшої експлуатації. Доводить, що такі висновки є незаконними, позаяк п.4.9 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року дає право не оподатковувати операції з ліквідації основних фондів у тому випадку, коли платник податку надав органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням. Оскільки ж ТОВ "ВП "Акватон" було надано ДПІ у м.Рівне акти на списання основних засобів типової форми ОЗ-3, безпідставність нарахування податкових зобовязань з ПДВ та застосування штрафних санкцій очевидна. Відповідно просить визнати нечинними з моменту прийняття та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001102342/0 від 16.04.2010 року, №0001102342/1 від 14.05.2010 року, №0001102342/2 від 28.07.2010 року. Також доводить хибність висновків податкового органу щодо порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, яке полягало у віднесені до валових витрат видатків в розмірі 36195,00 грн., понесених на придбання запчастин до емаль агрегату типу "MOZART". При цьому зазначає, що до складу валових витрат не включається вартість запчастин, призначених для ремонту основних засобів, якщо такі запчастини в наступному збільшили балансову вартість основних засобів і амортизуються у складі таких основних фондів, оскільки в такому випадку понесені на їх придбання витрати поступово зменшують скоригований прибуток платника податку. Оскільки ж за результатами перевірки не було встановлено факту подвійного віднесення суми вартості придбаних запчастин до видатків які зменшують розмір оподаткованого прибутку, тобто і до валових витрат і до витрат, що збільшують розмір амортизації, вважає висновки податкового органу про заниження позивачем обєкту оподаткування податком на прибуток і нарахування санкцій у відповідній частині протиправними. Щодо висновків відповідача про завищення позивачем валових витрат по господарським операціям з отримання послуг по перевезенню вантажів від ПП ОСОБА_5, вказує, що такі також не ґрунтуються на нормах податкового законодавства, позаяк витрати було сформовано на підставі тих первинних документів обліку, які повністю підтверджують і факт здійснення операцій і факт використання їх результату у власній господарській діяльності, тобто у повній відповідності до вимог пп.5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року. Також доводить повну відповідність вимогам податкового законодавства віднесення ТОВ "ВП "Акватон" до складу валових витрат видатків на оплату праці таких фізичних осіб, як ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, відповідно до умов укладених з ними договорів цивільно-правового характеру на предмет виконання робіт з поліпшення якості відходів брухту та кабельно-провідникової продукції, а також послуг з приймання, сортування та мийки котушок для емаль проводу. При цьому вказує на безпідставність тверджень податкового органу про неможливість віднесення таких видатків до складу валових витрат з огляду на норму пп.5.3.2. п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, позаяк вказана норма забороняє відносити до складу валових витрат лише ті видатки, які понесені на ремонт та інші поліпшення основних фондів, які підлягають амортизації, а вищеназваними фізичними особами надавалися послуги з поліпшення відходів виробництва, з метою їх подальшого продажу та послуги з обробки тари, необхідної для виробничого процесу, а не з поліпшення основних фондів. Аналогічним чином доводить безпідставність висновків податкового органу про заниження позивачем показника приросту запасів за II квартал та III квартал 2008 року з огляду на не відображення в додатку К1/1 декларації вартості запасів матеріальних цінностей, що використовуються більше 365 календарних днів та вартість яких не перевищує 1000 грн. Вказує, що до таких матеріальних цінностей податковий орган прирівняв волочильні фільєри змінний інструмент, який необхідний для виготовлення емаль проводу, строк служби якого становить менше 365 днів, відтак покладені в основу відповідних висновків обставини оцінені ДПІ у м.Рівне помилково, а рішення у відповідній частині прийнято протиправно. Додатково зазначає, що ТОВ "ВП "Акватон" визнає порушення, які стали базисом для нарахування 4881,00 грн., в тому числі 3254,00 грн. основного платежу і 1627,00 грн. штрафної санкції з податку на прибуток підприємств за податковим повідомленням-рішенням №00024623/0 від 29.07.2010 року та порушення, які стали базисом для нарахування 4291,50 грн., в тому числі 2145,75 грн. основного платежу і 2145,75 грн. штрафної санкції з податку на прибуток підприємств за податковим повідомленням-рішенням №0001112342/2 від 28.07.2010 року, а тому в цій частині відповідні рішення не оспорює. Що стосується решти податкових зобовязань зі штрафними санкціями, визначених даними рішеннями, вважає їх неузгодженими і просить скасувати в судовому порядку. При чому, просить скасувати не лише податкове повідомлення-рішення №0001112342/2 від 28.07.2010 року, а й податкові повідомлення-рішення з дробами "0" та "1": №0001112342/0 від 16.04.2010 року, №0001112342/1 від 14.05.2010 року. Аналогічними чином просить в повній мірі скасувати податкові повідомлення-рішення №0001102342/0 від 16.04.2010 року, №0001102342/1 від 14.05.2010 року, №0001102342/2 від 28.07.2010 року. Стосовно збільшеного розміру позовних вимог зазначив, що оскільки вказані у першій та другій податкових вимогах суми податкового зобовязання є неузгодженими в силу оскарження податкових повідомлень-рішень, якими визначено відповідні суми податкового зобовязання з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств в судовому порядку, винесені вони протиправно. На таких підставах просить визнати їх нечинними з моменту прийняття та зобовязати податковий орган скасувати заходи, вжиті по відношенню до позивача на виконання податкових вимог з метою стягнення податкового боргу.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Пояснив суду, що під час проведення перевірок позивача було встановлено факти заниження задекларованих показників приросту балансової вартості запасів та факти завищення задекларованих показників убутку балансової вартості запасів, що призвело до заниження обєкту оподаткування податком на прибуток. Доводить, що вказані порушення мали місце внаслідок порушення позивачем вимог пп.5.3.2. п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, яка забороняє відносити до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону. Зазначає, що в обхід вказаної норми, позивачем в 2007 році було віднесено до складу валових витрат, витрати на придбання комплектуючих вузлів та блоків до обладнання - емаль агрегату типу "MOZART", в той час як даний агрегат є основним засобом, витрати на придбання і ремонт якого, покриваються поступово, шляхом нарахування амортизації. Також зазначає, що в обхід вказаної норми, позивачем в 2007 році було віднесено до складу валових витрат, витрати на оплату робочого проекту на будівництво складу для зберігання емаль проводу, тобто на придбання нематеріального активу. Доводить, що перевіркою повноти визначення скоригованих валових витрат за охоплений перевіркою період встановлено їх завищення на загальну суму 64800,00 грн., позаяк позивачем віднесено до їх складу витрати на оплату послуг з перевезення вантажів, які не повязані з господарською діяльністю, що є прямим порушенням норми пп.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року. Крім того, податковою перевіркою констатовано, що ТОВ "ВП "Акватон" завищено валові витрати через рядок 04.3 декларації "витрати на оплату праці" та через рядок 04.4 "суми страхового збору", у звязку з віднесення до їх складу видатків на оплату праці з урахуванням відповідного розміру страхових зборів, таких фізичних осіб, як ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, за цивільно-правовими договорами про надання послуг та про виконання робіт. Оскільки відповідно до п.8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" первісна вартість основних засобів складається з витрат, безпосередньо повязаних з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні до використання із запланованою метою, то перевіряючими правомірно констатовано, що виплати позивача за цивільно-правовими договорами, які передбачають виконання фізичними особами ремонтно-будівельних робіт не можуть включатися до складу валових витрат, позаяк повинні включатися до вартості основних фондів, з подальшою амортизацією таких фондів. Що стосується нарахування позивачу податку на додану вартість вказує, що в грудні 2008 року ТОВ "ВП "Акватон" здійснило списання основних засобів 2-4 групи в кількості 89 штук по загальній залишковій вартості 31910,28 грн., і не надало податковому органу документів, які б підтвердили технічний стан цих обєктів та їх непридатність до подальшої експлуатації. Відповідно до цього доводить, що оскільки в силу вимог п.4.9. ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, ліквідація основних виробничих фондів або невиробничих фондів за самостійним рішенням платника податку розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості, позивачу за результатами перевірки правомірно нараховано податкові зобовязання з податку на додану вартість в сумі 6382,00 грн. і застосовано штрафні санкції в сумі 3191,00 грн. Відповідно, вважає, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення податковий орган діяв відповідно до вимог чинного законодавства, обґрунтовано і правомірно. Стосовно винесення податковим органом першої та другої податкових вимог пояснив, що вони були направлені позивачу у встановлений законодавством термін з огляду на те, що впродовж десяти днів з 21.07.2010 року, тобто з дня отримання платником рішення керівника ДПА в Рівненській області рішення, ТОВ "ВП "Акватон" з апеляційною скаргою на податкові повідомлення-рішення до ДПА України та до суду не звернулося. Оскільки податкове зобовязання, визначене відповідними податковими повідомленнями-рішеннями з 31.07.2010 року набуло статусу податкового боргу, ДПІ у м.Рівне на законних підставах 11.08.2010 року виставила першу, а 13.09.2010 року, через 30 календарних днів з дня вручення платнику першої, - другу податкову вимогу. Доводить, що факт звернення позивача до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень після набуття відповідними зобовязаннями статусу податкового боргу, не впливає на обсяг обовязків податкового органу, оскільки законодавством не передбачено процедури відкликання податкових вимог з огляду на такі обставини. На таких підставах просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та обєктивно дослідивши матеріали справи за своїм внутрішнім переконанням, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, з 04 по 25 березня 2010 року ДПІ у м.Рівне було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "ВП "Акватон" за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року. Її результати оформлені актом №430/23-100/13970259 від 08.04.2010 року (а.с.143-202 том 1).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0001112342/0 від 16.04.2010 року, згідно якого ТОВ "ВП "Акватон" визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в розмірі 98009558,00 грн., в тому числі 49004779, 00 грн. - за основним платежем та 49004779,00 грн. - за штрафними санкціями (а.с.14 том 1),

- податкове повідомлення-рішення №0001102342/0 від 16.04.2010 року, згідно якого ТОВ "ВП "Акватон" визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 49252410,00 грн., в тому числі 32834940, 00 грн. - за основним платежем та 16417470,00 грн. - за штрафними санкціями (а.с.11 том 1).

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем до керівника ДПІ у м.Рівне, однак первинні скарги платника податків були залишені без задоволення, і ТОВ "ВП "Акватон" надіслано податкові повідомлення-рішення від 14.05.2010 року з аналогічними номерами, де через дріб проставлено номер скарги "1" та визначено новий граничний строк сплати податкового зобовязання (а.с.12,15 том 1).

25.05.2010 року ТОВ "ВП "Акватон" звернулось до керівника ДПА у Рівненській області з повторними скаргами на податкові повідомлення-рішення. В рамках розгляду таких скарг, наказом ДПА в Рівненській області №236 від 09.07.2010 року було призначено позапланову перевірку ТОВ "ВП "Акватон".

Як вбачається з матеріалів справи, така перевірка проводилася з 12 по 16 липня 2010 року і охоплювала період діяльності ТОВ "ВП "Акватон" з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року. Її результати оформлені актом №39/23/13970259 від 19.07.2010 року (а.с.83-142 том 1).

Вказаним актом підтверджено лише частину тих порушень, що зафіксовані актом планової перевірки:

Акт планової перевіркиАкт позапланової перевірки

1) заниження скоригованого валового доходу за II квартал 2008 року на 405,00 грн., та за III квартал 2008 року на 61539,00 грн. через заниження показника приросту балансової вартості запасів шляхом не відображення в додатку К1/1 вартості запасів, які не використовуються у господарській діяльності1) повністю підтверджено

2)завищення валових витрат за I квартал 2007 року на 30661483,00 грн., II квартал 2007 року на 32490458,00 грн., III квартал 2007 року на 43212822,00 грн., IV квартал 2007 року на 42391727,00 грн., I квартал 2008 року на 34431201,00 грн. через відсутність документального підтвердження витрат2) не підтверджено

3)завищення валових витрат за I квартал 2009 року на 8553,00 грн. через завищення показника убутку балансової вартості запасів шляхом не відображення в додатку К1/1 вартості запасів, які не використовуються у господарській діяльності3) повністю підтверджено

4)завищення валових витрат за I квартал 2008 року на 214015,00 грн. через ненадання документів на підтвердження показника убутку балансової вартості запасів за цей період4) не підтверджено

5)завищення валових витрат за II квартал 2008 року на 46400,00 грн., III квартал 2008 року на 69468,00 грн., IV квартал 2008 року на 5892,00 грн., I квартал 2009 року на 735,00 грн. через включення до їх складу витрат на оплату виконання ремонтно-будівельних робіт за договорами цивільно-правового характеру, а також за II квартал 2008 року на 13322,00 грн., III квартал 2008 року на 8879,00 грн., IV квартал 2008 року на 1956,00 грн., I квартал 2009 року на 244,00 грн. через включення в їх складі страхового збору5) повністю підтверджено

