Рішення № 12386311, 15.11.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2010 р. Справа № 60/256-10

вх. № 8082/4-60

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

прокурора - Марченко М.Ю., посвідчення №124 від 26.08.2008р.

позивача - не з`явився

1-ї третьої особи - Ремінного В.І., доручення №13-01-34/5117 від 17.05.2010р.

2-ї третьої особи - не з`явилась

відповідача - Скородєлова С.В., довіреність б/н від 24.09.2010р.

розглянувши справу за позовом Куп'янського міжрайонного прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Куп'янської районної державної адміністрації Харківської області, м. Куп'янськ

3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне Управління Держкомзему у Харківській області, м. Харків

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Лісностінківську сільську раду Куп'янського району Харківської області, с. Лісна Стінка

до Фермерського господарства "Вишневий сад", с. Лісна Стінка

про стягнення 12541,19 грн., звільнення земельної ділянки та повернення

ВСТАНОВИВ:

Куп'янський міжрайонний прокурор Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Куп'янської районної державної адміністрації Харківської області (позивач) про стягнення з відповідача - Фермерського господарства "Вишневий сад" заподіяну шкоду внаслідок самовільного користування земельною ділянкою в сумі 12541,19 грн. та зобов`язання відповідача звільнити та повернути самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану за межами Лісностінківської сільської ради, загальною площею 15,44 га.

В обгрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що проведеною перевіркою додержання вимог земельного законодавства встановлено про порушення відповідачем вимог ст. ст. 12, 116, 123, 125 Земельного кодексу України та ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а саме без набуття права власності та права користування земельною ділянкою за відсутності відповідного рішення органів місцевого самоврядування та власника землі відповідач самовільно зайняв земельну ділянку, розташованої за межами Лісностінківської сільської ради загальною площею 15,44 га, в результаті чого нанесено державі шкоду в сумі 12541,19 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 вересня 2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, призначено її розгляд на 18 жовтня 2010 року о 11:00 годині та залучено до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне Управління Держкомзему у Харківській області (61022, м-н Свободи,5, Держпром, 3 під’їзд, 3 поверх) та в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Лісностінківську сільську раду Куп'янського району Харківської області (с. Лісна Стінка, Куп’янський район, Харківська область, 63754).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 жовтня 2010 року розгляд справи було відкладено на 03 листопада 2010 року о 11:40.

Представник відповідача 03 листопада 2010 року надав клопотання про призначення судової будівельної експертизи для перевірки розрахунку заподіяної шкоди у розмірі 12541,19 грн.

Також, відповідач 03 листопада 2010 року надав клопотання про продовження строку вирішення спору до 15 днів, у зв`язку з заявленим клопотанням про призначення судової експертизи та необхідністю надання питань, що необхідно поставити на вирішення судового експерта.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 листопада 2010 року клопотання відповідача про призначення судової будівельної експертизи прийнято до розгляду, клопотання відповідача про продовження строку розгляду спору до 15 днів задоволено, продовжено строк розгляду спору до 25 листопада 2010 року, розгляд справи №60/256-10 відкладено на "15" листопада 2010 р. о 12:20.

Прокурор у судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити на підставах, викладених у позовній заяві.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не представив.

Представник 1-ї третьої особи у судовому засіданні підтримує позовні вимоги прокурора, вважає їх обгрунтованими, зазначає, що Лісностінківська селищна рада при наданні у користування спірної земельної ділянки вийшла за межі повноважень, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться за межами Лісностінківської селищної ради, тому розпоряджатися цією земельною ділянкою має право лише позивач. Крім того, зазначає, що у наданому відповідачем договорі №2 від 02.01.2010р. відсутні істотні умови, а також відсутня державна реєстрація цього договору у Державному земельному кадастрі.

Представник 2-ї третьої особи у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не представив.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує на підставах, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. №23201), а саме посилається на те, що земельна ділянка відповідачем використовується за цільовим призначенням на підставі договору №2 від 02.01.2010р., за яким відповідачем вноситься орендна плата в сумі 380,68 грн. в місяць.

Представник відповідача 15 листопада 2010 року надав клопотання (вх. №23339), відповідно до якого не наполягає на заявленому клопотанні про зупинення провадження у справі та призначення будівельної експертизи.

Суд, розглянувши клопотання про призначення судової будівельної експертизи (вх. №22325), відхиляє його, оскільки відповідач не наполягає на заявленому клопотанні у судовому засіданні.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора, представника 1-ї третьої особи та відповідача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

17 червня 2010 року Відділом Держкомзему у Куп`янському районі Державного комітету України із земельних ресурсів було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства відповідачем та в результаті проведених перевірок було встановлено, що відповідач використовує земельні ділянки загальною площею 4,98 га, 5,15 га та 5,31 га із земель невитребуваних громадянами сертифікатів без правовстановлюючих документів. Земельні ділянки розташовані за межами населених пунктів Лісностінківської сільської ради, використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та є землями сільськогосподарського призначення.

За результатами проведеної перевірки були складені відповідні акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства №№15, 16 та 17.

