Постанова № 12388050, 20.10.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2010                                                                                           № 30/214

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кондес Л.О.

суддів:           Нєсвєтову Н.М.

при секретарі:           

За участю представників:

позивача:                    Кузнєцова Т.І. – довіреність №68 від 20.10.2010 р.;

відповідача:                    Чібісова М.В. – довіреність №2954-НЮ від 18.10.2010 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Юнона”

на рішення Господарського суду м.Києва від 02.09.2010

у справі № 30/214 ( .....)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Юнона”

до                                                   Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця”

про                                                   стягнення заборгованості в сумі 25265,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2010 р. у справі №30/214 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Юнона” (далі – ТОВ “Фірма “Юнона”, позивач) про стягнення з Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця” (далі – ДТГО “Південно-Західна залізниця”, відповідач) 25697,65грн.

Не погодившись з рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Позивач вважає, що рішення суду прийняте на підставі неправильного застосування норм матеріального права, а саме ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та на підставі висновків, що не відповідають дійсним обставинам справи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач апеляційні вимоги не визнав, зазначив, що вони є безпідставними та необґрунтованими, рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, прийняте за результатом повного та всебічного з’ясування обставин і документів, що мають значення для справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення – без змін.

Ухвалою від 01.10.2010 р. апеляційна скарга прийнята до провадження, розгляд справи призначений на 20.10.2010 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.

05.10.09. між Державним територіально-галузевим об’єднанням “Південно-Західна залізниця” (далі – Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма “Юнона” (далі – Постачальник) було укладено Договір поставки від 05.10.09. № ПЗ/П-091798/ню (далі –Договір), відповідно до умов якого (п. 1) Постачальник зобов’язується поставити та передати у власність Замовнику щебінь фракцію 25-60 мм 2009 року випуску (далі – Товар) відповідно до Специфікації (Додаток № 1), а Замовник зобов’язується оплатити цей Товар на умовах Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору, кількість та асортимент Товару визначається у Специфікації (Додаток № 1), яка є невід’ємною частиною Договору.

Згідно Специфікації № 1 (копія якої міститься в матеріалах справи), Товар визначено як щебінь фракції 25-60 мм в кількості 1428 т.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем було відвантажено Південно-Західній залізниці (одержувач –Житомирська дистанційна колія):

- 14.10.09. – 14 вагонів навалом щебеню гранітного фракції 25x60 мм, масою 85200 кг, згідно квитанції про приймання вантажу № 33560799;

- 16.10.09. – 10 вагонів навалом щебеню гранітного фракції 25x60 мм, масою 576000 кг, згідно квитанції про приймання вантажу № 33560812.

Як встановлено п. 6.1 Договору, Замовник оплачує поставлений Постачальником товар за ціною вказаною у Специфікації.

Згідно Специфікації № 1 (копія якої міститься в матеріалах справи), ціну Товару (загальну суму поставки) визначено в розмірі 99 960 грн.

Пунктом 6.4 Договору визначено, що загальна сума по Договору становить 99 960 грн.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № 78 від 20.10.09. на суму 99960 грн. за оплату 1428 т щебеню фракції 25-60 мм.

Крім того, позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №60 від 13.10.09. на загальну суму 22985,64 грн. за оплату подачі та відвантаження вагонів, ЖДТ (залізничні послуги).

Пунктами 5.1, 5.2 Договору встановлено, що Товар повинен бути поставлений Замовнику не пізніше 5 днів від дня погодження сторонами письмової заявки Замовника. Товар постачається за рахунок та транспортом Замовника зі складу Постачальника на умовах EXW (ст. Новоград-Волинський-1), у відповідності до Правил тлумачення торгівельних термінів ІНКОТЕРМС (у редакції 2000 року).

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року (далі –Правила ІНКОТЕРМС), EXW – додатковий обов’язок продавця завантажити товар на транспортний засіб покупця. Термін “франко-завод” означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов’язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Відповідно до п. 7.2 Договору, Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 10 банківських днів з дня його отримання.

Покупець зобов’язаний сплатити ціну товару у відповідності з договором купівлі-продажу (ст. Б.1. Правил ІНКОТЕРМС).

Платіжним дорученням № 465 від 13.10.2009 року відповідачем 13.10.2009 року було сплачено 40 000 грн. за послуги ж/д тарифу згідно рахунку № 60 від 13.10.2009 року, а не за отриманий щебінь, по скільки на дату оплати поставка ще не була здійснена. Підтвердженням факту оплати відповідачем ж/д тарифу є безпосередньо саме платіжне доручення № 465 від 13.10.2009 року в якому сам відповідач в призначенні платежу зазначив, що це оплата за послуги ж/д тарифу згідно рахунку № 60 від 13.10.2009 року та договору № ПЗ/П-09195 від 05.10.2009 року. Також підтверджують даний факт інші докази по справи:

-          рахунок № 60 від 13.10.2009 року в якому вказано, що це послуги ж/д тарифу;

-          договір № П31П-091-798-НЮ від 05.10.2009 року, яким передбачено ( пункт 7.2. договору), що відповідач оплачує поставлений товар протягом 10 банківських днів з дня його отримання. На момент здійснення оплати відповідачем 13.10.2009 року товар за договором – щебінь, ще не був поставлений нами. Перша поставка товару відбулась тільки 14.10.2009 р. Умов здійснення попередньої оплати умови договору не передбачають.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2009 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами свої зобов’язань (п. 15.1 Договору).

