Рішення № 12386262, 11.11.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2010 р. Справа № 50/185-10

вх. № 9046/2-50

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Бєлєвцова О.С., довіреність від 26.10.2009 року; Новохацька Н.Є., довіреність від 13.10.2010 року; відповідача - Вовченко В.М., директор; Бєлєвцов В.О., довіреність № 896 від 09.11.2010 року,

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Золота нива 1", с. Забавне

до Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Гусарівське", с. Гусарівка

про стягнення 677025,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

ПП “Золота Нива 1” звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до СТОВ “Гусарівське” про стягнення 10075,00 гривень пені, 365000,00 гривень штрафу, 300000,00 гривень втраченої вигоди, 3% річних у розмірі 1950,00 гривень, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі укладеного між сторонами договору № 23/09-1 від 23.09.2010р. позивачем було здійснено оплату товару, але відповідач у порушення умов договору взяте на себе зобов’язання з поставки товару не виконав, у зв’язку з чим позивачем нараховані штрафні санкції за договором і проценти за безпідставне збереження грошових коштів. Порушенням зобов’язання позивачеві спричинено збитки у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди), оскільки договір з відповідачем укладався на виконання доручення за договором комісії № 2-ком від 20.05.2010р., позивач діяв як комісіонер і розраховував на винагороду у разі належного виконання постачальником обов’язку з поставки товару, але через порушення договору відповідачем позбавився можливості одержати відповідні кошти.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 11.11.2010 року справу передано для розгляду судді Погореловій О.В.

09.11.2010 року до господарського суду від відповідача надійшло клопотання про призначення колегіального розгляду справи.

В судовому засіданні 11.11.2010 року представник відповідача відмовився від клопотання про призначення для розгляду справи колегії суддів.

11.11.2010 року до господарського суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів та виклик в судове засідання посадових осіб та інших працівників позивача для дачі пояснень по суті спору.

Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши клопотання, долучає його до матеріалів справи та зазначає, що воно буде вирішено в процесі розгляду справи по суті.

11.11.2010 року до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує в повному обсязі. Зокрема посилається на те, що позивач не звертався до відповідача для отримання товару за договором купівлі-продажу, а відтак відповідачем не порушені договірні зобов'язання та штрафні санкції нараховані безпідставно. Присутній в судовому засіданні директор відповідача Вовченко В.М. зазначив, що при особистій зустрічі з представником позивача Постніковим В.О. він не відмовлявся взагалі поставити товар позивачу, але оскільки ціна на товар збільшилася, він не може бути поставлений за ціною визначеною в договорі.

Суд, дослідивши наданий відзив та додані до нього докази, долучає його до матеріалів справи.

11.11.2010 року до господарського суду від позивача надійшов супровідний лист в якому він просить суд долучити до матеріалів справи довідку про банківські реквізити сторін.

Суд, дослідивши надану довідку, долучає її до матеріалів справи.

11.11.2010 року до господарського суду від позивача надійшло клопотання, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи банківську виписку від 08.10.2010 року.

Суд, дослідивши надану виписку, долучає її до матеріалів справи.

В судовому засіданні 11.11.2010 року представники позивача підтримують позов у повному обсязі та наполягають на його задоволенні.

В судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечують в повному обсязі.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників позивача, представників відповідача, суд встановив наступне.

Між СТОВ “Гусарівське” (відповідач) і ПП “Золота Нива 1”(позивач) був укладений договір № 23/09-1 від 23.09.2010р., відповідно до умов якого Відповідач зобов’язувався поставити і передати у власність Позивача товар –соняшник у кількості 500 тонн за ціною 3650,00 гривень за тонну на загальну суму 1825000,00 гривень, а Позивач –оплатити і прийняти товар.

Згідно з п. 3.1 договору покупець повинен здійснити оплату товару протягом двох банківських днів з моменту підписання договору.

Згідно з п. 2.1.1 договору строк поставки товару визначено з 23.09.2010р. по 25.09.2010р.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, грошове зобов’язання з оплати товару виконане Позивачем належним чином згідно з умовами договору, грошову суму у розмірі 1825000,00 гривень перераховано на розрахунковий рахунок Відповідача 27.09.2010р., що підтверджується платіжним дорученням № 132 від 27.09.2010р. з відміткою філії “Слобожанське регіональне управління ПАТ “Банк “Фінанси та кредит”(аркуш справи 14).

Позивачем до матеріалів справи додані копії актів про відмову відвантаження продукції від 23.09.2010 року, 24.09.2010 року та від 25.09.2010 року. Крім того, додані належним чином засвідчені копії подорожних листів вантажного автомобіля № 422 від 23.09.2010 року, № 428 від 24.09.2010 року, № 435 від 25.09.2010 року, № 421 від 23.09.2010 року, № 427 від 24.09.2010 року та № 434 від 25.09.2010 року (аркуші справи 15-23).

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог ї заперечень.

Разом з тим доказів на підтвердження виконання зобов’язання з боку Відповідача щодо поставки товару суду не надано, факт порушення зобов’язання з поставки товару ним не спростований. Крім того, Відповідачем до суду надана належним чином засвідчена копія платіжного доручення № 582 від 08.10.2010 року про повернення грошових коштів позивачу в сумі 1825000,00 грн. та акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.09.2010 року по 15.10.2010 року, підписаний між сторонами, які підтверджують повернення відповідачем грошових коштів.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Під час судового розгляду Відповідачем не доведено того, що порушення господарського зобов’язання відбулося не з його вини, і не надано доказів на підтвердження таких обставин. Доводи представника Відповідача про те, що автотранспорт для завантаження товару не був своєчасно наданий Позивачем, що і зумовило невиконання зобов’язання з поставки товару, судом до уваги не приймаються, оскільки не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду та не підтверджені належними і допустимими доказами у справі.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

          З огляду на викладене та беручи до уваги відсутність доказів іншого, суд приходить до висновку, що зобов’язання за договором щодо поставки товару Відповідачем виконане не було.

Враховуючи, що можливість односторонньої відмови від виконання зобов’язання з боку Відповідача договором не передбачена, інші правомірні підстави для такої відмови відсутні - вчинене ним правопорушення є підставою для застосування до Відповідача господарських санкцій, передбачених договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно зі ст. 193 ГК України порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Таким чином, поняття штрафних санкцій є більш широким, ніж поняття неустойки, і включає в себе також адміністративно-господарські санкції, які застосовуються за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Оскільки ГК України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у ЦК України.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 ЦК України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з змісту п. 4.2 договору, у разі несвоєчасної поставки або недопоставки товару продавець сплачує покупцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого або недопоставленого товару за кожен день прострочення або недопоставки, а також штраф у розмірі 20% від вартості несвоєчасно поставленого товару.

Судом встановлено, що 08.10.2010р. Відповідачем повернуто одержану в якості оплати товару суму шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Позивача грошових коштів у розмірі 1825000,00 гривень, що підтверджується банківською випискою філії “Слобожанське регіональне управління ПАТ “Банк “Фінанси та кредит”за 08.10.2010р.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобов’язання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.

Як вбачається з наданого розрахунку, пеня позивачем нарахована з врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та арифметично обчислена вірно.

Отже, з огляду на викладене та перевіривши наданий Позивачем розрахунок, суд вважає позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 10075,00 гривень за період з 26.09.2010р. по 08.10.2010р. та штрафу у розмірі 365000,00 гривень обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.

Згідно зі ст. 1212 ЦК України положення даної глави Цивільного кодексу України застосовуються, у тому числі до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні.

          Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

          Згідно зі ст. 232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 1950,00 гривень за період з 26.09.2010р. по 08.10.2010р. та, перевіривши наданий розрахунок, вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Виходячи з нормативного визначення збитків за ст.ст. 224, 225 ГК України, під збитками розуміються неодержані доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

          Судом встановлено, що 20.05.2010р. між ПП “Аркада” як комітентом і ПП “Золота Нива 1” як комісіонером укладено договір комісії № 2-ком, згідно з яким комісіонер зобов’язувався за дорученням та за рахунок комітента за винагороду вчинити від свого імені один або кілька правочинів з третіми особами (постачальниками) з купівлі сільськогосподарської продукції.

          Як вбачається зі змісту п.1.6 договору № 23/09-1 від 23.09.2010р., Позивач здійснював закупівлю товару на виконання умов вищевказаного договору комісії № 2-ком від 20.05.2010р. Умови виконання комісійного доручення згідно з п.2.1 договору комісії визначені наступним чином: обсяг продукції, що має купуватись на виконання доручення, становить 500 тонн за ціною товару, що не може перевищувати 4250,00 гривень за тонну, на загальну суму не більше 2125000,00 гривень.

Зі змісту п.1.1 договору № 23/09-1 від 23.09.2010р. вбачається, що обсяг поставки товару, передбачений для виконання Відповідачем, становить 500 тонн, ціна товару складає 3650,00 гривень за тонну, загальна сума договору дорівнює 1825000,00 гривням.

          Згідно з п.1.3 договору комісії строк виконання комісійного доручення встановлений до 25.09.2010р. включно.

При цьому п.п. 3.1, 3.2 договору комісії визначено, що комісійну винагороду Позивача становить сума, на яку гранична ціна товару, узгоджена у п.2.1 договору, перевищить фактичну ціну товару, сплачену комісіонером постачальнику, та яка обчислюється, виходячи із загальної кількості придбаного товару. Комісійна винагорода підлягає сплаті Позивачеві після підписання сторонами акту приймання-передачі згідно з п.1.2 договору та акту приймання-передачі наданих послуг.

Як встановлено в ході судового розгляду, зобов’язання з поставки товару за договором № 23/09-1 від 23.09.2010р. Відповідачем не виконане, що у свою чергу унеможливило, виходячи з вищенаведеного змісту договірних умов, й належне виконання зобов’язання Позивачем за договором комісії № 2-ком від 20.05.2010р. Доказів зворотного під час розгляду справи до суду не надано.

З урахуванням викладеного та беручи до уваги наявність безпосереднього зв’язку між вчиненим правопорушенням та його наслідками, суд погоджується з доводами Позивача про те, що комісійна винагорода у розмірі 300000,00 гривень (наданий розрахунок перевірено судом), яку Позивач мав одержати як плату за виконання комісійного доручення у разі належного виконання Відповідачем своїх зобов’язань з поставки товару, є збитками Позивача (втраченою вигодою), завданими неправомірною відмовою Відповідача від виконання господарського зобов’язання.

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

          Згідно зі ст. 232 ГК України якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції.

Пунктом 4.1 договору № 23/09-1 від 23.09.2010р. передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання будь-якою зі сторін своїх зобов’язань за договором, винна сторона несе майнову відповідальність перед іншою стороною, а також відшкодовує завдані у зв’язку з цим збитки, у тому числі неодержаний прибуток, згідно з чинним законодавством України та договором.

Беручи до уваги, що договором між сторонами передбачено застосування штрафної неустойки, завдані Позивачеві збитки у розмірі 300000,00 гривень підлягають стягненню з Відповідача у повному обсязі понад штрафні санкції, у зв’язку з чим суд вважає позовні вимоги у цій частині обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст.ст. 44-49 ГПК України у разі повного задоволення позовних вимог витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на Відповідача, у зв’язку з чим суд вважає за необхідне стягнути з Відповідача суму державного мита, сплаченого за подання позову до суду, у розмірі 6770,25 гривень та суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 гривень.

          З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 525, 530, 615, 625, 662, 663, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 217, 218, 220, 224, 225, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Гусарівське” (юридична адреса: 64264, Харківська область, Балаклійський район, с. Гусарівка, код ЄДРПОУ 00708288, р/р 26007348608001 у Харківському ГРУ ПАТ КБ “Приватбанк”, м. Харків, МФО 351533) на користь Приватного підприємства “Золота Нива 1”(юридична адреса: 64333, Харківська область, Ізюмський район, с. Забавне, вул. Харківська, 1 “Б”, код ЄДРПОУ 33897138, р/р 26007035575502 в АТ “УкрСиббанк”, м. Харків, МФО 351005) - пеню у розмірі 10075,00 гривень, штраф у розмірі 365000,00 гривень, 3% річних у розмірі 1950,00 гривень, втрачену вигоду у розмірі 300000,00 гривень, державне мито у розмірі 6770,25 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 гривень.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення складений та підписаний 15 листопада 2010 року