Постанова № 12389376, 11.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД


Справа: № 2а-11953/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.
Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" листопада 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Безименної Н.В. та Мамчура Я.С.,

при секретарі - Лосік Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вижак»на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вижак»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2010 року ТОВ «Вижак»звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 0000542320/0 від 02 липня 2010 року.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2010 року в задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що податкові зобовязання та податковий кредит ним обчислювалися з дотриманням вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Під час судового засідання представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти апеляційної скарги та просили суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесено законне і обґрунтоване рішення, а підстави для зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ «Вижак» задовольнити, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2010 року скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Вижак»суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було занижено податкові зобовязання з податку на додану вартість за червень, липень, жовтень, грудень 2009 року та січень, лютий 2010 року, а також не подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 0000542320/0 від 02 липня 2010 року позивачу було визначено податкові зобовязання з податку на додану вартість на суму 44018963 грн. 50 коп., з яких 31499904 грн. 00 коп. за основним платежем та 12519059 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказана сума податкових зобовязань була нарахована позивачу за наступні порушення, які на думку податкового орану, були допущені позивачем:

-16154461 грн. 00 коп. у звязку з неподанням податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року самостійно обчислена податковим органом сума податкових зобовязань;

-15345443 грн. 00 коп. сума податкового кредиту, що на час перевірки не підтверджена податковими накладними чи митними деклараціями, в тому числі по періодах: 339000 грн. 00 коп. червень 2009 року; 260524 грн. 00 коп. липень 2009 року; 6559083 грн. 00 коп. жовтень 2009 року; 272000 грн. 00 коп. грудень 2009 року; 3519667 грн. 00 коп. січень 2010 року; 4395169 грн. 00 коп. лютий 2010 року.

Перевіряючи правомірність визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість за квітень 2010 року у розмірі 16154461 грн. 00 коп. колегія суддів керується наступним.

У відповідності до абз. «а»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію.

Судом встановлено, що у відповідності до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону ТОВ «Вижак»зобовязане було подати податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року у строк до 20 травня 2010 року.

Відповідач, вважаючи, що позивачем не подано вказану декларацію, за результатами аналізу автоматизованої бази співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів по ТОВ «Вижак»встановив, що контрагентами задекларовано у квітні 2010 року податковий кредит на загальну суму 16154461 грн. 28 коп. У звязку з цим податковим органом було зроблено висновок про те, що податкові зобовязання позивача з податку на додану вартість за квітень 2010 року повинні складати 16154461 грн. 00 коп.

Вказаний висновок відповідача колегія суддів вважає необґрунтованим з огляду на наступне.

У відповідності до пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Причини визначення позивачу податкового зобовязання за квітень 2010 року у розмірі 16154461 грн. 00 коп. та порядок його обчислення відповідачем наведені у акті перевірки № 654/1-23-20-35379902 від 18 червня 2010 року.

Із вказаного акту вбачається, що при визначенні розміру податку, що підлягає перерахунку ТОВ «Вижак»до бюджету, відповідач досліджував лише питання про розмір податкових зобовязань позивача, що виникли в квітні 2010 року. Відомості про дослідження контролюючим органом питання про виникнення в позивача у вказаному звітному періоді права на податковий кредит відсутні.

Таким чином, в даному випадку відповідач визначив суму податку, що підлягають перерахунку до бюджету за квітень 2010 року, з порушенням пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки врахував лише податкові зобовязання ТОВ «Вижак»за вказаний період та не врахував суму податкового кредиту позивача.

Сума податку, обчислена без дотримання правил, встановлених вищевказаною правовою нормою, не може вважатися правомірною.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 0000542320/0 від 02 липня 2010 року в частині визначення податкових зобовязань у розмірі 16154461 грн. 00 коп. є протиправним та підлягає скасуванню.

Перевіряючи правомірність визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 15345443 грн. 00 коп. колегія суддів керується наступним.

Як на підставу для визначення позивачу вказаної суми податкових зобовязань відповідач в акті перевірки № 654/1-23-20-35379902 від 18 червня 2010 року посилається на те, що на час проведення перевірки суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими відповідними документами.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Судом встановлено, що наказом начальника ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 851 від 15 червня 2010 року було призначено проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Вижак». На підставі вказаного наказу начальником ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 15 червня 2010 року було видано направлення № 912/23-06 на проведення перевірки позивача.

На виконання наказу № 851 від 15 червня 2010 року працівники контролюючого органу здійснили виїзд за юридичною адресою ТОВ «Вижак», зазначеною у свідоцтві про державну реєстрацію від 15 червня 2010 року, а саме вул. Федорова, 28, м. Київ.

