Постанова № 12389269, 28.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-11917/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: <Текст > Суддя-доповідач: Попович О.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" жовтня 2010 р. м. Київ

Справа № 2-а-11917/09/2670

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Попович О.В.,

Суддів: Бабенка К.А., Мельничука В.П.,

при секретарі Черненко О.В.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2010 р. у справі за адміністративним позовом Державного комунального підприємства «Кінотеатр імені Ю.О.Гагаріна»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду скарги,-

В С Т А Н О В И В :

Державне комунальне підприємство «Кінотеатр імені Ю.О.Гагаріна» (далі - Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі Відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 982/23-10/21616691 від 10.08.2004 р. та рішення про результати розгляду скарги № 264/23-10/22 від 06.09.2004р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2010 року позов було задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 982/23-10/21616691 від 10.08.2004 р. та рішення про результати розгляду скарги № 264/23-10/22 від 06.09.2004 р.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відповідач подала апеляційну скаргу та просила суд скасувати постанову суду, ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися до суду, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, справа розглядалась судами різних інстанцій неодноразово.

Службовими особами Відповідача було проведено позаплановоїу документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету земельного податку ДКП «Кінотеатр ім.. Ю.О. Гагаріна»за період з 01.01.2002 р. по 30.07.2004 р., за результатами якої було складено акт № 482/23-10/21616691 від 06.08.2004 р. Згідно висновків вказаного Акта, Позивачем було порушено ст. 14 Закону України «Про плату за землю»від 3 липня 1992 року№ 2535-XII (далі Закон № 2535), а саме: визначено зобовязань по сплаті земельного податку не в повному обсязі, а саме не донараховано земельного податку в сумі 22272,26 грн. за період 2002-2003 років.

На підставі висновків перевірки Відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 10.08.2004 р. № 482/23-10/21616691, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок у розмірі 33408,39 грн., в т.ч. основний платіж 22272,26 грн., штрафні (фінансові) санкції 11136,13 грн.

Внаслідок процедури адміністративного оскарженя Вдповідачем було прийнято рішення про розгляд скарги № 264/23-10/22 від 06.09.2004 року скарга позивача була залишена без задоволення, а повідомлення-рішення без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, у користуванні Позивача знаходиться земельна ділянка за адресою: м. Київ, вул. Гусєва, 5, яка надана на підставі Рішення виконкому Київради № 1350 від 26.07.1965 р. складає 3380 кв. м., з 22.05.2003 р. на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування за кадастровим № 910041017, загальна площа земельної ділянки складає 5085,45 кв. м.

У відповідності до ст.2 Закону № 2535, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Статтею 14 вказаного Закону визначена процедура обчислення земельного податку. Так, юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим Законом за формою, встановленою Головною державною податковою інспекцією України, щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції.

По нововідведених земельних ділянках розрахунки розмірів податку подаються юридичними особами протягом місяця з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Нарахування земельного податку громадянам проводиться державними податковими інспекціями, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про сплату податку.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно їх частці у власності на будівлю.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач при сплаті земельного податку користувався пільгою, яка передбачена п.4 ст.12 Закону № 2535, згідно якого вітчизняні заклади культури звільняються від земельного податку.

Таким чином, саме у випадку віднесення позивача до вітчизняних закладів культури він має право на звільнення від земельного податку.

У ст.3 Закону України «Про кінематографію» від 13 січня 1998 року № 9/98-ВР (далі Закон № 9/98), дано визначення таким поняттям як: кінематографія - галузь культури, що об'єднує комплекс видів професійної діяльності, пов'язаної з виробництвом, розповсюдженням, зберіганням та демонструванням фільмів, навчально-науковою роботою у цій галузі; суб'єкт кінематографії - фізична або юридична особа, яка займається будь-яким видом професійної діяльності у галузі кінематографії;

Згідно ст.7 кінотеатри віднесено до субєктів кінематографії з демонстрування (публічного показу, публічного сповіщення і публічної демонстрації) фільмів.

Співставляючи вищенаведені поняття та норми Закону №, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про віднесення Позивача як кінотеатру до закладів культури

Також, колегія суддів відзначає вірність висновків суду першої інстанції про те, що норми Закону № 2535 не ставлять сплату податку на землю у залежність від організаційно правової форми кінотеатру як закладу культури.

Також, апеляційний суд звертає увагу на вірність встановлення судом першої інстанції тих обставин, що Позивачем було сплачено суми земельного податку у частці приміщень, які здавались ним в оренду (.договір оренди від 30.07.2003 р. між Позивачем та СПД ФО ОСОБА_1, щодо передачі в оренду нежилих приміщень по вул. Щусєва, 5, загальною площею 510 кв. м)

При цьому, позивач самостійно нараховував та сплачував податок на землю відповідно до площі орендованих приміщень, що підтверджується розрахунками плати за землю та платіжними дорученнями. Цей факт також підтверджується і відповідачем, до якого позивачем надавались розрахунки земельного податку за 2002 2004 роки за встановленою формою.

У силу положень ч.2 ст. 71 КАС України, Відповідачем не було доведено неправомірності дій Позивача у цій частині та щодо несплати земельного податку по суті спору вцілому.

Тому, судом першої інстанції було правомірно було визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 982/23-10/21616691 від 10.08.2004.

Однак, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасувння рішення про розгляд скарги № 264/23-10/22 від 06.09.2004 року. Відповідно до Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, яке затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 11 грудня 1996 р. № 29 вказане рішення про результати розгляду справи є апеляційним розглядом вищестоящим органом податкової служби. Вказане рішення не має правових наслідків для платника податків, а тому останній має право оскаржити податкове повідомлення-рішення, яке виноситься внаслідок розгляду скарги податковим органом.

Вказане рішення не є актом інивідуальної дії у розумінні КАС України. нормативно-правовим

Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів, у відповідності до ч.2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що апеляційні скарги необхідно задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати частково та відмовити у задоволенні позову у скасованій частині, в іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 2, 10, 11, 195, 196 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2010 року задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2010 року в частині визнання протиправиним та скасування рішення про результати розгляду скарги № 264/23-10/22 від 06.09.2004 р. скасувати. У цій частині у задоволенні позову відмовити.

У решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2010 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: О.В. Попович

Судді: К.А. Бабенко

В.П. Мельничук

Повний текст виготовлено: 02.11.2010 року