Постанова № 12404761, 09.11.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-5011/10/1770

09 листопада 2010 року 10год. 35хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Борискіна С.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Дубенському районі про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Дубенському районі про стягнення з відповідача витрат, понесених управлінням за період з січня 2010 року по травень 2010 року на загальну суму 177 351,08 грн., в тому числі 3 298,80 грн. - витрат на виплату та доставку пенсії у зв'язку з втратою годувальника, 2 257,92 грн.- допомога на похованні та витрати на її виплату і доставку, 169 403,32 грн. - щомісячна державна адресна допомога, 2 391, 04 грн. - витрат на виплату підвищення до пенсій непрацюючим пенсіонерам відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2009р. №198 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”.

Позивач вважає позицію та дії відповідача у спірному питанні помилковими, позбавленими належного нормативно-правового обґрунтування. Просить позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача вказані вище витрати у сумі 177 351,08 грн.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, позивач у поданому суду клопотанні позовні вимоги підтримав повністю та просив розглянути справу за відсутності представника.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Дубенському районі позов не визнало з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, у поданому суду клопотанні позовні вимоги заперечив та просив розглянути справу за відсутності представника.

У запереченні на адміністративний позов, відповідач зазначив, що відшкодування зазначених витрат повинно здійснюватися на централізованому рівні. Вказав, що позивач помилково ототожнює поняття щомісячно державної адресної допомоги та щомісячної цільової допомоги на прожиття. Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань суми виплат щомісячної державної адресної допомоги Пенсійному фонду України не відшкодовуються. Зазначив, що відповідач відшкодовує допомогу на поховання у випадку смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві. У разі відсутності довідки медичних закладів про встановлення причинного зв'язку смерті з отриманим каліцтвом, Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві не відшкодовуються ні витрати на поховання, ні допомога на поховання. Просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 3 ст.122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задоволити частково.

Суд виходив з наступного.

Судом встановлено, що за період з 01.01.2010р. по 31.05.2010р. Управлінням Пенсійного фонду України в Дубенському районі було включено до актів щомісячної звірки з Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Дубенському районі витрати на загальну суму 177 351,08 грн., у тому числі: 3 298,80 грн. витрат на виплату та доставку пенсії в разі втрати годувальника; 2 257,92 грн. витрат на виплату та доставку допомоги на поховання; 169 403,32 грн. витрат на виплату щомісячної державної адресної допомоги; 2 391,04 грн. витрат на виплату підвищення до пенсій непрацюючим пенсіонерам відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2009р. №198 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”. Вказані суми не були прийняті відповідачем до заліку та відповідно не були відшкодовані позивачу (а.а.с.14-35).

Статтею 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998р. N16/98-ВР (далі - Основи законодавства) визначено види соціальних послуг та матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, які надаються Пенсійним фондом України та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Зокрема, пунктом 1 частини 1 цієї статті передбачено, що до пенсійного страхування належать: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

Пунктом 4 частини 1 цієї статті передбачено, що до страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання належать: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Крім того, відповідно до ст.21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999р. N1105-XIV (далі Закон N1105-XIV) у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку: 1) своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: а) допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; в) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; г) пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; д) пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Однією зі складових суми витрат, яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача, є 3298,80 грн. витрат на виплату та доставку пенсії в разі втрати годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Ця пенсія за період з 01.01.2010р. по 31.05.2010р. була виплачена гр.ОСОБА_1, батько якої ОСОБА_2, як вбачається з акта про нещасний випадок на виробництві та свідоцтва про смерть (а.а.с.57-59) помер внаслідок нещасного випадку на виробництві ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про правонаступництво України” від 12.09.1991 року, закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України.

Стаття 9 зазначеного Закону передбачає, що всі громадяни Союзу РСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, є громадянами України. Україна гарантує забезпечення прав людини кожному громадянину України незалежно від національної приналежності та інших ознак відповідно до міжнародно-правових актів про права людини.

Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.

Статтею 3 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року передбачено, що усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Згідно статті 5 вказаної Угоди, ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього закону.

Отже, пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, якщо страховий випадок стався на території держав-учасниць Угоди, призначаються за законодавством України і виплачуються з коштів Пенсійного фонду України.

Таким чином, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодовувати органам Пенсійного фонду України витрати на виплату пенсій, якщо нещасний випадок стався на території держав-учасниць Угоди.

Статті 21, 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” передбачають обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі його смерті при настанні страхового випадку, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Фонд також зобовязаний організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Збір та акумулювання страхових внесків здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відповідно до статті 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” та статей 1, 2 Закону України “Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.

Положення ч.2 п.5 ст.24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” встановлюють що, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Згідно зі ст.33 Закону N1105-XIV у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; 3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право. Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.54, 60) ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та довідки, наданої Тернопільським національним економічним університетом факультету банківського бізнесу (а.с.61) ОСОБА_1 є студентом 5 курсу денної форми навчання вищезгаданого вищого учбового закладу. Тотбо позивачем доведено правомірность здійснення обумовлених витрат.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача витрат на виплату та доставку пенсії в разі втрати годувальника в сумі 3 298,80 грн. обґрунтовані.

Що стосується стягнення витрат на виплату та доставку допомоги на поховання, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.8 ст.34 Закону N1105-XIV у разі смерті потерпілого від нещасного випадку витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2001р. №826 затверджено Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, яким передбачено, що витрати на поховання проводяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

Спільною постановою Правління Пенсійного Фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003р. №5-4/4 було затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі Порядок №5-4/4). Цей Порядок №5-4/4 визначає механізм відшкодування витрат на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків. Відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України “Про пенсійне забезпечення”, “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”та інших нормативно-правових актів.