6) завищення валових витрат за I квартал 2007 року на 1267576,00 грн., II квартал 2007 року на 1513480,00 грн., III квартал 2007 року на 1395765,00 грн., IV квартал 2007 року на 1390799,00 грн., I квартал 2008 року на 1418197,00 грн.,через включення витрат на оплату праці, без надання документального підтвердження, а також за I квартал 2007 року на 223645,00 грн., II квартал 2007 року на 244571,00 грн., III квартал 2007 року на 262951,00 грн., IV квартал 2007 року на 267626,00 грн., I квартал 2008 року на 280225,00 грн. через включення в їх складі страхового збору6) не підтверджено

7) завищення валових витрат за II квартал 2007 року на 32729,00 грн., IV квартал 2007 року на 21437,00 грн., I квартал 2008 року на 7868,00 грн.,через включення витрат на поліпшення основних фондів без надання документального підтвердження7) не підтверджено

8) завищення валових витрат за II квартал 2008 року на 4212,00 грн., III квартал 2008 року на 4212,00 грн., IV квартал 2008 року на 4212,00 грн., I квартал 2009 року на 4212,00 грн., II квартал 2009 року на 4212,00 грн., III квартал 2009 року на 4212,00 грн., IV квартал 2009 року на 4212,00 грн. через включення до їх складу видатків на страхування в розмірі що перевищує 5% витрат за звітний період, а за I квартал 2007 року на 19981,00 грн., II квартал 2007 року на 29601,00 грн., III квартал 2007 року на 21180,00 грн., IV квартал 2007 року на 14450,00 грн., I квартал 2008 року на 24871,00 грн. через включення до їх складу видатків на страхування не підтверджених документально8) не підтверджено

9) завищення валових витрат за III квартал 2008 року на 30,00 грн., через включення до їх складу надміру відшкодованих працівнику ОСОБА_9 добових витрат9) повністю підтверджено

10) завищення валових витрат за I квартал 2007 року на 170828,00 грн., II квартал 2007 року на 220624,00 грн., III квартал 2007 року на 230323,00 грн., IV квартал 2007 року на 246879,00 грн., I квартал 2008 року на 222259,00 грн.,через включення інших витрат без надання документального підтвердження10) не підтверджено

11) завищення валових витрат за IV квартал 2007 року на 14933,00 грн., через включення витрат як самостійно виявленої помилки, без надання документального підтвердження11) не підтверджено

12) завищення амортизаційних відрахувань за I квартал 2007 року на 392274,00 грн., II квартал 2007 року на 345435,00 грн., III квартал 2007 року на 340452,00 грн., IV квартал 2007 року на 322892,00 грн., I квартал 2008 року на 326077,00 грн.,через відсутність відповідного документального підтвердження12) не підтверджено

13) завищення відємного значення обєкта оподаткування за IV квартал 2008 року на 1130060,00 грн., який перенесений до рядку 04.9 декларації за I квартал 2009 року, через його не підтвердження перевіркою13) підтверджено в частині завищення відємного значення обєкта оподаткування за IV квартал 2008 року на 207891,00 грн., який перенесений до рядку 04.9 декларації за I квартал 2009 року, через його не підтвердження перевіркою

14)заниження податкових зобовязань за грудень 2008 року в сумі 6382,00 грн. через не оподаткування ПДВ операцій з ліквідації основних засобів14) повністю підтверджено

15)завищення податкового кредиту в сумі 71022103,00 грн. за період з січня 2007 року березень 2008 року через ненадання до перевірки податкових накладних та доказів сплати ПДВ митним органам15) не підтверджено

16)завищення валових витрат за I квартал 2007 року на 6981,00 грн. та за IV квартал 2007 року на 29214,00 грн., через віднесення до їх складу видатків на придбання комплектуючих вузлів та блоків до емаль агрегату типу "MOZART"

17)завищення валових витрат за I квартал 2007 року на 5019,00 грн. та за II квартал 2007 року на 13016,00 грн., через віднесення до складу валових витрат вартості робочого проекту на будівництво складу для зберігання емаль проводу

18)завищення валових витрат за I квартал 2007 року на 21600,00 грн., II квартал 2007 року на 32400,00 грн., IV квартал 2007 року на 10800,00 грн. через відсутність документального підтвердження звязку транспортних послуг з власною господарською діяльністю

Щодо останніх трьох порушень, які не були визначені в акті планової перевірки і встановлені лише актом позапланової, то з урахуванням встановленого пп.15.1.1. п.15.1 ст.15 Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року 1095 денного обмеження граничного строку визначення податкових зобовязань, за межами якого знаходиться I квартал 2007 року, такі спричинили нарахування ТОВ "ВП "Акватон" податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі: (29214,00 грн. + 13016,00 грн. + 32400,00 грн. + 10800,00 грн.) Х 25% = 21358,00 грн., а також штрафних санкцій у розмірі 50% основного зобовязання - 10679,00 грн. Вказане податкове зобовязання визначено позивачу податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м.Рівне №0002462342/0 від 29.07.20101 року (а.с.10 том 1). Частина зазначеного податкового зобовязання, нарахованого за II квартал 2007 року через віднесення до складу валових витрат вартості робочого проекту на будівництво складу для зберігання емаль проводу в загальній сумі 4881,00 грн., в тому числі 13016,00 грн. Х 25% = 3254,00 грн. за основним платежем та 1627,00 грн. за штрафною санкцією, позивачем не оспорюється.

Щодо порушень, які були визначені в акті планової перевірки і не підтверджені актом позапланової, то рішенням заступника голови ДПА у Рівненській області про результати розгляду повторних скарг №14051/25-16/155,157 від 20.07.2010 року: податкове повідомлення-рішення №0001112342/0 від 16.04.2010 року (№0001112342/1 від 14.05.2010 року) скасовано в частині визначеного ТОВ "ВП "Акватон" податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в розмірі 97903018,00 грн., в тому числі 48950423, 00 грн. - за основним платежем та 48952595,00 грн. - за штрафними санкціями, а податкове повідомлення-рішення №0001102342/0 від 16.04.2010 року (№0001102342/1 від 14.05.2010 року) скасовано в частині визначеного ТОВ "ВП "Акватон" податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 49242837,00 грн., в тому числі 32828558,00 грн. - за основним платежем та 16414279,00 грн. - за штрафними санкціями (а.с.17-24 том 1).

Щодо порушень, які були визначені в акті планової перевірки і підтверджені актом позапланової, то вони спричинили нарахування ТОВ "ВП "Акватон" податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 6382,00 грн. - за основним платежем та 3191,00 грн. - за штрафними санкціями (заниження податкових зобовязань за грудень 2008 року через не оподаткування ПДВ операцій з ліквідації основних засобів).

Як наслідок, за результатами процедури адміністративного узгодження ДПІ у м.Рівне винесено податкове повідомлення-рішення №0001102342/2 від 28.07.2010 року, згідно якого ТОВ "ВП "Акватон" визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 9573,00 грн., в тому числі 6382, 00 грн. - за основним платежем та 3191,00 грн. - за штрафними санкціями (а.с.13 том 1).

А щодо податку на прибуток приватних підприємств, то з урахуванням встановленого пп.15.1.1. п.15.1 ст.15 Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року 1095 денного обмеження граничного строку визначення податкових зобовязань, за межами якого знаходиться I квартал 2007 року, позивачу нараховано основний платіж в сумі 54356,00 грн., що складається з:

1)15486 грн. (заниження скоригованого валового доходу за II квартал 2008 року на 405,00 грн., та за III квартал 2008 року на 61539,00 грн. через заниження показника приросту балансової вартості запасів шляхом не відображення в додатку К1/1 вартості запасів, які не використовуються у господарській діяльності - волочильних фільєр);

2)2138,25 грн. (завищення валових витрат за I квартал 2009 року на 8553,00 грн. через завищення показника убутку балансової вартості запасів шляхом не відображення в додатку К1/1 вартості запасів, які не використовуються у господарській діяльності);

3) 7,50 грн.(завищення валових витрат за III квартал 2008 року на 30,00 грн., через включення до їх складу надміру відшкодованих працівнику ОСОБА_9 добових витрат);

4)34762,00 грн. (завищення валових витрат за II квартал 2008 року на 46400,00 грн., III квартал 2008 року на 69468,00 грн., I квартал 2009 року на 735,00 грн. через включення до їх складу витрат на оплату виконання ремонтно-будівельних робіт за договорами цивільно-правового характеру, а також за II квартал 2008 року на 13322,00 грн., III квартал 2008 року на 8879,00 грн., I квартал 2009 року на 244,00 грн. через включення в їх складі страхового збору);

5)1962,00 грн. (завищення валових витрат за IV квартал 2008 року на 5892,00 грн., через включення до їх складу витрат на оплату виконання ремонтно-будівельних робіт за договорами цивільно-правового характеру, а також за IV квартал 2008 року на 1956,00 грн., через включення в їх складі страхового збору).

При цьому, що стосується останньої складової, то з урахуванням того, що в IV кварталі 2008 року ТОВ "ВП "Акватон" задекларовано обєкт оподаткування з відємним значенням, податковим органом зроблено висновки лише про його завищення, внаслідок чого збільшено обєкт оподаткування наступного періоду, через зменшення значення рядка 04.9 цього періоду, і нарахування проведено по I кварталу 2009 року.

Як наслідок, за результатами процедури адміністративного узгодження ДПІ у м.Рівне винесено податкове повідомлення-рішення №0001112342/2 від 28.07.2010 року, згідно якого ТОВ "ВП "Акватон" визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в розмірі 106540,00 грн., в тому числі 54356, 00 грн. - за основним платежем та 52184,00 грн. - за штрафними санкціями (а.с.16 том 1),

Частина податкового зобовязання 2145,75 грн. основний платіж та 2145,75 грн. штрафна санкція (завищення валових витрат за I квартал 2009 року на 8553,00 грн. через завищення показника убутку балансової вартості запасів та завищення валових витрат за III квартал 2008 року на 30,00 грн., через включення до їх складу надміру відшкодованих працівнику ОСОБА_9 добових витрат), позивачем не оспорюється.

Що стосується податкового повідомлення-рішення №00024623/0 від 29.07.2010 року, що оспорюється позивачем в частині визначення суми податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в розмірі 27156,00 грн., в тому числі 18104,00 грн. - за основним платежем та 9052,00 грн. - за штрафними санкціями, податкового повідомлення-рішення №0001112342/2 від 28.07.2010 року, що оспорюється позивачем в частині визначення суми податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в розмірі 102248,50 грн., в тому числі 52210,25 грн. - за основним платежем та 50038,25 грн. - за штрафними санкціями, а також податкового повідомлення-рішення №0001102342/2 від 28.07.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 9573,00 грн., в тому числі 6382,00 грн. - за основним платежем та 3191,00 грн. - за штрафними санкціями, що оспорюється позивачем в повній мірі, то такі підлягають визнанню протиправними і скасуванню.

А щодо вимог позивача про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001102342/0 від 16.04.2010 року, №0001102342/1 від 14.05.2010 року та №0001112342/0 від 16.04.2010 року, №0001112342/1 від 14.05.2010 року, в частині, що не узгоджена, то такі до задоволення не підлягають, з огляду на таке.

Так, в силу вимог п.6.5 ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, у разі коли нарахована сума податкового зобов'язання (штрафних санкцій) зменшується внаслідок адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення вважається відкликаним від дня отримання платником податків нового податкового повідомлення, що містить нову суму податкового зобов'язання. Аналогічне положення містить абз.3 п.9 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України №29 від 11.12.1996 року, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 18.12.1996 року за №723/1748.

Враховуючи ту обставину, що вищеназвані податкові повідомлення-рішення частково скасовані рішенням заступника голови ДПА у Рівненській області про результати розгляду повторних скарг №14051/25-16/155,157 від 20.07.2010 року, з огляду на що вважаються повністю відкликаними в силу Закону, жодних правових наслідків для їх скасування ще й в судовому порядку немає.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0001102342/2 від 28.07.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість", то таке базується на висновках ДПІ у м.Рівне про заниження податкових зобовязань з даного податку за грудень 2008 року на 6382,00 грн. при проведенні операції з ліквідації основних засобів, внаслідок порушення вимог п.4.9. ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року.