Судом встановлено, що з вищенаведеними актами був ознайомлений відповідач, що підтверджується підписом голови Фермерського господарства "Вишневий сад" Забиренко С.О.

Одночасно зі складанням вищезазначених актів 17.06.2010 року винесено приписи № 190014, №190015 та №190016, відповідно до яких зобов`язано відповідача в тридцятиденний термін звільнити земельну ділянку. Дані приписи відповідач отримав 17 червня 2010 року.

17 червня 2010 року Відділом Держкомзему у Куп`янському районі Державного комітету України із земельних ресурсів було складено протоколи про адміністративне правопорушення №190002, №190003 та №190004 та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №190002, якою визнано відповідача винним у скоєнні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн.

Усі вищенаведені документи було складено у присутності голови Фермерського господарства "Вишневий сад" Забиренко С.О., які ним підписані та не оскаржені.

З огляду на зазначені порушення, з метою захисту інтересів держави прокурором пред’явлено даний позов до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 3 Земельного кодексу України закріплено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Статтею 373 Цивільного кодексу України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

У ч.1 п.п."в" п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16.04.2004 року № 7, вказується, що "відповідно до ст.125 Земельного кодексу України, право користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договорів оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)."

Відповідно до ст.ст. 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об`єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Згідно приписів ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Главою 15 Земельного кодексу України визначено два види користування землею - право постійного користування земельною ділянкою, право оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України "Про оренду землі".

Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

У відповідності по п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в обгрунтування правових підстав зайняття спірної земельної ділянки надав договір оренди землі №2 від 02.01.2010р., укладеного між Лісностінківської сільською радою (2-а третя особа) та відповідачем, зареєстрованого у книзі реєстрації договорів оренди земельних ділянок за №2 від 02.01.2010р.

Даний договір судом не приймається в якості належного та допустимого доказу правомірного користування земельною ділянкою відповідачем, виходячи за наступного.

Згідно п.1. Договору 2-а третя особа надає, а відповідач приймає в строкове платне користування земельну ділянку для вирощування сільськогосподарської продукції, товарне виробництво, яка знаходиться на території Лісностінківської сільської ради за межами населених пунктів.

Відповідно до п.2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 15,61 га, у тому числі 15,61 га - рілля, із земель загального користування невитребувані паї.

Пунктом 8 Договору встановлено, що договір укладено на 1 рік.

Ч. 4 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно ст. 25 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

При укладенні даного договору оренди без його державної реєстрації, за відсутності належним чином виготовленої та погодженої землевпорядної документації порушено встановлений Земельним кодексом України та Законом України “Про оренду землі” порядок надання в користування на умовах оренди земельної ділянки.

Статтями 123, 124 Земельного кодексу України, ст. 20 Закону України "Про землеустрій", постановою Кабінету Міністрів України № 677 26.05.2004 р. передбачено порядок укладення договорів оренди, відповідно до якого при наданні земельних ділянок у оренду повинна розроблятись землевпорядна документація (проект відведення чи технічна документація). Після виготовлення землевпорядна документація, погоджена в установленому порядку відповідними органами державного контролю, подається на розгляд відповідного органу місцевого самоврядування чи державної виконавчої влади, до повноважень якого належить надання у користування земельної ділянки. За наслідками розгляду землевпорядної документації орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання земельної ділянки в оренду.

Відповідно до вимог ст. 125 Земельного кодексу України та ст. 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст.210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно ст. 18 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Статтею 20 цього ж закону зазначено, що договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

В пункті 1 Указу Президента України “Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру” від 17.02.2003р. № 134/203 із змінами, внесеними згідно Указу Президента України № 1039/203 від 15.09.2003р. зазначено про необхідність покласти на Державний комітет України по земельних ресурсах функції з державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру.

При таких обставинах, враховуючи те, що вищезазначений договір оренди укладено без попередньої розробки землевпорядної документації, без державної реєстрації договору суд не приймає даний договір в якості належного доказу користування спірними земельними ділянками у відповідності до чинного законодавства.

Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно ч.2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

Згідно ст. 17 Земельного кодексу України, п.2 ч.1 ст. 21 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” до повноважень місцевої державної адміністрації належить розпорядження землями державної власності відповідно до закону.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 р. №963 (в редакції Закону України від 15.04.08р.), самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Таким чином, згідно із зазначеним терміном, не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки якщо орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування прийняв рішення про їх передачу у власність або надання у користування (оренду). У разі використання земельної ділянки за наявності будь-яких інших рішень зазначених органів, зокрема, про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, про погодження місця розташування об'єкта тощо, дані дії повинні кваліфікуються як самовільне зайняття земельної ділянки. В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів прийняття рішення про передачу у власність або надання йому у користування земельних ділянок з земель сільськогосподарського призначення невитребуваних громадянами сертифікатів, площею: 4,98 га, 5,15 га, 5,31 га загальною площею 15,44 га, розташовані за межами Лісностінківської сільської ради.

Також, ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо стосовно неї вчинено відповідний правочин, укладена цивільно-правова угода щодо земельної ділянки. Відповідачем не надано доказів наявності укладених ним цивільно-правових правочинів відносно спірної земельної ділянки.

