Постанова № 12390117, 06.10.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2010 р.Справа № 22-а-5079/08 Категорія:Головуючий в 1 інстанції: <Суддя > Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Бойка А.В. та Ступакової І.Г.,

при секретарі Руденко І.Ю.,

за участю представника позивача Володькової О.В., представника відповідача Дудара О.В. та представника прокуратури Афанасьєвої І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу начальника Державної податкової інспекції у Баштанському районі Миколаївської області на постанову господарського суду Миколаївської області від 05 лютого 2008 року по справі за адміністративним позовом закритого акціонерного товариства «Баштанський сирзавод»до Державної податкової інспекції у Баштанському районі Миколаївської області (за участю прокуратури Миколаївської області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2007 року ЗАТ «Баштанський сирзавод»звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Баштанському районі Миколаївської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 лютого 2007 року № 0000102301/0.

В обґрунтування позову зазначалося, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням відповідачем зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2006 року у розмірі 601858 грн.. Назване податкове повідомлення-рішення прийнято всупереч положенням п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 05 лютого 2008 року позовні вимоги ЗАТ «Баштанський сирзавод»задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Баштанському районі Миколаївської області від 16 лютого 2007 року № 0000102301/0.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, начальник ДПІ у Баштанському районі Миколаївської області в апеляційній скарзі зазначає, що судом при вирішені справи порушено норми матеріального права, і, крім того, висновки суду не відповідають обставинам справи. Так, судом не надано належної оцінки встановленим податковою інспекцією під час перевірки позивача порушенням п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»та пунктів 6, 10 та 11 постанови Кабінету Міністрів України № 305 від 12 травня 1999 року. У звязку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представників відповідача та прокуратури в підтримку апеляційної скарги, а також представника позивача, яка вважала за необхідне залишити постановлене судове рішення без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність її задоволення.

Судом встановлено, що ЗАТ «Баштанський сирзавод»20 грудня 2006 року подано до Державної податкової інспекції у Баштанському районі Миколаївської області податкову декларацію з ПДВ за листопад 2006 року та розрахунок суми бюджетного відшкодування, яка склала 692000 грн..

16 лютого 2007 року ДПІ у Баштанському районі Миколаївської області проведено виїзну позапланову перевірку ЗАТ «Баштанський сирзавод»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад місяць 2006 року, за результатами якої складено акт за № 70/23-00446500, в якому зазначено про порушення позивачем положень п. п. 7.7.1 та 7.7.2 п. 7.7 ст. 7, п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», а також п. п. 6, 10, 11 Порядку нарахування, виплат та використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємством молоко та мясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 305 від 12 травня 1999 року. За висновком співробітників податкового органу позивачем до податкового кредиту загальної декларації з ПДВ (за якою здійснюються розрахунки з бюджетом) включено суми податку, сплаченого у складі вартості придбаного позивачем обладнання для використання у власній господарській діяльності.

На підставі висновку про необхідність розподілу відповідної суми ПДВ між податковим кредитом спеціальної (дотаційної) декларації та загальної (бюджетної) декларації пропорційно обсягам придбаного позивачем молока у сільгоспвиробників та посередників відповідно, контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000102301/0 від 16 лютого 2007 року, яким ЗАТ «Баштанський сирзавод» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2006 року на 601858 грн..

Задовольняючи позовні вимоги ЗАТ «Баштанський сирзавод», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на виконання вимог Закону України «Про податок на додану вартість»та Порядку нарахування, виплат та використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та мясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 805 від 12 травня 1999 року (далі за текстом Порядок), до податкової інспекції подано дві декларації з податку на додану вартість, в яких у відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість»проведено розрахунок податкового кредиту.

Проте, з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позивача погодитися не можна.

Так, відповідно до пункту 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, мясо та мясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і мясо в живій вазі.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та мясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Дію пункту 11.21 статті 11 названого Закону продовжено, зокрема, до 01 січня 2007 року згідно із Законом України від 18 жовтня 2005 року № 2987-IV.

Відповідно до пункту 6 Порядку переробні підприємства за результатами діяльності за кожний звітний (податковий) період ведуть окремий податковий і бухгалтерський облік молока, молочної продукції, мяса, мясопродуктів, виготовлених з проданих сільськогосподарськими товаровиробниками молока та мяса в живій вазі, та окремий облік іншої продукції.

За результатами окремого обліку продукції, виготовленої з проданих сільськогосподарськими товаровиробниками молока та мяса в живій вазі, переробні підприємства відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість»визначають суми податкових зобовязань та податкового кредиту, які виникають у звязку з переробкою та продажем такої продукції, і складають окрему податкову декларацію, яка разом з декларацією щодо іншої діяльності подається до органу державної податкової служби за місцем реєстрації переробного підприємства як платника податку на додану вартість у порядку і в строки, визначені цим Законом, з урахуванням нормативно-правових актів Державної податкової адміністрації. Визначена до сплати за окремою податковою декларацією сума податку на додану вартість перераховується переробним підприємством на його окремий рахунок. Переробне підприємство разом з окремою податковою декларацією за кожний звітний (податковий) період подає як підтвердження сплати сум податку перелік платіжних доручень на фактично зараховані на окремий рахунок кошти і виписку банку з окремого рахунка.

У разі встановлення за окремою податковою декларацією перевищення суми податкового кредиту над сумою податкових зобовязань така сума перевищення перераховується переробним підприємством платіжними дорученнями з окремого рахунка на його поточний рахунок за умови надання органом державної податкової служби відповідного висновку в порядку, передбаченому для бюджетного відшкодування.

Абзацом четвертим пункту 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 166, в редакції наказу ДПА України від 15 червня 2005 року № 213, платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону) суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених указаними пунктами.

Оскільки обладнання для виробництва сиру, імпортоване позивачем, використовується при виготовленні продукції з молока, придбаного у сільськогосподарських товаровиробників, податок на додану вартість, сплачений у звязку з ввезенням цього обладнання, входить у відповідній частині до собівартості такої продукції. Як наслідок, декларування податкових зобовязань з операцій з продажу цієї продукції в окремій (скороченій) декларації обумовлює і декларування в цій же декларації податкового кредиту, повязаного із придбанням обладнання та розрахованого відповідно до питомої ваги продукції, виготовленої з молока, придбаного у сільськогосподарських товаровиробників. Інше суперечить спеціальному режиму оподаткування, встановленому пунктом 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», коли податок, нарахований переробним підприємством в ціні продажу продукції, виготовленої з молока, придбаного у сільськогосподарських товаровиробників, яка визначається на базі собівартості цієї продукції, до бюджету не сплачується.

Оскільки судом першої інстанції при повному встановленні обставин справи порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, судова колегія,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу начальника Державної податкової інспекції у Баштанському районі Миколаївської області задовольнити.

Постанову господарського суду Миколаївської області від 05 лютого 2008 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити закритому акціонерному товариству «Баштанський сирзавод»у задоволенні позовних вимог.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 11 жовтня 2010 року.

Головуючий:

Судді: