Ухвала суду № 12389448, 12.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9597/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"12" листопада 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Межевича М.В., суддів Борисюк Л.П. та Цвіркуна Ю.І., при секретарі Леонтовичі М.А., за участю представників апелянта Гудима О.О., Гончарова О.В., Туман Н.В. та представників позивача Краснової В.Л. та Полозова К.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2010 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Київський ювелірний завод»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.05.2010 року № 0000164040/0, № 000184040/0, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2010 року позовні вимоги задоволено.

Відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки прийняті податковим органом податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та безпідставними, то позовні вимоги підлягають задоволенню.

З таким висновком суду не можна не погодитися, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків було проведено планову виїзну перевірку ВАТ «Київський ювелірний завод»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт від 07.05.2009 року №234/40-40/00227229.

Актом перевірки податковим органом встановлено, що ВАТ «Київський ювелірний завод»порушено абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 №334/94-ВР в редакції Закону від 22.05.97р. №283/97-ВР із змінами та доповненнями, підприємство зависило валові витрати в III кварталі 2009року на 18 826 722,30 грн. Зазначене завищення валових витрат встановлено за господарською операцією з придбання діамантів ВАТ «Київський ювелірний завод»згідно договору.

За наслідком складання вищезазначеного акту були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000164040/0 від 21.05.2010 р. та № 000184040/0 від 21.05.2010 року.

Відповідно до податкового повідомлення-рішенням №0000164040/0 від 21.05.2010 року за порушення вимог пп. 1.2.5 п.1.2, п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.8. п. 5.2, абз. 4 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в розмірі 8594558,00 грн. (за основним платежем - 4773954,00, за штрафними (фінансовими) санкціями - 3820604,00 грн.).

Податковим повідомленням-рішенням №0000184040/0 від 21.05.2010 року за порушення вимог пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.1.4 п. 7.1, пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визнано суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 5721030,00 грн. (за основним зобов'язанням -3814020,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1907010,00 грн.).

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем (Покупцем) та TOB «Полюс СВ»(Постачальник) укладено договір №17/06 від 17.06.2009 року про постачання ювелірної сировини - дорогоцінне каміння, а саме діаманти кількість 131922 шт., загальною масою 3536,53 грам.

Відповідно до розділу 8 визначений порядок приймання-передачі товару, зокрема: Приймання-передача товару за кількістю та якістю здійснюється Сторонами в порядку, що визначається чинним законодавством України, та оформляється шляхом підписання Сторонами видаткової накладної на відповідну партію товару. Повноваження представника Покупця на прийняття товару повинні бути підтверджені довіреністю.

Між позивачем та TOB «Полюс СВ»укладено Додаткову угоду № 1 від 18.08.2009 року до договору поставки № 17/06-від 17.06.2009 року, сторонами було погоджено внесення змін до реквізитів (банківських) Постачальника та Покупця, зазначені в розділі 14 укладеного договору та відповідно зобов'язання Покупця здійснювати оплату на рахунок Постачальника, вказаний в п.1 цієї Додаткової угоди.

Так, згідно умов вищезазначеного договору, TOB «Полюс СВ»починаючи з 08.07.2009 року здійснювалась поставка товару ВАТ «Київський ювелірний завод» згідно Специфікацій, де загальна вартість отриманого товару складає 18826722,30 грн. без урахування ПДВ.

На виконання умов укладеного договору поставки постачальником були надані покупцю наступні видаткові накладні: За липень 2009 року: № ПЛ-000002 від 09.07.2009 року на суму 1563942,96 грн., в т.ч. вартість товару без ПДВ - 1303285,80 грн., ПДВ -260657,16 грн.; № ПЛ-000003 від 13.07.2009 року на суму 2172374,98 гри., в т.ч. вартість товару без ПДВ - 1810312,48 грн., ПДВ - 362062,50 грн.; № ПЛ-000004 від 15.07.2009 року на суму 164931,90 грн., в т.ч. вартість товару без ПДВ - 137443,25 грн., ПДВ - 27488,65 грн.; № ПЛ-000005 від 20.07.2009 року на суму 215555,86 гри., в т.ч. вартість товару без ПДВ - 179629,88 грн., ПДВ - 35925,98 грн. Загальна сума складає 4116805,70 грн., в т.ч. вартість товару без ПДВ -3430671,41 грн., ПДВ - 686134,29 грн. За серпень 2009 року: № ПЛ-000006 від 07.08.2009 року на суму 2563532,30 грн, в т.ч. вартість товару без ПДВ - 2136276,92 грн., ПДВ - 427255,38 грн.; № ПЛ-000007 від 12.08.2009 року на суму 113465,78 грн., в т.ч. вартість товару без ПДВ - 94554,82 грн., ПДВ - 18910,96 грн.; № ПЛ-000008 від 20.08.2009 року на суму 971286,14 грн., в т.ч. вартість товару без ПДВ - 809405,12 грн., ПДВ - 161881,02 грн. Загальна сума складає 3648284,22 грн., в т.ч. вартість товару без ПДВ -3040236,86 грн., ПДВ - 608047,36 грн. За вересень 2009 року: № ПЛ-000009 від 28.09.2009 року на суму 2679497,24 грн., в т.ч. вартість товару без ПДВ - 2232914,37 грн., ПДВ - 446582,87 грн.; № ПЛ-000010 від 29.09.2009 року на суму 1296805,27 грн., в т.ч. вартість товару без ПДВ - 1080671,06 грн., ПДВ - 216134,21 грн.; № ПЛ-000011 від 30.09.2009 року на суму 10850674,32 грн., в т.ч. вартість товару без ПДВ - 9042228,60 грн., ПДВ - 1808445,72 грн. Загальна сума складає 14826976,83 грн., в т.ч. вартість товару без ПДВ -12355814,03 грн., ПДВ-2471162,80 грн.

