Рішення № 12386261, 16.11.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2010 р. Справа № 38/60-09

вх. № 1466/6-38

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Маринушкіна Л.В., дов. № 08-11/3679/2-08 від 25.12.2008 року, 1-го відповідача:не з"явився, 2-го відповідача: не з"явився.

та за зустрічним позовом з"явилися:

позивача: не з"явився, 1-го відповідача: Маринушкіна Л.В., дов. № 08-11/3679/2-08 від 25.12.2008 року. 2-го відповідача: не з"явився, 3-го відповідача: не з"явився.

розглянувши справу за позовом Харківська міська рада, м. Харків

до ЗАТ "Хлібозавод "Салтівський" м. Харків

про визнання недійсним договору купівлі-продажу, анулюваннія правової реєстрації права власності, зобов"язання звільнити земельну ділянку, зобов"язання повернути земельну ділянку.

за зустрічним позовом: Закритого акціонерного товариства "Хлібозавод "Салтівський" м. Харків

до 1-го відповідача Харківської міської ради, м. Харків

2- відповідача Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Харків

3-го відповідача "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", м. Харків

про визнання незаконною бездіяльність Харківської міської ради стосовно не оформлення за ЗАТ “Хлібзавод “Салтівський” про права користування земельною ділянкою.

ВСТАНОВИВ:

Рішення виноситься 16.11.2010 року оскільки у судовому засіданні 03.11.2010 року та 08.11.2010 року оголошувались перерви.

Позивач за первісним позовом Харківська міська рада, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ЗАТ “ХЛІБЗАВОД САЛТІВСЬКИЙ”, 1-го відповідача, в якій просить звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0, 0094 га по вул. Культури, 10-Б у м. Харкові шляхом знесення самочинно побудованої споруди та повернути її Харківській міській раді (код ЄДРПОУ 04059243, 61003 м. Харків, майдан Конституції, 7) у стані придатному для подальшого використання та зобовязати ФОП ОСОБА_1 (2-й відповідач) повернути земельну ділянку площею 0, 0094 га по вул. Культури, 10-Б у м. Харкові Харківській міській раді (код ЄДРПОУ 04059243, 61003 м. Харків, майдан Конституції, 7) до комунальної власності територіальної громади міста Харкова кадастровий номер 630705002 у стані придатному для подальшого використання шляхом складання акту приймання-передачі.

У відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач (заява 13.03.2009 року за вх. №1762) змінив позовні вимоги та просить суд визнати договір купівлі-продажу № 207 від 08.02.2007р., який укладений між гр. ОСОБА_1 та ЗАТ “Хлібозавод Салтівський”, відповідно до якого право власності на нежитлову будівлю площею 58,1 кв. м. по вул. Культури, 10-Б перейшло від гр. ОСОБА_1 до ЗАТ “Хлібозавод Салтівський”, анулювати правову реєстрацію права власності на нежитлову будівлю площею 58,1 кв. м. по вул. Культури, 10-Б, № запису 6591 в книзі 1, № витягу 14733030 від 29.08.2007року, винести рішення про зобов'язання ЗАТ “Хлібозавод Салтівський” звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0, 0094 га по вул. Культури, 10-Б у м. Харкові шляхом знесення самочинно побудованої споруди та повернути її Харківській міській раді (код ЄДРПОУ 04059243, 61003 м. Харків, майдан Конституції, 7) у стані придатному для подальшого використання; винести рішення про зобов'язання ФОП ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 0, 0094 га по вул. Культури, 10-Б у м. Харкові Харківській міській раді (код ЄДРПОУ 04059243, 61003 м. Харків, майдан Конституції, 7) до комунальної власності територіальної громади міста Харкова кадастровий номер 630705002 у стані придатному для подальшого використання шляхом складання акту приймання-передачі.

Позовні вимоги зустрічного позову ЗАТ “Хлібзавод “Салтівський” полягають у визнанні незаконною бездіяльності Харківської міської ради стосовно не оформлення за ЗАТ “Хлібзавод “Салтівський” права користування земельною ділянкою площею 0, 0094 га, по вул. Культури, 10-Б. Також в зустрічному позові міститься вимога вважати договір оренди земельної ділянки площею, 0,0094 га, що знаходиться по вул. Культури, 10-Б, укладеним між Харківської міською радою та ЗАТ “Хлібзавод “Салтовський”з моменту набрання чинності рішенням суду по даній справі у тій редакції, яка додана до позовної заяви.

Представник позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Заперечує проти задоволення зустрічного позову.

