Постанова № 12404631, 15.11.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-4317/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кукоби О.О.,

при секретарі Ємець Я.М.,

за участю:

представника позивача - Шеховцової О.І.,

представника відповідача - Тіцької І.Ю., Зінченко Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Трансресурс"до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекціїпро визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000362301/0 від 30.06.2010 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство "Трансресурс",13 вересня 2010 року звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекціїпро визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000362301/0 від 30.06.2010 року.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що Лубенською ОДПІ проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року. Результати даної перевірки оформлені актом № 1867/23/33470469 від 18.06.2010 року, в якому зафіксовані порушення, що фактично позивачем допущені не були. На підставі висновків цього акту Лубенською ОДПІ прийнято спірне податкове повідомлення - рішення № 0000362301/0 від 30.06.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відсутність товарно-транспортних накладних не може бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення. А відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню, а спірне податкове повідомлення-рішення скасуванню.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували, просили в їх задоволенні відмовити. В своїх запереченнях посилалися на те, що під час проведення вказаної перевірки позивачем не було надано товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт перевезення вантажу (металобрухту) від постачальників (ТОВ "Індустріальні сплави" та ПП "Ксілугмет Вест") до ПП "Трансресурс". А отже витрати, задекларовані позивачем за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено чинним законодавством.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Приватне підприємство "Трансресурс" 28 липня 2005 року зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Лубенської міської ради Полтавської області, код ЄДРПОУ 33470469, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 149764 (т. 1, а.с. 9).

Лубенською обєднанню державною податковою інспекцією в Полтавській області на підставі направлень від 25.05.2010 року № 498, від 08.06.2010 року № 549 проведена планова виїзна перевірка Приватного підприємства "Трансресурс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 1,126,284 грн., в тому числі за 1 квартал 2009 року в сумі 125,403 грн., за 2 квартал 2009 року в сумі 219,073 грн., 3 квартал 2009 року в сумі 290,232 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 390,340 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 101,236 грн.

За результатами перевірки складено акт №1867/23/33470469 від 18.06.2010 року (т. 1, а.с. 11-24).

Наслідками вищевказаної перевірки стало прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення № 0000362301/0 від 30.06.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 1,451,875 грн. 90 коп., у тому числі за основним платежем 1,126,284 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 325,591 грн. 90 коп. (т. 1, а.с.21).

Не погоджуючись з даним податковим повідомленням - рішенням позивач за вих. № 138 від 05.07.2010 року звернувся до Лубенської ОДПІ зі скаргою, в якій просив скасувати податкове повідомлення - рішення №00003623010 від 30.06.2010 року (т. 1, а.с. 42-43). Рішенням Лубенської ОДПІ № 5652/10/25-018 від 02.09.2010 року скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення без змін (т. 1, а.с. 45-48).

Під час розгляду адміністративної справи представником позивача було надано договір поставки укладений 02.01.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустріальні сплави" (постачальник) та Приватним підприємством "Трансресурс" (покупець) за № 109/2 (т. 1, а.с. 50-51). Відповідно до п. 1.1. даного договору постачальник зобовязується передавати у власність покупцю брухт та відходи чорних металів у відповідності з ДСТУ 1639-93, а покупець зобовязується прийняти і оплатити їх у відповідності з договором. Згідно п. 2.1. зазначеного договору постачальник постачає металобрухт партіями, доставка металобрухту здійснюється автомобільним транспортом на умовах DDU (ІНКОТЕРМС 2000) - "склад покупця". Прийом металобрухту проводиться на складі ПП "Трансресурс". Датою переходу права власності на металобрухт від постачальника до покупця являється дата підписання акта прийому - передачі (п. 2.4. договору).

Розрахунки за поставку металобрухту проводилися в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки в банківських установах.

На підтвердження факту господарських відносин позивачем надано копії видаткових накладних, актів приймання металів чорних (вторинних) (т. 1, а.с. 54-202), податкових накладних (т. 1, а.с. 203-276), платіжних доручень (т. 1, а.с. 278-339), актів звірки взаєморозрахунків (т. 1, а.с. 340-351), складські довідки (т. 2, а.с. 206-232).

Крім того, було надано договір від 04.01.2010 року начебто укладений між ПП "Трансресурс" (покупець) та ПП "Ксілугмет Вест" (продавець) за № 210/02-1. Відповідно до п.п. 1.1. та 1.2. даного договору продавець зобовязується передати у власність покупцю брухт та відходи чорних металів у відповідності з ДСТУ 4121-2002, а покупець - прийняти поставлений металобрухт і оплатити його у відповідності з договором. Згідно п. 2.1. вказаного договору поставка товару проводиться партіями за домовленістю сторін. Прийом металобрухту по кількості та якості проводиться на складі ПП "Трансресурс", у відповідності з ДСТУ 4121-2002 шляхом зважування на автомобільних вагах, вага якого заноситься в акт приймання - передачі, який являється основою для взаєморозрахунків (п. 2.2. договору). Датою переходу права власності на металобрухт від постачальника до покупця являється дата підписання акта прийому - передачі (п. 2.3. договору).

На підтвердження факту господарських відносин позивачем надано копії видаткових накладних, актів приймання металів чорних (вторинних) (т. 1, а.с. 352-364), податкових накладних (т. 1, а.с. 365-370), актів звірки взаєморозрахунків (т. 2, а.с. 233-235).

Посилаючись на безтоварність вищевказаних операцій відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення надаючи правову оцінку якому суд виходить з наступного.

