Рішення № 12386342, 16.11.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2010 р. Справа № 21/198-10

вх. № 8232/5-21

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Шестакова А.І. довіреність №07/07 від 07.07.10 р.;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Белладжіо", м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснаб", м. Харків

про стягнення 22613,82 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Белладжіо" (позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просить суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснаб" - 20 268,98грн. заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3%річних в сумі 365,97грн., пеню в сумі 1 978,87грн., посилаючись укладення договору від 01.09.2008р, поставку відповідачеві товару по видатковим накладним №№ ХФ-0000401, ХФ-0000402 від 12.05.08р., №№ ХФ-0000445, ХФ-0000446, ХФ-0000448 від 26.05.08р., № ХФ-0000458 від 04.06.08р., № ХФ-0000470 від 09.06.08р., № ХФ-0000475 від 11.06.08р., № ХФ-0000486 від 24.06.08р., № ХФ-0000497 від 10.07.08р., № ХФ-0000511 від 13.08.08р., № ХФ-0000529 від 29.08.08р., № ХФ-0000534 від 01.09.08р., № ХФ-0000569 від 12.09.08р., № ХФ-0000572 від 15.09.08р., № ХФ-0000577 від 15.09.08р., №№ ХФ-0000592, ХФ-0000593 від 17.09.08р., № ХФ-0000631 від 26.09.08р., № ХФ-0000645 від 29.09.08р., № ХФ-0000646 від 29.09.08р., № ХФ-0000658 від 01.10.08р., № ХФ-0000659 від 01.10.08р., та посилаючись на невиконання відповідачем своїх обов'язків щодо оплати поставленого товару. Крім того, просить покласти на відповідача судові витрати у вигляді сплаченого державного мита у розмірі 226,14 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Розпорядженням №593-10 заступника Голови господарського суду Харківської області від 15 листопада 2010 р., у зв'язку з призначенням суддіПелипенко Н.М., справу № 21/198-10 передано судді Светлічному Ю.В.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, свого повноважного представника не направив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, але відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено наступне.

01 вересня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір (далі по тексту -Договір), за умовами якого Позивач зобов'язувався поставити товар, а Відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити вартість товару у розмірі та строки, передбачені Договором.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач належним чином виконував свої зобов"язання за договором, а саме поставив товар відповідачу на загальну суму 19 911,80 грн., що підтверджується видатковими накладними: №№ ХФ-0000401, ХФ-0000402 від 12.05.08р., №№ ХФ-0000445, ХФ-0000446, ХФ-0000448 від 26.05.08р., № ХФ-0000458 від 04.06.08р., № ХФ-0000470 від 09.06.08р., № ХФ-0000475 від 11.06.08р., № ХФ-0000486 від 24.06.08р., № ХФ-0000497 від 10.07.08р., № ХФ-0000511 від 13.08.08р., № ХФ-0000529 від 29.08.08р., № ХФ-0000534 від 01.09.08р., № ХФ-0000569 від 12.09.08р., № ХФ-0000572 від 15.09.08р., № ХФ-0000577 від 15.09.08р., №№ ХФ-0000592, ХФ-0000593 від 17.09.08р., № ХФ-0000631 від 26.09.08р., № ХФ-0000645 від 29.09.08р., № ХФ-0000646 від 29.09.08р., № ХФ-0000658 від 01.10.08р., № ХФ-0000659 від 01.10.08р.

Відповідач отримав товар, що підтверджується підписами представників відповідача на вищевказаних видаткових накладних.

09 листопада 2009р. Відповідачем був наданий позивачу графік погашення заборгованості згідно якого до 25 листопада 2009р. Відповідач зобов'язувався сплатити борг у розмірі 22 359,10 гривень.

20 січня 2010р. Позивачем та Відповідачем був підписаний Акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого, борг Відповідача перед Позивачем складав 19 359,10 грн., тобто відповідачем сума боргу не спростовується.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 січня 2010р. Позивачем було надано Відповідачу Претензію із вимогою погашення заборгованості у розмірі 19 359,10 грн., яка залишилась без відповіді.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 19 359,10 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь пеню в сумі 1 978,87грн. та 3%річних в сумі 365,97грн.

          Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.5.3. Договору за несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі подвійної 3% від суми заборгованості за кожний день протермінування платежу, але не меньш подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

          Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши нарахування пені та 3% річних, суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 226,14 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснаб" (61002, м. Харків, вул. Маршала Бажанова, 21/23, код ЄДРПОУ: 24124416, п/р 260013307 в ВАТ "МЕГАБАНК", МФО 351629) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Белладжіо" (61044, м. Харків, пр. Московський, 259, код ЄРПОУ 33569278, п/р 26000310014101 у філії АБ "Південний", МФО 350761) 20 268,98грн. заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3%річних в сумі 365,97грн., пеню в сумі 1 978,87грн., державне мито у розмірі 226,14 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Справа №21/198-10

Повне рішення складене 17 листопада 2010 року.