Оскільки посадові особи позивача за вказаною адресою не знаходилися, відповідачем було складено акт № 1717/3-23-20 від 15 червня 2010 року про неможливість проведення виїзної позапланової перевірки ТОВ «Вижак».

У відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно ч. 3 ст. 18 вказаного Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

В адміністративному позові ТОВ «Вижак»посилається на те, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва листом № 21/9 від 21 вересня 2009 року було повідомлено про зміну адреси та вказано нову адресу фактичного місцезнаходження підприємства вул. Межигірська, 39/20, к. 25, м. Київ.

Судом першої інстанції вказаний лист не був прийнятий до уваги з огляду на те, що позивачем не було надано доказів його відправлення відповідачу.

Разом з тим, з матеріалів даної справи вбачається, що відповідач міг знати та знав про те, що ТОВ «Вижак»фактично знаходиться за адресою: вул. Межигірська, 39/20, к. 25, м. Київ.

Так, до матеріалів справи надано копії податкових декларації з податку на додану вартість, в яких місцезнаходженням платника податку зазначено адресу: вул. Межигірська, 39/20, к. 25, м. Київ.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач повинен був знати про фактичну адресу місцезнаходження позивача та проведенні перевірки на підставі наказу № 851 від 15 червня 2010 року та направлення № 912/23-06 обовязаний був здійснювати вихід за адресою: вул. Межигірська, 39/20, к. 25, м. Київ.

Таким чином, посилання відповідача на неможливість проведення перевірки ТОВ «Вижак»як на підставу вважати податковий кредит позивача таким, що залишається не підтвердженими колегія суддів вважає необґрунтованими.

Підставою для визнання податкового кредиту за червень, липень, жовтень та грудень 2009 року і січень 2010 року та лютий 2010 року на суму 15345443 грн. 00 коп. також зазначено те, що позивачем не додано до податкових декларацій податкових накладних чи митних декларації, на підставі яких його сформовано.

Разом з тим, Законом України «Про податок на додану вартість»та наказом ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»№ 165 від 30 травня 1997 року не передбачено обовязку платника податків додавати до податкової декларації з податку на додану вартість документів, які підтверджують право податковий кредит.

В акті невиїзної документальної перевірки ТОВ «Вижак»зазначено, що працівниками контролюючого органу було встановлено, що відповідно до системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України контрагентами позивача ТОВ «ЮКОН»та ТОВ «Ойл Трейдинг»не було задекларовано податкові зобовязання по операціях з ТОВ «Вижак».

На думку колегії суддів дані системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України не можуть бути підставою для визнання податкового кредиту позивача непідтвердженим, оскільки виявлення фактів, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту є підставою для проведення позапланової перевірки такого платника податків. Відповідно, доказами порушення правил формування податкового кредиту можуть бути матеріали таких перевірок, а не дані вищевказаної системи.

Під час апеляційного розгляду справи позивачем було надано докази, які свідчать про те, що дані про ТОВ «ЮКОМ»були відсутні в базах ДПІ у звязку неправомірною бездіяльністю ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Так, постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2010 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2010 року, зобовязано ДПІ у Печерському районі м. Києва перенести до електронної бази податкової звітності, що ведеться органами державної податкової служби, показники поданих ТОВ «ЮКОМ»податкових декларації з податку на додану вартість за лютий-жовтень 2009 року.

Вказаний доказ не надавався позивачем до суду першої інстанції з огляду на те, що був ним отриманий після винесення постанови суду від 20 вересня 2010 року. У звязку з цим колегія суддів, керуючись ч. 2 ст. 195 КАС України, вважає необхідним прийняти вказаний доказ.

Крім того, колегія суддів приймаючи дане рішення, виходить з того, що позивачем до адміністративного позову було надано завірені копії податкових накладних, виданих ТОВ «ЮКОН»та ТОВ «Ойл Трейдинг», на підставі яких ТОВ «Вижак»було сформовано податковий кредит за червень, липень, жовтень та грудень 2009 року і січень та лютий 2010 року на загальну суму 15345443 грн. 00 коп.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що податкові зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 15345443 грн. 00 коп. позивачу були нараховані податковим органом неправомірно.

У звязку з вищевикладеним колегія суддів вважає позовні вимог ТОВ «Вижак»законними і обгрутнованими, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 0000542320/0 від 02 липня 2010 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ «Вижак»задовольнити, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2010 року скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вижак»задовольнити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2010 року скасувати.

Адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вижак»задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва № 0000542320/0 від 02 липня 2010 року скасувати.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Н.В. Безименна

Я.С. Мамчур

Постанова складена в повному обсязі 16 листопада 2010 року.