Рішення № 12386343, 17.11.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2010 р. Справа № 5/152-10-60/281-10

вх. номер 9429/1-60

Суддя Господарського суду Харківської області

при секретарі судового засідання Одарюк М.П.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю №5588 від 15.09.2009р.

відповідача - Леванісової Н.А. за довіреністю №02-15/1-267 від 05.08.2010р.

розглянувши матеріали справи за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Земельний Банк" в особі Київської філії Публічного акціонерного товариства "Земельний банк", м. Харків

про примусове виконання господарського зобов`язання в натурі

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" в особі Київської філії ПАТ "Земельний банк" про зобов`язання відповідача виконати платіжні доручення №13 від 26.04.2010р. на суму 14557,59 грн., №14 від 26 квітня 2010 року на суму 400,00 грн., №15 від 26 квітня 2010 року на суму 200,00 грн. та №16 від 30 квітня 2010 року на суму 2209,42 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором банківського рахунку №2713/П-1 від 11 серпня 2008 року щодо здійснення розрахунково-касового обслуговування його рахунку.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19 липня 2010 року порушено провадження у справі №5/152-10.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12 жовтня 2010 року справу №5/152-10 передано за територіальною підсудністю до господарського суду Харківської області, оскільки Київська філія публічного акціонерного товариства "Земельний банк" є відокремленим структурним підрозділом банку та не має статусу юридичної особи, доказів повноважень у Київській філії публічного акціонерного товариства "Земельний банк" здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи не було надано, отже за зобов`язаннями філії відповідає юридична особа - Публічне акціонерне товариство "Земельний Банк", місцезнаходження якого: м. Харків, вул. Чернишевського, 4.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 жовтня 2010 року призначено справу №5/152-10-60/281-10 до розгляду у судовому засіданні на 08 листопада 2010 року о 11:20.

У судовому засіданні 08 листопада 2010 року судом було оголошено перерву до 17 листопада 2010 року о 12:00, для надання позивачем письмових заперечень на відзив відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити на підставах, викладених у позовній заяві. Надав 17 листопада 2010 року заперечення на відзив відповідача, відповідно до яких зазначає, що зобов`язання відповідача по виконанню умов договору банківського рахунку в частині виконання зазначених у позовній заяві платіжних доручень виникло 26 та 30 квітня 2010 року, отже до введення мораторію (12 травня 2010 року), та вказує, що погіршення показників фінансової діяльності не звільняє відповідача від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання, а також позивач не має майнових вимог до відповідача за приписами ст. 190 та ст. 509 Цивільного кодексу України, а вимагає від відповідача виконати умови договору щодо здійснення поточних операцій по розпорядженню власними коштами, отже надати послуги, за які позивач сплачує відповідачу певну комісійну винагороду. Судом долучено надані заперечення до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечує проти позову з підстав, викладених у відзиві (вх. №29300), а саме вважає, що позов не підлягає задоволенню, оскільки Постановою Національного банку України від 11.05.2010 року № 231 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на три місяці з 12.05.2010р. до 11.08.2010р. та призначено тимчасового адміністратора строком на шість місяців в установі відповідача, також Постановою Правління НБУ № 375 від 30.07.2010 року було відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації банку, крім того, відповідачем було акцептовано кредиторську вимогу позивача на загальну суду 17367,01 грн. та внесено до 7 черги реєстру вимог кредиторів.

Також, 17 листопада 2010 року відповідач надав супровідним листом (вх. №24619) копію постанови Правління Національного банку України від 30 липня 2010 року №375, яка судом долучається до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 11 серпня 2008 року було укладено договір банківського рахунку №2713/П-1.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1. Банк (відповідач) відкриває Клієнту (позивачу) поточний рахунок (рахунки) в національній та іноземних валютах, відповідно до статей 1066-1076 Цивільного кодексу України, Інструкції НБУ "Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків в національній та іноземних валютах", затвердженої постановою Правління Національного банку України №492 від 12.11.2003р. та здійснює його розрахунково - касове обслуговування, згідно з нормативно - правовими актами НБУ, чинного законодавства України, внутрішніх правил та процедур банку.

Згідно п.2.1.2 та п.2.1.3. Договору відповідач зобов`язався здійснювати розрахунково - касове обслуговування позивача протягом операційного дня Банку та своєчасно здійснювати розрахункові операції позивача відповідно до чинного законодавства України, нормативно - правових актів НБУ.

Пунктом 8.1. Договору встановлено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє до 11 серпня 2009 року. У пункті 8.2. Договору зазначається, що якщо за 30 днів до закінчення терміну, визначеному в п.8.1. цього договору, жодна із сторін не заявить про припинення його дії, договір вважається продовженим на діючих умовах ще на один рік.

Сторонами не надано доказів того, що вищезазначений договір було припинено 11 серпня 2009 року, тому суд вважає, що його дію було продовжено за мовчазною згодою на один рік - до 11 серпня 2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи 26 квітня 2010 року позивачем було надано Київській філії ПАТ "Зембанк" платіжне доручення №13 на перерахування 14557,59 грн. зі свого рахунку на рахунок відкритий у ВАТ "АКБ "Автокразбанк" з призначенням платежу "поповнення рахунку без ПДВ".

Також, 26 квітня 2010 року позивачем було надано Київській філії ПАТ "Зембанк" платіжне доручення №14 на перерахування 400,00 грн. зі свого рахунку на рахунок АК "Київобленерго" з призначенням платежу "Оплата за теплову енергію за квітень місяць 2010 року, зг. рах/фак №250367-04/111, ПДВ 145,66".

Крім того, 26 квітня 2010 року позивачем було надано Київській філії ПАТ "Зембанк" платіжне доручення №15 на перерахування 200,00 грн. зі свого рахунку на рахунок УДК у Святошинському районі м. Києва з призначенням платежу "*; 101; єдиний податок за квітень 2010р.;;; без ПДВ".

30 квітня 2010 року позивачем було надано Київській філії ПАТ "Зембанк" платіжне доручення №16 на перерахування 2209,42 грн. зі свого рахунку на рахунок Головного управління по ВАТ Ощад м. Київ з призначенням платежу "сплата активної електроенергії за 04.2010р. зг. рах. фак. №51716011/4 від 19.04.2010р. ПДВ 431,83 грн.".

18 травня 2010 року позивачем було направлено відповідачу вимогу про усунення порушення, яка була одержана Київською філією ХАК "Зембанк" 18 травня 2010 року за вх. №463, в якій позивач зазначає про невиконання платіжних доручень та вимагає виконати вищезазначені платіжні доручення.

У повідомленні Київської філії ПАТ "Зембанк" за №905 від 27.05.2010р. зазначається про призначення тимчасового адміністратора строком на шість місяців з 12.05.2010р по 11.11.2010р. та вказується на допущену помилку в оформленні платіжних доручень №13 та №14 від 26 квітня 2010 року в частині вказання ЄДРПОУ та № рахунку.

02 червня 2010 року позивачем знов було направлено відповідачу вимогу про усунення порушення, яка була прийнята Київською філією ХАК "Зембанк" 02 червня 2010 року за вх. №562, в якій позивач зазначає про невиконання платіжних доручень та вимагає виконати спірні платіжні доручення, вказавши, що недоліки у платіжних дорученнях №13 та №14 від 26 квітня 2010 року виправлено.

Відповідач листами за № 905 від 27.05.2010 року та №942 від 03.06.2010 року повідомив позивача про те, що Постановою Національного банку України від 11.05.2010 року № 231 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на три місяці з 12.05.2010р. до 11.08.2010р. та призначено тимчасового адміністратора строком на шість місяців в установі відповідача.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним у позовній заяві обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З моменту укладення сторонами договору банківського рахунку №2713/П-1 від 11.08.2008р. між ними виникли зобов`язання, які регулюються як загальними нормами цивільного законодавства України так і спеціальними, зокрема, главою 72 Цивільного кодексу України "Банківський рахунок".

Згідно зі статтею 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Частиною 3 статті 1068 Цивільного кодексу України, передбачено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Таким чином, за своєю правовою природою договір банківського рахунку (на відміну від договорів на відкриття депозитних рахунків), є договором надання послуг.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (ч.1 ст. 12 Цивільного кодексу України).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ч.1 ст. 14 Цивільного кодексу України).

Згідно п.8.1. ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Пунктом 8.2. статті 8 цього Закону також встановлено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.

Перерахування та зарахування коштів згідно платіжних доручень №№13, 14, 15, 16 повинно було відбутися в день надходження платіжного доручення до банку або не пізніше наступного робочого дня з відповідною відміткою на платіжному дорученні: одержано банком, дата, підпис та проведено банком, дата і підпис.

За приписами п.32.3. ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону.

Нормою ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" встановлено, що відмова банку в прийнятті розрахункового документу до виконання може настати з причин невідповідності його вимогам цієї ж норми.

Так, п.22.6 ст. 22 вищенаведеного Закону передбачено, що обслуговуючий платника банк зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка платника і його коду (ідентифікаційного номера, за його наявності, тощо) та приймати цей документ до виконання тільки у разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність та достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому Національним банком України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника. Обслуговуючий отримувача банк зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка отримувача і його коду (ідентифікаційного номера, за його наявності, тощо), що містяться в розрахунковому документі, та зараховувати кошти на рахунок отримувача виключно у разі їх збігу. У противному разі банк, що обслуговує отримувача, має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів для встановлення належного отримувача цих коштів. У разі неможливості встановлення належного отримувача банк, що обслуговує отримувача, зобов'язаний повернути кошти, переказані за цим документом, банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини їх повернення. У разі недотримання вищезазначеної вимоги відповідальність за шкоду, заподіяну суб'єктам переказу, покладається на банк, що обслуговує отримувача.

