Ухвала суду № 12391286, 16.11.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2010 р.Справа № 2-а-1307/10/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засіданняАнтоненко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.08.2010р. по справі№2-а-1307/10/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Алькон" <Список ><Текст >

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Алькон" (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі по тексту відповідач) в якому, після уточнення позовних вимог, просив суд:

-визнати повністю нечинним, протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0000031702/0/65 від 20.01.2010 р.;

-визнати повністю нечинним, протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0000031702/1/1186 від 21.04.2010 р.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.08.2010 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об"єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 20.01.2010 року № 0000031702/0/65 та від 21.04.2010 року № 0000031702/1/1186 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Алькон" податкового зобов"язання за платежем податок з доходів найманих працівників в розмірі 42624 грн. 66 коп.: за основним платежем-у сумі 14208 грн. 22 коп. та за штрафними чанкціями-в сумі 28416 грн. 44 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.08.2010 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", ст. 159 КАС України, ст. 129 Конституції України.

Відповідач зазначив, що судом першої інстанції не враховано, що позивачем в порушення п.п. 8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" з перерахованої на користь СПД ФО ОСОБА_1, СПД ФО ОСОБА_2, СПД ФО ОСОБА_3, СПД ФО ОСОБА_4 суми за надання послуг з перевезення, за здавання в суборенду нежитлового приміщення, за інженерно-технічне вишукування податок з доходів фізичних дохід не утримувався, в зв"язку з чим, на думку відповідача, позивачем було занижено податок з доходів фізичних осіб.

Позивач, подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією в Полтавській області на підставі направлень від 08.12.2009 року № 4035/004035 та від 21.12.2009 року № 4173/004173, відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок, проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Алькон", код за ЄДРПОУ 33733533, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 11.01.2010 р. № 2/23-209/33733533, в якому зафіксовано порушення позивачем п.п. "є" 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9, п.п. "а" п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питання щодо правильності утримання та своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в періоді, що перевірявся на загальну суму 14713 грн.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією в Полтавській області винесено податкове повідомлення -рішення № 0000031702/0/65 від 20.01.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників в розмірі 44140 грн. 59 коп., з них, за основним платежем - 14713 грн. 59 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями -29427 грн. 06 коп.

Позивач не погодився з даним повідомленням-рішенням та оскаржив його у адміністративному порядку.

Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією за результатами розгляду в адміністративному порядку скарги позивача, яку залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення -без змін, складено та надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення № 0000031702/1/1186 від 21.04.2010 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено факт наявності порушення позивачем п. 7.1 ст. 7, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9, п.п. "а" п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в зв"язку з чим суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність та скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 20.01.2010 року № 0000031702/0/65 та від 21.04.2010 року № 0000031702/1/1186 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Алькон" податкового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників в розмірі 42624 грн. 66 коп. з них: за основним платежем - у сумі 14208 грн. 22 коп. та за штрафними санкціями - в сумі 28416 грн. 44 коп.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанці, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень 0000031702/0/65 від 20.01.2010 р. та № 0000031702/1/1186 від 21.04.2010 р. слугували висновки відповідача про заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб у зв"язку з неутриманням та не перерахуванням такого податку до бюджету з перерахованих на користь СПД ФО ОСОБА_1, СПД ФО ОСОБА_2, СПД ФО ОСОБА_3, СПД ФО ОСОБА_4 коштів за надання послуг з перевезення, здавання в суборенду нежитлового приміщення, інженерно-технічного вишукування.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 9.12.1. п. 9.12 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Отже, враховуючи вимоги наведеної норми, оподаткування доходів отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством.

Спеціальним законом, що врегульовує правила оподаткування доходів субєктів підприємницької діяльності- фізичних осіб є Указ Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", яким запроваджена спрощена система оподаткування, обліку та звітності для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Відповідно до приписів п. 2 вказаного Указу Президента України субєкти малого підприємництва-фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 на момент виникнення спірних правовідносин з надання позивачу послуг з перевезення товару перебував на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвами про сплату єдиного податку, копії яких наявні у матеріалах справи та має ліцензію Міністерства транспорту та зв'язку України на внутрішні перевезення серії АВ № 294062.

31 травня 2007 р. між позивачем та ФОП ОСОБА_1 був укладений договір на послуги з перевезення вантажів.

Фактичне надання ОСОБА_1 послуг з перевезення підтверджується рахунками-фактурами, актами про надання транспортних послуг, товарно - транспортними накладними, а також квитанціями про перерахування коштів позивачем в оплату послуг перевезення на картковий рахунок ОСОБА_1, що містяться в матеріалах справи.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на нікчемність договору на перевезення, укладеного позивачем з ФОП ОСОБА_1 з тих підстав, що товарно-транспортні накладні, які свідчать про фактичне транспортування ТМЦ реалізованих ТОВ "Нефтекор-СК" позивачу, оформлені не належним чином, а саме: у них не вказано номенклатуру товару, що перевозиться, відсутні відбитки печатки перевізника, не зазначено реквізитів ТОВ "Нефтекор-СК", колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у товаро-транспортних накладних вказано номер та дата видаткової накладної, де зазначено найменування товару, автоперевезником зазначено ФОП ОСОБА_1., вантажовідправником вказано ТОВ "Нефтекор-СК", вантажоодержувачем ТОВ НВФ «Алькон», а відповідачем не доведено, що ФОП ОСОБА_1 працює з печаткою.

Крім того, 31 травня 2006 р. скасовано державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України наказу Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 7 серпня 1996 р., яким затверджено Інструкцію про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, якою встановлювалися вимоги до заповнення товарно-транспорної накладної.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин був відсутній нормативно-правовий акт, яким би встановлювалися вимоги щодо заповнення товарно-транспортної накладної.

Законність вказаного договіру перевезення була предметом розгляду у господарському суді Полтавської області у справі за позовом ТОВ "НВФ "Алькон" до ФОП ОСОБА_1 про визнання договору нікчемним (а.с. 52 т. 2) та 17.06.2010 р. господарським судом Полтавської області прийнято рішення про відмову в задоволенні позову. В ході розгляду справи судом встановлено, що зобов"язання за договором перевезення сторонами виконані, надання послуг перевезення підтверджується відповідними первинними документами, грошові розрахунки між сторонами за надані послуги перевезення здійснені у повному обсязі.

Таким чином, реальність здійснення господарської операції з надання послуг перевезення підтверджується документами, що містяться в матеріалах справи.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ФОП ОСОБА_3 були укладені договори суборенди нежитлового приміщення № 13 від 25.09.2008 року та № 6 від 01.01.2009 року під час перебування ФОП ОСОБА_3 на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку, копія якого наявна у матеріалах справи.

В підтвердження фактичного надання сторонами договорів суборенди свідчать акти виконаних робіт, рахунки-фактури, рахунки на оплату, акт надання послуг, що містяться в матеріалах справи.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 на момент виникнення спірних правовідносин був платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвами про сплату єдиного податку, копія якого наявна у матеріалах справи.

Фактичне виконання робіт фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 підтверджено рахунки-фактури та актом виконаних робіт на створення і оформлення веб-сайту.

Також, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 на момент укладання з позивачем договору на проектно-вишукувальні роботи від 23.06.2008 р., був платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку, копія якого міститься у матеріалах справи.

На виконання проектно-вишукувальних робіт ФОП ОСОБА_4 було отримано ліцензією Державного комітету природних ресурсів України, видана на ім'я ОСОБА_4.

На підтвердження фактичного виконання робіт фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 свідчать матеріали справи, а саме: акт приймання-передачі робіт від 10.07.2010 року, рахунок № 19-К від 25.06.2008 року, рахунок № 19К-1 від 10.07.2008 року, перелік видів робіт, договір № 118-08 від 26.06.2008 року на виконання проектно-вишукувальних робіт, протокол погодження договірної ціни на науково-технічну продукцію по інженерних вишукуваннях, календарний план робіт, кошторис № 118-08 на проектні роботи, акт здачі-приймання робіт (надання послуг)№ ОУ-0000295, договір № 19К-08 на проектно-вишукувальні роботи (послуги) від 23.06.2008 року, кошторис № 01К на виконання робіт, кошторис № 02К на проектні роботи.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивачем укладалися договори з СПД ФО ОСОБА_1, СПД ФО ОСОБА_2, СПД ФО ОСОБА_3, СПД ФО ОСОБА_4 як з суб»єктами підприємницької діяльності, які на момент виникнення спірних правовідносин були зареєстровані фізичними особами-підприємцями та перебуваючи на спрощеній системі оподаткування здійснювали власну підприємницьку діяльність, СПД ФО ОСОБА_1, СПД ФО ОСОБА_4Г здійснювали власну господарську діяльність на підставі виданих ліцензій, що містяться в матеріалах справи.

