Постанова № 12404606, 09.11.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

09.11.2010 р. Справа № 2а-6657/10/1470

м. Миколаїв

15:10

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Клець Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Югснаб-ПГС» до відповідача Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва за участю представників: від позивача: Черепенко О.Р. від відповідача: Могутов А.М. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, - П О С Т А Н О В И В: 1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Югснаб-ПГС» в період з 26.07.10 по 26.07.10, в результаті якої було складено Акт №1169/23-300/36536580 від 26.07.10.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Розяснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя В.В. Біоносенко

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

9 листопада 2010 р. справа № 2а 6657/10/1470

м. Миколаїв

15:10

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Клець Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Югснаб-ПГС» до відповідача Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва за участю представників: від позивача: Черепенко О.Р. від відповідача: Могутов А.М. В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання протиправними дій ДПІ щодо проведення документальної невиїзної перевірки підприємства, наслідком якої стало визнання правочинів, укладених підприємством, нікчемними, а також щодо визнання недійсними даних, які містяться в деклараціях за грудень 2009 року та березень, квітень 2010 року, а також скасування цього акту. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що перевірка проведена з порушенням вимог ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а у податкового органу відсутні повноваження на визнання правочинів нікчемними, а даних декларацій недійсними.

Відповідач позов не визнав, свої заперечення обґрунтував тим, що підприємство ТОВ «Югснаб-ПГС»потрапило до списку підприємств, які підозрюються у участі в схемах щодо мінімізації оподаткування, а тому такі дії щодо проведення перевірки є виправданими. Окрім цього, відповідач наполягав на тому, що Акт перевірки позивача ніяким чином не зачіпляє його права, а тому заявлені ним позовні вимоги не можуть бути предметом судового захисту.

Дослідивши надані докази (пояснення сторін, письмові докази) та вислухавши промови сторін, суд встановив наступне.

ТОВ «Югснаб-ПГС»зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 25.06.09 (арк.спр.23).

Основним видом діяльності підприємства є посередництво у торгівлі товарами широкого асортименту, дослідження конюнктури ринку та виявлення суспільної думки, оптова торгівля зерном, насінням та кормами, будівельними матеріалами (арк.спр.23).

В період з 26.07.10 по 26.07.10 ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва провело документальну невиїзну перевірку ТОВ «Югснаб-ПГС»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображання правових відносин з платниками податків за період з 01.12.09 по 31.12.09, з 01.03.10 по 30.04.10 результати якої було оформлено Актом №1169/23-300/36536580 від 26.07.10 (арк.спр.15).

Під час проведення складання цього Акту працівники податкового органу на перевірку безпосередньо до підприємства не виходили, до підприємства направлявся запит щодо надання пояснень та підтверджуючих документів, під час перевірки використовувалися дані перевірок інших платників податків.

В описовій частині Акту податківці зробили висновок про нікчемність ряду правочинів, укладених підприємством, та про недійсність даних, наведених у деклараціях за грудень 2009 та березень, квітень 2010 року.

Суд вважає дії ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, по проведенню даного виду перевірки протиправними з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону №509-ХІІ, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.11 Закону №509-ХІІ та п.1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 №327 (із змінами та доповненнями) (надалі Порядок №327), органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки, які проводяться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Системний аналіз зазначених норм вказує на те, що невиїзні документальні перевірки проводяться податковим органом на підставі наданих платником податків документів, а не будь-яких інших документів, які платником податків взагалі не надавались (зокрема, лист ГВПМ СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві від 08.07.10 №18907/7/26-508).

В той же час, п.1 ч.6 ст.111 Закону №509-ХІІ передбачає, що у разі, якщо за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обовязковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту, орган державної податкової служби проводить позапланову виїзну перевірку.

Враховуючи невиконання позивачем обовязкового письмового запиту, відповідач мав провести позапланову виїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин позивача з контрагентами за період з 01.12.2009 по 30.04.2010, оскільки саме такий вид перевірки передбачений у разі виникнення обставин, визначених п.1 ч.6 ст.111 Закону №509-ХІІ.

Посилання представника відповідача на те, що провести позапланову виїзну перевірку у відповідача не було підстав, оскільки така перевірка здійснюється за наслідками перевірки інших платників податків та виявлення відповідних фактів порушення податкового законодавства, що не мало місця, спростовується викладеним у акті перевірки висновком ГВПМ СДПІ ВПП у м. Миколаєві (лист від 08.07.10 №18907/7/26-508), в якому йдеться про те, що операції ТОВ «Югснаб-ПГС»з контрагентом ТОВ «Барсан», ТОВ «Будреліз», ТОВ «Компанія «Сиал Групп»мають характер безтоварних.

