Постанова № 12388242, 02.11.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2010                                                                                           № 30/185

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кондес Л.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

Від позивача: Жура О.М. (дов. №18-10/10 від 18.10.2010);

Мазнєв О.І. (директор);

Від відповідача: Шинкаренко Я.В. (дов. №225-КР-944 від 15.09.2010);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ фірма "ВИД"

на рішення Господарського суду м.Києва від 26.08.2010

у справі № 30/185 ( .....)

за позовом                               ТОВ фірма "ВИД"

до                                                   Київська міська рада

про                                                   внесення змін в умови договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.08.2010 у справі №30/185 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «Фірма ВИД» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м.Києва від 26.08.2010 у справі №30/185 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Скаржник в апеляційній скарзі наголошує на тому, що суд першої інстанції зробив неправильний висновок про те, що на момент укладення Договору оренди діяла редакція Рішення Київської міської ради про п’ятимісячний термін прострочення підписання Договору оренди земельної ділянки, а не дванадцятимісячний. В спірному пункті 4.3. Договору оренди земельної ділянки повинен бути зазначений дванадцятимісячний термін прострочення підписання цього Договору, який вказаний в п.8 ст.23 Рішення Київської міської ради від 28.05.2009 p., редакція якого діяла в момент вчинення правочину.

Позивач вважає, що висновок у рішенні про те, що Рішення Київської міської ради №457/1867, як акт локальної дії, що є чинним, має застосовуватись сторонами Договору, оскільки фактично регламентує нормативні правові приписи, що регулюють внутрішні правовідносини процедури передачі в користування земельних ділянок в місті Києві є невірним, оскільки чинною на момент укладення Договору була редакція Рішення Київської міської ради від 28.05.2009р.

Також, скаржник не зазначає, що Рішення Київської міської ради, згідно якого втратило чинність Рішення від 28.05.2009 р. було прийнято в грудні 2009 року, а Договір оренди земельної ділянки був укладений в листопаді, тобто, за півтора місяці до прийняття нового рішення Київської міської ради.

Ухвалою від 17.09.2010 розгляд апеляційної скарги було призначено на 19.10.2010.

В судовому засіданні 19.10.2010, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 02.11.2010.

Представники сторін в судове засідання з’явилися, позивач підтримав апеляційну скаргу, представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги, просить її залишити без задоволення.

Розглянувши в судових засіданнях апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне:

До Господарського суду м.Києва звернулося з позовною заявою ТОВ «Фірма ВИД» до Київської міської ради про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 03.11.2009, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради за № 72-6-00586 від 06.11.2009 та викладення його в наступній редакції: «п. 4.3. У випадку, якщо цей Договір не підписаний Орендарем у встановленому законодавством порядку протягом дванадцяти місяців з моменту набуття чинності рішенням Київської міської ради, зазначеного у п. 1.1 цього Договору, розмір орендної плати (зазначений у п. 4.2 Договору) на період, аналогічний терміну прострочення укладання договору оренди землі, встановлюється у п’ятикратному розмірі, але не більше дванадцяти відсотків від нормативної грошової оцінки Земельної ділянки».

В подальшому, представником позивача подано заяву про зміну предмета позову, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВИД» просив визнати п. 4.3 Договору оренди земельної ділянки від 03.11.2009 недійсним, як такий, що суперечить Цивільному кодексу України та актам цивільного законодавства.

Позовні вимоги мотивовано тим, що п. 4.3. Договору оренди земельної ділянки від 03.11.2009, не відповідає вимогам Рішення № 547/1603, а зазначені положення п. 7 ст. 28 Рішення № 457/1867, яке втратило чинність і суперечать чинному п. 8 ст. 23 Рішення №547/1603, а тому позивач вважає, що п. 4.3. Договору оренди земельної ділянки від 03.11.2009 повинен бути визнаний недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечував і просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з тих підстав, що підписаний сторонами Договір оренди земельної ділянки містить всі необхідні для такого типу договорів істотні умови, а сторонами були виконані всі необхідні дії для підписання вище вказаного договору. Укладаючи договір, позивач не заперечував проти оскаржуваних умов. Отже, на момент укладення Договору, як позивач, так і відповідач досягли згоди з усіх пунктів вказаного договору.