Передумовою визначення податкового зобовязання з податку на прибуток по даній справі стали угоди від 04 січня 2010 року укладені між Приватним підприємством "Трансресурс" (покупець) та Приватним підприємством "Ксілугмет Вест" (продавець) за № 210/02-1 та від 02 січня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустріальні сплави" (постачальник) та Приватним підприємством "Трансресурс" (покупець) за № 109/2 на поставку металобрухту. На підтвердження реальності даних угод були виписані видаткові накладні. Ці операції визначені податковим органом як безтоварні із посиланням на відсутність товарно-транспортних накладних, які у свою чергу підтверджували б факт перевезення товарно-матеріальних цінностей за вказаною угодою.

При цьому суд виходить з того, що докази, на які посилається відповідач, вважаються обовязковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини які підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкових зобовязань, а податковий орган, приймаючи податкове повідомлення-рішення, про скасування якого заявлено позов, виходив із того, що позивач товар не придбавав і ці операції були безтоварними.

Так, під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем ні під час проведення перевірки, ні в судове засідання не було надано товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт перевезення металобрухту саме від постачальників (ТОВ "Індустріальні сплави" та ПП "Ксілугмет Вест") до ПП «Трансресурс».

Окрім вищевикладеного, в судовому засіданні встановлена відсутність у позивача та його контрагентів дорожніх листів на перевезення вантажів, які підтверджували б факт перевезення товарно-матеріальних цінностей за вказаними угодами.

Крім того, встановлено відсутність придбання контрагентами ПП «Трансресурс»зазначених в договорах поставки товарів у інших постачальників, а також відсутність виробничих та складських приміщень у ПП «Трансресурс»та його контрагентів ТОВ "Індустріальні сплави" і ПП "Ксілугмет Вест".

Частинами 1, 2 статті 4 Закону України від 5 травня 1999 року № 619-XIV “Про металобрухт” установлено, що операції з металобрухтом здійснюються лише спеціалізованими підприємствами або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами. Діяльність, повязана із заготівлею, переробкою брухту чорних та кольорових металів і його металургійною переробкою, провадиться на підставі ліцензії, що видається в порядку, встановленому законодавством.

Представником позивача ані під час проведення перевірки, ані в судовому засіданні під час розгляду справи не були надані ліцензії ПП «Трансресурс»та його контрагентів які б підтверджували право діяльності, що повязана із заготівлею, переробкою брухту чорних та кольорових металів і його металургійною переробкою.

У відповідності до частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторони у справі не надали доказів, або надані докази були недостатніми, то суд зобовязаний із власної ініціативи витребувати вказані докази, які підтверджують або спростовують ці обставини.

На виконання вищевказаної норми, суд неодноразово вимагав у сторін документи щодо підтвердження реальності спірних операцій купівлі-продажу металобрухту. Проте, ігноруючи вимоги суду, позивачем не було надано доказів в підтвердження обґрунтування товарності операцій.

Про необґрунтованість податкової вигоди також свідчать підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин як відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Вищевказані обставини повністю доведені представниками відповідача в судовому засіданні під час розгляду справи та не спростовуються показаннями представника позивача.

В звязку з цим, суд дійшов висновку про те, що відповідачем зроблений правомірний висновок про безтоварність господарських операцій позивача з даними контрагентами та порушення ним підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Окрім того, ч. 1 статті 9 Закону України від 01 липня 2004 року № 1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність»(далі Закон № 1955-IV) встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до частини 13 статті 9 Закону № 1955-IV факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Позивачем ані під час проведення перевірки, ані в судовому засіданні не доведено чи мали операції з реалізації товарно-матеріальних цінностей реальний товарний характер та яким чином перевозився і зберігався товар.

Окрім того, відповідно до п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (далі - Положення) первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема, товарно-транспортну накладну, затверджено спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29.12.1995 року № 488/346 та введено в дію з 01.01.1996 року. Відповідно до п. 2 зазначеного наказу застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності є обовязковим.

Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п.п. 11.5 - 11.7 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Індустріальні сплави" та ПП "Ксілугмет Вест", відсутність дорожніх листів на перевезення вантажів, відсутність доказів про наявність виробничих потужностей підприємства та його контрагентів, відсутність ліцензій на право заняття певним видом діяльності ПП «Трансресурс»та його контрагентів повністю підтверджує безтоварність операцій з постачання металобрухту саме від цих контрагентів.

При цьому звертається увага на позицію, викладену в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.09.2010 року у справі К-9055/08 за позовом ТОВ «Вир»до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Окрім того, аналізуючи зміст договорів, укладених між ПП "Трансресурс", ТОВ "Індустріальні сплави" та ПП "Ксілугмет Вест" суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Крім того, згідно частини 5 даної статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до приписів статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як встановлено положеннями статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що договори поставки на які посилається позивач в своїх позовних вимогах є нікчемними, оскільки мало місце недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного Кодексу України.

В силу ч.2 ст.19 Конституції України відповідний субєкт владних повноважень повинен діяти згідно із Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про порушення Лубенською ОДПІ норм чинного законодавства України та обґрунтованість даного позову. В свою чергу, представниками Лубенської ОДПІ Полтавської області повністю доведено безтоварність спірних операцій, а відтак і правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач обґрунтовано прийняв оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0000362301/0 від 30.06.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 1,451,875 грн. 90 коп., у тому числі за основним платежем 1,126,284 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 325,591 грн. 90 коп., а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Трансресурс" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000362301/0 від 30.06.2010 року відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 22 листопада 2010 року.

СуддяО.О. Кукоба