Рішення № 12386354, 17.11.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2010 р. Справа № 67/127-10

вх. № 9288/6-67

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Флінт В.І. за дов. від 01.06.2010 р.;

відповідача - не з’явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інлай", м. Харків

до Закритого акціонерного товариства "Техноімпекс", м. Харків

про стягнення 13979,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інлай" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача - Закритого акціонерного товариства "Техноімпекс" заборгованість у розмірі 13979,46 грн., також до стягнення заявлені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання з боку відповідача взятих на себе зобов’язань за договором поставки №86 від 17.04.2007 р. щодо оплати за отриманий товар, у зв’язку з чим виникла вище заявлена до стягнення заборгованість.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.10.2010 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 03.11.2010 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.11.2010 р. розгляд справи відкладено на 17.11.2010 р.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд стягнути з відповідача заявлену суму позову, надав через канцелярію господарського суду Харківської області супровідним листом витребувані попередньою ухвалою суду документи.

Представник відповідача у жодне призначене судове засідання не з’явився, своїм правом наданим ст. 22 Господарсько процесуального кодексу України не скористався, відзив, докази сплати заборгованості та витребувані судом документи не надав, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, вищезазначеними ухвалами господарського суду Харківської області сторони були попереджені, що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами та документами.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

17.04.2007 р. між ТОВ "Інлай" (позивач по справі) та ЗАТ "Техноімпекс" (відповідач по справі) було укладено господарський договір поставки №86 (надалі - Договір) у відповідності до умов п. 1.1. якого, позивач зобов'язався передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - відповідачем товар (товари), а відповідач зобов’язався прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У п. 10.1. Договору сторони домовились, що договір діє на протязі 1 року з дати його укладання.

У Додатку № 2 до Договору сторони виклали п. 10.1. Договору в новій редакції, відповідно до якої: Договір поставки вступає в дію з дати його укладання і діє до 03.01.2010 р. Дострокове розірвання договору можливе лише у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Згідно п. 7.1. Договору, відповідач повинен був оплатити поставлений товар не пізніше 45 робочих днів з дати поставки товару позивачем.

У п. 7.3. Договору сторони узгодили, що оплата здійснюється відповідачем на підставі цього Договору та накладної, за якою передавався товар, або на підставі рахунку. при здійсненні платежу відповідач обов’язково повинен вказувати у платіжному доручені номер та дату цього договору, номер та дату видатко-прибуткової накладної (товарно-транспортної накладної), або номер та дату рахунку.

Як вбачається з наданих до матеріалів справи накладних (а.с. 16-23) позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 19503,83 грн., а відповідач (на підставі довіреностей (а.с. 24-31)) отримав товар у повному обсязі, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на накладних, щодо кількості та якості товару претензій не висунув.

За накладними на повернення товару відповідач повернув позивачу товар на суму 5524,37 грн. (а.с. 32-49), таким чином заборгованість відповідача складає 13979,46 грн. (19503,83 - 5524,37) доказів, що підтверджували б її сплату, або будь-які заперечення відповідач суду не надав.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України,).

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином відповідач є таким, що порушив грошове зобов'язання, оскільки не сплатив заборгованість в строк, визначений умовами договору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Згідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

За таких підстав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 13979,46 грн. основної заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 11, 525, 526, 530, 610, 629, 712 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Техноімпекс" код ЄДРПОУ 31799372 (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, к. 914 (у т.ч. р/р 260003223 у ВАТ "Мегабанк", МФО 351629) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інлай", код ЄДРПОУ 32376008 ( м. Харків, вул. Вернадського, 2, ( у т.ч. р/р 26002177702 в "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО 380805) - 13979,46 грн. основної заборгованості, 139,79 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення по справі складено та підписано 18.11.2010 р.