Постанова № 12388200, 09.11.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2010 № 8/079-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Отрюха Б.В.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - адвокат

від відповідача: Майко М.В. юрист

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ірпінське виробниче Управління комунального господарства

на рішення Господарського суду Київської області від 03.09.2010

у справі № 8/079-10 ( .....)

за позовом Комунальне підприємство "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом"янського району м. Києва"

до Ірпінське виробниче Управління комунального господарства

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення заборгованості в сумі 11521,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.09.2010 р. у справі № 8/079-10 припинено провадження в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 11008,32 грн., задоволено вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 330,25 грн. пені, 156,32 майнових санкцій,115, 22 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2000, 00 грн. витрат на послуги адвоката.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення частково, яким відмовити позивачу у стягненні витрат на послуги адвоката та скасувати в частині стягнення судових витрат по сплаті державного мита в розмірі 115,22 грн. та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та припинити провадження у справі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що відповідно до платіжного доручення за № 622 від 15.09.2010р. відповідачем було сплачено на користь позивача пеню в розмірі 330,25 грн. та майнові санкції в розмірі 156,32 грн. в повному обсязі, а отже відсутні підстави для їх стягнення з відповідача.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія встановила наступне:

12.05.2010 року відповідач звернувся до позивача з листом № 149 від 12.05.2010 року щодо розгляду можливості надання в оренду притиральної машини «Бродвей-Сеньйор» для очищення проїзної частини мережі доріг у м. Ірпінь, гарантуючи оплату за виконані роботи на умовах, визначених у договорі.

12.05.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір за № 17 про надання послуг механічними транспортними засобами.

Відповідно до п.1.1. укладеного договору позивач (виконавець за договором) надає відповідачу (замовнику за договором) автотранспортні послуги та послуги роботи механізмів, а відповідач (замовник за договором) зобов'язується прийняти такі послуги та оплатити останні в порядку та строки визначені договором.

Пунктом 2.1. договору сторони погодили, вартість робіт за договором визначається згідно тарифів на машини та механізми, діючих у позивача на момент виконання робіт, включаючи вартість проїзду обслуговуючої техніки до та від замовника.

Відповідно до доданих до договору калькуляцій, вартість 1 години роботи самоскида МАЗ-5551 складає 246,41 грн, а вартість 1 години роботи підмітально -прибиральної машини «Бродвей» складає 304,01 грн.

Відповідно до акту виконаних робіт від 31.05.2010 року № 251 позивач здійснив прибирання вулиць м. Ірпінь самоскидом МАЗ-5551 та підмітально - прибиральною машиною «Бродвей» згідно договору від 25.05.2010 року за № 17 на загальну суму 11008,32 грн. Акт підписаний повноважними особами та скріплений печатками позивача та відповідача. У зв'язку з цим позивач надав відповідачу рахунок-фактуру від 31.05.2010 року № СФ-000221 на загальну суму 11008,32 грн.

У зв»язку з тим, що відповідач в порушення умов договору, не сплатив позивачу вартість наданих послуг у розмірі 11008,32 грн., позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 11008, 32 грн., пені 330,25 грн. та майнових санкцій в розмірі 156, 32 грн.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, (ст. 525 ЦК України).

До винесення місцевим судом рішення по суті спору позивач надав довідку про те, що станом на 03.09.2010 року Комунальне підприємство «Шляхово-експлуатаціне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них» Солом»янського району м.Києва повністю сплатило заборгованість за надані послуги за договором №17 про надання послуг механічними транспортними засобами та виставленим рахуноком-фактурою № СФ-000221 від 31.05.2010р. перераховано 12,18 та 31.08.2010р. заборгованість у загальній сумі 11008, 32 грн.

Враховуючи наведене, відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 11008,32 грн. підлягає припиненню у зв»язку з підступністю предмета спору.

Відповідно до ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2. укладеного договору № 17 від 12.05.2010р. передбачено, що у випадку що у разі невиконання чи неналежного виконання грошових зобов'язань, передбачених договором, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу за весь час прострочення штрафну неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня та майнову санкцію за користування чужими грошовими коштами у вигляді 10% річних від простроченої суми

Враховуючи викладене, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 330,25 грн. та майнової санкції у розмірі 156,32 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44 ГПК України до судових витрат відносяться витрати по сплаті державного мита, оплати послуг адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а відповідно до ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”.

10.08.2010 року між Комунальним підприємством «Шляхово-експлуатаціне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них» Солом»янського району м.Києва та адвокатом ОСОБА_1 було укладено договір № 12/юр про надання адвокатом правової допомоги.

Відповідно до п.1 укладеного договору клієнт (комунальне підприємство «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом'янського району м. Києва» -позивач) доручає, а адвокат ОСОБА_1 бере на себе зобов'язання за відповідну плату надати правову допомогу по складанню та поданню позову про стягнення з Ірпінського виробничого управління комунального господарства грошового зобов'язання у розмірі 11008.32 грн., пені та майнової санкції, та по представництву інтересів Клієнта з цього приводу у господарському суді, а при необхідності - у апеляційній та касаційній інстанціях, та у органах державної виконавчої служби з приводу примусового виконання майбутнього рішення суду.

Пунктом 3.1 договору від 10.08.2010 року №12/юр позивач зобов»язався сплатити адвокату ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 2000грн. протягом 10 днів з дня укладання даного договору про надання правової допомогу.

Платіжним дорученням № 649 від 13.08.2010 р. позивач сплатив на рахунок адвоката ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 2000 грн. за надання адвокатом правової допомоги відповідно до договору №12/юр від 12.05.2010р. про надання адвокатом грошової допомоги.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має врахувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (п.12 роз»яснення Вищого господарського суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78).

За таких обставин колегія приходить до висновку, що в матеріалах справи достатньо доказів про понесені позивачем витрати на адвокатські послуги, однак враховуючи ціну позову та ту обставину, що відповідач є комунальним підприємством, колегія приходить до висновку, що витрати на адвокатські послуги підлягають частковому задоволенню в розмірі 1000, 00 грн., оскільки їх розмір повинен встановлюватись з огляду на розумну необхідність витрат на послуги адвоката для даної справи.

Колегія не приймає до уваги посилання апелянта на звільнення його від сплати державного мита за подання апеляційної скарги на підставі рішення сесії Ірпінської міської ради за № 3983-84-5 від 02.04.2010р. виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» місцеві Ради народних депутатів мають право встановлювати додаткові пільги для окремих платників щодо сплати державного мита, яке зараховується до місцевих бюджетів, а Міністерство фінансів України щодо державного мита, яке зараховується до державного бюджету України.

Державне мито сплачується за місцем розгляду та оформлення документів і зараховується до бюджету місцевого самоврядування, крім державного мита, що справляється з позовних заяв, які подаються до господарського суду, із апеляційних і касаційних скарг та рішення та постанови господарських судів, заяв про їх перегляд за ново виявленими обставинами, а також за дії, пов»язані з видачею охоронних документів 9патентів і свідоцтв) на об»єкти інтелектуальної власності, і за дії, пов»язані з підтриманням чинності патентів на сорти рослин ( ст..6 Декрету КМУ «Про державне мито»).

Враховуючи наведене, колегія приходить до висновку, що пільги стосовно звільнення відповідача від сплати державного мита, яке зараховується до державного бюджету України має право встановлювати лише Міністерство фінансів України.

Крім того, колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо скасування рішення місцевого суду у зв»язку з тим, що заборгованість відповідача перед позивачем відсутня у зв»язку із сплатою відповідачем платіжним дорученням № 622 від 15.09.2010р. пені в розмірі 330,25 грн. та майнових санкцій в розмірі 156,32 грн. виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Оскільки відповідачем було сплачено пеню в розмірі 330,25 грн. та майнові санкції в розмірі 156,32 грн. після прийняття рішення Господарським судом Київської області, колегія приходить до висновку, що на момент винесення рішення місцевим судом заборгованість сплачена не була, а тому відсутні підстави для скасування рішення місцевого суду в частині стягнення пені та майнових санкцій.

Враховуючи вищенаведене, колегія приходить до висновку, що рішення суду підлягає зміні, а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

В звязку із зміною рішення господарського суду першої інстанції на підставі ст.49 ГПК України слід здійснити перерозподіл судових витрат між сторонами пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.101, 103-105 Господарського процесуального Кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Ірпінського виробничого управління комунального господарства задовольнити частково.

Рішення Господарського суду .Київської області від 03.09.2010 р. у справі № 8/079-10 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Припинити провадження у частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 11008,32 грн.

Позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з Ірпінського виробничого управління комунального господарства (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Пролетарська, буд.21; ідентифікаційний код 03346791) на користь Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом'янського району м. Києва» (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд.16, ідентифікаційний код 31806946) 330 (триста тридцять) грн. 25 коп. - пені, 156 (сто п'ятдесят шість) грн. 32 коп. - майнової санкції, 115 (сто п'ятнадцять) грн. 22 коп. витрат по сплаті державного мита за подання позову, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1000 (одна тисяча) грн. витрат на послуги адвоката.

В іншій частині позову відмовити.»

Видати наказ.

Стягнути з Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом'янського району м. Києва» (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд.16, ідентифікаційний код 31806946) до Державного бюджету України Державного бюджету України (р/р 31110095700011 банк ГУ ДКУ у м.Києві УДК у Шевченківському районі м.Києва код банку 820019, код ЄДРПОУ 26077968) 12,26 грн. витрат за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Стягнути з Ірпінського виробничого управління комунального господарства (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Пролетарська, буд.21; ідентифікаційний код 03346791) до Державного бюджету України (р/р 31110095700011 банк ГУ ДКУ у м.Києві УДК у Шевченківському районі м.Києва код банку 820019, код ЄДРПОУ 26077968) 58,24 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.

Матеріали справи № 8/079-10 повернути Господарському суду Київської області.

Головуючий суддя

Судді

15.11.10 (відправлено)