Постанова № 12388322, 16.11.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2010 № 53/208

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Баранця О.М.

суддів: Чорна Л.В.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Малюська Д.Л.;

від відповідача 1 не зявився.

від відповідача 2 Драчевська В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство "ХДІ страхування"

на рішення Господарського суду м.Києва від 30.08.2010

у справі № 53/208 ( .....)

за позовом ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" в особі Київської філії "Сіті"

до ТОВ "Будіндустрія-Сервіс ЛТД"

Публічне акціонерне товариство "ХДІ страхування"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 4035,14грн

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги заявлено про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будіндустрія-Сервіс ЛТД” в порядку регресу суми страхового відшкодування в розмірі 4035,14 грн., в тому числі 3685,14 грн. вартість ремонту, 350,00 грн. вартість автотоварознавчого дослідження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2010р. порушено провадження по справі № 53/208.

Ухвалою суду від 25.06.2010 року залучено до участі у справі відповідача 2 Публічне акціонерне товариство “ХДІ страхування”.

16.08.2010 року судом першої інстанції було прийнято подану заяву позивача про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 1 - 510 грн. франшизи та з відповідача 2 - 3525,14 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та вартість автотоварознавчого дослідження.

Рішенням господарського суду м. Києва від 30.08.2010 року позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будіндустрія-Сервіс ЛТД” (01013, м. Київ, вул. Промислова, 7; ідентифікаційний код 32658487 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем підчас виконання судового рішення) на користь Відкритого акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Дженералі Гарант” в особі Київської філії “Сіті” (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3; ідентифікаційний код 16467237) 510 (пятсот десять) грн. 00 коп. франшизи, витрати по сплаті державного мита в сумі 12 (дванадцять) грн. 89 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства “ХДІ страхування” (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 102 ідентифікаційний код 22868348 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем підчас виконання судового рішення) на користь Відкритого акціонерного товариства Української страхової компанії «Дженералі Гарант» в особі Київської філії “Сіті” (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3; ідентифікаційний код 16467237) 3685 (три тисячі шістсот вісімдесят пять) грн. 14 коп. шкоди в порядку регресу, витрати по сплаті державного мита в сумі 89 (вісімдесят девять) грн. 11 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 30.08.2010 року Публічне акціонерне товариство «ХДІ страхування» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Скаржник не погоджується з винесеним рішенням суду, 06.07.2007 року відбулися різні дорожньо-транспортні пригоди. Відсутні документи на підтвердження законних підстав експлуатації водієм ОСОБА_1 забезпеченого транспортного засобу не надано. Страховика не повідомлено про страховий випадок. Стягнута сума належним чином необґрунтована.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2010 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування» прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 53/208.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду змінювався склад колегії суду.

В засідання суду, призначене на 02.11.2010 року позивач та відповідач-2 повноважних представників не направили та не повідомили суд про причини їх неявки, у звязку з чим розгляд справи було відкладено на 16.11.2010 року.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В засідання суду, призначене на 16.11.2010 року відповідач-1 повноважних представників не направив та не повідомив суд про причини їх неявки, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Колегія суддів, вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача-1 враховуючи, що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 06.07.2007 року о 10:35 по проспекту Науки в м. Києві водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «МАЗ 555102», д/н НОМЕР_1, не витримав безпечний боковий інтервал, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «ВАЗ 2193» д/н НОМЕР_2, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху.

Відповідно до Постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 30.07.2007 року було вставлено, що водій ОСОБА_1 порушив правила дорожнього руху України, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вина ОСОБА_1 встановлена вищевказаною постановою. За вчинене адміністративне правопорушення до водія ОСОБА_1 було застосоване адміністративне стягнення у вигляді сплати адміністративного штрафу (копія постанови залучена до матеріалів справи).