Таким чином, загальна вартість отриманого товару позивачем від TOB «Полюс СВ»протягом липня - вересня 2009 року згідно договору поставки № 17/06 від 17.06.2009 року та Додаткової угоди № 1 від 18.08.2009 року складає 22592066,75 грн., в тому числі ПДВ - 3765344.45 грн.

Покупцем здійснювалось проведення розрахунків за отриманий товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, загальна сума яких протягом липня грудень 2009 року складає 41627489,92 грн.

Разом з цим, розмір повернутих грошових коштів TOB «Полюс СВ»на розрахунковий рахунок підприємства складає 26000000,00 грн.

Господарські операції з отримання товару та проведення розрахунків відображено в бухгалтерському обліку ВАТ «Київський ювелірний завод»на рахунках: 6311 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 2012 «Сировина та матеріали»та 311 "Поточний рахунок в національній валюті».

При цьому, ТОВ «Полюс СВ»надало позивачу податкові накладні, а саме: п/н № 1 від 09.07.2009 року на суму 1563942,96 грн., в т.ч. ПДВ - 260657,16 грн.; п/н № 2 від 13.07.2009 року на суму 2172374,98 грн., в т.ч. ПДВ - 362062,50 грн.; п/н № 3 від 15.07.2009 року на суму 164931,90 грн., в т.ч. ПДВ - 27488.65 грн.; п/н № 4 від 20.07.2009 року на суму 215555,86 грн., в т.ч. ПДВ - 35925,98 грн.; п/н № 1 від 07.08.2009 року на суму 2563532,30 грн., в т.ч. ПДВ - 427255,38 грн.; п/н № 2 від 12.08.2009 року на суму 113465,78 грн.. в т.ч. ПДВ - 18910.96 грн.: п/н № 3 від 20.08.2009 року на суму 971286,14 грн.. в т.ч. ПДВ - 161881.02 грн.; п/н № 4 від 21.08.2009 року на суму 5000000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 833333.33 грн.; п/н № 5 від 26.08.2009 року на суму 2000000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 333333,33 грн.; п/н № 6 від 28.08.2009 року на суму 2000000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 333333,33 грн.; п/н № 1 від 02.09.2009 року на суму 5000000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 833333,33 грн.; п/н № 2 від 10.09.2009 року на суму 3062400,00 грн., в т.ч. ПДВ - 510400,00 грн.; п/н № 3 від 11.09.2009 року на суму 4000000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 666666,67 грн.; п/н № 4 від 18.09.2009 року на суму 3000000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 500000,00 грн.; п/н № 5 від 24.09.2009 року на суму 2000000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 333333,33 грн.; п/н № 6 від 29.09.2009 року на суму 913902,51 грн., в т.ч. ПДВ - 152317,08 грн.; п/н № 7 від 30.09.2009 року на суму 10850674,32 грн., в т.ч. ПДВ - 1808445,72 грн.; п/н № 1 від 05.10.2009 року на суму 1000000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 166666,67 грн.; п/н № 2 від 19.10.2009 року на суму 1000000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 166666,67 грн.;п/н № 3 від 23.10.2009 року на суму 1000000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 166666,67 грн.

Виконуючи вимоги п.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість»при поверненні грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом липня вересня 2009 року TOB «Полюс СВ»було складено і надано позивачу розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, згідно з якими здійснено зменшення обсягів оподаткування TOB "Полюс СВ" і ВАТ "Київський ювелірний завод" на суму 19166666,68 грн. та відповідно зменшення податкових зобов'язань у TOB "Полюс СВ" і податкового кредиту у ВАТ "Київський ювелірний завод" на суму 3833333,32 грн.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Закон України «Про податок на додану вартість»визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. А згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Посилання апелянта на те, що платником податку надано документи, які є наслідком нікчемного правочину, колегією суддів не приймається до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

В силу ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що апелянтом не надано докази що підтверджують факт недійсності чи нікчемності договору №17/06 від 17.06.2009 року, укладеного між позивачем та TOB «Полюс СВ»

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

До того ж, у пункті 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.1 статті 10 того самого Закону платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.

Отже, з огляду на принцип персональної відповідальності платника сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену разом із ціною товару (послуги) продавцю.

Факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти.

Податковий орган, в свою чергу, не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його постачальники по другому ланцюгу, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, повязаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Відтак, відсутність доказів сплати постачальниками позивача по ланцюгу ПДВ до бюджету не може слугувати достатньою підставою для відмови позивачеві в одержанні бюджетного відшкодування при відсутності обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача, як платника ПДВ.

Слід також зазначити, що в матеріалах справи міститься Висновок судово-економічної експертизи від 27.07.2010 року, де зазначається, що надані на дослідження первинні документи, а саме: видаткові накладні, якими оформлені господарські операції з поставки товару складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІУ, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року № 168/704, тобто відповідають вимогам чинного законодавства України та підтверджують їх здійснення.

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Аналіз наведених правових норм дає підстави колегії суддів погодитись з висновком суду першої інстанції, що прийняті податковим органом податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та безпідставними.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно зясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Л.П. Борисюк

Суддя Ю.І. Цвіркун

н