В свою чергу, оскаржуваний п. 4.3 Договору не встановлює штрафні санкції за наслідки невиконання умов Договору оренди, а визначає наслідки несвоєчасного підписання Договору відповідно до Регламенту розгляду питань набуття та реалізації права користування землею в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 № 457/1867, а саме відповідно до п. 7 ст. 28 Регламенту в редакції, що діяла на момент прийняття Київською міською радою рішення від 26.06.07. № 977/1638.

Дане положення Договору має на меті гарантування своєчасного підписання орендарем договору шляхом встановлення можливості настання негативних наслідків за умови порушення орендарем строків підписання договору оренди земельної ділянки.

Крім того, відповідач вказує на те, що питання про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 03.11.2009 не розглядалось на пленарному засіданні Київської міської ради, та відповідне рішення Київською міською радою не приймалось.

Колегія суддів не підтримує позицію суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав:

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров’я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об’єкти, визначені відповідно до закону як об’єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Пунктом 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно із ст. 9 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) право розпорядження землями територіальної громади м. Києва, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності належить Київській міській раді.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст.ст. 124, 125 ЗК України).

Приписами ст. 126 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Враховуючи вищезазначене, Київською міською радою прийнято Рішення №91/1146 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірми «ВИД» земельної ділянки для експлуатації та обслуговування адміністративного будинку та виробничих будівель і споруд на вул. Крутогірній, 19 у Солом’янському районі м. Києва» від 19.02.2009, відповідно до якого було вирішено передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірмі «ВИД», за умови виконання пункту 2 цього рішення, у довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,4467 га для експлуатації та обслуговування адміністративного будинку та виробничих будівель і споруд на вул. Крутогірній, 19 у Солом’янському районі м. Києва за рахунок земель, відведених відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 26.02.1998 №451 «Про надання Малому колективному багатопрофільному підприємству «ВИД» земельної ділянки для експлуатації та обслуговування адміністративного будинку та виробничих будівель і споруд на вул. Крутогірній, 19 у Залізничному районі».

В подальшому, 03.11.2009 між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірмі «ВИД» (орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки (далі – Договір).

03.11.2009 Договір оренди було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 06.11.2009 за № 72-6-00586 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Відповідно до п.1.1 Договору відповідач на підставі рішення Київської міської ради від 19.02.2009 № 91/1146, за Актом приймання-передачі передає, а позивач приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі – об’єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим Договором.

Об’єктом оренди відповідно до Договору є земельна ділянка по вул. Крутогірній, 19 у Залізничному районі м. Києва, розміром 0,4467 га з кадастровим номером 8000000000:72:296:0028; цільове призначення - для експлуатації та обслуговування адміністративного будинку та виробничих будівель і споруд (п. 2.1 Договору).

В п. 3.1 Договору, сторони погоджено, що Договір укладено на 10 років.

Відповідно до п. 4.2. Договору передбачено, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3 відсотків від її нормативної грошової оцінки. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що у випадку, якщо цей Договір не підписаний орендарем в установленому законодавством порядку протягом п’яти місяців з моменту набуття чинності рішенням Київської міської ради, зазначеного у п. 1.1. цього Договору, розмір орендної плати (зазначений у п. 4.2 Договору) на період, аналогічний терміну прострочення укладення договору оренди землі, встановлюється у п’ятикратному розмірі, але не більше десяти відсотків на місяць від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Позивач вказує на те, що п. 4.3 Договору передбачає господарські санкції до орендаря (позивача), оскільки для нього настають несприятливі економічні наслідки, тобто збільшення в п’ять разів орендної плати. Позивач зазначає, що п. 4.3. Договору оренди земельної ділянки передбачає господарські санкції за порушення у сфері господарювання ще до виникнення зобов’язання, за яке можливе настання господарсько-правової відповідальності.

Крім того, підготовка та складання зазначеного вище Договору оренди земельної ділянки відбувалась у відповідності до вимог Рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 457/1867 «Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м. Києві», яке діяло на час підготовки. В свою чергу, Рішенням Київської міської ради від 28.05.2009 №547/1603 до Рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 457/1867 було внесено зміни та затверджено «Тимчасовий порядок передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність у м. Києві».

