Постанова № 12388228, 11.11.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2010 № 13/1438

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Моторного О.А.

суддів:

при секретарі

за участю представників:

від позивача Лисиця С.В., Трофимов О.В.,

від відповідачаОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромсат»

на рішення Господарського суду м.Києва від 03.09.2010

у справі № 13/1438 ( .....)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромсат»

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_5

про стягнення 153205,94 грн. безпідставно отриманих коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ромсат» (позивач) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_5 (відповідач) про стягнення 120600,00 грн. безпідставно отриманих грошових коштів та 32605,94 грн. процентів за користування грошовими коштами.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.09.2010 у справі №13/1438 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ромсат» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить зазначене рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Підставами для скасування рішення позивач вважає порушення судом норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2010 прийнято до провадження апеляційну скаргу позивача та її розгляд призначено на 21.10.2010.

У судовому засіданні 21.10.2010 відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву 11.11.2010.

Відповідач надав письмові заперечення проти апеляційної скарги, згідно яких просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

14.12.2006 між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ромсат» як орендарем було підписано договір оренди земельної ділянки №1414-06/0 (а.с. 10-11).

Договір укладений на строк з 01.01.2007 по 31.03.2007. За додатковими угодами (а.с. 13-14) строк дії договору оренди був продовжений до 31.12.2008.

25.05.2010 Господарським судом Черкаської області рішенням у справі №13/647 було встановлено, що вищезазначений договір оренди земельної ділянки є нечинним з підстав відсутності його державної реєстрації, а тому не породжує для сторін ніяких прав і обовязків.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач ТОВ «Ромсат» перерахував відповідачу ФО-П ОСОБА_5 грошові кошти як оплату за оренду земельної ділянки на підставі договору № 1412-06/0 від 14.12.2006 на загальну суму 120600,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.33-55).

Позивач, вважаючи, що кошти в сумі 120600,00 грн. отримані відповідачем без належної правової підстави, звернувся до суду з позовом про їх стягнення на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України, а також про стягнення відсотків у розмірі 32605,94 грн. за користування безпідставно набутим майном, нарахованих згідно ст. 536, 625, 1214 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову, мотивуючи, зокрема, тим, що відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається; а перераховані позивачем кошти є орендною платою за користування земельною ділянкою.

Однак, колегія суддів, переглядаючи оскаржуване рішення в апеляційному порядку, не може погодитись із вищенаведеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частиною третьою статті 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Статтею 20 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Таким чином, з положень вищенаведених норм чинного законодавства слідує, що договір оренди землі № 1412-06/0 від 14.12.2006 за відсутності обовязкової державної реєстрації не є укладеним, та, відповідно не набув чинності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобовязанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Враховуючи те, що позивачем сплачено відповідачу грошові кошти у сумі 120600,00 грн. на підставі договору оренди землі № 1412-06/0 від 14.12.2006, але даний договір не набув чинності та у відповідності до закону є неукладеним, тому кошти в сумі 120600,00 грн. є набутими відповідачем без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно).

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 120600,00грн. безпідставно отриманих коштів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як зазначалось вище, позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 32605,94 грн. процентів за користування безпідставно набутим майном, нарахованих згідно ст. 536, 1048, 1214 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Згідно зі ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як вбачається із позовної заяви, проценти за користування безпідставно набутими коштами позивач нарахував, виходячи із облікової ставки НБУ, згідно зі статтею 1048 Цивільного кодексу України.

Проте, положення статті 1048 Цивільного кодексу України врегульовують правовідносини позики та встановлюють проценти за договором позики.

Оскільки між сторонами по справі не виникали правовідносин позики, а існують зобовязання з набуття майна без достатньої правової підстави, положення статті 1048 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин не можуть застосовуватись.

Враховуючи те, що позивач не заявляв позовні вимоги про стягнення процентів за користування безпідставно набутим майном на іншій підставі, ніж ст. 1048 ЦК України, і положеннями ст. 536 та ст. 1214 ЦК України не встановлено розміру таких процентів, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 32605,94 грн. процентів за користування безпідставно набутим майном.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромсат» підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Черкаської області від 03.09.2010 у справі №13/1438 скасуванню.

У відповідності до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, а також частково задоволена апеляційна скарга, згідно зі ст. 49 ГПК України позивачеві за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати зі сплаті державного мита за подання позову у розмірі 1206,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 185,77 грн. та витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 603,00 грн.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, ст. 101, п. 2 ст. 103, п. 1, п. 4 ч. 1 ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромсат» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 03.09.2010 у справі №13/1438 скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, п/р НОМЕР_2 в Черкаському ГРУ ПриватБанку, МФО 354347, ідент. код НОМЕР_1, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромсат» (01103, м.Київ, вул. Кіквідзе, 18-а, п/р 2600230015470 у першій Київській філії ВАТ «ВІ ЕЙ БІ БАНК», м. Київ, МФО 321637, код 23744111) 120600,00 грн. (сто двадцять тисяч шістсот гривень 00 коп.) безпідставно отриманих грошових коштів, а також 1206,00 грн. (одну тисячу двісті шість гривень 00 коп.) відшкодування витрат зі сплаті державного мита за подання позову, 185,77 грн. (сто вісімдесят пять гривень 77 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 603,00 грн. (шістсот три гривні 00 коп.) відшкодування витрат за подання апеляційної скарги.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду Черкаської області.

Матеріали справи №13/1438 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя

Судді