Ухвала суду № 12389366, 11.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11823/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Швед Е. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" листопада 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді Шведа Е.Ю., суддів Бабенка К.А. та Мельничука В.П., при секретарі Авдошині М.С., розглянувши в м. Києві у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Соломянському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2010 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Сіті-Ком»до Державної податкової інспекції в Соломянському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

ПП «Сіті-Ком»звернулось до суду з позовом до ДПІ в Соломянському районі м. Києва, в якому просило:

- визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Соломянському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток підприємств № 0002322311/0 від 05.07.10 р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2010 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, при ухваленні постанови та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачем правомірно віднесено до валових витрат витрати на придбання нежилих приміщень та суми відсотків за користування кредитними коштами з тих підстав, що придбані позивачем приміщення не відносяться до основних фондів, а тому кошти на їх придбання підлягають включенню до складу валових витрат, а віднесення до складу валових витрат сум відсотків за користування кредитними коштами прямо передбачено нормами чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, працівниками Державної податкової інспекцієї у Солом'янському районі м. Києва проведена планова виїзна перевірка ПП «Сіті-ком».

За результатами перевірки, складено акт від 21.06.2010 р. № 9043/23-11/34544909 про результати планової виїзної перевірки Приватного підприємства «Сіті-ком»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 р. по 01.04.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 р. по 01.04.2010 р.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 05.07.2010р. було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002322311/0, яким позивачу, за порушення п.п. 5.3.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»було визначено податкові зобовязання зі сплати 8462320,00 грн. податку на прибуток, з яких 4955343,00 грн. основного платежу та 3506977,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Як зазначає суд першої інстанції та вбачається з матеріалів перевірки, прийняття вище зазначеного податкового повідомлення-рішення мотивовано висновками акту перевірки про порушення позивачем вимог п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме те, що:

- ПП «Сіті Ком»віднесено до складу валових витрат витрати на придбання нежилих приміщень, що призвело до завищення валових витрат на 15520697,00 грн.

- ПП «Сіті Ком»віднесено до складу валових витрат витрати пов'язані з будівництвом основних фондів (відсотки по борговим зобов'язанням, які безпосередньо пов'язані зі створенням інвестиційної нерухомості).

П.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що до складу валових витрат не включаються витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Як вбачається з акту перевірки, позивач в І кварталі 2010 року придбав ряд торгівельних комплексів на загальну суму 15520697,00 грн. В подальшому вказані приміщення за договорами, укладеними з ВАТ «Чернігівпродтовари»та ПП «Союз-Лідер», зазначені обєкти було здано в оренду ТОВ «Ритейлінгова компанія «Євротек».

Вказані нежилі приміщення позивач відніс на бухгалтерський рахунок 28 «Товари», а витрати на їх придбання віднесено до складу валових витрат відповідного періоду, так як вказані приміщення підлягали подальшому перепродажу.

Згідно з п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 гривень, що призначені для використання у господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку та враховуються для цілей застосування пункту 5.9 статті 5 цього Закону.

Як вірно зазначає суду першої інстанції для відповідності визначенню основного фонду обєкт має відповідати певним критеріям:

- призначення для використання у господарській діяльності платника податку;

- строк використання такого обєкту має перевищувати 365 календарних днів з дня введення в експлуатацію матеріальних цінностей (ідентифікуючою є дата введення в експлуатацію конкретного обєкта будь-яким платником податку)

- вартість обєкта має перевищувати 1000 грн. та поступово зменшуватись у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

За таких обставин, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, про те, що для віднесення до основних фондів, придбаних приміщень, необхідною є наявність всіх критеріїв, передбачених п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З урахуванням викладеного та того, що на момент здійснення перевірки податковим органом, ще не минуло 365 днів з дня здійснення позивачем купівлі-продажу вищевказаних приміщень та введення їх в експлуатацію, колегія суддів дійшла висновку, що у податкового органу не було підстав відносити такі приміщення до основних фондів.

Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що висновки податкового органу про віднесення позивачем до валових витрат вартість придбаних основних фондів є передчасними, зробленими без врахування всіх обставин справи, зокрема періоду придбання майна (березень 2010 року) та періоду проведення перевірки (червень 2010 року).

Також колегія суддів вважає вірними висновку суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат відсотків по кредитам, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за період з 01.04.2008 р. по 01.04.2010 р. до складу валових витрат позивач відносив суми відсотків, нарахованих за користування кредитними коштами по Кредитним угодам в іноземній валюті № СR 08-145-1/29-1 від 17.03.2008 року та № СR 08-145-4/29-1 від 03.04.2008 року з додатковими угодами до них, укладеними з ЗАТ «ОТП БАНК»всього у сумі 13602422,95 грн.

Оскільки кредитні кошти позивачем спрямовувалися на будівництво нерухомого майна, то, на думку податкового органу, дані витрати є витратами на поліпшення нерухомого майна та не підлягають включенню до валових витрат. При цьому, відповідач послався на п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 7 «Основні засоби», зокрема на те, що сплачені позивачем відсотки є фінансовими витратами та мають відноситися до балансової вартості основних фондів.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме п. 1.10 визначено, що проценти - доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включаються: платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; платіж за використання коштів, залучених у депозит; платіж за придбання товарів у розстрочку.

При цьому п. 5.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»регулює особливості визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями.

Відповідно до п.п. 5.5.1 вказаного пункту, до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем, здійснення будівництва, яке є метою залучення коштів за кредитними угодами № СR 08-145-1/29-1 від 17.03.2008 року та № СR 08-145-4/29-1 від 03.04.2008 року (п.п. 1.2.1 угод) безпосередньо повязане з господарською діяльністю позивача.

З урахуванням викладеного та положень п.п. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», колегія суддів не вбачає перешкод для віднесення сум відсотків, нарахованих за користування кредитними коштами, до валових витрат відповідного податкового періоду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про задоволення позовних вимог, скасувавши податкове повідомлення-рішення ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 05.07.10 р. № 0002322311/0, в звязку з чим не вбачається підстав для зміни чи скасування постанови суду першої інстанції.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у звязку з чим підстав для скасування постанову суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Соломянському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2010 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 17.11.2010 р.

Головуючий суддя: Е.Ю. Швед

Суддя: К.А. Бабенко

Суддя: В.П. Мельничук