Постанова № 12388204, 12.10.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2010 № 49/27

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Іваненко Я.Л.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -Зеленюх В.Р. довіреність № 23 від 15.01.2010 року

від відповідача -Пантєєв І.О. довіреність б/н від 14.07.2010 року

від третьої особи -не зявились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг"

на рішення Господарського суду м.Києва від 04.06.2010

у справі № 49/27 ( .....)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг"

до ТОВ "Аїсі Україна"

третя особа відповідача ТОВ "Центр індустріального розвитку"

про стягнення 163943,46 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „АЇСІ Україна”

доТовариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг”

пророзірвання договору та стягнення 252844, 87 грн.

В судовому засіданні 12.10.2010 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „АЇСІ Україна” про стягнення 163943, 46 грн. заборгованості за Договором фінансового лізингу № 114 від 18.10.2006 року, з яких 43601, 54 грн. заборгованість за лізинговими платежами, 77931, 40 грн. пені за лізинговими платежами, 1093, 90 грн. 3 % річних з простроченої суми, 4647, 60 грн. інфляційних втрат, 1639, 43 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Під час розгляду справи судом першої інстанції Товариством з обмеженою відповідальністю „АЇСІ Україна” заявлено зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” про розірвання Договору фінансового лізингу № 114 від 18.10.2006 року та стягнення 252844, 87 грн. боргу та збитків у звязку з неналежним виконанням зобовязань по договору лізингодавцем.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.05.2010 року до спільного розгляду з первісним позовом прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „АЇСІ Україна” та залучено Товариство з обмеженою відповідальністю „Центр індустріального розвитку” до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.06.2010 року у справі № 49/27 у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АЇСІ Україна” 128454, 02 грн. попередньої оплати, 1284, 54 грн. витрат по оплаті державного мита та 119, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати частково рішення Господарського суду м. Києва від 04.06.2010 року у справі № 49/27 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” повністю та відмовити у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю „АЇСІ Україна” повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки договір про відступлення права вимоги за Договором фінансового лізингу № 114 від 18.10.2010 року між ТОВ „Євро Лізинг” та ТОВ „Центр індустріального розвитку” не укладався, а отже висновки суду щодо наявності факту заміни кредитора у зобовязанні є передчасними та такими, що не відповідають дійсності.

Лист-повідомлення № 8713 від 27.08.2009 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „АЇСІ Україна” надіслано помилково, а переуступки боргу не було.

Рішенням суду вірно встановлено, що договір фінансового лізингу № 114 від 18.10.2006 року є розірваним з 06.04.2009 року внаслідок односторонньої відмови Лізингодавця від договору, а отже зобовязання сторін є припиненими з цієї дати, а тому відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) у відповідності до ч. 4 ст. 653 Цивільного кодексу України немає права вимагати повернення того, що було виконано сторонами за зобвязанням до моменту розірвання договору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2010 року апеляційну скаргу позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21.09.2010 року.

17.08.2010 року відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити рішення Господарського суду м. Києва від 04.06.2010 року у справі № 49/27 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2010 року змінено склад колегії суддів.

В судовому засіданні 21.09.2010 року представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) звернувся до суду з заявою про продовження строку вирішення спору.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України колегією суддів ухвалою від 21.09.2010 року було задоволено заяву представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), продовжено строк розгляду справи № 49/27 та відкладено її розгляд на 05.10.2010 року.

21.09.2010 року від третьої особи до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли пояснення по справі та клопотання про заміну третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю „Центр індустріального розвитку” на її правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю „Автосток”, на підтвердження чого подано копії Свідоцтва про державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю „Автосток” від 10.06.2010 року та довідки з ЄДРПОУ АА № 278881 від 02.07.2010 року.

У відповідності до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обовязковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обовязковими для особи, яку він замінив.

Зважаючи на вищенаведене, апеляційна інстанція здійснює заміну Товариства з обмеженою відповідальністю „Центр індустріального розвитку” на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю „Автосток”.