Суд вважає, що проведенням документальної невиїзної перевірки відповідач фактично замінив проведення позапланової виїзної перевірки, проігнорувавши при цьому застереження передбачені ст.ст.11-1, 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»щодо необхідності наказу керівника податкового органу або судового рішення для проведення такої перевірки. Як вказано в Акті, перевірка була здійснена на підставі лише службового посвідчення. Службове посвідчення це документ, який посвідчує особу працівника податкового органу, і в ніякому разі не може бути підставою для проведення перевірок платників податків.

Крім того, відповідачем було також порушено порядок проведення невиїзних документальних перевірок, оскільки, п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку заявлених у ній даних.

Якщо відповідач здійснював перевірку на підставі наданих позивачем документів (податкових декларації тощо), то перевірку податкової декларації з ПДВ за грудень 2009 року, відповідач мав провести ще у січні 2010.

Перевірка була проведена в період з 26.07.10 по 26.07.2010 (через 5 місяців), тобто поза межами строку, визначеного п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.4.1 Наказу ДПА України №266 від 18.04.2008 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів».

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

ЦК України встановлює, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину (ч.1 ст.219, ч.1 ст.220 ЦК); у разі відсутності схвалення правочину який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч.2 ст.221 ЦК); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч.1 ст.224 ЦК); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч.1 ст.226 ЦК); а також в інших випадках передбачених ч.1 ст.27, ч.3 ст.121, ч.6 ст.126, ч.3 ст.247, ч.1 ст.249, ч.2 ст.547, ч.3 ст.586, ч.3 ст.614, ч.6 ст.633, ч.2 ст.661, ч.4 ст.698, ч.3 ст.719, ч.4 ст.720, ч.1 ст.739 та іншими статтями ЦК України.

Щодо посилання податківців на ст.228 Цивільного кодексу України - правочин, який порушує публічний порядок, то ця норма також не стосується зазначених договорів. Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Як розяснив Верховний Суд України в постанові Пленуму «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№9 від 06.11.09 правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок (п.18 постанови Пленуму ВСУ).

Податківці роблять висновки про нікчемність правочинів між ТОВ «Югснаб-ПГС»та його контрагентами, навіть не зясувавши зміст цих договорів. В акті перевірки немає жодного згадування про що взагалі домовлялися зазначенні підприємства, без чого неможливо зробити висновки про відповідність змісту правочину публічному порядку.

Ті обставини, що контрагенти позивача ТОВ «Барсан», ТОВ «Будреліз», ТОВ «Компанія «Сиал Групп»мав цивільно-правові відносини з підприємствами з ознаками «фіктивності», на підприємстві відсутні трудові ресурси, відсутні виробниче, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали, необхідні для здійснення діяльності та виконання умов договору, відсутні документи (товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товарів та інше), що підтверджують виконання зазначених договорів з контрагентами, можуть служити доказами фіктивності або удаваності цих правочинів (ст.ст.234, 235 ЦК України) та оспорювання їх в судовому порядку, але не може бути підставою для визнання їх нікчемними.

Але податковий орган в суд з позовами про визнання недійсними цих правочинів не звертався. За таких обставин суд вважає, що податковий орган не може стверджувати, що ці правочині недійсні, а висновки про їх нікчемність є безпідставні.

Для визнання правочину недійсним не має значення чи були сплачені сторонами податки з отриманих по цьому правочину коштів чи ні, оскільки ці зобовязання (сплата податків) виникають завжди після вчинення самого правочину.

Також суд констатує, що у податкового органу не має повноважень відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визнавати недійсними даних, наведених у деклараціях.

За вказаних обставин, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача по призначенню та проведенню документальної невиїзної перевірки, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про скасування Акту перевірки №1169/23-300/36536580 від 26.07.10, то суд виходить з того, що акт перевірки, це лише службовий документ, компетентна обґрунтована думка (позиція) ревізора щодо результатів перевірки, яка викладена ним для використання уповноваженою службовою особою при прийнятті конкретного управлінського рішення. Уповноважена службова особа при прийнятті управлінського рішення на підставі акту перевірки може як погодитися з думкою (позицією) ревізора, так і відхилити її.

За таких обставин суд вважає, що акт перевірки ДПІ не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, він не є обовязковим до виконання, сам по собі не тягне для позивача ніяких правових наслідків, а тому не може бути оскарженим та скасованим.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині скасування акту перевірки №1169/23-300/36536580 від 26.07.10, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Югснаб-ПГС»в період з 26.07.10 по 26.07.10, в результаті якої було складено Акт №1169/23-300/36536580 від 26.07.10.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Розяснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя В.В. Біоносенко

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 12.11.10

Суддя В.В. Біоносенко