Постанова № 12388327, 16.11.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2010                                                                                           № 35/313

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           Чорна Л.В.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Марковська В.В.;

від відповідача – Мазурок Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу АЕК "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

на рішення Господарського суду м.Києва від 01.09.2010

у справі № 35/313 ( .....)

за позовом                               АЕК "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до                                                   КП "Київжитлоспецексплуатація"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 60162,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» до Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №103-0041 від 17.02.1999 року у розмірі 60162,52 грн. та стягнення судових витрат.

          Рішенням господарського суду м. Києва від 01.09.2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація” (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, рахунок №2600500010883 в ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 300670, код ЄДРПОУ 03366500) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, рахунок № 260070130718 у АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627, код ЄДРПОУ 00131305) 30695,22 грн. (тридцять тисяч шістсот дев’яносто п’ять гривень 22 коп.) - суми боргу, 4555,55 грн. (чотири тисячі п’ятсот п’ятдесят п’ять гривень 55 коп.) –пені, 276,26 грн. (двісті сімдесят шість гривень 26 коп.) – інфляційного збільшення боргу, 74,89 грн. (сімдесят чотири гривні 89 коп.) – 3% річних 356,01 грн. (триста п’ятдесят шість гривень 01 коп.) – державного мита, 139,64 грн. (сто тридцять дев’ять гривень 64 коп.) – витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

          В іншій частині позовних вимог відмовлено.

          Розстрочено виконання рішення Господарського суду м. Києва від 01.09.2010 року у справі №35/313, зобов’язавши Комунальне підприємство “Київжитлоспецексплуатація” (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, код 03366500) сплатити Акціонерній енергопостачальній компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код 00131305) належні до стягнення суми шістьма рівними платежами, кожен відповідно до 20.09.2010, 20.10.2010, 20.11.2010, 20.12.2010, 20.01.2011, 20.02.2011 (з урахуванням ухвали від 15.09.2010 року про виправлення описки).

          Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 01.09.2010 року Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нове яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

          Скаржник не погоджується з винесеним рішенням суду та зазначає, що суд самостійно виконав перерахунок за період з грудня 2008 по квітень 2010рр. тим самим порушуючи права позивача. Також, відповідачем було заявлено вимогу про розстрочення на шість місяців виконання судового рішення через відсутність обігових коштів для його виконання. Але не надано жодного доказу, який підтверджує наявність цих обставин їх поважність та винятковість.

          Суд неправомірно відмовив АЕК «Київенерго» у задоволенні позовних вимог. Дане рішення є помилковим та необгрунтованим.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2010 року апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 35/313.

          Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду змінювався склад колегії суду.

          В судовому засіданні 02.11.2010 року оголошено перерву до 16.11.2010 року.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

          Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 17.02.1999 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (далі - позивач) та Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (далі - відповідач) було укладено Договір № 103-0041 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір).

          Відповідно до умов Договору позивач зобов’язався постачати теплову енергію до належного відповідачу будинку розташованому на проспекті Правди, 66-А у м. Києві, для потреб опалення та гарячого водопостачання в обсязі 0,128 Гкал/годину, а останній - щомісячно оплачувати вартість спожитої теплової енергії на умовах договору.

          Облік споживання відповідачем теплової енергії за договором передбачено проводити розрахунковим способом.

          Строк дії договору відповідно до умов п. 8 Договору встановлений з дня його підписання до 31 грудня 1999 року та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

          Вказані обставини підтверджуються поясненнями представників сторін, наявною у матеріалах справи копією вищезгаданого договору. Між сторонами відсутні розбіжності щодо обсягів та вартості теплової енергії, поставленої позивачем відповідачу у спірний період, яка визначена згідно наданих ними розрахунків у розмірі 55 363,33 грн.

          Спір між ними виник під час визначення розміру проведених за спожиту теплову енергію оплат. Як пояснив позивач, одержана відповідачем протягом січня 2010 - квітня 2010 років теплова енергія була неоплачена.

          Як вбачається з матеріалів справи, факт оплати відповідачем спожитої за договором теплової енергії у розмірі 31914,51 грн. підтверджується платіжними дорученнями №№ 1372 від 05 січня 2010 р., 14 від 15 січня 2010 р., 143 від 29 січня 2010 р. З матеріалів справи слідує, що одержані кошти в указаному розмірі позивачем були повністю зараховані в рахунок оплати теплової енергії, поставленої до 1 січня 2010 р.

          Поясненнями відповідача, поданим ним зустрічним розрахунком вартості фактично спожитої теплової енергії та здійснення оплат за теплову енергію, платіжними дорученнями №№ 1106 від 28 жовтня 2009 р., 1124 від 02 листопада 2009 р., обліковими картками (табуляграмами) споживання теплової енергії за грудень 2008 - грудень 2009 років стверджується, що станом на 1 січня 2010 р. заборгованості у відповідача перед позивачем не було, а була переплата у розмірі 7246,40 грн. Таким чином, суми платежу проведені у листопаді 2009 р. та січні 2010 року позивач був вправі зарахувати 39160,91 грн. в рахунок оплати енергії, поставленої у спірний період.

          З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що доводи позивача щодо існування у відповідача заборгованості на суму проведеного у січні 2010 року платежу є безпідставними, оскільки суперечать вимогам чинного законодавства.