30.09.2010 року представником позивача за первісним позовом подано розрахунок пені відповідно до вимог Господарського кодексу України та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, згідно якого розмір пені, нарахованої на суму заборгованості, становить 5125, 29 грн.

В судовому засіданні 05.10.2010 року представником відповідача за первісним позовом надано для огляду оригінал повідомлення про відступлення права вимоги (вих.№ 8713 від 27.08.2009 року), який оглянуто колегією суддів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України колегією суддів ухвалою від 05.10.2010 року розгляд справи відкладено на 12.10.2010 року.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) в судовому засіданні апеляційної інстанції 12.10.2010 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скасувати частково рішення Господарського суду м. Києва від 04.06.2010 року у справі № 49/27 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” повністю та відмовити у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю „АЇСІ Україна” повністю.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) в судовому засіданні апеляційної інстанції 12.10.2010 року заперечував проти доводів позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду м. Києва від 04.06.2010 року у справі № 49/27 залишити без змін.

Представники третьої особи в судове засідання апеляційної інстанції 12.10.2010 року не зявились, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу в апеляційному порядку за наявними в ній матеріалами та без участі представників третьої особи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.10.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” (далі - позивач за первісним позовом, Лізингодавець за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю „АЇСІ Україна” (далі - відповідач за первісним позовом, Лізингоодержувач за Договором) було укладено Договір фінансового лізингу № 114 (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору Лізингодавець передає Лізингоодержувачу, а Лізингоодержувач отримує від Лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу (далі - Лізинг) транспортний засіб (далі - ТЗ) у відповідності до Замовлення на ТЗ.

Відповідно до п. 2.2 Договору ТЗ, що передається в лізинг, придбаний на підставі наданого Лізингоодержувачем Замовлення на ТЗ.

Згідно п. 3.1 Договору Лізингоодержувачу надається право користування предметом на строк, вказаний в Плані Лізингу.

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що План лізингу додаток до цього договору у якому визначається строк лізингу, розмір лізингових платежів, періодичність сплати лізингових платежів, місячний пробіг, дата повернення, місце передачі та інше.

Згідно п. 4.1 Лізингодавець придбає ТЗ згідно замовлення на ТЗ і надає ТЗ в лізинг Лізингоодержувача на умовах передбачених Договором. Вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений Лізингоодержувачем.

Відповідно до п.4.5 Договору, після надання ТЗ Лізингоодержувачеві на Дату надання сторони підписують Акт прийому-передачі ТЗ.

Відповідно до п. 5.1 Договору за переданий у лізинг ТЗ в період з Дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавцю встановлюється в „Плані Лізингу” (Додаток 3 до Договору) та інших додатках.

Пунктом 5.2 Договору сторони погодили, що Лізингові платежі включають:

- суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості ТЗ;

- комісію Лізингодавця за наданий у лізинг ТЗ;

- технічне та сервісне обслуговування, інші витрати Лізингодавця, що безпосередньо повязані з виконанням цього Договору.

Згідно п. 5.3 Договору у строк встановлений в Плані Лізингу, Лізингоодержувач здійснює оплату першого лізингового платежу.

Відповідно до п. 5.5 Договору Лізингоодержувач не має права затримувати лізингові платежі, строк сплати яких настав, навіть з причин пошкодження ТЗ або внаслідок виникнення обставин, які можуть здатися форс-мажорними та виникли не з вини Лізингоодержувача.

Відповідно до п. 19.3 Договору зміни та доповнення до цього Договору можуть бути укладені тільки у письмовій формі.

Згідно Додатку № 1 до Договору, підписаного між сторонами, Лізингоодержувачем було здійснено замовлення №114/1 на транспортний засіб Nissan Patrol 4,8 Elegance.

Згідно Додатку № 2 від 03.11.2006 року до Договору, сторонами підписано Акт прийому-передачі № 114/1, яким засвідчено отримання Лізингоодержувачем транспортного засобу - Nissan Patrol 4,8 Elegance, шасі № НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_1.

Додатком № 3 від 02.11.2006 року до Договору сторонами узгоджено План Лізингу, згідно якого:

Тривалість лізингу: 60 місяців; пробіг 30000 км на рік.

