Вирок № 123884993, 18.12.2024, Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області

Справа № 699/950/22

Номер провадження № 1-кп/699/15/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.24 м. Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

представників потерпілого ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області з повною технічною фіксацією матеріали обвинувального акта у кримінальному провадженні від 20.06.2022 № 12022255380000105

за обвинуваченням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та громадянина Республіки Узбекистан, місце проживання в Україні зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , з неповною середньо освітою, фізичної особи-підприємця, одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1ст.125, ч. 1 ст. 129 КК України,

УСТАНОВИВ:

1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_4 04.06.2022, близько 10 години, перебуваючи у власному торговому контейнері на ринку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті довготривалих неприязних відносин із ОСОБА_6 , реалізовуючи свій злочинний умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою спричинення останньому тілесних ушкоджень, наніс один удар кулаком правої руки в область лівого ока ОСОБА_6 , у результаті чого, відповідно до висновку експерта Корсунь-Шевченківського міжрайонного відділення КУ «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 22.07.2022, спричинив потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді крововиливу білкової оболонки лівого ока, які не спричиняють короткочасного розладу здоров`я і по цій ознаці відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Отже, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України умисне легке тілесне ушкодження.

2. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнаного судом не доведеним.

ОСОБА_4 04.06.2022, близько 10 години, перебуваючи в торговому контейнері на ринку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті довготривалих неприязних відносин, під час конфлікту після нанесення потерпілому ОСОБА_6 одного удару кулаком в область лівого ока, продовжуючи свою протиправну поведінку, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, розуміючи протиправність своїх дій, з метою залякування, бажаючи викликати у потерпілого ОСОБА_6 побоювання за своє життя та здоров`я, взяв у руку сокиру із дерев`яним руків`ям та почав наближатися в сторону до ОСОБА_6 , який знаходився у вказаному торговому контейнері, підійшовши до ОСОБА_6 , замахнувся близько п`яти разів металевим лезом сокири на останнього, погрожуючи при цьому словесно йому вбивством, тим самим підтверджуючи готовність до вчинення насильницьких дій та даючи реальні підстави потерпілому побоюватися за своє життя і здоров`я. Потерпілий ОСОБА_6 з урахуванням вказаної обстановки, особи ОСОБА_4 та активних дій останнього, ухилявся від розмахів сокори, сприймав здійснення погрози вбивством як реальну та побоювався за своє життя.

Отже, ОСОБА_4 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України погроза вбивством.

Суд уважає таке обвинувачення недоведеним.

3. Щодо розгляду кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.

Відповідно до положень ст. 477 КПК України кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, дізнавачем, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених зокрема статтями 125 та 129 КК України.

Згідно зі ст. 478 КПК України потерпілий має право подати до слідчого, дізнавача, прокурора, іншої службової особи органу, уповноваженого на початок досудового розслідування, заяву про вчинення кримінального правопорушення протягом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення певного кримінального правопорушення.

Кримінальні провадження відносно ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 129 КК України розпочаті за відповідними заявами потерпілого ОСОБА_6 .

Під час судового розгляду потерпілий ОСОБА_6 помер.

Підстави для залучення інших осіб до провадження в якості потерпілих відсутні.

У справах приватного обвинувачення обов`язковою фігурою крім потерпілого є також прокурор, за винятком випадків, коли він відмовився від обвинувачення. Тож, сучасний стан справ передбачає множинність суб`єктів на стороні обвинувачення в провадженнях приватного обвинувачення, а відтак смерть потерпілого не призводить до зникнення вказаної сторони, оскільки з моменту внесення інформації до ЄРДР обов`язок здійснювати кримінальне переслідування покладається на органи слідства і прокуратури. При цьому даний обов`язок зберігається до моменту завершення кримінального провадження, що знаменується ухваленням судом вироку або закриттям провадження у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення чи за однією з інших підстав, передбачених законом.

Водночас, КПК України не називає такої підстави для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення як смерть потерпілого, а також не дає жодних підстав ототожнювати даний юридичний факт з відмовою потерпілого від обвинувачення по цій категорії проваджень.

Так, статтею 284 КПК України передбачений виключний перелік підстав для закриття кримінального провадження, серед яких така підстава як смерть потерпілого відсутня.

Тому настання смерті потерпілого у провадженні в формі приватного обвинувачення після внесення інформації до ЄРДР, але до винесення судом остаточного рішення не може ототожнюватися з відмовою потерпілого від обвинувачення по даній категорії проваджень, а відтак не є підставою для закриття кримінального провадження.

Згідно з положеннями КПК України у провадженнях приватного обвинувачення з моменту внесення інформації до ЄРДР кримінальне переслідування забезпечують державні органи, а відтак смерть потерпілого не ліквідує сторону обвинувачення, тож провадження має продовжуватися у звичайному режимі.

4. Обсяг доказів.

Суд установив, що обвинувачений правильно розуміє зміст фактичних обставин, установлених в обвинувальному акті.

Обвинувачений не визнав себе винним у вчиненні інкримінованих правопорушень та не визнав пред`явлений до нього позов.

Суд здійснював розгляд в загальному порядку, зокрема дослідив письмові докази, матеріали цивільного позову, здійснив допит обвинуваченого та свідків. Речові докази у справі відсутні.

4.1. Дослідження письмових доказів сторони обвинувачення.

Стороною обвинувачення надано витяг з ЄРДР, з якого вбачається, що 20.06.2022 було зареєстровано кримінальне провадження № 12022255380000105 за ч. 1 ст. 125 КК України за заявою ОСОБА_6 про те, що йому 04.06.2022 на ринку в м.Корсуні-Шевченківському Черкаської області були спричинені тілесні ушкодження (Т.1 а.с. 188).

Ураховуючи, що кримінальне провадження за ст. 125 КК України є кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення, указане провадження розпочате на підставі заяви потерпілого ОСОБА_6 від 06.06.2022 (Т.1 а.с. 194).

Відповідно до змісту вказаної заяви ОСОБА_6 просить притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 , який 04.06.2022 наніс йому тілесні ушкодження.

Згідно з протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 04.06.2022 ОСОБА_6 повідомив, що 04.06.2022 близько 10.00 год у нього виник конфлікт з гр ОСОБА_10 , який погрожував фізичною розправою (Т.1 а.с. 191-192).

Стороною обвинувачення також надано витяг з ЄРДР, з якого вбачається. що 27.07.2022 було зареєстровано кримінальне провадження № 120222553800001335 за ч. 1 ст. 129 КК України за заявою ОСОБА_6 від 27.06.2022 про те, що йому 04.06.2022 близько 10.00 год на території базару, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 йому було здійснено погрозу вбивством, яку він сприйняв як реальну (Т.1 а.с. 205).

Кримінальне провадження за ст. 129 КК України також є кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення, розпочатим на підставі заяви потерпілого ОСОБА_6 від 27.07.2022 (Т.1 а.с. 207, 208).

Відповідно до змісту заяви від 27.07.2022 ОСОБА_6 та протоколу її прийняття, потерпілий вказав, що 04.06.2022 близько 10.00 год, перебуваючи на базарі по вул. В. Стуса, 12 у м. Корсуні-Шевченківському, ОСОБА_4 погрожував вбити ОСОБА_6 , а саме замахувався лезом сокири в його сторону, намагався нанести йому близько п`яти ударів, від яких потерпілий ухилився. У цей час ОСОБА_11 забрав з рук ОСОБА_4 вказану сокиру.

Постановою прокурора Корсунь-Шевченківського відділу Смілянської окружної прокуратури Черкаської області ОСОБА_12 від 28.07.2022 об`єднано кримінальні провадження № 12022255380000105 за ч. 1 ст. 125 КК України та №12022255380000135 за ч. 1 ст. 129 КК України. Об`єднаному кримінальному провадженню присвоєно № 12022255380000105 (Т.1 а.с. 202-204).

З висновку спеціаліста в галузі судово-медичного експертизи Корсунь-Шевченківського міжрайонного відділення КУ «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 06.06.2022 № 05-11-01/61 вбачається, що на тілі гр. ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді крововиливу білкової оболонки лівого ока, які утворилися від дії тупого твердого предмету, не спричиняють короткочасний розлад здоров`я і по цій ознаці відносяться до легких тілесних ушкоджень. Виявлені тілесні ушкодження могли утворитися у строк, вказаний ОСОБА_6 (Т.1 а.с. 193).

За змістом указаного висновку експерта потерпілий обставини події пояснив таким чином: «04.06.2022 року близько 10.00 години на базарі в м. Корсунь-Шевченківський, Черкаського району, Черкаської області чоловік кличка якого «Рома Узбек» кулаком наніс удар по лівому оці, після чого замахнувся сокирою. Від отриманого удару я впав, та втратив свідомість. Звертався за медичною допомогою самостійно проконсультувавшись телефоном. Скарги на даний час на погіршення зору лівого ока, запаморочення, головний біль.».

У протоколі проведення слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_6 від 22.07.2022, вказано, що потерпілий повідомив про те, що під час конфліктної ситуації з ОСОБА_13 останній наніс йому один удар кулаком правої руки в область лівого ока (Т.1 а.с. 195-198).

У висновку судово-медичної експертизи експерта Корсунь-Шевченківського міжрайонного відділення КУ «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 22.07.2022 № 05-11-01/80, проведеної на підставі постанови дізнавача СД ВП № 1 ЧРУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_14 від 22.07.2022, вказано таке (Т.1 а.с.199-201):

- тілесні ушкодження, які мали місце на тілі гр. ОСОБА_6 , могли утворитися при обставинах, указаних ним в протоколі проведення слідчого експерименту від 21.07.2022 та в протоколі його допиту від. 21.07.2022;

- дати відповідь на питання «Чи могли виявлені на тілі ОСОБА_6 тілесні ушкодження утворитись при обставинах вказаних свідком ОСОБА_15 .?» та «Чи могли виявлені на тілі ОСОБА_6 тілесні ушкодження утворитись при обставинах вказаних свідком ОСОБА_11 .?» неможливо, оскільки в цих протоколах не вказані обставини і механізм нанесення тілесних ушкоджень;

- на тілі гр. ОСОБА_6 мали місце тілесні ушкодження у вигляді крововиливу білкової оболонки лівого ока, які утворилися від дії тупого твердого предмету;

- тілесні ушкодження, які малися на тілі гр. ОСОБА_6 , не спричиняють короткочасного розладу здоров`я і по цій ознаці відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Прокурор надала протоколи проведення слідчих експериментів за участю потерпілого ОСОБА_6 (Т.1 а.с. 209-212), свідків ОСОБА_15 (Т.1 а.с. 217-220) та ОСОБА_11 (Т.1 а.с. 213-216).

Результати цих слідчих експериментів зафіксовані на відеозаписах, які разом з протоколами надані до суду на носіях. Однак у судовому засіданні відеозаписи цих слідчих експериментів відтворити не надалося можливим через технічні проблеми.

Під час судового розгляду прокурор повторно надав суду вказані відеофайли на технічно справному носії (Т.2 а.с. 133). Усі слідчі експерименти проводилися на вулиці біля приміщення відділення поліції. Фактично зафіксовано вільну розповідь учасника слідчого експерименту про подію. Відтворення обстановки проведено не було.

З протоколу проведення слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_6 27.07.2022, та відеозапису до нього вбачається, що потерпілий повідомив, що 04.06.2022 між ним та ОСОБА_4 на базарі у м. Корсуні-Шевченківському в контейнері обвинуваченого на політичному ґрунті та їх національної приналежності виникла словесна перепалка з нецензурними взаємними образами, під час якої обвинувачений кулаком правої руки наніс один удар у ліве око ОСОБА_6 . Від удару у потерпілого потемніло в очах та на деякий час затьмарило його свідомість, він присів. У цей час ОСОБА_4 знайшов у контейнері сокиру і почав нею замахуватися у бік потерпілого. Спочатку він махнув два рази, потім ще раз, під час якого попав ОСОБА_6 по верхній частині голови. Після цього ОСОБА_4 ще декілька разів махав сокирою. Зі слів потерпілого вказані дії обвинуваченого супроводжувалися вигукуваннями погроз вбивством. Потерпілий злякався, але до них підбігли ОСОБА_16 та ОСОБА_11 . Останній вихватив у обвинуваченого сокиру, яку на той час він тримав опущеною донизу. ОСОБА_17 почала заспокоювати ОСОБА_6 . Коли потерпілий відчув себе у безпеці, він почав вигукувати ОСОБА_4 , що тепер потерпілий буде його вбивати. Однак ОСОБА_18 порадила йому звернутися в поліцію;

З протоколу проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_11 від 27.07.2022 вбачається, що 04.06.2022 близько 10.00 год свідок почув крики зі сторони контейнера ОСОБА_4 . Підійшовши ближче побачив, що обвинувачений розмахує сокирою в бік ОСОБА_6 . Також туди прибігла ОСОБА_16 . Коли ОСОБА_4 опустив сокиру вниз, ОСОБА_11 її взяв та поставив біля контейнера. Потім свідок дізнався, що до цього обвинувачений вдарив ОСОБА_6 в око. ОСОБА_19 ) заспокоювала потерпілого, вивела його з контейнера та намагалася надати йому допомогу.

З протоколу проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_15 від 27.07.2022 вбачається, що 04.06.2022 близько 10.00 год свідок почула крики, підійшла до контейнера, у якому працює ОСОБА_4 . Пізніше до неї підійшов ОСОБА_6 та сказав, що йому під час конфлікту було завдано удару в око.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи експерта КУ «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 12.12.2023 № 02-01/1065, проведеної на підставі ухвали судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 08.11.2023, гострота зору у ОСОБА_6 , у період з 04.06.2022 до 07.11.2023, знизилася. Погіршення зору у ОСОБА_6 пов`язане з наявністю захворювань очей: стареча катаракта обох очей, діабетична проліферативна ретинопатія обох очей. Водночас, згідно з п.4.7 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень наказу МОЗ України від 17.01.1995 № 6 «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України», загострення попередніх захворювань після заподіяння тілесного ушкодження не повинно враховуватися при оцінці ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (Т.2 а.с. 3-6).

4.2. Щодо позиції потерпілого ОСОБА_6 .

Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 17.05.2024 № 00045066335 потерпілий ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . З урахуванням указаного потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні показів не давав. При цьому після смерті потерпілого прокурором до матеріалів справи не долучено його письмових показів, що надавалися ним під час досудового розслідування.

Разом з тим, потерпілий висловлював свою категоричну позицію про необхідність притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності.

Суд звертає увагу, що призначені у цій справі судові засідання неодноразово відкладалися саме через процесуальну поведінку потерпілого, який або не був підготовлений до судових засідань, або не міг визначитися з представником чи своїми позовними вимогами. Потерпілий під час судових засідань агресивно та образливо висловлювався як в бік прокурора, так і в бік обвинуваченого. Протягом судового розгляду потерпілому неодноразово роз`яснювалося про необхідність дотримання правил поведінки в суді та про недопустимість зловживання процесуальними правами.

4.3. Пояснення свідків

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні дав покази про те, що має контейнер на базарі поряд з контейнерами ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , де вони продавали одяг. Чому між ними виник конфлікт свідок точно не знає. Після початку повномасштабної війни потерпілий жалівся, що обвинувачений говорив про те, що чекає на прихід путіна. Проте сам свідок ніколи не чув подібних висловів з боку обвинуваченого. Подія відбулася влітку 2022 року. Свідок почув шум, однак не відразу туди побіг. Коли прийшов, то побачив, що ОСОБА_18 вивела потерпілого ОСОБА_6 з контейнера ОСОБА_4 . Сам свідок зайшов в контейнер та без зусиль та супротиву забрав в обвинуваченого сокиру, яку останній тримав в опущеній вниз руці. Свідок поставив цю сокиру біля контейнера обвинуваченого. Потім свідок ОСОБА_11 з ОСОБА_20 відвели ОСОБА_6 до його контейнера. Потерпілий погано себе почував, скаржився, що йому щось попало в око. Скаржився на погіршення свого стану здоров`я. У оці потерпілого свідок бачив червону цятку, схожу на крововилив. Навкруг ока було помітне почервоніння. Самої бійки та нанесення удару потерпілому свідок не бачив, погроз від ОСОБА_4 не чув.

Свідок ОСОБА_15 у судовому засідання дала покази про те, що обвинуваченого та потерпілого знає, оскільки вони всі займалися підприємницькою діяльністю на базарі. ОСОБА_4 та ОСОБА_6 обидва торгували одягом. Про наявність конфлікту між обвинуваченим та потерпілим вона не знала. Коли свідок почула шум, то підійшла ближче і побачила, що ОСОБА_4 був з сокирою, а ОСОБА_6 стояв з піднятими кулаками. Бійки між ними не було, лише емоційні висловлювання з обох сторін. Усе це відбувалося у контейнері обвинуваченого. Спостерігали за цим конфліктом багато людей, однак лише вона підійшла та спробувала вивести ОСОБА_6 з конфлікту. Потерпілий був збуджений, скаржився, що у нього підбите око. Свідок дала йому заспокійливе. Коли ОСОБА_15 подивилася на нього, біля ока дійсно було почервоніння. Як наносився удар потерпілому свідок не бачила. Потерпілий щось кричав. Що саме свідок не пам`ятає. Говорив, що піде в поліцію. Свідок бачила як обвинувачений тримав сокиру в руках. Ні на кого він не замахувався, просто тримав сокиру поперед себе. Небезпеки від ОСОБА_4 свідок не відчувала, стояла до нього спиною. Щоб хтось у нього забрав сокиру вона також не бачила. Також свідок зазначила, що у всіх на базарі у контейнерах є лопати та сокири для господарських потреб, щоб взимку обрубувати лід, щось обрубати чи підбити.

4.4. Показання обвинуваченого ОСОБА_4 .

Обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що є фізичною особою підприємцем, здійснює торгівлю одягом у контейнері на базарі в м. Корсуні-Шевченківському. На цьому ж базарі здійснював торгівлю одягом і потерпілий ОСОБА_6 . Останній тривалий час, протягом кількох років, насміхався над обвинуваченим, постійно його ображав та обзивав, у тому числі через іншу національну приналежність. Потерпілий постійно пред`являв обвинуваченому необґрунтовані претензій та висловлював погрози.

Саме потерпілий ОСОБА_6 прийшов 04.06.2022 у контейнер до обвинуваченого ОСОБА_4 , агресивно себе поводив та знову ображав обвинуваченого через національну приналежність, насміхався над ним. Обвинувачений зазначив, що ОСОБА_6 постійно був одягнутий у військову камуфляжну форму. Показуючи рукою на карман штанів, потерпілий натякав ОСОБА_4 , що має зброю та може її використати проти нього, почав відтісняти обвинуваченого вглиб контейнера.

Обвинувачений не заперечував, що вдарив ОСОБА_6 з метою самозахисту. Спеціально він не цілився, удар прийшовся в ліве око потерпілого. Після цього, з метою самозахисту від агресії потерпілого, обвинувачений вхопив перше, що потрапило йому в руки маленька сокира, яка стояла біля стіни контейнера та використовувалася як господарський інвентар.

Обвинувачений ОСОБА_4 указав, що не мав наміру нападати на потерпілого та завдавати йому шкоди, лише хотів захиститися від агресії потерпілого. Обвинувачений кілька разів відмахнувся сокирою від потерпілого, оскільки хотів, щоб потерпілий залишив територію його контейнера та залишив самого обвинуваченого у спокої.

4.5. Позиція захисника ОСОБА_5 .

Захисник ОСОБА_5 просив виправдати ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 125 та ч. 1 ст. 129 КК України, оскільки його винуватість у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень не доведена, а можливість надання стороною обвинувачення доказів вичерпана.

Також захисник вказав, що матеріали справи взагалі не містять доказів на підтвердження наявності погроз, а жоден зі свідків не вказав на те, що ОСОБА_4 погрожував потерпілому вбивством та були підстави вважати такі погрози реальними.

Захист звертав увагу, що слідчі експерименти були проведені біля відділення поліції, хоча не було жодних перешкод для того, щоб реально відтворити подію та провести ці слідчі експерименти саме на місці події у контейнері ОСОБА_4 на базарі.

Захисник ОСОБА_5 зазначив, що конфлікт між обвинуваченим та потерпілим виник виключно з ініціативи самого потерпілого, який прийшов на місце роботи обвинуваченого, показував, що нібито має пістолет. Саме потерпілий ОСОБА_6 здійснював у контейнері напад на обвинуваченого ОСОБА_4 . У свою чергу, ОСОБА_4 не мав умислу завдавати ударів потерпілому, а відбивався з метою самозахисту.

На думку захисника дії обвинуваченого могли б бути кваліфіковані за ст. 128 КК України, у разі, якщо потерпілому була б завдане необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Захисник звертає увагу, що всі ці вказані обставини обвинувачений повідомляв під час досудового розслідування, однак всі вони залишилися без уваги сторони обвинувачення, хоча прокурор зобов`язаний спростувати належними і допустимими доказами цю версію подій, висловлену ОСОБА_4 .

4.6. Висновки суду щодо доведеності винуватості поза розумним сумнівом

Відповідно до ч. 1 ст.94КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів оцінив з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Дослідивши у судовому засіданні надані стороною обвинувачення докази, суд дійшов висновку, що надані докази є належними, оскільки прямо та непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Крім того, надані державним обвинуваченням докази є допустимими, оскільки зібрані у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Стосовно обвинувачення за ч. 1 ст. 125 КК України під час судового розгляду встановлено, що надані державним обвинуваченням докази є достовірними та достатніми, оскільки не суперечать один одному, та у своїй сукупності надають можливість суду зробити висновок про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 125 КК України.

Так, обвинувачений визнав, що 04.06.2022, перебуваючи всередині власного торгового контейнера на базарі в м. Корсуні-Шевченківському, захищаючись від агресивної поведінки потерпілого ОСОБА_6 , який увійшов в цей контейнер, саме обвинувачений, спеціально не прицілюючись, наніс удар кулаком правої руки в ліве око потерпілого.

Свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_11 бачили почервоніння ока ОСОБА_6 після конфлікту останнього з обвинуваченим.

За висновком судово-медичної експертизи від 22.07.2022 № 05-11-01/80 цим ударом потерпілому ОСОБА_6 було завдано легкі тілесні ушкодження.

Отже, судом поза розумним сумнівом встановлено, а стороною обвинувачення доведено, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, а саме заподіяв потерпілому умисне легке тілесне ушкодження.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 129 КК України кримінально караним діянням є погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.

При цьому суд звертає увагу, що правова кваліфікація інкримінованого правопорушення, зазначена в обвинувальному акті, визначена як «погроза вбивством», без вказівки на реальність підстав цієї погрози, отже сформульована в обвинувальному акті правова кваліфікація інкримінованого обвинуваченому правопорушення не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 129 КК України.

Стаття 129 КК України передбачає відповідальність тільки за погрозу вбивством. Погроза вчинити якусь іншу шкоду під ознаки цієї статті не підпадає, зокрема погроза знищити майно, заподіяти тілесні ушкодження, наклепи тощо. Проте виражена ззовні погроза вбивством визнається злочином лише тоді, коли були реальні підстави побоюватися її здійснення.

Як вбачається з диспозиції статті 129 КК України, обов`язковою ознакою складу правопорушення є реальність погрози вбивством, якою вона буває у всіх випадках, коли потерпілий має підстави боятися її виконання, тобто, потерпілий має сприймати її такою, що може здійснитися. Така реальність встановлюється судом у кожному окремому випадку, виходячи з конкретних обставин справи.

При визначенні реальності погрози вбивством слід враховувати як суб`єктивні так і об`єктивні критерії, зокрема, з`ясування форми, характеру, місця, часу, обстановки її встановлення, особу винного, характер попередніх відносин між винним і потерпілим. Необхідно встановити, що винний вчинив такі дії, які давали потерпілому підстави побоюватися її здійснення, і що поведінка винного, його стосунки з потерпілим об`єктивно свідчили про реальність погрози.

Проте надані докази у своїй сукупності не надають можливість суду зробити висновок про доведеність у передбаченому законом порядку винуватості обвинуваченого за ч. 1 ст. 129 КК України поза розумним сумнівом.

Так, обвинувальний акт не містить конкретного формулювання про те, у якій формі була висловлена погроза вбивством (усна чи конклюдентна).

Лише потерпілий у своїй заяві вказав, що обвинувачений йому погрожував вбивством. Жоден свідок таких погроз не чув.

Слід звернути увагу, що потерпілий одразу вирішив звертатися до відділення поліції, про що повідомив свідкам події.

Згідно з протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 04.06.2022 ОСОБА_6 повідомив, що 04.06.2022 близько 10.00 год у нього виник конфлікт з гр ОСОБА_10 , який погрожував фізичною розправою (Т.1 а.с. 191-192).

У цій заяві не йде мова про погрозу вбивством.

Через два дні, а саме 06.06.2022 ОСОБА_6 подає до відділення поліції заяву, у якій просить притягнути ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за нанесення 04.06.2022 тілесних ушкоджень.

На підставі цієї заяви зареєстровано кримінальне провадження за ч. 1 ст. 125 КК України.

Уперше про погрозу вбивством зазначено у заяві потерпілого ОСОБА_6 від 27.07.2022, а саме вказано, що ОСОБА_4 погрожував вбити ОСОБА_6 замахувався лезом сокири в його сторону, намагався нанести йому близько п`яти ударів, від яких потерпілий ухилився. У цей час ОСОБА_11 забрав з рук ОСОБА_4 вказану сокиру.

Свідок ОСОБА_11 дійсно забрав сокиру з руки обвинуваченого. Однак рука обвинуваченого була опущена, а сокиру він віддав без супротиву.

Свідок ОСОБА_15 не відчувала агресії від обвинуваченого, який відмахувався сокирою, навіть повернулася в цей момент до обвинуваченого спиною. Конфлікт було вичерпано одразу, як потерпілого свідок ОСОБА_15 вивела з контейнеру обвинуваченого. ОСОБА_4 не погрожував потерпілому, про що вказують свідки-очевидці, та не переслідував потерпілого.

Крім того, якщо потерпілий дії обвинуваченого ОСОБА_4 щодо замахування сокирою сприймав як реальну погрозу вбивством, то він (потерпілий) мав можливість покинути контейнер обвинуваченого одразу після удару кулаком в око, а не чекати поки ОСОБА_4 буде замахуватися сокирою п`ять разів.

Спростовують версію про реальність сприйняття потерпілим погрози вбивством і покази свідка ОСОБА_15 , яка повідомила, що ОСОБА_6 стояв з піднятими кулаками у той час, коли обвинувачений відмахувався сокирою.

З огляду на це, ураховуючи агресивне ставлення потерпілого до обвинуваченого, яке потерпілий постійно демонстрував у суді, суд допускає ймовірність того, що обвинувачений ОСОБА_4 дійсно захищався від нападу потерпілого.

Ці доводи сторона захисту наводила як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду.

Однак прокурор ОСОБА_3 ці доводи навіть не намагалася заперечити. Доказів на спростування цієї версії не надала.

Водночас, сокиру, якою нібито ОСОБА_4 погрожував убивством ОСОБА_6 під час досудового розслідування до матеріалів кримінального провадження у якості речового доказу не долучено. При цьому обвинувачений стверджував, що сокира має невеликий розмір та нею неможливо завдати шкоди.

Сторона обвинувачення посилалася на те, що потерпілий не одразу після події звернувся із заявою про вчинення відносно нього кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.129 КК України, тому сокира не вилучалася. При цьому прокурор не вказала, у чому саме полягала неможливість вилучення цієї сокири в якості речового доказу для подальшого дослідження.

Суд констатує, що знаряддя інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 129 КК України для безпосереднього дослідження суду не надано.

Також стороною обвинувачення не надано жодного доказу на підтвердження реальності підстав побоюватися здійснення такої погрози, що свідчить про відсутність в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України.

При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами 2 та 4 ст. 17 КПК України, що передбачають: «ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

При цьому навіть саме обвинувачення не містить вказівки на обов`язкову ознаку інкримінованого кримінального правопорушення, а саме наявність реальних підстав побоюватися здійснення погрози вбивством.

