Постанова № 12388202, 09.11.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2010                                                                                           № 11/181-51/410

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Сотнікова С.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Лукашов Ю.В. – представник за дов. 01 від 05.01.2010р.

від відповідача 1 - Євтушенко ДІ. – представник за дов. № 209/01-р від 09.06.2009р.;

від відповідача 2 -не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне підприємство "Валжер"

на рішення Господарського суду м.Києва від 21.06.2010

у справі № 11/181-51/410 ( .....)

за позовом                               Приватне підприємство "Валжер"

до                                                   Голосіївська районна в м. Києві рада

                                                  Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Солом"янського району м. Києва

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   визнання договору оренди нежитлового приміщення продовженим

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство “Валжер” (далі – позивач) у жовтні 2009 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Голосіївської районної у місті Києві ради (далі – відповідач 1) та Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом’янського району міста Києва (далі – відповідач 2) про визнання продовженим договору оренди не житлового приміщення укладеним між Приватним підприємством “Валжер” і Голосіївською районною в місті Києві радою від 04.11.1999р. про оренду не житлових приміщень площею 42,0 кв.м./цоколь/в будинку №81 по вул. Саксаганського. Судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 11/181 від 19.12.2008р. у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2009 р. апеляційну скаргу Приватного підприємства “Валжер” залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2008 р. у справі № 11/181 –без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2009 р. касаційну скаргу Приватного підприємства “Валжер” б/н від 31.03.2009 р. задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2008 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2009 р. у справі № 11/181 скасовано, матеріали справи № 11/181 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2010 року у справі №11/181-51/410 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №11/181-51/410, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2010 року у справі №11/181-51/410 та прийняти нове рішення, яким визнати договір оренди не житлового приміщення від 04.11.1999 року укладеного між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства залізничного району міста Києва та Приватним підприємством „Валжер” продовженим.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального та матеріального права, а зроблені висновки є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2010р. розгляд справи було відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

          В судове засідання Київського апеляційного господарського суду 09.11.2010р. представник відповідача 2 не з’явився, був належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали Київського апеляційного господарського суду України від 26.10.2010р.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

Отже, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов’язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.

Згідно ст. 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

З огляду на викладене, виходячи зі змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України та аналізу змісту позовних вимог по даній справі, Київський апеляційний господарський суд не вважає за необхідне відкладати розгляд апеляційної скарги по даній справі, оскільки розгляд апеляційної скарги обмежений процесуальними строками, зокрема ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, а таке відкладення призведе лише до необґрунтованого затягування розгляду даної справи.

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов’язковою не визнавалася, відповідач 2 не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судовому засіданні 09.11.2010р. Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача 2 за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2010р. підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Приватного підприємства “Валжер” – задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції 04.11.1999 р. між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Залізничного району міста Києва та Приватним підприємством “Валжер” було укладено договір оренди нежилого приміщення (далі – договір), предметом якого відповідно до п. 1.1 даного договору є зобов’язання Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом’янського району міста Києва на підставі розпорядження № 1029 від 04.11.1999 р. передати, а позивача –прийняти в орендне користування нежиле приміщення загальною площею 42,0 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 81 для розміщення офісу.

Відповідно до п. 2.1 договору строк дії договору встановлено з 04.11.1999 р. до 01.11.2004 р.

Згідно п. 2.2 договору строк дії договору може бути подовжений за розпорядженням (рішенням) районного органу виконавчої влади, якщо до закінчення строку дії договору позивач звернеться з проханням про його продовження. Продовження терміну дії договору оформлюється письмовою згодою сторін, яка є додатком до договору оренди, або укладенням нового договору.

Відповідно до п. 8.6. договору останній припиняє свою дію в разі:

-          закінчення строку, на який його було укладено, якщо не було письмової угоди сторін про його продовження.

-          приватизації об’єкту оренди орендарем (за участі орендаря).

-          банкрутства орендаря, скасування державної реєстрації орендаря.

-          загибелі об’єкту оренди.

Рішенням Київської міської ради від 27.12.2001р. №208/1642 “Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва” було затверджено перелік об’єктів комунальної власності територіальної громади Голосіївського району міста Києва, відповідно до додатку № 2 якого до об'єктів комунальної власності територіальної громади Голосіївського району міста Києва включено, зокрема, жилий будинок по вул. Саксаганського, 81 у місті Києві загальною площею 170, 3кв.м. та нежитлові приміщення площею 48,6кв.м.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

У відповідності до положень ст. 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”орендодавцями майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади є органи місцевого самоврядування.

Згідно ч. 5 ст. 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що до Голосіївської районної у місті Києві ради перейшли повноваження щодо розпорядженням майном комунальної власності Голосіївського району міста Києва, зокрема, відповідач набув статусу орендодавця спірного нежитлового приміщення площею 42, 0 кв.м. по вул. Саксаганського, 81 у місті Києві.

12.10.2004 р. позивач звернувся до відповідача 1 з листом №022 (том 1, аркуш справи 10), у якому просив продовжити термін дії договору оренди нежитлового приміщення від 04.11.1999 р. терміном на п’ять років, який був отриманий відповідачем 1 15.10.2004 р. та зареєстрований за № 1712-р, що підтверджується штампом канцелярії Голосіївської районної в місті Києві ради в правому нижньому кутку листа.

22.12.2004 р. Управління з питань майна Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації на виконання вищезазначеного листа № 022 звернулась до позивача з листом № 085/15-03/1712-Р (том 1, аркуш справи 12) у якому зазначалося, що на виконання доручення голови Голосіївської районної в місті Києві ради та для розгляду питання про продовження договору оренди нежитлового приміщення по вул. Саксаганського, 81 позивачу необхідно надати документи, перелік яких наведено у листі.

Проте, як вбачається з матеріалів справи питання про продовження договору оренди позитивно для позивача не вирішено, а саме Постійною комісії з питань власності, оренди, приватизації Голосіївської районної у місті Києві ради 03.02.2005 р. було відмовлено у наданні згоди позивачу на укладення на новий термін договору оренди приміщення по вул. Саксаганського, 81.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд (на виконання вказівки Вищого господарського суду України викладені в постанові по цій справі) відзначає, що згідно ч.ч. 3, 5 ст. 16, ст. 59, ч 1 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до системи місцевого самоврядування не належать постійні комісії, а отже –у них відсутні повноваження вирішувати питання про укладання договорів оренди нерухомого майна, яке перебуває у комунальній власності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Положеннями законодавства, що регулює відносини оренди передбачено можливість автоматичної пролонгації договору найму в разі відсутності заперечень як зі сторони наймодавця, так зі сторони наймача. Отже, для здійснення автоматичної пролонгації дії договору необхідна згода обох сторін. Бажання наймача продовжувати відносини найму у даному випадку висловлюється шляхом продовження користування майном після закінчення строку договору найму. Щодо наймодавця, підставою для продовження відносин найму є його мовчазна згода, яка висловлюється відсутністю заперечень і вимог до наймача повернути орендоване майно протягом одного місяця після закінчення строку договору найму.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд дослідивши матеріали справи та приймаючи до уваги вказівки що містяться в постанові Вищого господарського суду України по цій справі не погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач висловив заперечення проти продовження договору оренди нежитлового приміщення шляхом направлення відповідачу припису № 411/10-Р/5 від 01.10.2004 р.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, відповідач 1 в підтвердження доказів направлення позивачу припису №411/10-Р/5 від 01.10.2004р. надав суду першої інстанції копію поштового повідомлення про вручення (аркуш справи 36) проте повідомлення в графі щодо дати його вручення та особи-отримувача не заповнені, таким чином, в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу не можуть бути прийняті судом як беззаперечні, а відтак не доведено факту надсилання даного припису позивачу.

Крім того, матеріали справи не містять будь яких інших доказів висловлення відповідачем заперечень в строк визначений спеціальним законодавством щодо оренди комунального майна.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Враховуючи вищенаведене, колегія дійшла до висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства “Валжер” до Голосіївської районної у місті Києві ради є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва 21.06.2010 року у справі № 11/181-51/410 було прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга Приватного підприємства “Валжер” підлягає задоволенню у повному обсязі, а рішення Господарського суду міста Києва підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким позов Приватного підприємства “Валжер” слід задовольнити повністю.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для скасування чи зміни рішення, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції, покладаються: при задоволенні позову - на іншу сторону.

Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта, а при задоволенні апеляційної скарги – на іншу сторону.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

          1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Валжер” задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2010р. у справі № 11/181-51/410 скасувати, прийняти нове рішення яким.

Позов Приватного підприємства “Валжер” задовольнити.

Визнати продовженим договір оренди нежитлового приміщення укладеним між Приватним підприємством “Валжер” і Голосіївською районною в місті Києві радою від 04.11.1999р. про оренду не житлових приміщень площею 42,0 кв.м./цоколь/в будинку №81 по вул. Сакса ганського, стягнути з Голосіївської районної у місті Києві ради (03150, м. Київ, вул.. Червоноармійська, 98, код ЄДРПОУ 26077543) на користь Приватного підприємства “Валжер” (01032, м. Київ, вул. Сакса ганського, 81, код ЄДРПОУ 22899981) 85,00 грн. (вісімдесят п’ять гривен, 00 копійок) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривен, 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з Голосіївської районної у місті Києві ради (03150, м. Київ, вул.. Червоноармійська, 98, код ЄДРПОУ 26077543) на користь Приватного підприємства “Валжер” (01032, м. Київ, вул. Сакса ганського, 81, код ЄДРПОУ 22899981) 42,50 грн. (сорок дві гривні 50 копійок) витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

4.           Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 11/181-51/410 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя                                                                      

Судді