Дата надання: 03.11.2006 року.

Дата повернення: 02.11.2011.

Місце передачі: Київ, пр. Перемоги, 67.

Початкова вартість: 278864, 59 грн.

Залишкова вартість: 65753, 77 грн.

Умови оплати: Оплата вартості послуг Лізингодавця здійснюється в українських гривнях. Кожний наступний Лізинговий платіж та інші платежі за цим Договором обчислюються у відповідності до змін обмінного курсу НБУ української гривні до Долара США на момент оплати. Моментом оплати вважається дата зарахування платежу за цим Договором на рахунок Лізингодавця.

Також, між сторонами підписано Додаток №4 до Договору Технічне та сервісне обслуговування, відповідно до якого Лізингоотримувач доручає, а Лізингодавець приймає на себе зобовязання по технічному та сервісному обслуговуванню ТЗ, що включає в себе, зокрема і адміністрування страхових випадків та Доповнення до Додатку №4 Графік оплати.

За твердженням позивача за первісним позовом, відповідач за первісним позовом не здійснював сплату Лізингових платежів належним чином.

Зобовязання Лізингоодержувача своєчасно та в повному обсязі сплачувати необхідні лізингові платежі, а також платежі за послуги, надані Лізингодавцем, штрафні санкції згідно договору, та інші платежі, які повязані з використанням ТЗ і не входять в щомісячні лізингові платежі передбачені п.7.16 Договору, який порушив відповідач за первісним позовом.

06.04.2009 року транспортний засіб Nissan Patrol 4,8 Elegance, шасі № НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_1 було вилучено у відповідача за первісним позовом, на підтвердження чого позивачем за первісним позовом додано до позовної заяви Акт про вилучення транспортного засобу від 06.04.2009 року на підставі п. 8.4.1 та п. 13.4 Договору лізингу.

Згідно з п. 8.4 та п. 8.4.1 Договору Лізингодавець може припинити дію Договору (стосовно одного, декількох, або всіх задіяних ТЗ) і зажадати негайного повернення ТЗ, якщо: Лізингоодержувач припиняє сплату лізингових платежів, передбачених графіком платежів, або інших сум, встановлених цим Договором та Додатками до нього, на термін понад 30 (тридцять) днів.

Відповідно до п. 13.4 Договору в разі дострокового припинення договору, Лізингоодержувач повертає ТЗ в місці передачі разом з обладнанням та іншими елементами, які були надані Лізингоодержувачеві.

Відповідно до п. 13.1 Договору, дія Договору може бути достроково припинена з ініціативи Лізингодавця, якщо Лізингоодержувач не виконує будь-якого зі своїх зобовязань за цим Договором. В такому випадку Лізингодавець письмово повідомляє Лізингоодержувача про припинення дії цього Договору (підп. 13.1.2 п. 13 Договору).

Згідно з п. 13.2 Договору в редакції Додатку № 5 до Договору, у випадку дострокового припинення дії цього Договору Лізингоодержувач зобовязаний протягом 10 банківських днів з дати предявлення повідомлення Лізингодавця перерахувати йому в повному обсязі суму лізингових платежів та інші суми, встановлені цим Договором та Додатками до нього, що залишились несплаченими на дату розірвання договору, та сплатити на вимогу Лізингодавця неустойку за дострокове припинення цього Договору в сумі 5 (пяти) Лізингових платежів. У випадку, якщо даний договір розірвано через 24 місяці і більше після підписання, неустойка за дострокове припинення цього Договору складає 3 (три) Лізингових платежу.

Листом № 8488 від 12.08.2009 року позивач за первісним позовом повідомив відповідача за первісним позовом про наявність заборгованості та пені, а також повідомив про припинення дії Договору фінансового лізингу № 114 з 12 серпня 2009 року на підставі п. 8.4 та п.8.4.1 Договору з вимогою протягом 10 днів сплатити суму платежів, пені та інших сум. Крім цього позивач просив сплатити неустойку за дострокове припинення Договору у сумі 5 (пяти) середньомісячних лізингових платежів у сумі 36 669, 32 грн.

За твердженням позивача за первісним позовом, відповідач за первісним позовом не сплачував лізингові платежі з грудня 2008 року, чим порушив умови п. 5.1 Договору та Додатку № 3 до нього.

Відповідно до наявних в справі доказів, а саме акту про вилучення транспортного засобу від 06.04.2009 року вбачається, що позивач за первісним позовом - Лізингодавець достроково припинив дію договору фінансового лізингу, посилаючись на порушення відповідачем зобовязань по сплаті лізингових платежів на строк понад 30 (тридцять) днів, та вилучив предмет лізингу у Лізингоодержувача, що підтверджується актом від 06.04.2009 року.

Право Лізингодавця на односторонню відмову від договору лізингу встановлено як умовами договору лізингу № 114, так і частинами 2, 3 статті 7 Закону України „Про фінансовий лізинг”, відповідно до якої Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від Лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Відповідач за первісним позовом не заперечує факту, що автомобіль, який є предметом договору лізингу, не перебував у його користуванні з 12.10.2008 року та був вилучений Лізингодавцем (стор. 1 зустрічної позовної заяви).

Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відмова від двостороннього правочину веде до його припинення та відповідно до припинення зобов'язання сторін. Якщо мова йде про договір, то відмова від договору, у тому числі від договору в односторонньому порядку, коли така можливість передбачена у договорі або законі (ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України), веде до припинення названого договору, припинення зобов'язання, що ним породжене.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що договір фінансового лізингу № 114 від 18.10.2006 року є розірваним з 06.04.2009 року внаслідок односторонньої відмови (право на яку надано законом) Лізингодавця від договору, а отже зобовязання сторін по договору є припиненими з цієї дати.

Заперечуючи проти первісного позову, відповідач посилався на те, що ТОВ „Євро Лізинг” листом повідомило ТОВ „АЇСІ Україна” про відступлення права вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю „Центр індустріального розвитку”.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, місцевий господарський суд виходив з того, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Центр індустріального розвитку” як новий кредитор володіє правами вимоги за Договором фінансового лізингу № 114 від 18.10.2006 року на підставі Договору відступлення права вимоги між ТОВ „Євро Лізинг” та ТОВ „Центр індустріального розвитку” від 26.06.2009 року, укладеного в м. Києві, а тому у позивача за первісним позовом відсутнє право вимоги щодо стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості по лізинговим платежам.

Однак колегія суддів не може погодитись з висновками місцевого господарського суду, вважає їх помилковими, виходячи з наступного.

В матеріалах справи дійсно міститься належним чином завірена копія повідомлення ТОВ „Євро Лізинг” (вих.№ 8713 від 27.08.2009 року) на адресу ТОВ „АЇСІ Україна” про відступлення права вимоги ТОВ „Центр індустріального розвитку” від 26.06.2009 року, який укладено в м. Києві.

З пояснень позивача за первісним позовом вбачається, що працівниками відділу, який був відповідальний за обіг кореспонденції між ТОВ „Євро Лізинг” та клієнтами було помилково направлено лист-повідомлення № 8713 від 27.08.2009 року.

Договір про відступлення права вимоги за Договором фінансового лізингу № 114 від 18.10.2006 року між ТОВ „Євро Лізинг” та ТОВ „Центр індустріального розвитку” не укладався, його можливе підписання лише планувалось, проте не відбулося, у звязку з тим, що не було досягнуто згоди сторін.

Довідка про стан взаєморозрахунків сторін свідчить про наявність заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю „АЇСІ Україна” перед Товариством з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг”.

З пояснень третьої особи вбачається, що договір про відступлення права вимоги за договором фінансового лізингу № 114 від 18.10.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Центр індустріального розвитку” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” не укладався, права та обовязки за вказаним договором до третьої особи не переходили, вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю „АЇСІ Україна” третя особа не предявляла.

