Ухвала суду № 12390639, 03.11.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2010 р.Справа № 2-а-184/09/2170 Категорія: 2.11.15Головуючий в 1 інстанції: Кравченко К.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В.

судді - Потапчук В.О.

судді - Коваль М.П.

при секретаріКапустинській А.М. за участю представника ВАТ „Херсонський комбінат хлібопродуктів” Брагіної К.І. (довіреність) розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції в м. Херсоні на Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2009 року по справі за позовом відкритого акціонерного товариства „Херсонський комбінат хлібопродуктів” до державної податкової інспекції в м. Херсоні про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

встановиЛА:

Позивач, відкрите акціонерне товариство „Херсонський комбінат хлібопродуктів”, звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державної податкової інспекції в м. Херсоні про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2009 року позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 15.12.2008р. № 0006202301/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства „Херсонський комбінат хлібопродуктів” витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

Не погодившись з Постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2009 року по справі № 2-а-184/09/2170 та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права. Крім того, апелянт зазначає, що відповідно до Закону України „Про податок на додану вартість” право на відшкодування ПДВ виникає, лише при фактичній надмірній сплаті податку, а не з самого факту існування зобовязання по сплаті ПДВ в ціні товару, які оплачені платником.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Як встановлено судом першої інстанції, податкове повідомлення-рішення №0006202301/0 від 15.12.2008 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 367836 грн. прийнято ДПІ у м. Херсоні на підставі акту невиїзної позапланової перевірки позивача № 3710/23-2/00952367 від 09.12.2008р.

В акті невиїзної позапланової перевірки вказується про завищення позивачем сум бюджетного відшкодування по декларації за серпень 2008 р. на суму 325854 грн. та за вересень 2008 р. на суму 41983 грн., а всього на суму 367837 грн. Такі висновки акту перевірки ґрунтуються на тому, що згідно відповіді ДПІ у Корабельному районі М.Миколаєва неможливо провести перевірку ТОВ «Агророма-Миколаїв»для підтвердження взаєморозрахунків з ВАТ «Херсонський КХП», оскільки вказане підприємство має стан -10 «Запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання). В акті також зазначається, що ГВПМ ДПІ у м.Херсоні проведена виїзна перевірка з питань достовірності юридичної адреси ПП «Тас-Агро»та складено акт щодо не встановлення даного платника податків за юридичною адресою. Крім того, в акті вказується на те, що згідно АІС «Реєстр платників податків»ДПІ у м.Херсоні СП «Агро-партнер»податкову декларацію з ПДВ за липень 2008 року надало без показників фінансової діяльності, а відносно посадових осіб даного підприємства 13.02.2008 р. порушено кримінальну справу за фактом підробки та використання підроблених документів за ст. 358 КК України.

Наведені вище обставини відносно постачальників позивача згідно акту перевірки стали підставою для висновку про порушення позивачем пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97 та про завищення позивач суми бюджетного відшкодування у серпні 2008 р. на 325854 грн. та у вересні 2008 р. на 41983 грн.

З огляду на наявні в матеріалах справи письмові докази та встановлені судом першої інстанції обставини, останній прийняв рішення про задоволення позову та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 15.12.2008 р. № 0006202301/0.

Колегія судів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ПП «Тас-Агро» на підставі договорів купівлі-продажу № 593 від 18.07.2008 р., № 596 від 18.07.2008 р., № 672 від 28.07.2008 р., № 997 від 22.08.2008 р. у липні, серпні 2008 р. поставило зерно пшениці у кількості 940,500 тон на загальну суму ПДВ 153454,71 грн., що підтверджено видатковими і податковими накладними, товарно-транспортними накладними та актами приймання.

Згідно договорів Приватне підприємство «Тас-Агро», код ЄДРПОУ 34786345 має юридичну адресу: Херсонська область, м. Херсон, с. Приозерне, вул. Степова, 1 і фактичну адресу: м. Херсон, вул. 40-років Жовтня, 132-А, офіс 307. Фактична адреса відома ДПІ у м. Херсоні.

ТОВ «Агророма Миколаїв» на підставі договорів купівлі-продажу № 543 від 10.07.2008 р., № 544 від 10.07.2008 р., № 807 від 18.07.2008 р., № 808 від 21.07.2008 р., № 809 від 25.07.2008 р. у липні 2008 р. поставило зерно пшениці у кількості 1061,570 тон на загальну суму ПДВ 208935,34 грн., що підтверджується видатковими і податковими накладними, товарно-транспортними накладними та актами приймання.