Таким чином, оподаткування доходу отриманого від здійснення підприємницької діяльності СПД ФО ОСОБА_1, СПД ФО ОСОБА_2, СПД ФО ОСОБА_3, СПД ФО ОСОБА_4 має здійснюватися за правилами, встановленими Указом Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".

За визначенням термінів наведених у п.1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

Між тим, у позивача відсутній обовязок нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів з фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок його контрагентів, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону, оскільки відповідно до ст.1, 4 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п.п. 2, 4 Указу Президента від 03.07.1998 р. № 727/98 обовязок щодо обчислення та сплати податку, подання податкової звітності покладено на кожного окремого платника податку суб»єкта підприємницької діяльності. При цьому такий платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, сплати податку та здійснення господарської діяльності. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Відповідно до п.п. 9.12.2 п. 9.12. ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» якщо фізична особа-суб»єкт підприємницької діяльності або фізична особа яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у п.п. 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими субєктами підприємницької діяльності.

Отже, закон допускає, що поряд із сплатою єдиного податку фізична особа субєкт підприємницької діяльності повинна оподатковувати свої доходи, за правилами, встановленими вказаним Законом, але за умови, що отримання таких доходів знаходяться не в межах здійснення власної підприємницької діяльності.

У даному випадку контрагенти позивача надаючи вищевказані послуги здійснювали підприємницьку діяльність, будучі зареєстрованими як фізична особа підприємець у відповідності до вимог Указу Президента України від 03.07.1998 р. та виданого свідоцтва про сплату єдиного податку і весь дохід отримали саме від такої діяльності надання послуг з перевезення, здавання в суборенду нежитлового приміщення, інженерно-технічного вишукування.

Таким чином, позивач у спірних правовідносинх не може виступати податковим агентом по відношенню до СПД ФО ОСОБА_1, СПД ФО ОСОБА_2, СПД ФО ОСОБА_3, СПД ФО ОСОБА_4Г, та нести відповідальність за правильність нарахування та сплату податків, оскільки фізичні особи-підприємці ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 надавали послуги позивачу в межах власної підприємницької діяльності, дохід яких оподатковується за правилами встановленими Указом Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", а тому у позивача відсутній обов"язок по утриманню з коштів перерахованих позивачем на користь вказаних осіб податку з доходів фізичних осіб та сплати його до Державного бюджету.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що у свідоцтві платника єдиного податку СПД-ФО ОСОБА_3 не зазначено вид діяльності "Здавання в оренду власного нерухомого майна" та у свідоцтві платника єдиного податку СПД-ФО ОСОБА_4 не зазначено вид діяльності "Діяльність у сферах інжинірингу, геології та геодезії", який включає в себе, зокрема, розвідувальні та вишукувальні роботи в галузі промисловості та будівництва, колегія суддів вважає необгрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно із абз. 3 п. 2 Указу у разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

Умови, дотримання яких необхідно для застосування спрощеної системи оподаткування, встановлено пунктом 1 Указу не обмежують суб'єкта малого підприємництва у виборі здійснюваних ним видів діяльності лише тими, що зазначені у свідоцтві про сплату єдиного податку чи будь-якому іншому документі.

Отже, суб'єкт малого підприємництва має право займатися будь-якими видами підприємницької діяльності, за винятком тих, що не можуть здійснюватись з використанням спрощеної системи оподаткування в силу прямої законодавчої заборони.

За таких обставин, режим оподаткування єдиним податком поширюється на всі доходи суб'єкта малого підприємництва, що обрав спрощену систему оподаткування, незалежно від видів підприємницької діяльності. При цьому ставка, за якою сплачується єдиний податок таким суб'єктом малого підприємництва, визначається із урахуванням абз. 3 п. 2 Указу, тобто не може становити менше 20 грн. та більше 200 грн. на місць.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим, відповідачем не надано та не наведено доказів в підтвердження правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької об"єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 20.01.2010 року № 0000031702/0/65 та від 21.04.2010 року № 0000031702/1/1186 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Алькон" податкового зобов"язання за платежем податок з доходів найманих працівників в розмірі 42624 грн. 66 коп.: за основним платежем-у сумі 14208 грн. 22 коп. та за штрафними чанкціями-в сумі 28416 грн. 44 коп.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.08.2010р. по справі№2-а-1307/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Шевцова Н.В.

Судді<підпис >

<підпис >Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 19.11.2010 р.