Постанова № 12388259, 10.11.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2010                                                                                           № 42/208

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Лосєва А.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Цурка Н.О. – дов. Д07/2010/06/25-8 від 25.06.2010р.;

від відповідача: не з’явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

на рішення Господарського суду м.Києва від 07.09.2010

у справі № 42/208 ( .....)

за позовом                               Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго"

до                                                   Управління освіти Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації

про                                                   стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов"язання, ціна позову 2371462,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» звернулося до суду з позовом про стягнення з Управління освіти Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації 2195778,48 грн. – основного боргу за спожиту теплову енергію, 103123,30 грн. – інфляційних витрат, 24434,13 грн. річних, 48126,70 пені.

У судовому засіданні представник позивача подав клопотання про припинення провадження у справі в частині вимог стягнення основного боргу, посилаючись на сплату відповідачем указаної суми, в іншій частині позов підтримав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2010р. у справі №42/208 провадження у справі в частині вимог про стягнення боргу припинено, позовні вимоги в іншій частині задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1000,00 грн. пені, 103123,30 грн. інфляційних витрат, 24434,13 грн. 3% річних, 23714,63 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2010р. у справі №42/208 скасувати в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зокрема, в частині зменшення пені до 2,1%, порушено загальні принципи судочинства, закріплені ст.. 4-7 та ч. 3 ст. 84 ГПК України, а саме не зазначено законодавство, яким господарський суд керувався при винесенні рішення про відмову в частині позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2010р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.11.2010р.

В судовому засіданні 10.11.2010р. представник позивача надав суду усні пояснення, в яких просив суд скаргу задовольнити, Рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2010р. у справі №42/208 скасувати частково та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення пені повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду скарги повідомлялися належним чином, про поважність не з’явлення в судове засідання, суд не повідомили, будь-яких клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін у судові засідання не була визнана судом обов’язковою, а також зважаючи на докази належного повідомлення представника відповідача про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав за можливе розглядати справу у відсутність представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

1 лютого 2004 р. між сторонами по справі укладено договір № 540021 про постачання теплової енергії у гарячій воді, згідно з умовами якого позивач зобов’язався постачати відповідачу теплову енергію у гарячій воді, а останній – щомісячно до 28 поточного місяця оплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Облік споживання відповідачем теплової енергії за договором передбачено проводити розрахунковим способом та по приладах обліку.

Строк дії договору встановлений з дня його підписання до 31 грудня 2004 р. та вважається пролонгованим на один рік, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку місцевому господарському суду не надано.

Судом першої інстанції встановлено факт постачання позивачем відповідачу протягом указаного періоду теплової енергії у гарячій воді вартістю 3273601,80 грн., а також оплати останнім спожитої енергії у повному розмірі після звернення позивача в суд з указаним позовом, що підтверджується поясненнями позивача, розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов спірного договору на підставі даних облікових карток (табуляграм) споживання теплової енергії за жовтень 2009-квітень 2010 років.

          Місцевий господарський суд припинив провадження у справі відповідно до вимог п. 11 ст. 80 ГПК України, в частині вимог про стягнення боргу у розмірі 2195778,48 грн., оскільки відповідачем дана сума сплачена, предмет спору в цій частині між сторонами відсутній, та інші позовні вимоги задовольнив частково, зазначивши про їх обґрунтованість та підтвердженість належними доказами. За результатами розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку про те, що слід стягнути з відповідача 1000 грн. пені, інфляційні втрати в сумі 103123,30 грн. та 3 % річних в сумі 24434,13 грн.

Апеляційний господарський суд погоджується частково з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що частково відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За умовами п. 3.5 додатку 4 до Договору передбачено, що абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожен день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, до висновку суду першої інстанції щодо зменшення пені недоцільними, необгрунтованими та такими що не відповідають дійсності, з наступних підстав.

Місцевим господарським судом не взято до уваги той факт, що хоча на момент прийняття рішення по справі відповідачем було сплачено суму основного боргу, однак з моменту звернення позивача до суду з позовом минуло понад 3 місяці. Крім того, представника відповідача не було на жодному судовому засіданні та ним не було надано жодних письмових доказів, що свідчить про його незацікавленість результатами розгляду даного спору, а тим паче зменшенням розміру штрафних санкцій, які позивач просив суд стягнути з відповідача.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. В даному випадку розмір пені не перевищує розмір збитків кредитора, а тим паче у значному розмірі.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

          Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи позивача знайшли своє підтвердження під час перегляду справи апеляційним господарським судом, а місцевий господарський суд, визнавши правомірність здійсненого позивачем нарахування відповідачу пені на суму 48 126,70 грн., безпідставно зменшив розмір стягуваної з відповідача неустойки до 1 000,00 грн., не звернув уваги на необхідність з'ясування вищевказаних обставин для їх зменшення розміру у разі перевищення над розміром збитків, не дослідив те, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, бюджетне фінансування по сплаті послуг з теплопостачання, тяжкий фінансовий стан відповідача, відсутність коштів на рахунках боржника, а також не перевищення розрахованої позивачем за умовами договору пені розміру збитків не є підставою звільнення його від відповідальності за невиконання зобов'язання шляхом зменшення розміру пені та штрафу.

Крім того, навіть визнавши зазначені причини прострочення виконання зобов'язання відповідачем поважними та винятковими, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає зменшення розміру пені на 97,9% неприпустимим, необгрунтованим, недоцільним та таким, що порушує право позивача на захист його інтересів щодо стягнення неустойки у вигляді пені.

У відповідності до ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що під час перегляду справи апеляційним господарським судом, спорів щодо погашення основної суми боргу в повному обсязі у сторін не виникло, а тому суд першої інстанції правомірно припинив провадження в цій частині.

Разом з тим, за результатами перегляду справи апеляційним господарським судом вбачається, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, зокрема, відносно зменшення суми пені, а також невірно застосував норми матеріального права, в результаті чого висновки місцевого господарського суду про обґрунтованість зменшення суми пені до 1000 грн. є передчасними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” підлягає задоволенню, а Рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2010р. у справі №42/208 –слід змінити в частині суми стягнення пені.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку із задоволенням позову та апеляційної скарги, судові витрати у сумі 240,65 грн. – державне мито за подання апеляційної скарги підлягають відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2010р. у справі №42/208 змінити та викласти його резолютивну частину в наступній редакції:

«Провадження у справі № 42/208 в частині вимог про стягнення боргу припинити.

Позов Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в іншій частині задовольнити.

Стягнути з Управління освіти Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації (03127, м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 118-Б, код 26063819) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І Франка, 5, код 00131305) 103123,30 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 24434,13 грн. три проценти річних з простроченої суми, 48126,70 грн. пені, 23 714,63 грн. витрат по оплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Управління освіти Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації (03127, м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 118-Б, код 26063819) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І Франка, 5, код 00131305) 240,35 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.»

3. Матеріали справи №42/208 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

17.11.10 (відправлено)