В свою чергу, пунктом 4.9 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року встановлено: якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи І за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості. В той же час, правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у звязку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

03.12.2008 року комісією ТОВ "ВП "Акватон", призначеною відповідно до наказу №44-а від 23.10.2008 року, на підставі річної інвентаризації було складено 89 актів на списання основних засобів, які в січні 2009 року було подано в ДПІ у м.Рівне (а.с.1-90 том 2). Складені комісією акти на списання основних засобів різного виду з різними інвентарними номерами із зазначенням дат введення в експлуатацію, і причин непридатності для подальшого використання, відповідають типовій формі №ОЗ-3 "Акт на списання основних засобів", яка затверджена наказом Мінстату України №352 від 29.12.1995 року.

Оскільки податковим законодавством не встановлена форма відповідного документа про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача підстав для висновку про заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ за грудень 2008 року в сумі 6382,00 грн. у звязку з заниженням бази оподаткування на 31910,28 грн., що є загальною сумою залишкової вартості основних засобів (телефони, факс, копіювальні апарати, редуктори, нагрівачі, фрези, насоси, станки, трансформатори, вентилятори, прилади тощо), непридатність яких до експлуатації та непідлягання ремонту встановлена актами на списання основних засобів типової форми №ОЗ-3.

За змістом акту перевірки, факт наявності актів форми №ОЗ-3 не заперечується, а висновки податкового органу базуються на відсутності у документообігу позивача заключення сервісних організацій, іншої документація, яка б підтверджувала технічний стан відповідних обєктів та їх непридатність до подальшої експлуатації.

Листами Державної податкової адміністрації №2235/6/16-1215-26 від 06.05.2001 року та №11505/7/15-1117 від 23.07.2003 року визначено, що перелік документів зі знищення, розібрання або перетворення неамортизованого основного фонду, які мають подаватися податковому органу під час документальної перевірки на вимогу останнього залежить від того, до якої групи основних фондів належить обєкт, що знищується, розбирається або перетворюється, і за якою встановленою типовою формою оформляється акт на його списання (ОЗ-3 "Акт на списання основних засобів" чи ОЗ-4 "Акт на списання автотранспортних засобів"). Наряду з цим, у разі наявності висновку відповідної експертної комісії щодо неможливості використання цих фондів за первісним призначенням в наслідок невідповідності до існуючих технічних чи експлуатаційних норм або неможливості здійснення ремонту у звязку з відсутністю запасних частин, які вже не виробляються, чи економічного обґрунтування недоцільності проведення такого ремонту, а також при віднесенні балансової вартості таких фондів до складу валових витрат, операції з ліквідації основних фондів можуть бути виключені з обєкту оподаткування податком на додану вартість.

Таким чином, висновки ДПІ у м.Рівне суперечать позиції ДПА України, яка заключення експертних комісій та інші підтверджуючі неможливість використання відповідних фондів документи передбачає, як альтернативу актам на списання, а не як їх доповнення. Суд вважає, що податковий орган розширено тлумачить законодавчу вимогу, розуміючи її таким чином, що для звільнення від оподаткування ПДВ операції з ліквідації основних фондів акт на списання основних засобів повинен бути додатково підкріплений ще й висновками експертних організацій або заключеннями, які б підтверджували технічний стан відповідних обєктів. Таке тлумачення не має під собою правового підґрунтя, а відтак не може вважатися достатньою підставою для нарахування платнику податку податкових зобовязань і застосування штрафної санкції.

Оскільки ліквідація позивачем основних фондів без їх наступного використання не створює для нього обов'язку нарахування податкових зобов'язань і це підтверджується документами, що додані до матеріалів справи, то донарахування йому зобов'язань відповідно до п.4.9. ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року є необґрунтованим.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0002462342/0 від 29.07.20101 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств", то таке в оскаржуваній частині базується на висновках ДПІ у м.Рівне про завищення валових витрат через віднесення до їх складу видатків на придбання комплектуючих вузлів та блоків до емаль агрегату типу "MOZART" та на висновках завищення валових витрат через відсутність документального підтвердження звязку транспортних послуг з власною господарською діяльністю внаслідок порушення вимог пп.5.2.1 п.5.2., пп.5.3.2 п.5.3. ст.5, пп.8.1.1., пп.8.1.2. п.8.1. пп.8.2.2. п.8.2. ст.8 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року.

За правилами пп.5.3.2. п.5.3. ст.5 названого Закону, витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів, які підлягають амортизації, не включаються до складу валових витрат. В свою чергу, відповідно до пп.8.1.2. п.8.1 ст.8 Закону амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання.

Податковий орган, констатуючи що за правилами пп.8.2.2. п.8.2. ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, до 3 групи основних фондів відносяться усі матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом, зауважив, що позивач безпідставно включив до складу своїх валових витрат вартість придбаних комплектуючих вузлів та блоків до емаль агрегату типу "MOZART", а саме: тристорний перемикач, вартістю 4234,74 грн., мотор-редуктор, вартістю 249790,03 грн., електрорегулятор тиску пневматичного тензора, вартістю 6981,03 грн. При цьому податковий орган чітко сформулював свою позицію, визначивши, що вказані агрегати відповідно до Державного класифікатора ДК-013-97, затвердженого наказом Держстандарту №507 від 19.08.1997 року належать до третьої групи основних фондів, а тому витрати на їх придбання не можуть включатися до валових витрат звітного періоду, а повинні поступово зменшувати скоригований прибуток платника податку, тобто в рамках амортизації.

Зіставивши положенняпп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року та абз.9 п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №92 від 27.04.2000 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 року за №288/4509, відповідно до якого об'єкт основних засобів - це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством, суд приходить до висновку, що оскільки тристорний перемикач, мотор-редуктор та електрорегулятор тиску пневматичного тензора не є самостійними об'єктами основних засобів і не можуть бути використані у господарський діяльності окремо від основного агрегату, в даному випадку емаль агрегату типу "MOZART", то вони мають розглядатися як структурні компоненти об'єкта основних фондів відповідної групи, а не як окремі обєкти основних фондів.

Актом перевірки констатовано, а сторонами визнано, що вказана технічна продукція придбавалася позивачем саме як запасні частини емаль агрегату типу "MOZART" основного засобу позивача, на який нараховується амортизація.

Відповідно правових підстав для висновків про завищення позивачем валових витрат через віднесення до їх складу видатків на придбання таких основних засобів, як тристорний перемикач, мотор-редуктор та електрорегулятор тиску пневматичного тензора, у відповідача не було.

Поточний та капітальний ремонт, реконструкція, модернізація, технічне переозбро-єння повинні класифікуватися як поліпшення основних фондів, порядок відображення яких у податковому обліку визначенопп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року. Так, відповідно до вказаної норми, платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, повязані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Як вбачається з додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства позивача у справі, за 2007 рік, сукупна балансова вартість основних фондів на початок звітного року становила 7068204,00 грн., відповідно 10% ліміт на 2007 рік становив 706820,00 грн., а фактично позивачем віднесено до складу валових витрат на поліпшення основних фондів 54166,00 грн. (а.с.130-131 том 2). Таким чином, ТОВ "ВП "Акватон" мало правові підстави відобразити витрати на придбання комплектуючих вузлів та блоків до емаль агрегату типу "MOZART" у складі витрат на поліпшення цього основного фонду, тобто у рядку 04.10 декларації з податку на прибуток. Разом з тим, ці видатки не були віднесені позивачем до витрат на реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення даного основного фонду, з огляду на те, що на думку позивача, удосконалення даного агрегату, яке б потягнуло за собою збільшення його балансової вартості не відбулося (а.с.125-129 том 2). Як встановлено перевіркою вказані видатки були віднесені позивачем до складу валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг), тобто включені до рядку 04.1 декларації. З огляду на наведене, порядок відображення в податковому обліку позивача таких видатків не вплинув на правильність визначення обєкту оподаткування податком на прибуток, позаяк і значення рядка 04.1, і значення рядка 04.10, в повній мірі враховується при обчисленні підсумку валових витрат, які зменшують суму скоригованого валового доходу звітного періоду.

Таким чином, враховуючи, що за правилами п.3.1. ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону, висновки ДПІ у м.Рівне про заниження ТОВ "ВП "Акватон" обєкту оподаткування на вартість витрат, понесених на придбання запчастин до емаль агрегату типу "MOZART", а відтак і донарахування йому податкових зобов'язань відповідно до пп.5.3.2 п.5.3. ст.5, пп.8.1.1., пп.8.1.2. п.8.1. пп.8.2.2. п.8.2. ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року є необґрунтованим.

Висновки відповідача про завищення позивачем валових витрат по господарським операціям з отримання транспортних послуг від ПП ОСОБА_5 та ПП ОСОБА_10 ґрунтуються на порушеннях вимог пп.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року.

Суть вказаних господарських операцій зводилась до надання останніми на користь першого транспортних послуг. Вказані операції оформлені первинною документацією позивача, копії якої долучені до матеріалів справи та досліджені судом, а саме: договорами-заявками на перевезення, актами виконаних робіт, довідками про транспортні видатки, банківськими виписками (а.с.139-153,155-156,158-159,161-162,164-165,167-168,170-171,173-174,176-177,179-180,182-183,185-186, 188-191 том 2).

Із змісту акту перевірки слідує, що для підтвердження правильності формування валових витрат в частині отримання транспортних послуг позивачем не надано документів, що підтверджують звязок таких послуг, з господарською діяльністю. Зокрема, враховуючи ту обставину, що згідно актів виконаних робіт ПП ОСОБА_5 та ПП ОСОБА_10 надавали послуги з транспортування за маршрутом м.Москва-м.Рівне, а в міжнародних товарно-транспортних накладних та вантажно-митних деклараціях вони перевізниками не значаться, податковим органом зроблено висновок, який покладений в основу оспорюваної частини податкового повідомлення-рішення про те, що платником податків понесені витрати не підтверджені відповідними документами, а тому не має правових підстав для включення цих видатків до складу валових витрат підприємства. Однак з вказаними висновками погодитись неможна з огляду на наступне.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем позивачем в ході проведення перевірки були надані акти приймання наданих транспортних послуг. Вказані акти, в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року, є первинними документами, оскільки мають всі необхідні обов'язкові реквізити.

Необхідність отримання позивачем таких послуг обумовлена наявністю контракту на поставку мідної катанки сировини, необхідної ТОВ "ВП "Акватон" для виробництва власної продукції, з фірмою нерезидентом ЗАТ "НОРМЕТІМПЕКС", який має місцезнаходження в м.Москва, Російської Федерації (а.с.132-138 том 2). Оскільки контрактом визначено умови поставки: FCA м.Москва (склад заводу ВАТ "Елкат"), що передбачають передачу товару на площах продавця на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього, обовязок по доставці товару до свого місцезнаходження лежав на ТОВ "ВП "Акватон", а відтак укладення відповідних правочинів з ПП ОСОБА_5 та ПП ОСОБА_10 для організації такого перевезення вважається безпосередньо повязаним з господарською діяльністю позивача. Та обставина, що зазначені особи не значаться як перевізники у відповідних супроводжуючих вантаж документах, жодним чином не позбавляє позивача права на формування валових витрат з урахуванням сплачених на їх користь коштів, позаяк законодавство не покладає на виконавця робіт по перевезенню вантажу обовязку здійснювати таке перевезення власноручно і не забороняє залучати до виконання роботи інших перевізників, залишаючись відповідальним перед замовником. Долученими до матеріалів справи копіями вантажно-митних декларацій (а.с.154,157,160,163,166,169,172,175, 178,181,184,187 том 2) підтверджено, що перевезення мідної катанки з м.Москва до м.Рівне для ТОВ "ВП "Акватон" здійснювалось тими транспортними засобами, державні номери яких, зазначені у заявках на перевезення та актах виконаних робіт ПП ОСОБА_5 та ПП ОСОБА_10 Доказів того, що отримані від вказаних приватних підприємців послуги отримувались позивачем з метою, відмінною від використання у власній господарській діяльності, як і доказів того, що відповідні транспортні послуги оплачені позивачем для тих осіб, які значаться перевізниками у міжнародних товарно-транспортних накладних та вантажно-митних деклараціях, податковим органом під час перевірки не встановлено і суду не надано.

Відтак, позивач мав повне право включати до складу валових витрат вартість отриманих ним у перевірямому періоді транспортних послуг, позаяк і отримання таких послуг і їх використання у власній господарській діяльності підтверджено належною документацією, яка оформлена у відповідності до вимог законодавства. З огляду на встановлення факту надання контрагентами позивачу транспортних послуг, відображення таких операцій в бухгалтерському обліку позивача та надання до перевірки всіх необхідних первинних документів, суд приходить до висновку про неправомірність прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення у відповідній частині.

Висновки відповідача про заниження скоригованого валового доходу за II квартал 2008 року на 405,00 грн., та за III квартал 2008 року на 61539,00 грн. через заниження показника приросту балансової вартості запасів шляхом не відображення в додатку К1/1 вартості запасів, які не використовуються у господарській діяльності, ґрунтуються на порушеннях позивачем вимог п.5.9, пп.5.3.2 п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, які в свою чергу базуються на аналізі відображення в бухгалтерському обліку позивача надходження та вибуття волочильних фільєр.

Вказані фільєри використовувались позивачем, як змінний інструмент до верстатів по виготовленню емаль проводу, ввезені з-за кордону згідно з ВМД 204000001/8/001319 з різним діаметром з ціною від 39,50 до 358,00 ЄВРО за одиницю в залежності від діаметру (а.с.200-204 том 2). Максимальна експлуатаційна стійкість алмазних фільєр розрахована технічним директором позивача від 15 до 187 діб, в залежності від їх діаметру (а.с.199 том 2).

В бухгалтерському обліку позивача рух фільєр відображено проводкою: Дт152 -Кт153 (а.с.89 том 1). Фактично на підставі аналізу цієї бухгалтерської проводки, податковим органом і зроблено висновок про те, що позивачем при відповідній операції не відображено вартість таких запасів в колонці 4 "Запаси, використані не у господарській діяльності" таблиці 1 додатка К1/1 до Декларації з податку на прибуток підприємства.

Разом з тим, відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.1999 року та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року за №892/4185, на рахунку 152 обліковується придбання (виготовлення) основних засобів, на рахунку 153- придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів. При цьому, дебет одного такого рахунку з одночасним кредитом іншого, вказує лише на переміщення активів, тобто на заміну здійснення обліку активів як необоротних засобів на їх облік як основних засобів. При цьому, витрати, як на придбання одних, так і на придбання інших активів, обліковуються однаково, а тому таке переміщення саме по собі не змінює розрахунок приросту балансової вартості запасів.

Фактично висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п.5.9. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, з огляду на нездійснення перерахунку приросту (убутку) запасів при наявності операцій, які викликають певні зміни в активах, були б допустимі в ситуації, коли б відбулося переміщення активів, які обліковуються як товари до складу активів, які обліковуються як основні засоби чи інші необоротні активи, оскільки саме в такому випадку у податковому обліку на первісну вартість колишніх товарів збільшується балансова вартість відповідної групи основних фондів з подальшою амортизацією, а первісна вартість товарів відображається в колонці 4 таблиці 1 додатка К1/1 до Декларації з податку на прибуток підприємства, з огляду на те, що оцінка прибуття і вибуття, як і облік валових витрат, стосовно придбання товарів здійснюється інакше ніж стосовно придбання основних засобів та інших необоротних активів.

Враховуючи дані обліку позивача та хибну оцінку такого обліку в акті перевірки з боку відповідача, суд приходить до висновку про безпідставність висновків податкового органу про порушення ТОВ "ВП "Акватон" вимог п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, яке призвело до заниження суми скоригованого валового доходу.

Згідно п.5.9 вказаного Закону, платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Слід зазначити, що податковим органом ні під час планової, ні під час позапланової перевірки, не було оцінено і належним чином відображено, яким чином обліковуються позивачем алмазні фільєри, чи як малоцінні необоротні матеріальні активи, чи як малоцінні швидкозношуючі предмети, чи як запаси, призначені для ремонту (поліпшення) власних основних фондів. Відповідно до цього, проведений податковим органом, відповідно до п.5.9 ст.5 Закону, перерахунок, не можна вважати ґрунтовним, а нараховані у звязку з цим податкові зобовязання, законними.

Висновки відповідача про завищення позивачем валових витрат за II квартал 2008 року на 46400,00 грн., III квартал 2008 року на 69468,00 грн., IV квартал 2008 року на 5892,00 грн., I квартал 2009 року на 735,00 грн. через включення до їх складу витрат на оплату виконання ремонтно-будівельних робіт за договорами цивільно-правового характеру, а також за II квартал 2008 року на 13322,00 грн., III квартал 2008 року на 8879,00 грн., IV квартал 2008 року на 1956,00 грн., I квартал 2009 року на 244,00 грн. через включення в їх складі сум страхового збору, базуються на оцінці обліку видатків ТОВ "ВП "Акватон" відображених у рядку 04.3 декларації "витрати на оплату праці" та в рядку 04.4. декларації "суми страхового бору", понесених в рамках оплати робіт за договорами цивільно-правового характеру.

При цьому, податковим органом констатовано, що відповідно до підпункту 5.3.2 п. 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, до складу валових витрат не включаються витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів, які підлягають амортизації згідно із статтею 8 Закону. А пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону передбачено, що амортизації підлягають витрати на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів. Відтак, витрати на оплату праці працівників, зайнятих на роботах, пов'язаних із ремонтом (поліпшенням) основних фондів для власних виробничих потреб підприємства, формують витрати на проведення такого ремонту (поліпшення). При цьому відповідно до підпункту 8.7.1 п. 8.7 ст.8 Закону платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу. Враховуючи викладене, витрати на оплату праці працівників, зайнятих на роботах по ремонту, реконструкції, модернізації та інших видах поліпшення основних фондів, підлягають відображенню в податковому обліку платника податку у відповідності до підпункту 8.7.1 п. 8.7 ст.8 Закону. При цьому, ДПІ у м.Рівне констатовано, що ТОВ "ВП "Акватон" в порушення вищезазначених вимог, віднесено до складу валових витрат, вартість ремонтно-будівельних робіт, оплачених позивачем за договорами цивільно-правового характеру таким фізичним особам, як ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Згідно з долученої до матеріалів справи копії договору про надання послуг, укладеного позивачем з одного боку та гр.ОСОБА_7 з другого, останній взяв на себе зобовязання виконати роботи по поліпшенню якості відходів та брухту мідної кабельно-провідникової продукції (а.с.203-204 том 1). Аналогічні зобовязання взяв на себе за договором про надання послуг і гр.ОСОБА_6.(а.с.217-218 том 1). Виконання робіт підтверджено актами (а.с.205-216, 219-223 том 1). Що стосується гр. ОСОБА_8, то договір з даною фізичною особою позивачем укладено на предмет виконання робіт по прийманню, сортуванню та мийці котушок (а.с.224-226 том 1).

Підпунктом 8.2.1. п.8.2. ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, визначено, що під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. До основних засобів належать земельні ділянки, будинки, споруди та передавальні пристрої, машини й обладнання, транспортні засоби, інструменти, меблі, побутові та інші прилади та інструменти, інше обладнання, устаткування та приладдя.

