Ухвала суду № 1239522, 13.12.2007, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

10 грудня 2007 року

Справа № 2-27/7377-2007А

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Волкова К.В.,

Гонтаря В.І.,

секретар судового засідання Запорожець Т.О.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився, Державного підприємства "Керченський судноремонтний завод";

відповідача: не з'явився, Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим;

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Керченський судноремонтний завод" на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 16.08.2007 року у справі № 2-27/7377-2007А,

за позовом Державного підприємства "Керченський судноремонтний завод" (вул. Кірова, 22, Керч, 98300)

до Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим (вул. Борзенко, 40,Керч,98300)

про скасування другої податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.08.2007 року у справі №2-27/7377-2007А (суддя Н.В. Воронцова) відмовлено у задоволенні позову Державного підприємства "Керченський судноремонтний завод" до Державної податкової інспекції в місті Керчі про скасування другої податкової вимоги.

Не погодившись з постановою суду, Державне підприємство "Керченський судноремонтний завод" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати постанову господарського суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.11.2007 року у складі судової колегії було здійснено заміну судді Черткової І.В., у зв'язку з відпусткою, на суддю Гонтаря В.І.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про причини неприбуття в судове засідання суд не повідомив. Про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією.

До початку судового засідання від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутності. Судова колегія, порадившись на місці, ухвалила можливим дане клопотання задовольнити.

Стосовно клопотання позивача про відкладення слухання справи, судова колегія не знайшла обґрунтованих підстав для його задоволення, оскільки до даного клопотання не було залучено жодних доказів, які б підтверджували неможливість представника позивача приймати участь у судовому засіданні, не було залучено документів про службове відрядження.

Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Керченської Об'єднаної державної податкової інспекції про скасування другої податкової вимоги Керченської МДПІ №2/180 від 12.04.2007.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що друга податкова вимога не відповідає нормам Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами", оскільки відсутня перша податкова вимога на цю суму, що є грубим порушенням норм чинного законодавства України. На підставі викладеного, просив позов задовольнити.

Ухвалою від 11.06.2007 суд замінив відповідача у справі на його правонаступника - Державну податкову інспекцію в місті Керчі.

В зв'язку з вказаним, позивач заявою від 02.07.2007 уточнив позовні вимоги та просив суд скасувати другу податкову вимогу Державної податкової інспекції в місті Керчі №2/180 від 12.04.2007.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив.

Перевіривши матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин і додержання норм матеріального і процесуального права при прийнятті судом першої інстанції постанови, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства "Керченський судноремонтний завод" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На адресу позивача було спрямовано першу податкову вимогу №1/97 в зв'язку з несплатою податкового зобов'язання у повному обсязі, в зв'язку з чим виник податковий борг: по земельному податку в сумі 6229,06грн. відповідно до розрахунку позивача від 31.01.2007 №996, і по податку не віднесеному до інших категорій в сумі 5,00грн.

Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно з статтею 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до пункту 8.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" Платник податків має право безоплатно зареєструвати податкову заставу в державних реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна, а податковий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі застав за умови строку дії такої податкової застави більш як десять календарних днів.

Таким чином, у зв'язку з вказаним, податковим керівником підприємства 12.03.2007 з відома керівника позивача Кузьміна В. М.. у присутності головного бухгалтера підприємства Чеміріс Ю. С, було складено акт опису активів, на які розповсюджується право податкової застави.

Податкова застава була зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 15.03.2007.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в період дії першої податкової вимоги, позивачем було погашено податковий борг по податку, не віднесеного до інших категорій, а саме 28.03.2007 і по податку за землю - 29.03.2007.

Проте, судом встановлено в лютому - березні 2006 відповідач провів планову комплексну перевірку дотримання позивачем у справі вимог податкового і валютного законодавства за період з 01.10.2004 по 31.12.2005.

За результатами перевірки було складено акт №416\23-1/01124997 від 15.03.2006.

На підставі вказаного акту перевірки було винесено рішення №0000262200/3 від 09.09.2006 про застосування штрафних ( фінансових ) санкцій в сумі 340,00грн. за надання недостовірних відомостей при наданні декларації про наявність валютних цінностей за кордоном, а також рішення №0000272200/3 від 09.09.2006, відповідно до якого, у відношенні позивача було нараховано пеню за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 373716,65грн.

Згідно з підпунктом 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Відповідно до підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню.

Таким чином, з урахуванням вказаної норми, позивач у справі звернувся з позовом до господарського суду Автономної Республіки Крим про визнання нечинними рішення №0000262200/3 від 09.09.2006 про застосування штрафних ( фінансових ) санкцій у сумі 340,00грн. за надання недостовірних відомостей при наданні декларації про наявність валютних цінностей за кордоном, а також рішення №0000272200/3 від 09.09.2006, відповідно до якого, у відношенні позивача було нараховано пеню за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 373716,65грн.

За результатами розгляду вказаної справи, господарським судом Автономної Республіки Крим було прийнято постанову від 04.12.2006 у справі №2-16/16516 - 2006А, відповідно до якої у позові було відмовлено.

Отже, не погодившись з вказаним, позивач звернувся з апеляційною скаргою на вказану постанову.

Севастопольським апеляційним господарським судом, за результатами розгляду вказаної скарги, було винесено ухвалу від 23.03.2007, відповідно до якої, апеляційну скаргу було залишено без задоволення, а постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.12.2006 у справі №2-16/16516 - 2006А було залишено без змін.

Не погодившись з вказаним, позивач у справі №2-16/16516 - 2006А звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. На даний момент вказана скарга не розглянута.

Відповідно до частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Оскільки постанову Севастопольського апеляційного господарського суду у справі №2-16/16516 - 2006А було проголошено 23.03.2007, таким чином, податкові зобов'язання, визначені рішенням №0000262200/3 від 09.09.2006 про застосування штрафних ( фінансових ) санкцій у сумі 340,00грн. за надання недостовірних відомостей при наданні декларації про наявність валютних цінностей за кордоном, а також рішенням №0000272200/3 від 09.09.2006, відповідно до якого, у відношенні позивача було нараховано пеню за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 373716,65грн., є узгодженим з цієї дати.

Згідно з підпунктом 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" Податкові вимоги надсилаються: а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до підпункту 6.3.2 пункту 6.3 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" У разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється. Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що відповідачем цілком правомірно було винесено другу податкову вимогу від 12.04.2007 №2/180, а вказаний у ній борг узгоджений 23.03.2007 у сумі 383120,32грн. Станом на 23.03.2007 позивач не сплатив борг стосовно першої податкової вимозі, а здійснив вказане погашення лише 27.03.2007 і 28.03.2007.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що при розгляді справ про протиправність рішень та дій суб'єкта владних повноважень, тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади , який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

На думку судової колегії місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що відповідач в повному обсязі і належним чином довів правомірність винесення спірної другої податкової вимоги від 12.04.2007 №2/180 та при таких обставинах справи, у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

При викладених обставинах судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду вважає, що постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.08.2007 року у справі № 2-27/7377-2007А було прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.08.2007 року у справі № 2-27/7377-2007А підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1.Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.08.2007 року у справі № 2-27/7377-2007А залишити без змін.

2.Апеляційну скаргу Державного підприємства "Керченський судноремонтний завод" залишити без задоволення.

3.Ухвалу може бути оскаржено до Вищого Адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя О.А. Щепанська

Судді К.В. Волков

В.І. Гонтар