Відповідачі представників в судове засідання не направили. Про час і місце судового засідання відповідачів за їхніми адресами було належним чином повідомлено. Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вправі розглянути справу без сторони (її представника) за наявними в ній матеріалами.

Позовні вимоги первісного позову ґрунтуються на тому, що Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 07.03.2000 року №258 вирішено вилучити з користування СП “Сумський ринок”за його добровільною згодою частину земельної ділянки, орієнтовно 94 кв.м. по вул. Культури поряд Сумського ринку та надати її ФОП ОСОБА_1 у тимчасове користування до 31.03.2005 р. на умовах оренди .На підставі цього рішення між виконавчим комітетом Харківської міської ради та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки від 23.08.2000 р., який зареєстрований в Управлінні земельних ресурсів виконавчого комітету Харківської міської ради у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 168/00.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 25.12.2000 року № 1786 затверджено акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію павільйонів по продажу хліба приватного підприємця ОСОБА_1, відповідно до якого введено в експлуатацію павільйон площею 94 кв.м. за адресою вул. Культури поряд Сумського ринку у м. Харкові.

Рішенням виконавчого комітету Дзержинської районної у м. Харкові ради від 05.09.2006 року №133/12 нежитловій будівлі було присвоєно поштову адресу м. Харків, вул. Культури, 10-Б.

Рішенням виконавчого комітету Дзержинської районної в м. Харкові ради від 07.04.2009р. №112/1 “Про розгляд протесту прокуратури Дзержинського району м. Харкова на рішення виконавчого комітету районної ради від 05.09.2006р. № 133/12”рішення виконавчого комітету Дзержинської районної у м. Харкові ради від 05.09.2006 року №133/12 в частині надання нежитловій будівлі (павільйону по продажу хліба) літ. “В-1”загальною площею 58,1 кв.м., поштової адреси: вул. Культури, 10-Б скасовано.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.07.2006 р. по справі 2-5444/2006, тобто після закінчення строку договору оренди, за ОСОБА_1 визнано право власності на магазин продовольчих товарів по вул. Культури, 10-Б. КП “Харківське міськБТІ” проведено реєстрацію права власності вищезазначеного обєкту за ОСОБА_1 реєстраційний №16084356 в реєстрі прав власності на нерухоме майно.

На підставі договору купівлі-продажу №207 від 08.02.2007 р., зареєстрованого КП “Харківське міськБТІ”№ 1903827 право власності на нежитлову будівлю літ. “В-1”площею 58,1 кв.м. по вул. Культури, 10-Б, перейшло до ЗАТ “Хлібзавод Салтівський”.

17.03.2008 року ухвалою судової колегії судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 липня 2006 року скасовано, справа повернута на новий розгляд.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 серпня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно залишено без розгляду.

У звязку із зазначеним, суд вважає, що має місце відсутність правових підстав для реєстрації за ОСОБА_1 речових прав на нерухоме майно, а також порушення вимог цивільного і господарського законодавства при купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. “В-1”площею 58,1 кв.м. по вул. Культури, 10-Б.

Згідно із ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Харківська міська рада вважає, що в момент вчинення правочину сторонами не були додержані вимоги ст. 203 Цивільного кодексу України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, позивач вважає, що договір купівли-продажу №207 від 08.02.2007 р., укладений між гр. ОСОБА_1 та ЗАТ “Хлібзавод “Салтівський” суперечить актам цивільного законодавства, отже порушено інтереси територіальної громади в галузі реалізації органом уповноваженим здійснювати на відповідній території самоврядний контроль за використанням та охороною земель Харківської міської ради.

Згідно зі ст. 12 Земельного кодексу України та ст. 12 Закону України “Про охорону земель” здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель комунальної власності відноситься до компетенції місцевих рад.

Відповідно до ст. 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Статтею 189 ЗК України передбачено здійснення зокрема міськими радами самоврядного контролю за використанням та охороною земель.

Таким чином, органи місцевого самоврядування в особі міських рад та їх виконавчих органів поєднують в собі охоронні (контрольні) функції та функції субєкта права власності з усіма притаманними йому правомочностями щодо володіння, користування та розпорядження обєктом права власності.

З урахуванням положень чинного законодавства рішенням 22 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 23.06.2004 р. № 87/04 був створений відділ самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Харкові.

Відповідно до останньої редакції Положення про відділ самоврядного контролю за використанням та охороною земель Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради (далі - Положення) від 02.10.2006 р. об'єктом самоврядного контролю є землі комунальної власності. Одним з основних завдань самоврядного контролю є запобігання порушення законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень та вжиття відповідних заходів щодо усунення.

