Ухвала суду № 12391283, 16.11.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2010 р.Справа № 2-а-1462/10/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засіданняАнтоненко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.07.2010р. по справі№2-а-1462/10/1670

за позовом Дочірнього підприємства "Виробничий комплекс "ВіндЕлектрик" <Список ><Текст >

до Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Полтавської області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Дочірнє підприємство «Виробничий комплекс « ВіндЕлектрик» (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Лубенської об»єднаної державної податкової інспекції (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

-визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.05.2009 р. № 0007071701/0, від 27.07.2009 р. № 0007071701/1 та від 09.12.2009 р. № 0007071701/2

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.07.2010 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Лубенської об»єднаної державної податкової інспекції № 0007071701/0 від 12.05.2009 р., № 0007071701/1 від 27.07.2009 р. та № 0007071701/2 від 09.12.2009 р.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.07.2010 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, а саме: вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідач зазначив, що податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги.

Відповідач зазначив, що судом першої інстанції не враховано, що на момент проведення перевірки заяви про застосування податкової соціальної пільги надані не були, в зв»язку з чим відповідач прийшов до висновку про безпідставне надання підприємством позивача працівникам підприємства податкової соціальної пільги та про допущення позивачем неутримання, неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 31.03.2009 року по 21.04.2009 року Гребінківським відділенням Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції проведено планову виїзну перевірку Дочірнього підприємства "Виробничий комплекс "ВіндЕлектрик", за наслідками якої складено акт № 1068/23 - 34422032 від 24.04.2009 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.1.15, ст. 1 п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6, п.п. 8.1.1. п. 8.1, ст. 8, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889 -IV від 22.05.2003 року та п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги» № 2035 від 26.12.2003 року, а саме допущено неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 1266,05 грн.

На підставі акту перевірки Лубенською об»єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення - рішення № 0007071701/0 від 12.05.2009 року про визначення податкових зобов'язань з податку з доходів найманих працівників в сумі 3798,15, в тому числі - основний платіж - 1266,05 та штрафні санкції - 2532,1 грн. За наслідками адміністративного оскарження прийнято податкові повідомлення - рішення № 0007071701/1 від 27.07.2009 року, № 0007071701/2 від 09.12.2009 року, якими підтверджено ту ж суму податкового зобов'язання.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у 2006 року правомірно застосовано соціальну податкову пільгу на підставі заяв працівників, висновок про неутримання та неперерахування позивачем до бюджету податку з доходів фізичних осіб зроблено з порушенням Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, та всупереч положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги», в зв»язку з чим, суд першої інстанції прийшов до висновку про скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно п.п. 1.7. п. 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205 (далі - Порядок) факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно п.п. 2.3.2. п. 2.3. п. 2 Порядку у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів. У разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Як вбачається з акту перевірки № 1068/23 - 34422032 від 24.04.2009 року фактів ненадання посадовими особами підприємства яких - небудь документів (зокрема заяв про застосування податкової соціальної пільги) зафіксовано не було, будь - яких інших доказів на підтвердження цього факту податковим органом до акту перевірки не надано, та не додано пояснення посадових осіб або інших працівників субєкта господарювання щодо відсутності заяв про застосування податкової пільги.

Крім того, твердження податкового органу в акті перевірки про допущення несплати по 60 особових рахунках (по 60 працівниках підприємства) суперечить обставинам справи, оскільки згідно податкового розрахунку Форми № 1 ДФ протягом перевіряємого періоду на підприємстві працювало лише 20 працівників.

Відповідно до п.п. 2.3.4 п. 2.3 п. 2 Порядку не допускається відображення в акті необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень переряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Отже, висновки відповідача про неутримання та неперерахування позивачем до бюджету податку з доходів фізичних осіб зроблено з порушенням Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Згідно п.п. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі-Закон) з урахуванням норм пункту 6.5 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Підпунктом 6.3.2 пункту 6.3 статті 6 вказаного Закону встановлено, що платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги.

Згідно п.п. 6.5.1. п. 6.5 ст. 6 Закону податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги» № 2035 від 26.12.2003 року встановлено, що пільга починає застосовуватися працедавцем з податкового місяця, в якому платник податку подав працедавцю заяву про її застосування з відповідними документами, і зупиняється з податкового місяця, в якому платник податку подав заяву про відмову від пільги або припинив трудові відносини з таким працедавцем.

Отже, враховуючи приписи вказаного законодавства, підставою для застосування податкової соціальної пільги є заява працівника підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками підприємства позивача у 2006 році надавалися заяви про застосування до них податкової соціальної пільги, (а.с.25-44).

Отже, колегія суддів вважає висновки відповідача щодо безпідставності надання позивачем працівникам податкової соціальної пільги у 2006 році хибними та погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність застосування позивачем до працівників підприємства податкової соціальної пільги.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Між тим, відповідачем не надано суду доказів щодо безпідставного надання податкової соціальної пільги працівникам підприємства у 2006 році.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.07.2010р. по справі№2-а-1462/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Шевцова Н.В.

Судді(підпис)

(підпис)Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. <Список >Макаренко Я.М. Повний текст ухвали виготовлений 19.11.2010 р.