Автотранспортний засіб «ВАЗ 2193» д/н НОМЕР_2, що зазнав пошкоджень у ДТП, був застрахований ВАТ «Страхова компанія «Гарант-Авто» відповідно до Полісу № 3370304 добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності від 07.11.2006 року. Одним із страхових випадків за договором є пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП (відповідно до умов Договору).

Відповідно до статуту ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», ВАТ «Страхова компанія «Гарант-Авто» перейменована на ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант».

Відповідно до звіту з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу № 2132 від 05.09.2007 року вартість матеріального збитку складає 3084,49 грн.

За фактом пригоди та на підставі страхового акту № 77191 від 16.08.2007 року позивач сплатив страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 3685,14 грн., що підтверджено належним чином завіреним платіжним дорученням № 3232 від 17.09.2007 року та плату за експертні послуги в розмірі 350,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3233 від 17.092.007 року.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у дорожньо-транспортній пригоді особи.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ч. 1 п. 1 ст. 1188 ЦК України).

Відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Статтею 3 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно зі ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до ст. 29 названого Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до ст. 34 названого Закону страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції та підтримується колегією суддів, на момент ДТП цивільна відповідальність власника (відповідач 1) транспортного засобу «МАЗ 555102», д/н НОМЕР_1 була застрахована відповідачем 2 згідно укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2 полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № 4988028 від 02.11.2006 року.

Як вбачається з Постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 30.07.2007 року ОСОБА_1 працює водієм відповідача 1, а оскільки, цивільно-правова відповідальність відповідача 1 застрахована відповідачем 2, то відповідальність за завдану шкоду в ДТП несе відповідач 2.

Отже, з огляду на викладене, до позивача (як страховика), який виплатив страхове відшкодування за Полісу № 3370304 добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності від 07.11.2006 року, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа власник пошкодженого автомобіля «ВАЗ 2193» д/н НОМЕР_2 має до відповідача-2, як до особи, відповідальної за завдані відповідачем-1 збитки згідно укладеного договору обовязкового страхування.

За таких обставин особами, відповідальними за збитки, завдані власнику пошкодженого автомобіля «ВАЗ 2193» д/н НОМЕР_2 в результаті ДТП, є: - Товариство з обмеженою відповідальністю “Будіндустрія-Сервіс ЛТД”, - Публічне акціонерне товариство “ХДІ страхування”.

Позивачем на адресу відповідача 2 було направлено заяву № 77191 від 26.05.2010 року щодо сплати в порядку регресу суми шкоди в розмірі в розмірі 4035,14 грн.

Як доказ отримання заяви відповідачем 2 позивач наддав суду копію повідомлення про вручення поштового відправлення від 26.05.2010 року. Проте, Відповідач 2 відповіді на претензію не надавав. Доказів сплати позивачу будь-яких сум в рахунок спірних виплат відповідачем 2 та відповідачем 1 також не надано.

Окрім цього, як вбачається з полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № 4988028 від 02.11.2006 року розмір франшизи становить 510,00 грн.

Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не подано доказів, що 06.07.2007 року відбулося дві дорожньо-транспортні пригоди за участю одних і тих самих автомобілів. Голосіївський районний суд м. Києва в постанові від 30.07.2007 року у справі № 3-25710/8 встановив, що дорожньо-транспортна пригода сталася о 10 год. 35 хв. Крім того, Голосіївський районний суд м. Києва встановив, що ОСОБА_1 працює водієм в ТОВ “Будіндустрія-Сервіс ЛТД”. Неповідомлення страхувальником страховика про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є лише приводом для пред'явлення страховиком відповідного регресного позову до страхувальника після сплати страхового відшкодування потерпілому.

Вартість ремонту автомобіля, фактично сплачена страховиком, не перевищує вартість ремонту, визначену розрахунком від 05.09.2007 року вартості ремонту, згідно якого вартість ремонту становить 3692,89 грн.

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 30.08.2010 року у справі № 53/208.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 30.08.2010 року у справі № 53/208 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 53/208 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя

СуддіЧорна Л.В.

18.11.10 (відправлено)