Посадові особи відділу мають право, зокрема, обстежувати земельні ділянки, що є комунальною власністю, складати акти обстеження таких земельних ділянок, проводити у встановленому законом порядку фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушення земельного законодавства України.

Обстеженням позивачем на місцевості встановлено, що земельна ділянка по вул. Культури, 10-Б СПД-ФО ОСОБА_1 не використовується, на земельній ділянці розміщено павільйон для продажу продуктів харчування “Колосок” використовується ЗАТ “Хлібзавод “Салтівський” для здійснення підприємницької діяльності, без право встановлювальних документів на землю.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України, право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Крім того, згідно вимог ст. 116, 124, 125, 126 Земельного кодексу України підставами для набуття права на земельну ділянку є рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки та договір оренди земельної ділянки.

Статтею 1 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” самовільне зайняття земельної ділянки будь які дії які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину що до такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Рішень про надання ЗАТ “Хлібзавод “Салтівський” в оренду земельної ділянки по вул. Культури 10-Б у м. Харкові Харківською міською радою не приймалось.

Позивач вважає зазначене грубим порушенням вимог чинного законодавства та просить задовольнити позовні вимоги.

Перший відповідач у відзиві на позов проти вимог позивача заперечує, посилаючись на те, що предметом вказаного договору є нежитлова будівля право власності на яку, відповідно до умов договору, передано ЗАТ “Хлібзавод “Салтовський”. Вважає, що Харківська міська рада не є стороною за договором купівлі-продажу та не має повноваження на оскарження рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 28.07.2006р. Вказане рішення скасовано з причини недотримання норм процесуального права по суті справа не розглядалась, залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з аналогічними позовними вимогами. Крім цього, 1-й відповідач посилається не те, що при укладанні договору купівлі-продажу нежитлової будівлі № 207 від 08.02.2007 року був добросовісним покупцем, вказаний договір укладено та оформлено у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Стосовно законності зайняття спірної земельної ділянки перший відповідач зазначає, що положеннями ст. 120 Земельного кодексу України констатується безумовність переходу до відповідача, який є власником нежитлової будівлі права користування земельною ділянкою, на якій вона розміщена.

Крім того вважає, що ст. 141 Земельного кодексу України містить вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою, а ст. 143 Земельного кодексу України - підстав для примусового припинення прав на земельну ділянку, до яких не належить жодна з тих, на які посилається позивач, та вбачає з викладеного відсутність правових підстав припинення права власності на нежитлову будівлю та користування земельною ділянкою, а зайняття земельної ділянки не може кваліфікуватись як самовільне.

Представник першого відповідача подав до господарського суду Харківської області зустрічний позов в якому просить суд:

-визнати незаконною бездіяльність Харківської міської ради стосовно не оформлення за ЗАТ “Хлібзавод “Салтівський”права користування земельною ділянкою площею 0, 0094 га, по вул. Культури, 10-Б.

-вважати договір оренди земельної ділянки площею, 0,0094 га, що знаходиться по вул. Культури, 10-Б, укладеним між Харківської міською радою та ЗАТ “Хлібзавод “Салтовський”з моменту набрання чинності рішенням суду по даній справі у тій редакції, яка додана до позовної заяви.

Вимоги зустрічного позову ЗАТ “Хлібзавод “Салтівський” огрунтовано тим, що 08 лютого 2007 року між гр. ОСОБА_1 та ЗАТ “Хлібзавод “Салтівський”було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, відповідно до якого гр.ОСОБА_1 передав у власність ЗАТ “Хлібзавод “Салтівський”нежитлову будівлю літера “В-1” (цегла), загальною площею 58,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Культури, б. 10 “б”.

Вказана нежитлова будівля належала гр. ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.07.2006 р. (справа 2-5444/2006) та зареєстрованого 18.09.2006 р. у Комунальному підприємстві “Харківське міське бюро технічної інвентаризації”, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (номер витягу 11871366, за реєстраційним номером 16084565, номер запису 6591).

Право власності на нежитлову будівлю літерою “В-1”(цегла), загальною площею 58,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Культури, 6.10 “б”, перейшло до ЗАТ “Хлібзавод “Салтівський”, у відповідності зі ст.344 ЦК України, з моменту державної реєстрації договору 29.08.2007 р. у КП “ХМБТІ”.

У відповідності до ч.1 та 2 ст.120 Земельного кодексу України та ст.377 Цивільного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі абр споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування.

Відповідно до ст.ст. 116, 124 Земельного кодексу України та ст.16 Закону України “Про оренду землі” юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання).