ПП «Агро-Партнер СП» на підставі договору купівлі-продажу № 685 від 25.07.2008 р. поставило зерно пшениці у кількості 26,148 тон на загальну суму ПДВ 5447,50 грн., що підтверджується видатковою, податковою і товарно-транспортною накладними та актом приймання.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97. Саме нормами зазначеного Закону регулюються всі питання, пов'язані із визначенням та сплатою податку на додану вартість.

З наданих позивачем декларацій з ПДВ за серпень та вересень 2008 року з розрахунками сум бюджетного відшкодування, вбачається, що до відшкодування з державного бюджету позивачем були заявлені наступні суми ПДВ: у серпні 2008р. - 1021561 грн., у вересні 2008 року - 274435 грн.

Наявність у позивача права на бюджетне відшкодування за серпень та вересень 2008 р. відповідачем в суді першої інстанції не заперечується, спірним є факт підтвердження частині цього відшкодування на суму 325854 грн. - у серпні 2008 р. та на 41983 грн. - у вересні 2008 р.

Порядок перевірки відповідачем задекларованого позивачем бюджетного відшкодування передбачений підпунктами 7.7.5 та 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону. Підпунктом "в" підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Нормами Закону України "Про податок на додану вартість" право платника податку на отримання бюджетного відшкодування не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Твердження апелянта про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є, відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", сплата сум податку на додану вартість до бюджету контрагентами позивача судом до уваги не приймаються на підставі наступного.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону №168/97).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний суд України в своїй Постанові № 10/82від 1 червня 2010 року.

Податковий кредит формується при дотриманні платником податку вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а відшкодування з бюджету різниці між податковими зобов'язаннями і податковим кредитом, за умови його від'ємного значення, може відбуватися з урахуванням вимог пункту 1.8 статті 1 зазначеного Закону, при наявності встановленого судом факту надмірної сплати податку контрагенту в ціні товару.

Невиконання позивачем наведених вимог закону при формуванні податкового кредиту судом не встановлено.

Факти проведення позивачем господарських операцій з придбання товару, що надійшов до позивача від постачальників - ПП «Тас-Агро», СП «Агро-Партер», ТОВ «Агророма-Миколаїв»та сплати позивачем по цим операціям ПДВ в ціні товару підтверджені належними доказами.

Так, позивачем до суду першої інстанції надані копії документів, що підтверджують факт реєстрації вищевказаних контрагентів в якості платників податку на додану вартість на момент проведення позивачем з ними господарських операцій, а також декларування вказаними контрагентами сум ПДВ, отриманих від позивача у складі ціни товарів, в якості своїх податкових зобов'язань за відповідні періоди у податкових деклараціях з ПДВ, а до суду апеляційної інстанції надані договори купівлі-продажу, акти приймання товарів та товарно-транспортні накладні до кожного акту приймання товарів.

Фізичні, технічні і технологічні можливості підприємства Позивача дозволяють здійснення операцій з вказаною кількістю зерна у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності.

Так, ПАТ «Херсонський КХП»складається із двох основних підрозділів - елеватора і млина та інших допоміжних підрозділів і служб. Елеватор, ємкістю до 100000 тон одночасного зберігання зерна, введено в дію в 1932 році. Паспортна продуктивність транспортних механізмів елеватора складає 500 тон/час. Млин, продуктивністю переробки зерна - 400 тон на добу, введено в дію в 1949 році. Середньорічна чисельність кваліфікованого персоналу підприємства до 500 чоловік. Основні види діяльності: накопичення і перевалка зернових культур, виробництво пшеничного хлібопекарного борошна та гранулювання висівок.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, однак будь-яких доказів на підтвердження правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відповідачем ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції надано не було.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не порушено вимог пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині визначення у серпні та вересні 2008 року суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Херсонський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції в м. Херсоні на Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2009 року по справі № 2-а-184/09/2170, - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2009 року по справі за позовом відкритого акціонерного товариства „Херсонський комбінат хлібопродуктів” до державної податкової інспекції в м. Херсоні про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалу складено у повному обсязі 04 листопада 2010 року.

ГоловуючийсуддяГ.В. Семенюк

суддяВ.О. Потапчук

суддяМ.П. Коваль