Постанова № 12404575, 10.11.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

10.11.2010 р. Справа № 2а-6996/10/1470

м. Миколаїв

10:45

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Клець Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Нотех» до відповідача Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва за участю представників:

від позивача: Щедров Є.В.

від відповідача: Марченко О.О. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, - П О С Т А Н О В И В: 1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 21.09.10 №0025282350 про застосування до ТОВ «Нотех» штрафних санкцій на суму 105 гривень.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 21.09.10 №0025292350 в частині застосування до ТОВ «Нотех» штрафних санкцій на суму 41634 гривень.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Розяснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя В.В. Біоносенко

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 листопада 2010 р. справа № 2а 6996/10/1470

м. Миколаїв

10:45

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Клець Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Нотех» до відповідачів Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Державної податкової адміністрації у Миколаївській області

за участю представників:

від позивача: Щедров Є.В.

від відповідача: Марченко О.О. В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до адміністративного суду з вимогами про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 41824 гривень за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував наступним: перевірка проведена без дотримання вимог, передбачених ст.ст.111, 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а таким чином одержані під час перевірки відомості не можуть бути підставою для застосування штрафних санкцій; діючим законодавством не передбачено порядку ведення обліку товарів за місцем зберігання та/або реалізації, а тому підприємство не може нести за це відповідальність.

Відповідач позов не визнав, свої заперечення аргументував таким чином:

- ст.111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»стосується лише позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). А тому на перевірки щодо контролю за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавства, щодо патентування підприємницької діяльності, порядку проведення розрахунків за товари (послуги), здійснення розрахункових операцій у сфері готівкового або безготівкового обігу, реалізації напоїв та тютюнових виробів, вимог з регулювання обігу готівки вона не розповсюджується; обовязок ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації передбачений п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», виключень для позивача Закон не передбачає.

Дослідивши надані докази (пояснення сторін, письмові докази) та вислухавши промови сторін, суд дійшов до таких висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нотех»зареєстровано як субєкт підприємницької діяльності 14.04.09 виконавчим комітетом Миколаївської міської ради (арк.спр.11).

Окрім іншого, ТОВ «Нотех»здійснює роздрібну торгівлю продовольчими товарами в ресторані point»(акр.спр.51).

21.08.10 працівники податкового органу провели перевірку зазначеної господарської одиниці ресторану, що належить ТОВ «Нотех».

Актом №0564/14/00/23/36434094 від 21.08.10 зафіксовано правопорушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»: 1) порушено порядок використання режиму програмування 2) порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації на суму 20817 гривень; 3) порушення порядку використання торгового патенту (арк.спр.74).

Зазначений факт відповідачем кваліфіковано як порушення вимог п. 11, 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та як правопорушення, передбачені п.6 ст.17, ст.21 Закону.

Рішенням №0025292350 від 21.09.10 уповноваженою особою відповідача до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 41719 гривень (арк.спр.72).

Рішенням №0025282350 від 21.09.10 уповноваженою особою відповідача до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 105 гривень (арк.спр.73)

Аргументи позивача про протиправність проведення перевірки та застосування штрафних санкцій у звязку з недотриманням перевіряючими вимог ст.ст.9, 10, 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»суд не приймає до уваги з наступних підстав.

Стаття 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»серед повноважень податкової служби окремо розрізняє повноваження щодо перевірок пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (п.1 ст.11) та контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону (п.2 ст.11).

Відповідно до ст.ст.8, 9, 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»перевірка правильності нарахування і сплати податків і зборів та контроль за порядком проведення готівкових розрахунків також віднесені до різних функцій податкових органів.

Стаття 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»стосується перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), а тому обмеження, встановлені в цій статті, стосуються лише саме цих перевірок.

Статтею 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України. Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Обовязку податкового органу попередньо попереджати субєкта підприємницької діяльності про проведення перевірки щодо порядку проведення готівкових розрахунків, обігу готівки, та наявності торгових патентів та ліцензій, не передбачено ні Законом України «Про державну податкову службу в Україні»ні Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Статтею 9 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»визначено, що державні податкові адміністрації в областях виконують функції, передбачені статтею 8 Закону.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону державні податкові адміністрації в областях виконують безпосередньо, а також організовують роботу державних податкових інспекцій, пов'язану із здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

Таким чином, посилання позивача на відсутність у податкових інспекторів ДПА повноважень на здійснення перевірок є безпідставним.

Щодо конкретних правопорушень суд досліджував аргументи, заперечення та докази сторін стосовно кожного правопорушення окремо.

1. Відповідно до п.11 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Пунктом 6 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачені фінансові санкції у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

На підтвердження обґрунтованості прийнятого рішення, відповідачем в судовому засіданні надано ксерокопію чеку з РРО позивача, в якому зазначено лише власна назва товару 0,5»і не зазначено який саме це товар: пиво, сік, напій та інші (арк.спр.77 на звороті).

Позивач в судовому засіданні загалом визнав, що допустив порушення програмування реєстратора розрахункових операцій, але наполягав на скасуванні штрафних санкцій у звязку з порушенням податківцями процедури проведення перевірки.

Штрафні санкції податковим органом обраховані правильно (арк.спр.74).

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволені позову в цій частині.

2. Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку.