Позвиач за зустрічним позовом вважає, що право на оформлення ЗАТ “Хлібзавод “Салтівський” землекористування виникло на підставі цивільно-правової угоди про відчуження будівлі. Як добросовісний набувач будівлі, з метою формального урегулювання питання щодо оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташований придбаний ним об'єкт, ЗАТ “Хлібзавод “Салтівський” звернувся до Харківської міської ради з відповідною заявою 18.07.2007 р. за № 649.

Однак, в порушення встановленого Земельним кодексом України порядку розгляду заяв (клопотань) і надання земельної ділянки в оренду, заява ЗАТ “Хлібзавод “Салтівський” залишається без розгляду. Повторний запит ЗАТ “Хлібзавод “Салтівський” від 09.01.09 р. №10 також був залишений без розгляду. Залишаються без розгляду та відповіді і інші усні звернення до Харківської міської ради щодо вирішення питання про оформлення документів на земельні ділянки.

ЗАТ “Хлібзавод “Салтівський” звертає особливу увагу суду на те, що чинний Земельний кодекс України виходить з принципу забезпечення гарантій прав на землю та неможливості позбавлення такого права особи, яка належним чином здійснює володіння (користування, розпорядження) земельною ділянкою. Так, ст. 141 Земельного кодексу України містить вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою, а ст.143 Кодексу - підстав для примусового припинення прав на земельну ділянку, до яких не належить жодна з тих, на які посилається Харківська міська рада у своєму основному позові.

З викладеного вбачається відсутність правових підстав припинення права користування земельною ділянкою і зайняття земельної ділянки ЗАТ “Хлібзавод “Салтівський” не може кваліфікуватися як самовільне.

Зазначає, що ЗАТ “Хлібзавод “Салтівський” проведені всі необхідні дії щодо оформлення документів на право користування земельною ділянкою шляхом неодноразових звернень стосовно оформлення цього права користування, він зацікавлений в укладенні договору оренди земельної ділянки, розташованої по вул. Культури, 10-Б, вважаю що бездіяльність органу місцевого самоврядування - Харківської міської ради потягла за собою відсутність у ЗАТ “Хлібзавод “Салтівський” правоустановчих документів на земельну ділянку.

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права та припинення дії, яка порушує це право, а також визнання незаконними бездіяльності Харківської міської ради.

Згідно ч.2 ст.20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання наявності прав та установлення господарських правовідносин.

На підставі викладеного перший відповідач вважає, що договір купівлі-продажу № 207 від 08.02.2007 р., який укладений між гр. ОСОБА_1 та ЗАТ “Хлібзавод “Салтівський” був укладений з додержанням всіх законних вимог, нотаріально засвідчений, право користування зареєстровано у порядку, визначеному діючим законодавством України, ЗАТ “Хлібзавод “Салтівській” цілком правомірно та на законних підставах займає земельну ділянку площею 0,0094 га по вул. Культури, 10-Б.

Другий відповідач за первісним позовом проти позову заперечував. Вказував, що 23.08.2000 р. між ФОП ОСОБА_1 та Харківською міською радою Харківської області був укладений Договір оренди земельної ділянки № 168/00, яким Харківська міська рада надала в оренду зазначену вище земельну ділянку ФОП ОСОБА_1 для проектування, будівництва та експлуатації павільйону по продажу хліба. Договір було укладено строком до 31.03.2005 р.

Актом Державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації від 20.12.2000 р. павільйон з продажу хліба по вул. Культури поряд Сумського ринку було введено до експлуатації.

Листом від 07.04.2005 р. ФОП ОСОБА_1 звернувся до Харківського міського голови Шумілкіна Володимира Андрійовича з проханням дозволити реконструкцію павільйону з продажу хліба під хлібний магазин, але відповіді так і не отримав.

У зв'язку із закінченням строку оренди за Договором оренди земельної ділянки № 168/00 від 23.08.2000р., 01.11.2005 р. ФОП ОСОБА_1 звернувся до Харківського міського Голови Шумілкіна Володимира Андрійовича з проханням надати земельну ділянку в оренду строком на 5 років в межах земельної ділянки за Договором № 168/00 від 23.08.2000 р., але відповіді також не отримав.

Оскільки, ФОП ОСОБА_1 відповіді про дозвіл зробити реконструкцію павільйону не отримав, він звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою про визнання права власності на самовільно реконструйовані павільйони, керуючись ч. З ст. 376 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що право власності на самовільно побудоване нерухоме майно може бути по рішенню суду визнано за особою, яка здійснила самовільне будівництво. Зважаючи на цю норму Цивільного кодексу України, суд Рішенням від 28.07.2006 р. вирішив визнати за ОСОБА_1 право власності на магазин продовольчих товарів по вул. Культури (поряд Сумського ринку) у м. Харкові. Рішення не було оскаржене в апеляційному порядку в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення у відповідності зі ст. 294 Цивільного процесуального кодексу України, набрало законної сили та було зареєстровано у Комунальному підприємстві “Харківське міське бюро технічної інвентаризації” на підставі ч. 1 ст. 4 та ст. 19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, згідно яких обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, а саме право власності на нерухоме майно і підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно є рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.

Ухвали судової колегії судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області від 27.03.2008 р. та Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.08.2008р. порушують норми цивільного процесуального права.

Керуючись ст. 41 Конституції, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ФОП ОСОБА_1 передав у власність ЗАТ “Хлібзавод “Салтівський”нежитлову будівлю літера “В-1”, загальною площею 58,1 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Культури, 10-Б, згідно Договору купівлі-продажу нежитлової будівлі № 207 від 08.02.2007 р. та Акту прийому-передачі нежитлової будівлі від 08.02.2007 р.

Щодо земельної ділянки, яка була надана ФОП ОСОБА_1 Договором оренди земельної ділянки № 168/00 від 23.08.200 р., то представник зазначає, що частиною 6 ст. 93 Земельного кодексу України зазначає, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Однією із істотних умов договору оренди землі, згідно із ч.1 ст. 15 “Про оренду землі ”від 06.10.1998 р. № 161-XIV, є строк дії договору оренди.

Стаття 33 Закону “Про оренду землі” від 06.10.1998 р. № 161-XIV закріплює норму, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Другий відповідач зазначає, що ФОП ОСОБА_1 користується земельною ділянкою законно, тому що, по-перше, зробив усе можливе для поновлення договору оренди на новий строк, але Харківська міська рада м. Харкова цього не зробила; по-друге, Харківська міська рада м. Харкова у місячний строк не надала письмових заперечень листом-повідомленням щодо продовження користування орендарем земельною ділянкою після закінчення договору оренди; по-третє, ФОП ОСОБА_1 на протязі дії Договору належно виконував свої обов'язки та щомісяця вчасно сплачує орендні платежі, згідно з умовами Договору оренди земельної ділянки № 168/00 від 23.08.200 р.; по-четверте, листом № 36/02 від 22.03.2007 р. звернувся до Харківського міського голови Добкіна Михайла Марковича з проханням погодити переоформлення земельної ділянки за адресою м. Харків, вул. Культури поряд із Сумським ринком, у зв'язку з продажем нежитлової будівлі ЗАТ “Хлібзавод “Салтівський”, на який відповіді не надходило.

Представник позивача позовні вимоги за зустрічним позовом не визнає в повному обсязі та просить відмовити в їх задоволенні виходячи із наступного.

Перша вимога зустрічного поову ЗАТ “Хлібзавод “Салтівський” полягає у визнанні незаконною бездіяльність Харківської міської ради стосовно неоформлення за ЗАТ “Хлібзавод “Салтівський” права користування земельною ділянкою загальною площею 0,0094 га, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Культури, б. 10 “б”.

Представник позивача вважає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають розгляду в порядку господарського процесуального кодексу України, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Стосовно визнання договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,0094 га, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Культури, б.10 “б”, укладеним між Харківською міською радою та ЗАТ “Хлібзавод “Салтівський” з моменту набрання чинності рішенням суду по дійсній справі представник позивача повністю заперечує та зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 116, 124 Земельного кодексу України та ст.16 Закону України “Про оренду землі” юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Посилання відповідача на звернення ФОП ОСОБА_1 до міського голови від 07.05.2005 р. про надання додаткової земельної ділянки та надання дозволу на реконструкцію павільйону по продажу хліба під хлібний магазин, на звернення ФОП ОСОБА_1 до міського голови від 01.11.2005р. про надання земельної ділянки по вул. Культури (біля Сумського ринку) у м. Харкові в оренду строком на 5 пять років, на звернення ФОП ОСОБА_1 до міського голови від 27.03.2007р. про надання дозволу на переоформлення земельної ділянки по вул. Культури (біля Сумського ринку) у м. Харкові у звязку з продажем нежитлової будівлі, розміщеної на ньому ЗАТ “Хлібозавод “Салтовський” безпідставні, необґрунтовані та не можуть бути судом досліджено у якості доказів, які підтверджують правові підстави задоволення позовних вимог по зустрічному позову виходячи із наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є обєктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, яка полягає в забезпеченні раціонального використання земельних ресурсів, збереженні й відтворенні родючості ґрунтів, захисті їх від псування і забруднення, реалізації громадян, юридичними особами та державою їхніх прав власності та землекористування відповідно до закону.

Частиною 1 статі 1 Земельного кодексу України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно з п. 12 перехідних положень Земельного кодексу України земельна ділянка перебуває у віданні Харківської міської ради.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України (в редакції Закону № 1066-VI від 05.03.2009р., які набрали чинність з 01.05.2009р.), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України (в редакції Закону № 1066-VI від 05.03.2009р., які набрали чинність з 01.05.2009р.), право оренди землі посвідчуються договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Крім того, згідно вимог ст.116,124,125,126 Земельного кодексу України підставами для набуття права на земельну ділянку є рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки та договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у встановленому законом порядку.

Однак, будь-яких рішень з питань поставлених у зверненнях ФОП ОСОБА_1, а також рішення про надання земельної ділянки, орієнтовно 94 кв.м. по вул. Культури 10-б відповідачу ЗАТ “ХЛІБЗАВОД “САЛТОВСЬКИЙ” в оренду і договір оренди спірної земельної ділянки Харківською міською радою з відповідачем не укладався.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” самовільне зайняття земельної ділянки будь які дії які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину що до такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Таким чином позивач вважає, що спірна земельна ділянка самовільно зайнята, так як у відповідача відсутня жодна законна правова підстава на зайняття цієї земельної ділянки.

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

А відтак, земельна ділянка, площею орієнтовно 0,0094 га по вул. Культури 10-б самовільно зайнята та безпідставно використовується ЗАТ “ХЛІБЗАВОД САЛТОВСЬКИЙ” підлягає поверненню Харківській міській раді з приведенням земельної ділянки у придатний для подальшого використання стан.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 07.03.2000 року № 258 вирішено вилучити з користування СП “Сумський ринок” за його добровільною згодою частину земельної ділянки, орієнтовно 94 кв. м. по вул. Культури поряд Сумського ринку та надати її ФОП ОСОБА_1 у тимчасове користування до 31.03.2005 р. на умовах оренди для проектування, будівництва та експлуатації павільйону по продажу хлібу, згідно відводу земельної ділянки.

На підставі цього рішення між виконавчим комітетом Харківської міської ради та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки від 23.08.2000 р., зареєстрованого в Управлінні земельних ресурсів виконавчого комітету Харківської міської ради у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 168/00.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 25.12.2000 року № 1786 затверджено акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію павільйонів по продажу хліба приватного підприємця ОСОБА_1, відповідно до якого введено в експлуатацію павільйон площею 94 кв. м. за адресою вул. Культури поряд Сумського ринку у м. Харкові.

Рішенням виконавчого комітету Дзержинської районної у м. Харкові ради від 05.09.2006 року № 133/12 “про присвоєння поштової адреси нежитловим будівлям павільйонам по продажу хліба гр. ОСОБА_1”нежитловій будівлі було присвоєно поштову адресу м. Харків, вул. Культури, 10-Б.

Рішенням виконавчого комітету Дзержинської районної в м. Харкові ради від 07.04.2009р. № 112/1 “Про розгляд протесту прокуратури Дзержинського району м. Харкова на рішення виконавчого комітету районної ради від 05.09.2006р. № 133/12”рішення виконавчого комітету Дзержинської районної у м. Харкові ради від 05.09.2006 року № 133/12 в частині надання нежитловій будівлі (павільйону по продажу хліба) літ. “В-1”загальною площею 58,1 кв.м., поштової адреси: вул. Культури, 10-Б скасовано.

Відповідно до п. 4.2.а. договір оренди земельної ділянки від 29.08.2000р. № 168/00 припиняється у разі закінчення терміну, на який було укладено договір. Строк договору сплинув 31.03.2005р.

Відповідно до листа державного підприємства “Центр державного земельного кадастру” Харківської регіональної філії від 05.03.2009р. № 07/2394 до бази даних державного земельного кадастру внесено інформацію щодо скасування державної реєстрації договір оренди землі від 29.08.2000р. №168/00.

ФОП ОСОБА_1 після спливу терміну дії договору на новий строк його не поновив.

Згідно ст. 13 Закону України „Про оренду землі” договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Однією із істотних умов договору оренди землі, згідно із ст.15 ч. 1 Закону України “Про оренду землі” є строк дії договору оренди.

Відповідно ст. 33 Закону України “Про оренду землі” після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі орендар, який належно виконував обовязки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

Згідно із пунктом 6.1 договору оренди земельної ділянки від 29.08.2000р. № 168/00 земельна ділянка повертається орендодавцю на протязі одного місяця по акту прийому-передачі після припинення дії цього договору.

Пунктом 6.2 договору оренди земельної ділянки від 29.08.2000р. №168/00 орендар зобовязаний до підписання акту прийому-передачі привести земельну ділянку у придатний для подальшого використання стан. Приведення у придатний стан включає в себе благоустрій території, а при необхідності і знесення будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці.

Відділом самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління земельних відносин Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради обстежено земельну ділянку, загальною площею 0,0094 га, по вул. Культури, 10, за результатами складено акт обстеження земельної ділянки № 362/09 від 11.02.2009р.

Обстеженням на місцевості встановлено, що на зазначеній земельній ділянці по вул. Культури, 10-Б розміщено стаціонарний павільйон для продажу продуктів харчування „Колосок”, який використовується ЗАТ „Хлібзавод „Салтівський” для здійснення підприємницької діяльності.

Документів, які б підтверджували право користування земельною ділянкою ЗАТ „Хлібзавод „Салтівський” до суду не надав.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.07.2006 р. по справі 2-5444/2006, тобто після закінчення строку договору оренди за ОСОБА_1 визнано право власності на магазин продовольчих товарів літ. “В-1”загальною площею 58,1 кв.м. по вул. Культури, 10-Б.

На підставі договору купівлі-продажу № 207 від 08.02.2007 р., зареєстрованого КП “Харківське міськБТІ”№ 1903827 право власності на нежитлову будівлю літ. “В-1”площею 58,1 кв.м. по вул. Культури, 10-Б, перейшло до ЗАТ “Хлібзавод Салтівський”.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель”самовільне зайняття земельної ділянки будь які дії які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину що до такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст. 120 Земельного Кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Відповідно до ст. 19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є: рішення суду про право власності на об'єкт незавершеного будівництва, рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили.

17.03.2008 року ухвалою судової колегії судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 липня 2006 року скасовано, справа повернута на новий розгляд.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 серпня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно залишено без розгляду.

Таким чином правовстановлюваючий документ, який є правовою підставою для державної реєстрації за ОСОБА_1 права на нерухоме майно відсутній.

Відповідно до положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа може звернутися до суду за захистом майнового права та інтересу. Визнання правочину недійсним є способом захисту порушеного права.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається поняття договору купівлі - продажу, зокрема за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Статтею 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Рішення суду, на підставі якого ОСОБА_1 отримав право власності на нежитлову будівлю літ. “В-1”загальною площею 58,1 кв.м. по вул. Культури 10-Б - скасоване, як незаконне.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Незаконність набуття права власності підтверджена ухвалою апеляційного суду Харківської області від 27.03.2008р. та внаслідок відсутність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

У звязку з відсутністю у ОСОБА_1 правової підстави для державної реєстрації права на нерухоме майно - нежитлову будівлю площею 58,1 кв.м. по вул. Культури, 10-Б, а також те, що право власності було набуто на підставах, що визнані судом незаконними, господарський суд дійшов до висновку, що при продажу цієї споруди ЗАТ “Хлібзавод ”Салтівський” не були додержані вимоги ст. 203 Цивільного кодексу України.

Таким чином позовні вимоги Харківської міської ради щодо визнання недійсним договору купівлі продажу №207 від 08.02.2007р., укладеного між гр. ОСОБА_1 та ЗАТ “Хлібзавод “Салтівський”, відповідно до якого право власності на нежитлову будівлю площею 58,1 кв.м по вул. Культури, 10-Б перейшло від гр. ОСОБА_1 до ЗАТ “Хлібзавод “Салтівський” підлягають задоволенню, а реєстрація права власності скасуванню.

Крім цього, рішенням Харківської міської ради від 24.12.2008 року №396/08 “Про заходи щодо реконструкції вулиць Трінклера, Культури, Динамівської в рамках підготовки і проведення матчів фінального турніру чемпіонату Європи 2012 з футболу в м. Харкові”вулицю Культури віднесено до зони реконструкції для забезпечення підїзду до обєктів обслуговування учасників і гостей фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в м. Харкові та визнано за необхідне, у звязку з суспільними потребами, знесення у встановленому порядку будівель та споруд, які належать юридичним та фізичним особам.

Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Предметом зустрічного позову ЗАТ “Хлібзавод” Салтівський”є вимога позивача про визнання незаконною бездіяльність Харківської міської ради стосовно неоформлення за ЗАТ “Хлібзавод”Салтівський” права користування земельною ділянкою площею 0,0094 га, по вул. Культури,10- Б та визнання договору оренди земельної ділянки площею, 0,0094 га по вул. Культури, 10-Б укладеним між Харківською міською радою та ЗАТ „Хлібзавод „Салтівський” з моменту набрання чинності рішенням суду по дійсній справі.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ст.3 цього Кодексу справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

На відносини сторін при вирішенні позовних вимог в цій частині у даній справі поширюється визначена п. 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів, таким чином за приписами статей 1, 2, 12, 80 Господарського процесуального кодексу України цей спір не підлягає вирішенню господарськими судами, тому в частині визнання незаконною бездіяльність Харківської міської ради стосовно неоформлення за ЗАТ “Хлібзавод”Салтівський”права користування земельною ділянкою площею 0,0094 га, по вул. Культури,10- Б суд вважає за необхідне провадження по справі припинити.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про оренду землі” орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбаченим чинним законодавством.

Згідно ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. 34 ст. 26, Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради.

Згідно зі ст. ст. 142 - 144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальної громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

У статті 13 Конституції України, зазначено, що від імені Українського народу права власника землі здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Таким чином, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.

Як встановлено судом Харківською міською радою рішення щодо передачі у власність чи у користування земельної ділянки площею 0,0094 га по вул. Культури, 10-Б ЗАТ “Хлібзавод Салтівський” не приймалося.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 5 ст. 126 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Приписами ст. 638 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, котрі визнані законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 15 Закону України “Про оренду землі” істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами досягнута згода щодо істотних умов договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, право ЗАТ “Хлібзавод Салтівський”, яке б підлягало захисту за позовною вимогою зустрічного позову про те, щоб вважати договір оренди земельної ділянки площею, 0,0094 га, що знаходиться по вул. Культури, 10-Б, укладеним між Харківської міською радою та ЗАТ “Хлібзавод “Салтовський”з моменту набрання чинності рішенням суду по даній справі у тій редакції, яка додана до позовної заяви, відсутнє. Крім того, такий спосіб захисту права не передбачений будь-яким законом.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідачів за первісним позовом.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 15, 22, 33, 43, 44, 49, п. 1 ст. 80, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу № 207 від 08.02.2007 р., укладений між гр. ОСОБА_1 та ЗАТ “Хлібозавод Салтівський”, відповідно до якого право власності на нежитлову будівлю площею 58,1 кв. м. по вул. Культури, 10-Б перейшло від гр. ОСОБА_1 до ЗАТ “Хлібозавод Салтівський”.

Анулювати правову реєстрацію права власності на нежитлову будівлю площею 58,1 кв. м. по вул. Культури, 10-Б, № запису 6591 в книзі 1, № витягу 14733030 від 29.08.2007року.

Зобов'язати ЗАТ “Хлібозавод Салтівський” звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0, 0094 га по вул. Культури, 10-Б у м. Харкові шляхом знесення самочинно побудованої споруди та повернути її Харківській міській раді (код ЄДРПОУ 04059243, 61003 м. Харків, майдан Конституції, 7) у стані придатному для подальшого використання.

Зобовязати ФОП ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 0, 0094 га по вул. Культури, 10-Б у м. Харкові Харківській міській раді (код ЄДРПОУ 04059243, 61003 м. Харків, майдан Конституції, 7) до комунальної власності територіальної громади міста Харкова кадастровий номер 630705002 у стані придатному для подальшого використання шляхом складання акту приймання-передачі.

В зустрічному позові відмовити.

Стягнути з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Харківської міської ради (61200, м. Харків, м-н Конституції, 7, рахунок № 33213812800002 в УДК у Харківській області, код 04059243 МФО 851011) 85 грн. 00 коп. витрати по сплаті державного мита, 59 грн. 00 коп. витрат по сплаті за інформаційно технічне забезпечення судового процесу .

Стягнути з ЗАТ „Хлібзавод „Салтівський” (61002, м. Харків, вул. Сумська, 88, код 31340536, р/р 2600801315173 а АКБ „Базис” м. Харків, МФО 351760) на користь Харківської міської ради (61200, м. Харків, м-н Конституції, 7, рахунок № 33213812800002 в УДК у Харківській області, код 04059243, МФО 851011) 85 грн. 00 коп. витрати по сплаті державного мита, 59грн. 00 коп. витрат по сплаті за інформаційно технічне забезпечення судового процесу..

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення виготовлено 19.11.2010 року.

Суддя