Постанова № 1239521, 13.12.2007, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

11 грудня 2007 року

Справа № 2-29/9620-2007

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сотула В.В.,

суддів Гонтаря В.І.,

Борисової Ю.В.,

за участю представників сторін:

позивача: Кондрашова Т.В., дов. № 14422 від 09.11.2006;

відповідача: Ковальов О.М., дов. від 07.12.2007;

розглянувши апеляційну скаргу колективного підприємства "Вєлком" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 30.08.2007 у справі № 2-29/9620-2007

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут "Шельф"

(вул. Севастопольська, 45,Сімферополь,95000)

до колективного підприємства "Вєлком"

(вул. Кірова, 4-7,Феодосія,98100)

про стягнення 27099,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.08.2007 у справі № 2-29/9620-2007 частково задоволені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут "Шельф" до колективного підприємства "Вєлком" про стягнення 27099,12 грн.

З відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість в сумі 20346,40 грн., пеня в сумі 1430,94 грн., 3 % річних в сумі 3160,10 грн., індекс інфляції в сумі 3296,12 грн.

В частині вимог про стягнення пені в сумі 280,42 грн. в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, відповідач 04.10.2007 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив змінити рішення суду, ухваливши рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог, стягнув з відповідача заборгованість в сумі 4004,94 грн., індекс інфляції в сумі 648,80 грн., 3 % річних в сумі 320,40 грн. В іншій частині позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги заявником наведені наступні доводи:

- судом необґрунтовано стягнута визначена позивачем сума заборгованості по орендній платі, оскільки невірно вказана щомісячна орендна плата і визначено спірний період, за якої підлягає стягненню заборгованість;

- на думку сторони, суд не врахував, що, відповідно до договору купівлі - продажу спірного майна, який був визнаний дійсним рішенням господарського суду АР Крим від 31.01.-04.02.2005 у справі № у справі № 2-11/1688, колективне підприємство "Вєлком" стало власником спірних приміщень, які їм були орендовані, отже, договір оренди, в силу пункту 10.8 договору, припинив свою дію з моменту поєднання в однієї особі орендаря і власника об’єкта приватизації;

- судом при визначенні розміру пені, що підлягала стягненню, не застосовані положення пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України, а також не враховано, що на момент подання позовної заяви строк позовної давності за вказаними позовними вимогами сплив, що, в силу частини 4 статті 267 ЦК України, є підставою для відмови в позові.

Переглянувши матеріали справи повторно, в порядку встановленому статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

27.12.1993 між товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут "Шельф" (орендодавець), що є правонаступником державного науково-дослідницького та проектно-дослідницького інституту „НІПІшельф”, та колективним підприємством „Вєлком” (орендар) , укладено договір оренди нежилого приміщення (арк.с. 29-31).

Відповідно до вказаного договору орендодавець передав, а орендар прийняв в термінове платне користування окреме індивідуально визначене майно –приміщення , площею 100 кв.м., виробничої будівлі, розташованої за адресою : м. Феодосія, вул.. Кірова, 6, згідно акту-прийому передачі від 27.12.1993 (арк.с. 32).

Згідно пункту 6.1 договору , термін дії договору встановлений з 01.01.1994 по 01.01.1997 з правом щорічної пролонгації, якщо жодна із сторін не повідомить одна одну про наміри припинити його дію.

Додатковими угодами від 01.03.1999 (арк..с 33) і від 01.01.2001 (арк.с.34-35), дія договору оренди від 27.12.1993 продовжувалась.

Додатковою угодою від 20.07.2001 ( арк.с 37-41) договір був викладений в новій редакції. Об’єктом оренди, згідно зі змінами, внесеним до пункту 1.1 договору (арк.с.37), стало виробниче приміщення, площею 250 кв.м , розміщене за адресою : м. Феодосія, вул..Кірова, 6.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що орендодавець вступає в строкове платне користування зазначеним майном з дати підписання сторонами даного договору і акту приймання –передачі майна (додаток № 1).

Відповідний акт підписаний сторонами 20.07.2001 (додаток № 1 , арк.с. 42), зі змісту якого вбачається факт передачі відповідачу приміщень 1- го і 2- го поверху виробничої будівлі, загальною площею 250 кв.м., розташованої за адресою : м. Феодосія, вул.Кірова, 6.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується обставина збільшення площі об’єкта оренди з 100 кв.м. до 250 кв.м. на підставі укладеної сторонами додаткової угоди від 20.07.2001.