          Відповідно до вимог ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

          Відповідно до вимог ст. 20 Закону України “Про теплопостачання” тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

          Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

          При визначенні розміру сальдо розрахунків на 1 січня 2010 р. позивач виходив з того, що за період грудня 2008 - грудень 2009 років відповідачем було спожито теплової енергії вартістю 55248,46 грн., яка була оплачена відповідачем платіжними дорученнями №№ 1106 від 28 жовтня 2009 р., 1124 від 02 листопада 2009 р., 1372 від 05 січня 2010 р., 14 від 15 січня 2010 р., 143 від 29 січня 2010 р.

          При цьому, вартість поставленої енергії протягом грудня 2008 - лютого 2009 років позивач визначив на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №№ 1662 від 27.11.2008 р., 1780/1 від 25 грудня 2008 р., 127 від 5 лютого 2009 р.

          Згідно з Указами Президента України відповідно №№ 1199/2008 від 24 грудня 2008 року, 65/2009 від 3 лютого 2009 року, 76/2009 від 9 лютого 2009 року розпорядження Київської міської державної адміністрації були скасовані як такі, що суперечать Конституції та Законам України.

          Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Виходячи з наведеного, у сторін по справі відсутній обов’язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень. Нарахування ж позивачем оплати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями, примушує відповідача робити те, що не передбачено законодавством.

          До 1 грудня 2008 р. тарифи на теплову енергію, що виробляється позивачем, були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007 р.

          Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27 листопада 2008 р. про втрату чинності розпорядження № 86 від 31 січня 2007 р. скасоване.

          Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 230 від 2 березня 2009 р. з 10 лютого 2009 р. поновлено у дії розпорядження № 86 від 31 січня 2007 р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007 р.

          За таких обставин нарахування плати за теплову енергію для потреб нежилих приміщень, спожиту протягом грудня 2008 - лютого 2009 років, слід проводити за тарифами згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007 р. Отже, вартість поставленої протягом грудня 2008 - квітня 2010 років теплової енергії становить 85943,67 грн.

          Як вбачається з матеріалів даної справи, Відповідач сплатив частково за поставлену протягом грудня 2008 –квітня 2010 років теплову енергію в сумі 55248,45 грн., що підтверджується платіжними дорученнями наданими відповідачем. Заборгованість відповідача за теплову енергію станом на 01 травня 2010 р. перед позивачем становить 30695,22 грн.

          Відповідно до ст. 622 ЦК України Боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Згідно ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

          Статтею 625 ЦК України передбачено, що Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

          Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Приписами статті 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          За таких обставин, враховуючи, що відповідач прострочив оплату за договором, колегія суддів цілком погоджується висновком суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 30695,22 грн. боргу (85943,67-55248,45), а також з урахуванням фактичного розміру прострочених сум 276,26 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 74,89 грн. три проценти річних з простроченої суми.

          Проте, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про стягнення пені в розмірі 4555,55 грн., з огляду на наступне.

          Як вбачається з матеріалів даної справи, позивач заявив вимогу про стягнення пені в розмірі 2824,20 грн.

          Так відповідно до п. 7 додатку № 4 до договору «Абоненту» на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) «Енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством.

          Колегія суддів, здійснивши перерахунок пені відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору вважає, що стягненню підлягає пеня згідно наданого відповідачем розрахунку в розмірі 1182,90 грн.

          Окрім цього, колегія суддів не може погодитись висновком суду першої інстанції про розстрочку виконання рішення з огляду на наступне.

          Так згідно зі ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони або за своєю ініціативою господарський суд. у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

          Таким чином для вирішенні питання про відстрочку або розстрочення виконання рішення відповідач має надати докази того, що дійсно існують такі виняткові обставини, які спричинять ускладнення або унеможливлять виконання судового рішення. У даному випадку відповідачем було заявлено вимогу про розстрочення на шість місяців виконання судового рішення через відсутність обігових коштів для його виконання. Але не надано жодного доказу, який підтверджує наявність цих обставин. їх поважність та винятковість.

          Відповідно до роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування статті 121 ГПК України» від 12.09.1996 року № 02-5/333. вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін. їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

          Суд першої інстанції належним чином не обґрунтував необхідність розстрочення на шість місяців виконання судового рішення та поважність і винятковість обставин для розстрочення. З огляду на викладене, в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення слід відмовити.

          Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

          За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, про наявність підстав для зміни рішення господарського суду м. Києва від 01.09.2010 року у справі № 35/313.

          Доводи наведені позивачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

          На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 01.09.2010 року у справі № 35/313 змінити та викласти в наступній редакції.

          Позов задовольнити частково.

          Стягнути з Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація” (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, рахунок № 2600500010883 в ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 300670, код ЄДРПОУ 03366500) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, рахунок № 260070130718 у АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627, код ЄДРПОУ 00131305) 30695,22 грн. (тридцять тисяч шістсот дев’яносто п’ять гривень 22 коп.) - суми боргу, 1182,90 грн. (одну тисячу сто вісімдесят дві гривні 90 коп.) – пені, 276,26 грн. (двісті сімдесят шість гривень 26 коп.) – інфляційного збільшення боргу, 74,89 грн. (сімдесят чотири гривні 89 коп.) – 3% річних 322,29 грн. (триста двадцять дві гривні 29 коп.) –державного мита, 126,43 грн. (сто двадцять шість гривень 43 коп.) – витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

          В іншій частині позовних вимог відмовити.

          В розстрочені виконання рішення Господарського суду м. Києва від 01.09.2010 року у справі № 35/313 відмовити.

          2. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

          3. Справу № 35/313 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          Чорна Л.В.

18.11.10 (відправлено)