Враховуючи зазначене, позивач вважає, що п. 4.3 Договору оренди земельної ділянки від 03.11.2009 не відповідає вимогам Рішення Київської міської ради № 547/1603 від 28.05.2009, а зазначені положення п. 7 ст. 28 Рішення Київської міської ради № 457/1867 від 15.07.2004, яке втратило чинність, суперечать чинному п. 8 ст. 23 Рішення № 547/1603 від 28.05.2009.

Згідно з ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Загальні положення, особливості та процедуру надання в постійне користування та передачі в оренду земельних ділянок в м. Києві фізичним та юридичним особам та оформлення права користування землею на підставі прийнятих Київською міською радою рішень визначені в Рішенні Київської міської ради № 457/1867 від 15.07.2004 «Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м. Києві».

Рішенням Київської міської ради №547/1603 від 28.05.2009 до рішення Київської міської ради № 457/1867 від 15.07.2004 було внесено зміни та затверджено «Тимчасовий порядок передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність у м.Києві».

В п. 1 прикінцевих положень Рішення №547/1603 від 28.05.2009 зазначено, що рішення Київської міської ради, розпорядження Київського міського голови, розпорядження виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), прийняті до набуття чинності цим Порядком, діють у частині, що не суперечать цьому порядку.

В свою чергу, п.8 ст. 23 Рішення №547/1603 від 28.05.2009 встановлено, що якщо договір оренди земля зацікавленою особою не укладений в установленому законодавством порядку протягом дванадцяти місяців з моменту набуття чинності рішенням Київської міської ради про передачу відповідної земельної ділянки в оренду, то розмір річної орендної плати встановлюється у п’ятикратному розмірі, але не більше дванадцяти відсотків від грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно п. 8 ст. 28 рішення Київської міської ради № 457/1867 від 15.07.2004 зазначено, що рішення міськради про передачу земельної ділянки в оренду вважається таким, що втратило чинність, через дев’ять місяців після набуття ним чинності, якщо відповідний договір оренди землі не укладено.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що на момент укладання спірного Договору діяла редакція Рішення Київської міської ради про п’ятимісячний термін прострочення підписання Договору, оскільки на той час мова йшла про дванадцятимісячний термін прострочення підписання.

Матеріали справи свідчать, що Договір, п. 4.3 якого оскаржується, укладено в межах дев’ятимісячного терміну з дня прийняття відповідного рішення Київської міської ради.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Приписами ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В свою чергу, в ч. 1 ст. 648 ЦК України законодавець зазначив, що зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов’язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також: інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Враховуючи вищезазначене, у спірному пункті 4.3. Договору оренди земельної ділянки мав бути зазначений дванадцятимісячний термін прострочення підписання цього Договору, що зазначений в п.8 ст.23 Рішення Київської міської ради від 28.05.2009 р., редакція якого діяла в момент вчинення правочину.

Крім того, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання позивача на рішення Київської міської ради від 28.05.2009 р. № 547/1603 є невірним, в зв’язку з тим, що зазначене рішення втратило свою чинність згідно з рішенням Київської міської ради № 930/2999 від 24.12.2009 р., оскільки рішення Київської міської ради згідно якого втратило чинність Рішення від 28.05.2009 р. було прийнято в грудні 2009 року, а спірний Договір оренди земельної ділянки був укладений в листопаді, тобто за півтора місяці до прийняття нового рішення Київської міської ради.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов’язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищезазначене, оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі вказаним вимогам не відповідає, що є підставою для його скасування та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга ТОВ «Фірма ВИД» є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Керуючись ст..ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма ВИД» задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва 26.08.2010 у справі №30/185 –скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати недійсним п. 4.3 Договору оренди земельної ділянки від 03.11.2009р., який укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірмі «ВИД», зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 06.11.2009 за № 72-6-00586.

Стягнути з Київської міської ради (01001, м.Київ, вул. Хрещатик, 36, ЄДРПОУ 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма ВИД» (03049, м. Київ, вул. Шовкуненко, 8/20; ЄДРПОУ 01048767) державне мито за подання позовної заяви в розмірі 85,00 грн. (вісімдесят п’ять грн.00коп.), витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн.. 00 коп.) та 42,50 грн. (сорок дві грн.. 50 коп.) за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

2.Матеріали справи № 30/185 повернути до Господарського суду м.Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді