Постанова № 12388182, 09.11.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2010                                                                                           № 7/174

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кондес Л.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача:                    Сидоренко В.В. – довіреність №Д07/2009/12/08-2 від 08.12.2009 р.

від відповідача:          Кулик В.Б. – довіреність від 22.06.2010 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосервіс Груп"

на рішення Господарського суду м.Києва від 03.06.2010

у справі № 7/174 ( .....)

за позовом                               Акціонерного енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі філії “Завод “Енергія” Київенерго”

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосервіс Груп"

про                                                   стягнення 131219,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.06.2010 у справі №7/174 позов Акціонерного енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі філії “Завод “Енергія” Київенерго” (далі – позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Екосервіс Груп” (далі – відповідач) 131219,10 грн. задоволений повністю. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Екосервіс Груп” на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі філіалу “Завод “Енергія” “Київенерго” – 94426 грн. 75 коп. – боргу, 1172 грн. 98 коп. – індексу інфляції, 3729 грн. 98 коп. – 3 % річних, 31889грн. 98 коп. –пені, а також понесені ним по справі судові витрати – 1312 грн. 19 коп. – державного мита, 236 грн. – витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення прийняте з неповним з’ясування всіх обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відповідач зазначає, що місцевим господарським судом:

- не з’ясовано чи позивач звертався до відповідача з претензією про сплату основного боргу за Договором та чи направляв акт звірки взаєморозрахунків щодо надання послуг у досить тривалий час (лютий - травень 2009 року), оскільки докази в матеріалах справи відсутні, тоді як провадження у справі провадилось у квітні-червні 2010 року, а борг виник ще в лютому-травні 2009 року;

- не зобов’язав позивача направити на адресу відповідача акти звірки взаєморозрахунків за Договором повторно (докази направляння позивачем актів звірки станом на час слухання справи на адресу Відповідача у справі відсутні);

- суд не прийняв до уваги, що основна грошова сума боргу, що підлягає стягненню з відповідача, обґрунтовується позивачем на підставі актів наданих послуг по знешкодженню твердих відходів за лютий-травень (включно) 2009 року №№ 2-4-ТПВ/09 К, 3-4-ТПВ/09-К, 4-4-ТПВ/09-К, 5-4-ТПВ/09-К (надалі - Акти), - та становить 94426,75 грн. станом на 22.03.2010 року. Відповідач звертає увагу на той факт, що він у проміжок часу починаючи з 08.04.2009 р. по 11.05.2010 р. включно перерахував на розрахунковий рахунок філіалу “Завод “Енергія” “Київенерго” АЕК “Київенерго” грошову суму у розмірі 94000грн., тоді як заявлена позивачем основна сума заборгованості відповідача у справі по вище вказаним актам становить 94426,75 грн.

Таким чином, відповідач посилається на те, що судом першої інстанції невірно перевірено розрахунок сум основної заборгованості та сум 3% річних та індексу інфляції.

Позивач відзив на апеляційну скаргу суду не надав, однак в судовому засіданні представник позивача апеляційні вимоги не визнав, зазначив, що вони є безпідставними та необґрунтованими, рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, прийняте за результатом повного та всебічного з’ясування обставин, що мають значення для справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення – без змін.

Ухвалою від 06.08.2010 р. апеляційна скарга прийнята до провадження і призначена до розгляду на 05.10.2010 р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/4 від 04.10.2010 р. в зв’язку із зайнятістю судді Рєпіної Л.О. у розгляді справ у складі іншої судової колегії для розгляду справи №7/174 призначено колегію у складі головуючого-судді Кондес Л.О., суддів КуровськогоС.В. (суддя-доповідач), НєсвєтовоїН.М.

05.10.2010 р. судове засідання відкладене на 20.10.2010 р. та зобов’язано сторін провести взаємозвірку розрахунків за спірним договором.

20.10.2010 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 09.11.2010р., за заявою сторін продовжено строк розгляду апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.

19 грудня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 4-ТПВ/09-К на послуги із знешкодження (термічної обробки) твердих побутових відходів (надалі-Договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач надає, а відповідач приймає та оплачує послуги із знешкодження (термічної обробки) твердих побутових відходів (надалі-послуги).

Обсяги відходів складаються у письмовому вигляді та погоджуються сторонами не пізніше ніж за 5 днів до початку нового кварталу (п.1.2 Договору).

Вартість послуг визначається відповідно до тарифів, встановлених Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), діючих на момент надання таких послуг (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 2.2 Договору, відповідач сплачує за надані послуги до 25 числа за перші 15 днів поточного місяця. Решту коштів сплачує до 5 числа наступного місяця.

Надання послуг оформлюється сторонами шляхом підписання актів наданих послуг щомісячно до 5 числа за попередній місяць (п. 2.3 Договору).

На виконання умов Договору позивач протягом лютого 2009 року –травня 2009 року надав відповідачу послуги на загальну суму 122098,94 грн., що підтверджується Актами наданих послуг за вказаний період, копії яких залучено до матеріалів справи, а оригінали оглянуті у судовому засіданні.

Відповідач, за твердженням позивача, за послуги розрахувався частково, сплативши 27672,19грн., у зв’язку з чим борг відповідача становить 94426, 75 грн.

Дане твердження позивача спростовується тим, що в період з 08.04.2009 р. по 11.05.2010 р. відповідач сплатив позивачу заборгованість в сумі 94000грн., тобто його борг складає не 94426,75 грн., як зазначено в позові та прийнято судом першої інстанції, а 28098,94 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позов Акціонерного енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі філії “Завод “Енергія” Київенерго” підлягає лише частковому задоволенню з наступних підстав:

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не заперечує, що допустив прострочення платежу, а тому позивач, на підставі п. 3.4. Договору, просив стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 31889,39 грн., однак враховуючи те, що сума заявлена в позові не відповідає дійсному розміру заборгованості колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Одним з таких наслідків є сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 та статті 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано (п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

В пункті 3.4. Договору передбачено, що у разі неоплати або несвоєчасної оплати за надані послуги відповідач сплачує пеню у розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 31889,39 грн. є обґрунтованими лише частково і підлягають задоволенню відповідно до контррозрахунку відповідача, а саме в сумі 773,87 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача 1172,98 грн. – індекс інфляції та 3729,98 грн. – 3% річних (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат також перераховуються судом відповідно до контр розрахунку відповідача з викладених вище підстав, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме: 3% річних – 845,28 грн. та інфляційні втрати – 1172,98 грн.

Враховуючи те, що судом першої інстанції фактично вірно визначені всі обставини справи, однак не були досліджені всі проведені за спірним договором платежі, що призвело до зобов’язання відповідача сплатити позивачу завищені суми основної заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення зміні в частині вказаних вище сум.

Відповідно до статті 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Екосервіс Груп” задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2010 р. в справі № 7/174 – змінити в частині стягнення основної заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Рішення викласти в наступній редакції:

“Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Екосервіс Груп” (04214, м. Київ, вул. Північна, 3, код ЄДРПОУ 32379428) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі філіалу “Завод “Енергія” “Київенерго” (02121, м. Київ, вул. Колекторна, 44, код ЄДРПОУ 26051472) – 28098 (двадцять вісім тисяч дев’яносто вісім) грн. 94 коп. - боргу, 1172 (одну тисячу сто сімдесят дві) грн. 98 коп. – індексу інфляції, 845 (вісімсот сорок п’ять) грн. 28 коп. – 3 % річних, 773 (сімсот сімдесят три) грн. 87 коп. – пені, а також понесені ним по справі судові витрати – 314 (триста чотирнадцять) грн. 93 коп. – державного мита за подання позовної заяви, 56 (п’ятдесят шість) грн. 64 коп. – витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В решті позову відмовити.”

Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі філіалу “Завод “Енергія” “Київенерго” (02121, м. Київ, вул. Колекторна, 44, код ЄДРПОУ 26051472) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Екосервіс Груп” (04214, м. Київ, вул. Північна, 3, код ЄДРПОУ 32379428) – 498 (чотириста дев’яносто вісім) грн. 63 коп. – державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.

Справу №7/174 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

12.11.10 (відправлено)