Пунктом 10.6 договору також було передбачено, що у випадку відсутності заяви одної із сторін про припинення або зміну даного договору після закінчення строку його дії на протязі одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих же умовах , які були встановлені цим договором при його укладенні.

Додатковими угодами від 29.12.2001 (арк.с.46) , від 01.07.2002 (арк.с. 47) від 10.09.2003 (арк.с.48) договір був пролонгований до 01.10.2005.

29.09.2005 листом № 04-01/2554 (арк.с.51) позивач попередив орендаря про те, що дія договору оренди закінчується 01.10.2005, наміру продовжувати договірні відносини він не має, у зв’язку з чим просив звільнити орендаря спірні приміщення.

Як встановлено судом, вказана вимога орендодавця виконана не була, орендар продовжив займати ці приміщення.

За твердженням позивача, за період з листопада 2004 року по жовтень 2005 року заборгованість орендаря по орендній платі склала суму - 20364,40 грн., (розрахунок на арк.с. 52-53).

У зв’язку з несплатою зазначеної суми заборгованості , позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з колективного підприємства "Вєлком" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут "Шельф" заборгованості по орендній платі в сумі 20346,40 грн., пені в сумі 1711,36 грн. , 3 % річних в сумі 1360,10 грн., індексу інфляції в сумі 3296,12 грн. а також судових витрат, пов’язаних з розглядом справи (арк.с 2-4).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.08.2007 у даній справі (арк.с. 77-80) позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут "Шельф" задоволені частково. З відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість в сумі 20346,40 грн., пеня в сумі 1430,94 грн., індекс інфляції в сумі 3296,12 грн., 3 % річних в сумі 3160, 10 грн.

В частині вимог про стягнення пені в сумі 280,42 грн. в задоволенні позову відмовлено з посиланням на незастосування позивачем при нарахуванні суми пені положень частини 6 статті 232 Господарського кодексу України

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія вважає, що рішення підлягає зміні, виходячи з наступного.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Додатковою угодою № 1 від 01.10.2001 внесені зміни до договору від 27.12.1993, викладеного в редакції додаткової угоди від 20.07.2001 (арк.с. 37-41).

Пункт 3.1 договору викладено в новій редакції, згідно з якою розмір орендної плати встановлений сторонами в сумі 1334,98 грн.(арк.с. 44).

У подальшому розмір орендної плати не змінювався сторонами.

Згідно з пунктом 3.2 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за минулий місяць з врахуванням індексу інфляції за наступний місяць ( арк.с. 38).

Виходячи з вказаної умови договору оренди позивачем щомісячно здійснювалось корегування орендної плати.

Згідно з пунктом 10.8 договору, договір оренди припиняє дію у зв’язку з приватизацією об’єкта оренди.

Даний пункт договору кореспондується з частиною 2 статті 26 Закону України „ Про оренду державного та комунального майна”.

06.12.2004 між Фондом майна АР Крим (продавець) і колективним підприємством "Вєлком" (покупець), на підставі рішення господарського суду АР Крим від 20.09.2004 у справі № 2-20/12442-2004, був укладений договір купівлі –продажу об’єкта державної власності - приміщень 1-го та 2-го поверху виробничої будівлі, що знаходиться на балансі інституту „НІПІШЕЛЬФ” (арк.с. 60-61).

Як встановлено судовою колегією, предметом договору купівлі –продажу від 06.12.2004 стало майно, яке було об’єктом оренди за договором оренди від 27.12.1993, в редакції від 20.07.2001 ( арк..с. 37-41).

Пунктом 1.2 договору встановлено, що право власності на об’єкт переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору купівлі –продажу.

Рішенням господарського суду АР Крим від 31.01.-04.02.2005 у справі № 2-11/1688 договір купівлі –продажу від 06.12.2004, в порядку статті 220 ЦК України, визнано дійсним.

Дане рішення суду 15.02.2005 набрало законну силу, вищестоящими судовими інстанціями скасовано не було, і, в силу статті 115 ГПК України, є обов’язковим на всій території України.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 жовтня 2006 року у справі № 2-20/14078.1-2006 (суддя Луцяк М.І.) відмовлено у задоволенні подання прокурора Автономної Республіки Крим про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 вересня 2004 року у справі № 2-20/12442-2004 за позовом колективного підприємства "Велком" до Фонду майна Автономної Республіки Крим про спонукання до укладення договору купівлі-продажу об'єкта приватизації.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.04.2007 ухвала господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 жовтня 2006 року у справі № 2-20/14078.1-2006 залишена без змін. (арк.с.125-128).