Тобто, п.12 ч.1 ст.3 Закону є відсильною нормою і може застосовуватися лише при наявності інших правових норм, які передбачають такий порядок ведення обліку товарних запасів.

Аналогічним чином сформульована диспозиція ст.21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»: фінансова санкція застосовується до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання.

За таких обставин, на думку суду, обовязковою умовою притягнення до юридичної відповідальності за ст.21 Закону є наявність встановленого законодавством порядку обліку товарів за місцем їх зберігання та реалізації.

Відповідно до ст.6 Закону, облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Питання обліку та звітності юридичних осіб врегульовано Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також наказами Міністра фінансів України «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»(всього 34 накази за різними позиціями обліку).

Жодним з цих нормативно-правових актів порядок обліку товарів саме за місцем їх реалізації не встановлений. Навіть у Положенні (стандарту) бухгалтерського обліку №9 «Запаси»не передбачається документів за якими товари обліковуються за місцем реалізації.

Разом з тим, нормативна визначеність необхідного обсягу документів обліку на товар, що реалізується, який повинен бути на місці реалізації, є обовязковою умовою для притягнення до юридичної відповідальності за ст.21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Натомість, у зазначеному випадку, податківці визначали порушення ведення обліку товарів позивачем лише за власним субєктивним критерієм, а також з згідно з «Алгоритмом проведення перевірки із використанням Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари», який затверджений наказом ДПА України №184 від 09.04.09.

Зазначений Алгоритм в Міністерстві юстиції України не зареєстрований, а тому для платника податків не є обовязковим.

Вимоги податківців про надання на місці реалізації товарних накладних на товар, що реалізується, не тільки не ґрунтуються на законодавстві, а взагалі позбавлені будь-якого логічного сенсу. Сама по собі товарна накладна не є документом суворої звітності, складається у довільній формі, не передбачає якоїсь особливої процедури реєстрації та її справжність не може бути перевірена лише на місці реалізації товару.

Дослідити справжність товарних накладних, а також факт обліку товарів, що реалізуються, можливо лише перевіривши документи синтетичного та аналітичного обліку, бухгалтерську звітність підприємства, дослідивши Головну книгу підприємства.

Без дослідження цього та відсутності передбаченого законодавством порядку обліку за місцем реалізації товару, дійти висновку про порушення підприємством вимог п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» неможливо.

В судовому засіданні представник позивача надав суду копії первинних документів (арк.спр.14-40) на товар, який зазначений в описі (арк.спр.50).

Тобто, зазначений у Акті перевірки товар був облікований у передбаченому законодавством порядку.

Те, що податківці не дослідили ці документи та не врахували їх під час формування своїх висновків, пояснюється, в першу чергу ,поверховістю перевірки, її неповнотою та стрімким характером її проведення.

Фактично податківці обмежилися лише перевіркою торгівельного залу в ресторані. Зазначена перевірка тривала всього 2 години 15 хвилин (арк.спр.52). Безпосередньо на перевірку підприємства за його юридичною адресою, де зберігаються документи обліку та бухгалтерські документи, податківці не виходили. Хоча відповідно до направлень на перевірку в них для цього було достатньо часу 11 днів (арк.спр.80-81-11).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

3. Відповідно до п.1 ст.7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»(далі - Закон №98) торговий патент повинен бути розміщений на фронтальній вітрині магазину, а в разі її відсутності - біля касового апарату.

Як пояснив представник позивача, в ресторані відсутня вітрина тому торговий патент був розташований під склом в куточку позивача, разом з іншою інформацією про торговельний заклад.

В пункті 2.2.14 перевіряючі зазначають висновки, які суперечать один одному, перше про те, що «торговий патент не знаходиться на видному та доступному для огляду місці», а після цього вказують, що «торговий патент відсутній при перевірці».

При цьому, в пункті 2.2.1 Акту, перевіряючі зазначають номер, дату видачі, строк дії торгового патенту позивача, а також суму, сплачену ним за нього. Вказані в п.2.2.1 реквізити торгового патенту повністю відповідають торговому патенту позивача (арк.спр.42-43, 76)

Зазначена обставина дає суду підстави вважати, що торговий патент все ж таки був в ресторані під час перевірки, в іншому випадку, перевіряючі не знали би його реквізитів та не зазначили би їх в Акті.

Щодо порушення позивачем порядку використання торгового патенту, то суд вважає цей факт відповідачем не доведеним. У будь-якому випадку з інформації, зазначеної в Акті перевірки, неможливо зрозуміти де був розташований торговий патент, та чому саме податківці дійшли висновку, що таке його розташування не відповідає вимогам ст.7 Закону №98.

Притягнення до юридичної відповідальності не може ґрунтуватися на припущеннях, тому суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, а рішення відповідача про застосування штрафних санкцій протиправним.

Позов задовольнити частково: визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 21.09.10 №0025282350 про застосування до ТОВ «Нотех»штрафних санкцій на суму 105 гривень, визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 21.09.10 №0025292350 в частині застосування до ТОВ «Нотех»штрафних санкцій на суму 41634 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 21.09.10 №0025282350 про застосування до ТОВ «Нотех»штрафних санкцій на суму 105 гривень.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 21.09.10 №0025292350 в частині застосування до ТОВ «Нотех»штрафних санкцій на суму 41634 гривень.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Розяснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя В.В. Біоносенко

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 15.11.10

Суддя В.В. Біоносенко