Відповідно до матеріалів справи, позивачем було надіслано відповідачу претензію № 6 від 09.02.10. з вимогою оплатити заборгованість в сумі 24769,07 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що всупереч умовам договору, відповідач зобов’язань щодо оплати отриманого товару не виконав, та зазначає, що ним було поставлено відповідачу 1428 т. щебеню на загальну суму 122945,64 грн.

З письмових пояснень щодо розрахунків між сторонами, які були надані позивачем в судовому засіданні 26.08.2010 р. вбачається, що в суму основного боргу 122945,64 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою “Юнона” було враховано 99 960,00 грн. – оплати за поставлений щебінь, та 22 985,64 грн. – оплати за залізничні послуги.

Судова колегія вважає, що позовна заява підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

За своєю юридичною природою, Договір від 05.10.09. № ПЗ/П-091798/ню є Договором поставки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов’язків продавця є оплата ціни товару. Ціна – грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст. А.6. Правил ІНКОТЕРМС, продавець зобов’язаний, з урахуванням положень статті Б.6., нести всі витрати, пов’язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4.

Покупець зобов’язаний сплатити: всі витрати, пов’язані з товаром, з моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4; будь-які додаткові витрати, що виникли внаслідок невиконання покупцем обов’язку прийняти поставку товару, наданого в його розпорядження, або дати належне повідомлення у відповідності зі статтею Б.7, за умови, що товар був належним чином індивідуалізований за договором, тобто явно відокремлений або іншим чином визначений як товар, що є предметом цього договору; у випадках, де це належить, усі мита, податки й інші збори, а також витрати на виконання митних процедур, що підлягають сплаті при експорті (ст. Б.6. Правил ІНКОТЕРМС).

Статтею А.4. Правил ІНКОТЕРМС визначено, що продавець зобов’язаний надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки, без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб, в узгоджений день чи в межах погодженого періоду або, якщо такого часу не обумовлено, у строк, звичайний для поставки аналогічних товарів.

Як вже зазначено вище, в матеріалах справи наявні беззаперечні докази того, що відповідач по справі розрахувався за отриманий щебінь частково і це безпосередньо було досліджено судом. Так, платіжним дорученням № 465 від 13.10.2009 року відповідачем 13.10.2009 року було сплачено 40000грн. за послуги ж/д тарифу згідно рахунку № 60 від 13.10.2009 року, а не за отриманий щебінь, по скільки на дату оплати поставка ще не була здійснена. Підтвердженням факту оплати відповідачем ж/д тарифу є безпосередньо саме платіжне доручення № 465 від 13.10.2009 року в якому сам відповідач в призначенні платежу зазначив, що це оплата за послуги ж/д тарифу згідно рахунку № 60 від 13.10.2009 року та договору № ПЗ/П-09195 від 05.10.2009 року. Також підтверджують даний факт інші докази по справи :

- рахунок № 60 від 13.10.2009 року в якому вказано, що це послуги ж/д тарифу;

- договір № П31П-091-798-НЮ від 05.10.2009 року , яким передбачено ( пункт 7.2. договору), що відповідач оплачує поставлений товар протягом 10 банківських днів з дня його отримання. На момент здійснення оплати відповідачем 13.10.2009 року товар за договором – щебінь, ще не був поставлений нами. Перша поставка товару відбулась тільки 14.10.2009 року, що й визнав сам суд. Умов здійснення попередньої оплати умови договору не передбачають.

Таким чином, посилаючись на те, що відповідачем було сплачено позивачу вартість щебню в повному обсязі, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку.

В зв’язку з викладеним, колегія вважає апеляційну скаргу обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Юнона” – задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2010 р. в справі № 30/214 – скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця” (01601, м. Київ, вул.Лисенка,6 код ЄДРПОУ 04713033, п/р 26002000992 в АБ ЕК“СПРЕС-БАНК” у м. Києві МФО 322959) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Юнона” (11700 Житомирська область м. Новоград-Волинський, вул.Борисова,17, п/р 26009301935320 в філії відділення “ПРОМІНВЕСТБАНК” м. Новоград-Волинський, МФО 311711, код ЄДРПОУ 20401652) 22945 (двадцять дві тисячі Дев’ятсот сорок п’ять) грн. 64 коп. основної заборгованості, 2414 (дві тисячі чотириста чотирнадцять) грн., 261 (двісті шістдесят одна) грн. державного мита за подання позову, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на технічно-інформаційне забезпечення судового процесу, суму державного мита за подання апеляційної скарги в розмірі 130 (сто тридцять) грн. 50 коп. Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Справу № 30/214 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого Господарського Суду України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          Нєсвєтова Н.М.

09.11.10 (відправлено)