Відходи виробництва та тара не можуть кваліфікуватися як основні засоби, а тому і вартість послуг по їх обробці не може кваліфікуватися, як така, що включаються до вартості активу, який амортизується.

За відсутності доказів тому, що вказані в акті перевірки роботи і послуги виконувались на обєктах основних засобів, що належать позивачу і перебувають на його обліку, відповідач безпідставно зробив висновки про те, що понесені позивачем витрати є витратами по ремонту основних фондів, що підлягають амортизації.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року визначено, що залові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До таких витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції; робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Оскільки такими особами, як ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 надавалися послуги з поліпшення відходів виробництва, з метою їх подальшого продажу та послуги з обробки тари, необхідної для виробничого процесу, тобто послуги, повязані з власною господарською діяльністю позивача, що підтверджено документально (а.с.192,197-198 том 2), то відносячи видатки на виплату їм винагороди собі на валові витрати позивач діяв у рамках вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, а відтак зворотні висновки відповідача, є протиправними.

З аналізу вищенаведених норм права в розрізі фактичних обставин, які мають місце по даній справі, суд приходить до висновку, що податковим органом було безпідставно нараховано позивачу податкові зобовязання з податку на прибуток підприємства в оскаржуваній частині.

З огляду на викладене, та враховуючи вимоги п.1) ч.2 ст. 162 КАС України, згідно з якою у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання нечинним рішення, та норми матеріального права, що визначають порядок набрання та втрати чинності лише стосовно нормативно-правових актів, що кореспондується з нормою ч.11 ст.171 КАС України, а позивачем фактично оскаржуються правові акти індивідуальної дії, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в спосіб визнання податкових повідомлень-рішень протиправним та їх скасування у відповідних частинах.

Щодо позовних вимог про визнання нечинними з моменту прийняття першої та другої податкових вимог ДПІ у м.Рівне №1/649 від 11.08.2010 року та №2/726 від 13.09.2010 року і зобовязання скасувати заходи, вжиті з метою стягнення податкового боргу, слід зазначити наступне.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до п.4.2 та п.4.3 ст.4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених пп.5.2.2 цього пункту.

В свою чергу, відповідно до пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 вказаного Закону, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Зазначений строк переривається у разі звернення платника податків до суду із позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу згідно з пп.5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року. При цьому, податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті.

Разом з тим, у разі несвоєчасного звернення платника податку до суду, тобто поза межами строку сплати узгодженого в апеляційному порядку податкового зобов'язання, але в межах строків давності, як це передбачено пп.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону, несплачене податкове зобов'язання, процедура апеляційного оскарження якого була завершеною або перерваною, перетворюється на податковий борг платника податків у силу прямого припису пп.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону.

Відповідно до пп.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до пп.6.2.3 п.6.2 ст.6 вказаного Закону, податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Як встановлено судом, податкові повідомлення-рішення №0001112342/0 від 16.04.2010 року, №0001112342/1 від 14.05.2010 року, №0001102342/0 від 16.04.2010 року, №0001102342/1 від 14.05.2010 року, оскаржувались в адміністративному порядку та були частково скасовані рішенням заступника голови ДПА у Рівненській області про результати розгляду повторних скарг №14051/25-16/155,157 від 20.07.2010 року (а.с.60 том 1). Вказане рішення керівника податкового органу отримано платником податків 21.07.2010 року, і подальша процедура адміністративного узгодження не застосовувалась. Винесені за результатами повторних скарг позивача податкові повідомлення-рішення з дробами "2" оскаржені ТОВ "ВП "Акватон" до суду лише 10.08.2010 року, тобто за межами десятиденного строку на узгодження. Відповідно до цього податковий орган мав усі правові підстави для обліковування відповідних сум з дня, наступного після спливу десятиденного строку, як сум податкового боргу платника податків - позивача у справі.

Наведене повністю узгоджується з нормами п.4.1 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №266 від 03.07.2001 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.07.2001 року за №595/5786, в силу положень якого, податкові вимоги формуються в автоматичному режимі на підставі облікових даних з карток особових рахунків платників податків, які ведуться в органах державної податкової служби. Відповідно до п.4.3 зазначеного підзаконного нормативно-правового акту, перша податкова вимога формується структурним підрозділом стягнення податкового боргу податкового органу не пізніше п'ятого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. А відповідно до п.4.4, якщо платник податків не погасив у повному обсязі суму податкового боргу протягом 30 календарних днів від дня направлення (вручення) йому першої податкової вимоги, структурний підрозділ стягнення податкового боргу не пізніше п'ятого робочого дня, починаючи з останнього із зазначених 30 календарних днів, формує другу податкову вимогу.

Враховуючи встановлені в ході розгляду справи обставини, суд дійшов висновку, що податковий орган під час винесення першої та другої податкових вимог діяв у відповідності з вимогами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №266 від 03.07.2001 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.07.2001 року за №595/5786, а тому підстави для визнання протиправними і скасування таких вимог, відсутні.

Що стосується прав, які в силу винесення податкових вимог, позивач вважає порушеними, то слід зазначити, що за нормою пп."в" пп.6.4.1 п.6.4 ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо рішення контролюючого органу про нарахування суми податкового зобов'язання або стягнення податкового боргу скасовується чи змінюється судом. При цьому, відповідно до пп.6.4.4. п.6.4. ст.6 даного Закону, податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними у день отримання платником податків відповідного рішення суду.

Оскільки даною постановою податкові повідомлення-рішення у відповідній частині визнаються протиправними та скасовуються, то необхідності в скасуванні податкових вимог немає, позаяк у відповідній частині вони вважаються відкликаними в силу Закону.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачу слід відмовити в задоволенні адміністративного позову в цій частині.

Судові витрати по справі судом розподіляються пропорційно задоволених вимог згідно статті 94 КАС України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне №0002462342/0 від 29.07.2010 року, в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон" суми податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в розмірі 27156,00 грн., в тому числі 18104,00 грн. - за основним платежем та 9052,00 грн. - за штрафними санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне №0001102342/2 від 28.07.2010 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон" визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 9573,00 грн., в тому числі 6382,00 грн. - за основним платежем та 3191,00 грн. - за штрафними санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне №0001112342/2 від 28.07.2010 року, в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон" суми податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в розмірі 102248,50 грн., в тому числі 52210,25 грн. - за основним платежем та 50038,25 грн. - за штрафними санкціями.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 1,70 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя <Підпис >Друзенко Н.В.