Згідно зі статтею 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, та те, що відповідач на теперішній час використовує спірну земельну ділянку без документів, що посвідчують право власності чи користування землею, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку та повернути її позивачу обґрунтовані, вони підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заподіяну шкоду внаслідок самовільного користування земельною ділянкою в сумі 12541,19 грн.

У відповідності до статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарський відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Потерпіла сторона має право на відшкодування збитків, які належним чином доведені незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України, частиною 1-ю якої встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з частиною 2 цієї статті особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Виходячи зі змісту цієї норми, цивільно-правова відповідальність за завдання майнової шкоди наступає за наявності цивільного правопорушення, яке складається з наступних елементів: наявність майнової шкоди, протиправна поведінка (дії чи бездіяльність) заподіювача, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та майновою шкодою, вина.

Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно зі ст.156 Земельного кодексу України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні, зокрема, внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до ст.157 Земельного кодексу України, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У відповідності з п.3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 №110 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007р. №963" підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне провадження, які підтверджують факт вчинення правопорушення, а саме: 1.акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; 2.протокол про адміністративне правопорушення; 3. припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); 4.акт обстеження земельної ділянки.

Як вже зазначалось вище судом, акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства, акти обстеження земельних ділянок площею: 4,98 га, 5,15 га та 5,31 га загальною площею 15,44 га, розташованих за межами Лісностінської сільської ради, складено у присутності голови Фермерського господарства "Вишневий сад" Забиренко С.О., та не оскаржено відповідачем. Також не надано доказів оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення.

На підставі вказаних методичних рекомендацій завідуючим сектору Державної інспекції з контролю за використання та охороною земель Відділу Держкомзему у Куп`янському районі Сірим Ігорем Валерійовичем було розраховано розмір шкоди, завданої самовільним зайняттям земельних ділянок площею 15,44 га, розташованих за межами Лісностінківської сільської ради, який склав 12541,19 грн., та заявляється до стягнення прокурором.

Враховуючи, що відповідачем не заперечується факт використання земельних ділянок площею: 4,98 га, 5,15 га та 5,31 га загальною площею 15,44 га, розташованих за межами Лісностінківської сільської ради, матеріалами справи підтверджується відсутність у відповідача документів, які б свідчили про правомірність користування згаданими земельними ділянками, вимоги прокурора про стягнення з відповідача шкоди, спричиненої самовільним зайняттям земельних ділянок площею: 4,98 га, 5,15 га та 5,31 га загальною площею 15,44 га розташованих за межами Лісностінківської сільської ради, підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 210,41 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 14, 19, 124, 129, 142-145 Конституції України, ст.ст. 373, 1166 Цивільного кодексу України, ст. 216 Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 15, 17, 84, 116, 123, 124, 125, 126, 152, 156, 157, 212 Земельного кодексу України, ст.ст. 15, 18 Закону України “Про оренду землі”, ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 20 Закону України "Про землеустрій", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відхилити клопотання відповідача про призначення судової будівельної експертизи.

Позов задовольнити повністю.

Зобов`язати Фермерське господарство "Вишневий сад" (63754, Харківська область, Куп`янський район, с. Лісна Стінка, вул. Скрипника, 16, ідентифікаційний код 2183101451) звільнити самовільно зайняту ним земельну ділянку загальною площею 15,44 га, розташовану за межами Лісностінківської сільської ради та повернути її Куп`янській районній державній адміністрації Харківської області (Харківська область, м. Куп`янськ, вул. Леніна, 3, ідентифікаційний код 04058739).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Фермерського господарства "Вишневий сад" (63754, Харківська область, Куп`янський район, с. Лісна Стінка, вул. Скрипника, 16, ідентифікаційний код 2183101451) на користь Куп`янської районної державної адміністрації Харківської області (Харківська область, м. Куп`янськ, вул. Леніна, 3, р/р №790101000068 в Куп`янському ВДК, МФО 851011 УДК в Харківській області, ідентифікаційний код 04058739) 12541,19 грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Фермерського господарства "Вишневий сад" (63754, Харківська область, Куп`янський район, с. Лісна Стінка, вул. Скрипника, 16, ідентифікаційний код 2183101451) на користь Державного бюджету України (одержувач: управління Державного казначейства у м. Харкові Головного управління Державного казначейства України у Харківській області, ідентифікаційний код 24134490, рахунок №31110095700002, код бюджетної класифікації доходів 22090200, символ звітності банку 095, банк Головне управління Державного казначейства України у Харківській області, МФО 851011) 210,41 грн. державного мита.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Фермерського господарства "Вишневий сад" (63754, Харківська область, Куп`янський район, с. Лісна Стінка, вул. Скрипника, 16, ідентифікаційний код 2183101451) на користь держбюджету України (рахунок № 31219264700002, код бюджетної класифікації доходів бюджету (КБКД) 22050003, символ звітності 264, отримувач: УДК у м.Харкові ГУДКУ у Харківській області, код ЄДРПОУ: 24134490, МФО банку: 851011, банк отримувача ГУДКУ у Харківській області) 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення по справі №60/256-10 підписано 17 листопада 2010 року.