З огляду на викладене суд вважає недоведеним, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 129 КК України.

5. Матеріали, що характеризують обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_4 є громадянином Узбекистану, має зареєстроване місце проживання в Україні.

За місцем проживання характеризується нейтрально, раніше до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався.

Відповідно до довідки КНП «Корсунь-Шевченківська багатопрофільна лікарня» від 26.07.2022 №222 ОСОБА_4 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

6. Щодо строків притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч. 5 ст. 74 КПК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

Строк давності притягнення до кримінальної відповідальності є одним із найважливіших проявів правового принципу верховенства права, який вимагає належної правової визначеності у такому особливо вразливому статусі людини як обвинувачений.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: два роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

Частина 1 ст. 125 КК України (станом на дату вчинення правопорушення та на даний час) передбачає кримінальну відповідальність за умисне легке тілесне ушкодження, що карається штрафом до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Таким чином, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України кримінальне правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України, на дату його вчинення ОСОБА_4 04.06.2022 кваліфікувалося як кримінальний проступок. Строк давності притягнення до відповідальності за його вчинення становить два роки.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 49 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду, а також якщо особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Обвинувачений ОСОБА_4 не ухилявся від досудового розслідування або суду, а також не вчинив нове кримінальне правопорушення.

З огляду на викладене відсутні підстави вважати, що строки давності зупинялися.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Таким чином, суд може ухвалити обвинувальний вирок лише тоді, коли надані докази спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.

Відповідно до вимог ст.91КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91цього Кодексу, відповідно до приписів ч.1 ст.92КПК України покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках, на потерпілого.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст.17КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданий, якщо стороною обвинувачення не доведено винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно з п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 «Про виконання судами України законодавства і постановлення вироку», при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного, обвинувальний ухил є неприпустимим, усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані в справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Ураховуючи все вищевикладене суд дійшов висновку про необхідність ухвалення виправдувального вироку у зв`язку з відсутністю у діях обвинуваченого ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України.

У зв`язку зі звільненням ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України та відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_4 підлягає закриттю.

7. Щодо цивільного позову.

Потерпілий ОСОБА_6 24.03.2023 у межах кримінального провадження подав цивільний позов до ОСОБА_4 про відшкодування упущеної вигоди та матеріальних збитків, завданих кримінальним правопорушенням.

Відповідно до змісту прохальної частини позову потерпілий просив стягнути на його користь з цивільного відповідача ОСОБА_4 вартість завданих йому матеріальних збитків в розмірі 125250,00 грн. Крім того, ОСОБА_6 просив судові витрати по даній справі покласти на цивільного відповідача.

За змістом обґрунтування позову сума завданих ОСОБА_6 матеріальних збитків становить 125250,00 грн та складається із наступного:

- 30000 грн орієнтовна вартість необхідної операції на лівому оці та вартість процесу відновлення;

- 20000 грн витрати на лікування травмованого ока, проведення операцій та поїздки до КНП «Черкаська обласна лікарня»;

- 75250,00 грн втрачений унаслідок кримінального правопорушення заробіток ОСОБА_6 .

Водночас, потерпілий ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Положеннями ст. 129 КПК України установлено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

У разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення суд відмовляє в позові.

У разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.

Водночас, оскільки обвинувальний вирок у справі не проголошується, цивільний позов потерпілого підлягає залишенню без розгляду.

8. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Щодо обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, підстав для його застосування не вбачається.

Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Керуючись ст.ст. 7, 128, 349, 368-370, 373, 374,376,394,395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та визнати невинуватим та виправдати на підставі п. 3 ч. 1. ст. 373 КПК України у зв`язку з не доведенням, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Звільнити ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження, внесене 20.06.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022255380000105 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 129 КК України закрити.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування упущеної вигоди та матеріальних збитків, завданих кримінальним правопорушенням залишити без розгляду.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На підставі ч. 15ст.615КПК України в умовах дії воєнного стану суд обмежується проголошенням резолютивної частини вироку, з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

СуддяОСОБА_1