Отже, висновки місцевого господарського суду щодо наявності факту заміни кредитора у зобовязанні були передчасними, що потягло за собою неправильне рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В порушення умов Договору Товариство з обмеженою відповідальністю „АЇСІ Україна” не сплачувало лізингові платежі з грудня 2008 року, тим самим порушило взяті на себе зобовязання згідно з п. 5.1 Договору та Додатку 3 до нього, якими передбачена оплата лізингових платежів по переданому у лізинг ТЗ в період з дати надання до завершення строку лізингу.

Листом від 07.04.2009 року вих.№ 68 Товариство з обмеженою відповідальністю „АЇСІ Україна” погодилось з ініціативою Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” щодо дострокового розірвання Договору фінансового лізингу, при цьому зазначило, що не мало можливості користуватись автомобілем у звязку з його ремонтом внаслідок ДТП, у якому Товариство з обмеженою відповідальністю „АЇСІ Україна” не було визнано винним, а тому не повинно сплачувати платежі за користування автомобілем протягом часу ремонту з жовтня 2008 року.

Пунктом 5.5 Договору лізингу передбачено, що Лізингоодержувач не має права затримувати лізингові платежі, строк сплати яких настав, навіть з причин пошкодження ТЗ або внаслідок виникнення обставин, які можуть здатися форс-мажорними та виникли з не вини Лізингоодержувача.

Отже, відповідач за первісним позовом зобовязаний здійснити оплату лізингових платежів з жовтня 2008 року по 06.04.2009 року в сумі 43601, 54 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що факт наявності заборгованості по лізинговим платежам у відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом в сумі 43601, 54 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем за первісним позовом не спростований, а відтак, первісні позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по лізинговим платежам в сумі 43601, 54 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно п.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Пунктом 16.1 Договору сторони погодили, що при порушенні Лізингоодержувачем зобовязань по сплаті лізингових платежів, передбачених Планом лізингу та/або інших платежів, передбачених цим Договором, Лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожен день прострочення.

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем за первісним позовом як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і в апеляційній інстанції, дійшла висновку про те, що позовні вимоги позивача за первісним позовом в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 5125, 29 грн. за період прострочення оплати лізингових платежів в загальній сумі 43601, 54 грн. з 02.12.2008 року по 22.09.2009 року з урахуванням обмежень, встановлених п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання зобовязання позивачем за первісним позовом нараховані інфляційні втрати у розмірі 4647, 60 грн. та 1093, 90 грн. 3% річних з простроченої суми.

Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що відповідач за первісним позовом прострочив виконання зобовязання по сплаті лізингових платежів за Договором, а тому з нього на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 622, 625 Цивільного кодексу України підлягає стягненню 4647, 60 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 1093, 90 грн. 3% річних з простроченої суми, розмір яких позивачем за первісним позовом належним чином доведений, а відповідачем за первісним позовом не спростований.

Що стосується заявлених позивачем за первісним позовом вимог в частині стягнення неустойки у розмірі 36669, 32 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 13.2 в редакції Додатку № 5 до Договору (протокол узгодження розбіжностей до Договору фінансового лізингу № 114 від 18.10.2006 року, підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого печатками підприємств), у випадку дострокового припинення дії цього Договору Лізингоодержувач зобовязаний протягом 10 банківських днів з дати предявлення повідомлення Лізингодавця перерахувати йому в повному обсязі суму лізингових платежів та інші суми, встановлені цим Договором та Додатками до нього, що залишились несплаченими на дату розірвання договору, та сплатити на вимогу Лізингодавця неустойку за дострокове припинення цього Договору в сумі 5 (пяти) Лізингових платежів. У випадку, якщо даний договір розірвано через 24 місяці і більше після підписання, неустойка за дострокове припинення цього Договору складає 3 (три) Лізингових платежу.

Листом від 12.08.2009 року вих.№ 8488 Товариство з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” вимагало від Товариства з обмеженою відповідальністю „АЇСІ Україна” сплати заборгованості по лізинговим платежам, пені та неустойки за дострокове припинення цього Договору лізингу в сумі 36669, 32 грн.

При цьому розрахунок суми неустойки проведений наступним чином: Середньомісячний лізинговий платіж дорівнює згідно Плану лізингу № 114/001 8054, 95 грн.