Згідно п. 22.7. ст. 22 вищенаведеного Закону у разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення.

Проте, платіжні доручення №№ 13, 14,15,16 відповідачем із причин, зазначених в ст. 22 (п.22.6, п.22.7) вищезазначеного закону, не були повернуті позивачу.

В порушення вимог ст. ст. 526, 1066, ч.3 ст. 1068 Цивільного кодексу України, п.п. 22.6, 22.7 ст. 22, п.32.3. ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" та п.2.1.2. зазначеного договору відповідачем не було виконані платіжні доручення позивача №№13,14,15,16 щодо перерахування загальної суми 17367,01 грн. з рахунку позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Непроведення відповідачем розрахункової операції по платіжних дорученнях свідчить про незаконне обмеження прав позивача на розпорядження грошовими коштами на його рахунку, що також є порушенням імперативних приписів ст. 1074 Цивільного кодексу України, згідно якої обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За таких обставин, невиконання відповідачем покладених на нього зобов`язань за договором дає позивачу право на захист порушення прав шляхом зобов`язання відповідача до виконання обов`язку, відповідно до приписів п.5 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність зобов`язання по виконанню платіжних доручень позивача, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеними обставинами, а також суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про Національний банк України" від 20.05.1999 р. за № 679-ХІV, Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність. Нормативно-правові акти Національного банку підлягають обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України. Нормативно-правові акти Національного банку можуть бути оскаржені відповідно до законодавства України.

У відповідності до ч. 2 ст. 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

В силу статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" мораторій - це зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Статтею 85 Закону України ”Про банки та банківську діяльність” Національному банку України надано право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.

Однак, у відповідності до ч.4 ст. 85 Закону України ”Про банки та банківську діяльність” мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.

В ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначені поняття клієнта та кредитора банку:

клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку;

кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Аналіз вищезазначених норм права дає суду підстави дійти висновку про те, що мораторій не може поширюватися на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, грошові кошти на рахунку клієнта є власністю клієнта та вимога перерахувати ці кошти не є вимогою кредитора, оскільки вимоги про виконання договірних зобов`язань з грошовими коштами, що належать клієнту, не є майновими та відповідно мораторій на них не розповсюджується. Крім того, мораторій - це зупинення виконання банком своїх майнових зобов'язань, а не зобов'язань з надання певних послуг.

Нормами глави 15 Закону України "Про банки і банківську діяльність" регулюються питання діяльності банку та тимчасового адміністратора під час тимчасової адміністрації. Із змісту цього Закону не вбачається, що при тимчасової адміністрації банк може встановлювати інший, ніж встановлений законодавством, порядок здійснення банківських операцій по веденню поточних рахунків клієнтів і переказу грошових коштів. Тимчасовий адміністратор може лише продовжувати або припиняти будь-які операції банку згідно п. 1) ч.4 ст. 80 цього Закону.

Тому, при здійсненні банківських операцій по веденню поточних рахунків клієнтів і переказу грошових коштів з цих рахунків банк повинен суворо дотримуватися порядку проведення переказів коштів в межах України, визначеного Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2004 р. № 22.

Крім того, суд також звертає увагу на те, що зобов`язання відповідача щодо виконання вищезазначених платіжних доручень виникли до введення Постановою Національного банку України від 11.05.2010 року № 231 мораторію на задоволення вимог кредиторів, а саме до 12.05.2010р., тому посилання відповідача на вказані обставини є безпідставними.

Також суд, зазначає, що позивач не є кредитором банку в силу приписів ст.ст. 2, 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність", оскільки вимоги позивача за даним позовом не є вимогами майнового характеру, тому акцептування майнових вимог позивача на суму 17367,01 грн. не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Крім того, суд також вважає, що неможливість виконання відповідачем своїх зобов`язань за зазначеним договором та визнання вимоги позивача не є підставою для відмови у задоволенні даного позову.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 85,00 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 12, 14, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 538, 599, 610, 1066, 1068, 1074 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст. 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст.ст. 8, 22, 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", ст.ст. 2, 15, 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Земельний банк" (61057, м. Харків, вул. Чернишевська, 4, ідентифікаційний код 19358721) в особі Київської філії Публічного акціонерного товариства "Земельний Банк" (08132, Київська область, Києво - Святошинський район, м. Вишневе, вул. Лесі Українки, 88) виконати платіжні доручення №13 від 26.04.2010р. на суму 14557,59 грн., №14 від 26 квітня 2010 року на суму 400,00 грн., №15 від 26 квітня 2010 року на суму 200,00 грн. та №16 від 30 квітня 2010 року на суму 2209,42 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Земельний Банк" (61057, м. Харків, вул. Чернишевська, 4, ідентифікаційний код 19358721) в особі Київської філії Публічного акціонерного товариства "Земельний Банк" (08132, Київська область, Києво - Святошинський район, м. Вишневе, вул. Лесі Українки,88) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення по справі №5/152-10-60/281-10 підписано 19 листопада 2010 року.