Постанова № 12389358, 11.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-1439/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С. Суддя-доповідач: Швед Е. Ю.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" листопада 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді Шведа Е.Ю., суддів Бабенка К.А. та Мельничука В.П., при секретарі Авдошині М.С., розглянувши в м. Києві у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «ТТ Сервіс»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 серпня 2010 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в Святошинському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВПФ Метапродакшн», Приватного підприємства «ТТ Сервіс»про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином,

В С Т А Н О В И Л А :

ДПІ в Святошинському районі м. Києва звернулась до суду з позовом до ТОВ «ВПФ Метапродакшн», ПП «ТТ Сервіс», в якому просила:

- стягнути з ТОВ «ВПФ Метапродакшн»на користь ПП «ТТ Сервіс»вартість наданих товарів в розмірі 9221,60 грн.;

- стягнути з ПП «ТТ Сервіс»на колорист держави вартість наданих товарів в розмірі 9221,60 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 серпня 2010 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем ПП «ТТ Сервіс»подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Суд першої інстанції, при ухваленні постанови та задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що договір, укладений між субєктами господарювання є нікчемним та таким, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому кошти, одержані за таким договором підлягають стягненню в доход держави

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «ВПФ Метапродакшн»(Виконавець) та ПП «ТТ Сервіс»(Замовник) 15 квітня 2008 року був укладений договір шляхом обміну первинними документами про доставку і надання послуг по встановленню локальної мережі та інформаційного забезпечення. За умовами договору Виконавець мав надати послуги по встановленню локальної мережі та інформаційного забезпечення загальною вартістю із ПДВ 9221,60 грн., а Замовник прийнята та оплатити їх.

Виконання послуг за вказаним договором підтверджується актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 27106-1 від 27.06.2008 р. на загальну суму 9221,60 грн. в т.ч. ПДВ 1536,93 грн. рахунком-фактурою № 973 від 27.06.2008 р. на загальну суму 9221,60 грн. в т.ч. ПДВ 1536,93 грн.

Зазначена господарська операція була відображена у бухгалтерському та податковому обліку ПП «ТТ Сервіс». Податкова накладна № 885 від 27.06.2008 р. була підписана директором ТОВ «ВПФ Метапродакшн»ОСОБА_2

Також, згідно з даними перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва, викладеними в акті про результати невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «ВПФ Метапродакшн»з питань правових відносин з ПП «ТТ Сервіс»за період з 01.07.2008 по 31.07.2008 від 06.07.2009 р. № 141/23-60/35081942, були досліджені первинні бухгалтерські документи, які підтверджують їх взаємовідносини.

Згідно з положеннями ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, договір між ТОВ «ВПФ Метапродакшн»та ПП «ТТ Сервіс»від 15 квітня 2008 року, укладений в усній формі. При цьому, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, що такий договір, укладений в письмовій формі з огляду на наступне.

Апелянт, обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на ст. 207 ЦК України, згідно з якою правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Однак, колегія суддів зазначає, що апелянтом не було надано суду жодного доказу телетайпного, електронного або іншого листування чи фіксування істотних умов договору у листах, телеграмах тощо.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що договір між ТОВ «ВПФ Метапродакшн»та ПП «ТТ Сервіс»від 15 квітня 2008 року укладений в усній формі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 КАС України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Проте, згідно з ч. 1 ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, з урахуванням презумпції правомірності правочину, що діє в цивільному законодавстві України та положень ст. 218 ЦК України, колегія суддів вважає, що договір, укладений між ТОВ «ВПФ Метапродакшн»та ПП «ТТ Сервіс»від 15 квітня 2008 року не може бути визнано недійним з підстав недодержання сторонами письмової форми правочину.

Окрім того, позивач вказує на нікчемність вказаного правочину з підстав відсутності вільного волевиявлення учасника правочину та його відповідності внутрішній волі, як на обовязкову умову чинності правочину, згідно зі ст. 203 ЦК України. При цьому позивач посилається на копію Постанови Святошинського районного суду м. Києва від 03 вересня 2008 року, якою визнано недійним Свідоцтво та Статут ТОВ «ВПФ Метапродакшн»від 03.05.2007 р. з дати їх державної реєстрації, тобто з 03.05.2007 р. та якою встановлено, що керівник ТОВ «ВПФ Метапродакшн»ОСОБА_2 самостійно господарської діяльності не здійснював, фінансову-господарську діяльність не вів.

Однак, колегія суддів зазначає, що визнання недійним Свідоцтва та Статуту ТОВ «ВПФ Метапродакшн»з дати їх державної реєстрації не впливає на чинність укладених та виконаних договорів такого субєкта господарювання.

Також, колегія суддів вважає, що обставини, встановлені Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 03 вересня 2008 року не мають безпосереднього відношення до укладення та виконання договору між ТОВ «ВПФ Метапродакшн»та ПП «ТТ Сервіс»від 15 квітня 2008 року, так як зазначена постанова стосується лише визнання недійсними свідоцтва та статуту ТОВ «ВПФ Метапродакшн»та не стосується чинності договорів, укладених вказаним субєктом господарювання.

Окрім того, позивачем не надано доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями складення завідомо неправдивих документів звітності, притягнення до відповідальності чи порушення кримінальних справ щодо відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Також необґрунтованим є твердження позивача про те, що умисел ТОВ «ВПФ Метапродакшн»полягає в незаконному отриманні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість шляхом складання документів на виконання укладеної угоди.

Як вбачається з матеріалів справи, надання послуг за оспорюваним договором було відповідним чином відображено у податковому обліку відповідачів.

Доказів про отримання бюджетного відшкодування ТОВ «ВПФ Метапродакшн»у зв'язку з укладенням договору представником позивача суду не надано.

За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, для стягнення таких санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що позивачем не доведено наявності у відповідачів даної справи умислу на укладення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, у звязку з чим вимога про стягнення коштів, отриманих за договором укладеним між ТОВ «ВПФ Метапродакшн»та ПП «ТТ Сервіс»від 15 квітня 2008 року, в дохід держави не підлягає задоволенню.

Крім того, санкції, передбачені ч. 1 ст. 208 КАС України за своїм змістом є адміністративно-господарськими санкціями і можуть бути застосовані в межах строку, встановленого ст. 250 ГК України.

У відповідності до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач дізнався про виконання сторонами вказаного договору 27 червня 2008 року (дата підписання сторонами акту здачі прийняття робіт та дата податкової накладної, виданої ТОВ «ВПФ Метапродакшн»).

До суду позивач звернувся 09 лютого 2009 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, передбаченого ст. 250 ГК України, протягом якого адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання з дня виявлення порушення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суду першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, в звязку з цим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що недоведеність обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання призвели до помилкового висновку, в звязку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню та ухваленню нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ТТ Сервіс»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 серпня 2010 року задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду від 03 серпня 2010 року скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 17.11.2010 р.

Головуючий суддя: Е.Ю. Швед

Суддя: К.А. Бабенко

Суддя: В.П. Мельничук