Курс долара США, встановлений в Плані лізингу 5, 05.

Курс долара США на 23.07.2009 року (дата виставлення рахунку) 7, 6632.

Отже, неустойка в розмірі 3-х середньомісячних лізингових платежів становить 36669, 32 грн. (8054, 95 грн. Х 3 Х 7, 6632/5,05 = 36669, 32 грн.).

Оскільки відповідач за первісним позовом погодився з достроковим припиненням дії Договору фінансового лізингу, який відповідно припинив свою дію 06.04.2009 року, тобто через більш ніж 24 місяці з моменту його укладення, з відповідача за первісним позовом підлягає стягненню на користь позивача за первісним позовом неустойка в сумі 36669, 32 грн., розмір якої позивачем доведений, а відповідачем не спростований.

Що стосується заявленого у справі зустрічного позову, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Заявлена позивачем за зустрічним позовом вимога про розірвання договору фінансового лізингу № 114 не підлягає задоволенню у звязку з тим, що даний договір є припиненим шляхом односторонньої відмови Лізингодавця (позивача за первісним та відповідача за зустрічним позовом), що встановлено раніше.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За таких обставин, твердження позивача за зустрічним позовом про те, що договір фінансового лізингу підлягає розірванню у звязку з неналежним виконання лізингодавцем своїх обовязків по договору, не знайшло свого підтвердження відповідно до матеріалів справи, відповідно до яких судом встановлено, що договір фінансового лізингу є розірваним шляхом передбаченої законом односторонньої відмови Лізингодавця від договору у звязку з порушенням Лізингоодержувачем своїх зобовязань по сплаті лізингових платежів.

Позивачем за зустрічним позовом (відповідачем за первісним позовом) не оспорюється правомірність такої відмови, а отже Лізингоодержувач підтверджує, що останній лізинговий платіж він здійснив у листопаді 2008 року, однак стверджує, що надалі правомірно відмовився від сплати лізингових платежів, оскільки предмет лізингу перебував у ремонті та не знаходився у користуванні Лізингоодержувача.

Колегія суддів звертає увагу на те, що пунктами 5.4, 5.5 Договору № 114 передбачено, що Лізингоодержувач не може вимагати від Лізингодавця ніякого відшкодування або зменшення суми лізингових платежів у випадку перерви в експлуатації ТЗ, з якої б причини це не сталося, включаючи форс-мажорні обставини, Лізингоодержувач не має права затримувати лізингові платежі, строк сплати яких настав, навіть з причин пошкодження ТЗ або внаслідок виникнення обставин, які можуть здатися форс-мажорними та виникли не з вини Лізингодавця.

Отже, Лізингоодержувач не мав права після пошкодження ТЗ у ДТП та перебуванні його у ремонті припинити сплату лізингових платежів, які включали в себе і частину відшкодування вартості ТЗ, а отже відмова Лізингодавця від договору є правомірною.

За таких обставин, не підлягають задоволенню заявлені зустрічні позовні вимоги про розірвання договору фінансового лізингу № 114 та повернення сплаченого у листопаді 2008 року лізингового платежу у розмірі 11 260, 31 грн. як безпідставно отриманого.

Щодо заявлених позивачем за зустрічним позовом вимог про стягнення збитків у розмірі 113130, 54 грн., то вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що Договір фінансового лізингу № 114 розірвано у звязку з відмовою Лізингодавця від Договору, повязано з простроченням оплати Лізингоодержувачем, а отже у позивача за зустрічним позовом відсутні підстави вимагати відшкодування збитків від відповідача за зустрічним позовом, оскільки не доведено порушення зобовязання з боку Лізингодавця, його винні дії, а також не доведено позивачем за зустрічним позовом самих збитків.

Оскільки витрати позивача за зустрічним позовом, понесені на оренду іншого автомобіля є його витратами для ведення господарської діяльності, а не збитками, оскільки не маючи власного автомобіля, за користування транспортним засобом, переданим в найм, позивач за зустрічним позовом зобовязаний сплачувати плату.