Таким чином, орган Пенсійного фонду має право на відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків сум витрат на виплату допомоги на поховання лише у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Згідно із ст.ст. 14,15 Закону N1105-XIV страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у ст.14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися в процесі виконання ним трудових обовязків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоровя або настала смерть.

Перелік обставин, за яких настає нещасний випадок на виробництві, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004р. №1112 “Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві”.

Відповідно до п.9 ст.34 Закону N1105-XIV та п.6.1.6 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27.04.2007р. №24, вказано, що причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.

Всупереч цим вимогам, позивач ні під час складання акта щомісячної звірки і направлення його відповідачу, ні для суду не надав доказів, які б підтверджували існування причинного звязку між смертю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.36-37) та нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням.

За таких обставин, вимоги про стягнення з відповідача витрат на виплату та доставку допомоги на поховання у сумі 2 257,92 грн. є безпідставними.

Що стосується стягнення витрат на виплату щомісячної державної адресної допомоги, суд зазначає наступне.

Виплата щомісячної державної адресної допомоги введена з 1 квітня 2008 року постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008р. №265 “Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян”. Зокрема, пунктом 1 вказаної Постанови встановлено, що у разі коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.

Пунктом 4 Порядку №5-4/4 визначено вичерпний перелік сум, що виплачуються відповідно до Законів України “Про пенсійне забезпечення”, “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, інших нормативно-правових актів, та підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на користь Пенсійного фонду України. До них належать: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сімї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Як вбачається з вказаного переліку сум, які приймаються Фондом соціального страхування від нещасних випадків до заліку для відшкодування, щомісячна державна адресна допомога та витрати, повязані з її сплатою, в ньому відсутні.

Стаття 21 Закону N1105-XIV також не зобовязує відповідача здійснювати будь-які виплати чи відшкодування з приводу щомісячної державної адресної допомоги та витрат з її виплати та доставки.

За таких обставин, вимоги про відшкодування відповідачем витрат на виплату щомісячної державної адресної допомоги у сумі 169 403,32 грн. є необґрунтованими.

Що стосується витрат на виплату підвищення до пенсій непрацюючим пенсіонерам відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2009р. №198 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, суд зазначає наступне.

Як зазначалося вище, пунктом 4 Порядку №5-4/4 визначено вичерпний перелік сум, що виплачуються відповідно до Законів України “Про пенсійне забезпечення”, “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, інших нормативно-правових актів, та підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на користь Пенсійного фонду України. При цьому прямо вказано, що у кожному випадку відшкодуванню підлягає сума основного розміру пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2009р. №198 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”передбачено, з метою здійснення заходів щодо соціального захисту громадян та підтримання їх купівельної спроможності з урахуванням зростання цін, встановлення у 2009 році коефіцієнтів для підвищення пенсій, обчислених відповідно до Законів України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до ст.6 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”від 09.07.2003р. N1058-IV (далі Закон N1058-IV) непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством. У разі якщо сукупність виплат, зазначених у частині першій цієї статті, разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.

Згідно з ч.1 п.6 Прикінцевих положень Закону N1058-IV до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення". Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2009р. №235 “Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2009 рік” виплата надбавок, підвищень до пенсій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, суд вважає вимогу про стягнення з відповідача витрат на виплату підвищення до пенсій непрацюючим пенсіонерам у сумі 2 391,04 грн. безпідставною та необґрунтованою.

Крім того, відповідно до п.5 Порядку №5-4/4 органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та списку померлих осіб і осіб, знятих з обліку з інших причин, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду) і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків).

Згідно з п.6 Порядку N5-4/4 Головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі акта щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідно до п.7 Порядку N5-4/4 Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі довідки про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.

Таким чином, Порядком N5-4/4 передбачено перерахування відповідних коштів лише на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України на підставі актів щомісячної звірки. Тобто, відповідно до вимог Порядку N5-4/4, сторони у даній справі позбавлені права на проведення розрахунків на своєму рівні.

Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення оспорюваних сум з відповідача є необґрунтованою, оскільки їх відшкодування повинно відбуватися на централізованому рівні на підставі актів щомісячної звірки. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач підписав акти щомісячної звірки з таблицями розбіжностей, які є невідємною частиною актів. Відтак, акти разом із таблицями розбіжностей повинні бути подані до Головного управління Пенсійного фонду та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Цей порядок передбачений також і у спільному листі Пенсійного фонду України (23.10.2007р. №16842/04-30) та Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (19.10.2007р. №183-08-4).

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задоволити частково, в частині стягнення 3 298,80 грн. витрат на виплату та доставку пенсії у зв'язку з втратою годувальника. В задоленні решти позовних вимог відмовити.

Оскільки сторони звільнені від сплати судового збору, підстави для застосування норм ст. 94 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 160-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Дубенському районі (вул. Шевченка 34, м. Дубно, Дубенський район, Рівненська область, 35600, код ЄДРПОУ - 25930616) на користь управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі (вул. Шевченка 27, м. Дубно, Дубенський район, Рівненська область, 35600, р/р 256073104367в ТВ БВ № 10017/087 РОУ ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 333368, код ЄДРПОУ - 22555282) витрати на виплату та доставку пенсії у зв'язку з втратою годувальника в сумі 3 298 (три тисячі двісті дев'яносто вісім) грн. 80 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя <Підпис >Борискін С.А.