Постановою Вищого господарського суду України від 10.07.2007 постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.04.2007 залишена без змін (арк.с. 129-132)

Ухвалою Верховного Суду України від 08.11.2007 Генеральному прокурору України відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 10.07.2007 у зазначеній справі (арк.с.133).

Таким чином, відповідно до пункту 10.8 договору оренди, з моменту набрання законної сили рішенням господарського суду АР Крим від 31.01.-04.02.2005 у справі № 2-11/1688, враховуючи положення пункту 1.2 договору купівлі –продажу від 06.12.2004, договір оренди припинив свою дію.

У зв’язку з викладеними обставинами, заборгованість по орендній платі підлягає стягненню з відповідача тільки за період з листопада 2004 року по 15 лютого 2005 року, і, з врахуванням корегування орендної плати (арк.с. 115), складає суму : 5714,11 грн. ( 1593,71 + 1619,21 +1658,07 + 843,12 = 5714,11 ).

Індекс інфляції і 3 % річних, стягнення яких передбачено статтею 625 ЦК України, також підлягає стягненню тільки за вказаний період.

Сума інфляційних витрат підлягає стягненню в розмірі 925,68 грн.( 5714,11 х 116,2 : 100 %–5714,11 = 925,68 ), де 5714,11грн.- сума заборгованості по орендній платі , а 116,2 - індекс інфляції, .

Розмір 3 % річних складає суму 417,27 грн. (5714,11 (сума заборгованості) х 0,25 ( місячна плата річних) х 29 (кількість місяців прострочки) : 100 % = 414,27).

З доводом заявника апеляційної скарги про пропуск строку позовної давності за вимогою про стягнення пені судова колегія погоджується.

Відповідно до частини 6 статті 236 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Строк нарахування пені за прострочку сплати орендних платежів за період з листопада 2004 року по 15.02.2005 року припинено 15.08.2005 року.

Враховуючи положення частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України , згідно з якою до вимог про стягнення неустойки ( штрафу , пені) застосовується позовна давність в 1 рік, строк позовної давності по вимозі про стягнення пені сплив -16.02.206.

З врахуванням викладеного, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції від 30.08.2007 у справі № 2-29/9620-2007 - зміні, позовні вимоги –частковому задоволенню в сумі 7054,06 грн., (з яких заборгованість - 5714,11грн., індекс інфляції - 925,68 грн. і 3 % річних -414,27 грн.), державне мито, на підставі статті 49 ГПК України, підлягає стягненню пропорційно задоволеним позовним вимогам, у розмірі 70,54 грн.

Клопотання, заявлене позивачем в судовому засіданні 11.12.2007 (арк.с.122) про зупинення провадження у справі до закінчення слідчих дій по кримінальній справі, порушеної за фактом перевищення службових повноважень посадовими особами Фонду майна АР Крим , судовою колегією не задоволено, оскільки такої підстави зупинення провадження у справі стаття 79 Господарського процесуального кодексу України не передбачає.

Керуючись статтями 101, 103 (п.4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу колективного підприємства "Вєлком" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.08.2007 у справі № 2-29/9620-2007 змінити, резолютивну частину викласти в новій редакції:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут "Шельф" задовольнити частково.

Стягнути з колективного підприємства "Вєлком" (м. Феодосія, вул. Кірова,6, код в ЄДРПО України 20695613, п/р 260023190472 в ФФ АКБ "Укрсоцбанка", м. Феодосія, МФО 324258) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут "Шельф" (м.Сімферополь, вул. Севастопольська,45, код в ЄДРПО України 04825950, п/р 26009301320194 в КЦВ ПИБ України м. Сімферополя, МФО 324430) 7054,06 грн., з яких заборгованість в сумі 5714,11грн., індекс інфляції в сумі 925,68 грн. і 3 % річних в сумі 414,27 грн., а також державне мито в сумі 70,54 грн. і витрати на інформаційне - технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Господарському суду Автономної Республіки Крим доручити видачу наказу.

Головуючий суддя В.В.Сотула

Судді В.І. Гонтар

Ю.В. Борисова