Що стосується заявлених зустрічних позовних вимог про повернення коштів у розмірі 128 454, 02 грн. як попередньо сплаченої частини вартості ТЗ, який передано у лізинг, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Отже, суд приходить до висновку, що договір фінансового лізингу є змішаним договором оренди (найму) та купівлі-продажу (поставки).

Відповідно до ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг” сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договорулізингу.

При укладенні Договору фінансового лізингу № 114 сторонами було погоджено, що відповідно (п. 1.2 та п. 1.4) перший лізинговий платіж сума, що відшкодовує частину вартості ТЗ, у розмірі, визначеному в Плані лізингу, а амортизація сума, яка відшкодовує при кожному лізинговому платежі частину вартості ТЗ.

Відповідно до Плану лізингу, який є невідємним Додатком № 3 до Договору фінансового лізингу, лизингоодержувач (позивач за зустрічним позовом) сплатив лізингодавцю (відповідач за зустрічним позовом) перший лізинговий платіж у розмірі 31 562,48 грн. та в складі лізингових платежів сплатив як відшкодування вартості транспортного засобу 96 891, 54 грн., що підтверджується карткою рахунку № 531 та випискою з рахунку позивача за зустрічним позовом про сплату платежів.

Оскільки Договір фінансового лізингу № 114 від 18.10.2006 року є достроково розірваним з 06.04.2009 року внаслідок односторонньої відмови Лізингодавця від Договору, що встановлено раніше, зобовязання сторін по даному Договору є припиненими з цієї дати.

Згідно з ч. 4 ст. 653 Цивільного кодексу України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобовязанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене вище, колегія суддів не знаходить правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АЇСІ Україна” 128454, 02 грн. сплачених лізингових платежів і підстав для застосування до відповідних обставин положень ч. 2 ст. 693, ст. 1212 Цивільного кодексу України немає.

Згідно зі ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача за первісним позовом частково підтвердились під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що свідчить про неповне зясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1)неповне зясування обставин, що мають значення для справи;

2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3)невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4)порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 04.06.2010 року у справі № 49/27 скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення первісного позову частково та про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги, судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 25, 32-34, 49, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Здійснити заміну третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю „Центр індустріального розвитку” на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю „Автосток”.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду м. Києва від 04.06.2010 року у справі № 49/27 скасувати, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

„1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „АЇСІ Україна” (04070, м. Київ, вул. Притиська-Микільська, 5, код ЄДРПОУ 33791265, п/р 26001003071500 в АБ „ІНГ Банк Україна”, МФО 300539, або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” (03062, м. Київ, пр-т Перемоги, 67, код ЄДРПОУ 32774741, п/р 26003030836400 в АКІБ „УкрСибБанк”, МФО 351005) заборгованість по лізинговим платежам в сумі 43 601 (сорок три тисячі шістсот одна) грн. 54 коп., пеню у сумі 5125 (пять тисяч сто двадцять пять) грн. 29 коп., 3 % річних у сумі 1093 (одна тисяча девяносто три) грн. 90 коп., інфляційні втрати у розмірі 4647 (чотири тисячі шістсот сорок сім) грн. 60 коп., 36669 (тридцять шість тисяч шістсот шістдесят девять) грн. 32 коп. неустойки, 911 (девятсот одинадцять) грн. 38 коп. витрат по сплаті державного мита, 131 (сто тридцять одна) грн. 19 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні решти первісних позовних вимог відмовити.

4. У задоволенні зустрічного позову відмовити”.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „АЇСІ Україна” (04070, м. Київ, вул. Притиська-Микільська, 5, код ЄДРПОУ 33791265, п/р 26001003071500 в АБ „ІНГ Банк Україна”, МФО 300539, або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” (03062, м. Київ, пр-т Перемоги, 67, код ЄДРПОУ 32774741, п/р 26003030836400 в АКІБ „УкрСибБанк”, МФО 351005) 455 (чотириста пятдесят пять) грн. 69 коп. державного мита за подачу апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

6. Матеріали справи № 49/27 повернути до Господарського суду м. Києва.

7. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя

Судді