Рішення № 12386329, 10.11.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2010 р. Справа № 49/206-10

вх. № 8629/3-49

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Юрченко І.М., дор. № 31/10 від 09.06.2010 року

відповідача - Зубрич Д.О., дор. № 06/06 від 04.01.2010 року

розглянувши справу за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" м. Харків

про стягнення 7562967,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за угодою про заміну зобов'язань № 02/02-1522-39/5, укладеною між сторонами 17.10.2002 року. Згідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 7562967,03 грн., з яких 4983863,07 грн. - сума основного боргу, 2143761,94 грн. - інфляційні витрати та 435351,02 грн. - три відсотки річних. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не сплачує заборгованість у добровільному порядку.

14.10.2010 року відповідач надавав суду відзив на позовну заяву, в якому визнав позовні вимоги частково, просив суд відмовити ДК "Газ України" в стягненні 2296502,91 грн. в зв'язку з пропуском строку позовної давності.

В судовому засіданні 20.10.2010 року оголошувалась перерва до 10.11.2010 року до 10:40 години.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача визнав позовні вимоги частково, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

17 жовтня 2002 року між ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України (Позивач/Кредитор) та ВАТ по газопостачанню та газифікації «Харківміськгаз» (Відповідач/Боржник) було укладено угоду про заміну зобов'язань № 02/02-1522-39/5. Згідно з п.1.1 даної угоди зобов'язання боржника по внесенню оплати за спожитий природний газ за договором № 10/16-43-28/1 від 18.01.00 укладеного між кредитором та боржником, з врахуванням всіх змін та доповнень до договору, змінюються зобов'язаннями за даною угодою.

Відповідно до п. 1.2 угоди сума зобов'язань Боржника за договором складає 29687360,16 грн. У відповідності до п.2.1 вищезазначеної угоди виконання зобов'язань боржника перед кредитором за даною угодою буде здійснюватися у порядку, визначеному в додатку № 1 до цієї угоди, який є її невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 1 Додатку № 1 визначений порядок погашення, відповідно до якого відповідач був зобов'язаний сплатити 29687360,16 грн. згідно графіку до 10.12.2007 року.

Позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання по зазначеній угоді виконав частково, а саме розрахувався у сумі 2470349,09 грн. Таким чином, на момент звернення з позовом до суду, сума боргу відповідача перед ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» становить 4983863,07 грн., яка виникла за період з червня 2007 року по грудень 2007 року.

Відповідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідачем у відзиві на позов заявлено про застосування позовної давності щодо основної вимоги позивача так і до усіх додаткових вимог позивача.

Таким чином, враховуючи, що позивачем позов подано до суду 29.09.2010 року, тобто після закінчення трирічного строку, доказів поважних причин пропуску строку позовної давності суду не подано, вимог про відновлення пропущеного строку позивачем не заявлено, доказів на підтвердження вчинення ВАТ по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" дій, які б свідчили про визнання ним свого боргу, та відповідно, переривання строку позовної давності, не надано, суд вважає, що в задоволенні позову щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 2296502,91 грн., яка виникла за період з червня по вересень 2007 року, необхідно відмовити за пропуском строку позовної давності.

Отже, з урахуванням викладеного, заборгованість відповідача перед позивачем за угодою про заміну зобов'язань № 02/02-1522-39/5 від 17.10.2002 року становить 2687360,16 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких підстав суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 2687360,16 грн. основного боргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

У відповідності до п. 3.1 Угоди за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань по даній угоді сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

У відповідності із ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання зобов’язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу. Тобто, вимога про сплату інфляційних витрат та річних є додатковою вимогою.

Згідно ст. 266 Цивільного кодексу України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Відповідачем у відзиві на позов заявлено про застосування позовної давності як до основної вимоги позивача так і до усіх додаткових вимог позивача.

За таких підстав, суд вважає за необхідне, з урахуванням належної до сплати суми заборгованості стягнути з відповідача 2143761,94 грн. інфляційних витрат та 426832,67 грн. трьох відсотків річних, нарахованих на заборгованість, яка виникла за період з жовтня по грудень 2007 року.

В задоволенні вимоги про стягнення 8518,38 грн. трьох відсотків річних суд відмовляє у зв'язку з необґрунтованістю їх нарахування.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 17728,21 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 164,07 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" (адреса: 61004, м. Харків, вул. Жовтневої революції, 57/59, р/р 260323022986 в ХОУ ВАТ "Ощадбанк", МФО 351823, код ЄДРПОУ 03359552) на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, р/р 26008301970 в ВАТ "Ощадбанк" України, МФО 300012, код ЄДРПОУ 31301827) - 2687360,16 грн. - основного боргу, 2143761,94 грн. інфляційних витрат, 426832,64 грн. - 3% річних, витрати по сплаті державного мита у сумі 17728,21 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 164,07 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 2296502,91 грн. основного боргу та 8518,38 грн. трьох відсотків річних.

Суддя

Повний текст рішення підписаний 15.11.2010 року.