Рішення № 12386147, 08.11.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2010 р. Справа № 60/242-10

вх. № 7846/1-60

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Антонюка В.М., довіреність №181 від 08.10.2010р.

відповідача - не з`явився

розглянувши справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків

до Командитного товариства "Кетов і К", м. Харків

про стягнення 7532,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Командитного товариства "Кетов і К" заборгованості з орендної плати в сумі 3235,77 грн. та неустойки в сумі 4296,58 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами було укладено договір оренди №2540-Н від 11.04.2006р., на виконання умов якого позивачем передано відповідачу майно - частина площ підвального приміщення гуртожитку №2 Харківського державного університету харчування та торгівлі (інв. №1030005, літ. "А-9"), загальною площею 228,8 кв.м., розташованого за адресою: м. Харків, вул. Целіноградська, 50-Б. Однак, відповідач неналежним чином виконував умови договору в частині сплати орендної плати, з урахуванням чого виникла заборгованість за період з лютого по травень 2010 року в сумі 3235,77 грн. та після спливу терміну дії договору 12.05.2010р. відповідач був зобов`язаний повернути спірні приміщення позивачу, однак дане приміщення відповідач повернув лише 31.05.2010р., тому позивачем нараховано неустойку у розмірі подвійної плати користування державним майном з дати закінчення терміну договору оренди до моменту повернення об`єкту оренди за актом приймання - передачі майна в сумі 4296,58 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 вересня 2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 11 жовтня 2010 року о 10:20.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 жовтня 2010 року клопотання позивача про продовження строку розгляду спору на 15 днів задоволено, продовжено строк розгляду спору до 16 листопада 2010 року, розгляд справи №60/242-10 відкладено на "27" жовтня 2010 р. о 10:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 жовтня 2010 року відкладено розгляд справи на 08 листопада 2010 року о 11:00.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити на підставах, викладених у позовній заяві. Надав 08 листопада 2010 року супровідним листом копію рішення господарського суду Харківської області від 27 квітня 2010 року по справі №61/339-09, яка судом долучається до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не представив.

Відповідно до відмітки на наявної в матеріалах справи ухвали господарського суду Харківської області від 27 жовтня 2010 року, оформленої відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), копію даної ухвали надіслано відповідачу 28 жовтня 2010 року за вих. № 027911.

Вищезазначену ухвалу було надіслано відповідачу на адресу, вказану позивачем у позовній заяві та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України: 61003, м. Харків, вул. Університетська, 9.

Згідно п.п. 4.1.1 п. 4.1. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №1149 від 12.12.2007р. нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) місцевої - Д+2 , де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Відповідно до п.4.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №1149 від 12.12.2007р. при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 11 квітня 2006 року було укладено договір оренди №2540-Н.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - частина площ підвального приміщення гуртожитку №2 Харківського державного університету харчування та торгівлі (інв. №10300005, літ. "А-9"), загальною площею 228,8 кв.м., що розміщений за адресою: м. Харків, вул. Целіноградська, 50-Б і знаходиться на балансі Харківського державного університету харчування та торгівлі. Вартість майна визначена згідно з незалежною оцінкою за станом на 12.10.2005р. і становить 178700,00 грн.

Згідно ч.1 ст.13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Пунктом 2.2. Договору сторони встановили, що позивач вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передачі майна.

За актом приймання - передачі орендованого майна від 11 квітня 2006 року позивач передав відповідачу спірне майно.

Згідно ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Крім того, згідно ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Пунктом 10.1 Договору сторони визначили, що цей договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 11 квітня 2006 року до 10 березня 2007 року включно. В подальшому дія договору на підставі п.10.8. продовжувалась на тих самих умовах на той саме термін, що підтверджує позивач.

Згідно ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”. Ця норма є відтворенням норми ст.124 Конституції України, згідно з якою судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27 квітня 2010 року по справі №61/339-09 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області із залученням до участі у справі 3-ї особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - Харківський державний університет харчування та торгівлі до Командитного товариства "Кетов і К" про розірвання договору оренди, виселення та стягнення 21714,89 грн. позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області задоволено повністю, зокрема вирішено розірвати договір оренди № 2540-Н від 11.04.2006 р. укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України та Командитним товариством "Кетов і К", виселити Командитне товариство "Кетов і К" з незаконно займаних приміщень - частини, площ підвального приміщення гуртожитку №2 Харківського державного університету харчування та торгівлі (інв. № 10300005 Літ. «А-9»), загальною площею 228,8 м. кв., розміщене за адресою: м. Харків, вул. Целіноградська , 50-Б, стягнути з Командитного товариства "Кетов і К" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області заборгованості з орендної плати в сумі 10115,53грн. та 11599,36грн. пені.

Судом встановлено, що рішення господарського суду Харківської області по справі №61/339-09 набрало законної сили 12 травня 2010 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вищезазначений договір оренди припинив свою дію 12 травня 2010 року.

Також, згідно наказу начальника регіонального відділення Фонду Державного майна України по Харківській області від 15 червня 2010 року №1151-П "Про розірвання договору оренди №2540-Н від 11.04.06 з Командитним товариством "Кетов і К" на підставі рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2010р. по справі №61/339-09 та наказу господарського суду Харківської області від 12.05.2010р. по справі №61/339-09 визнано спірний договір припиненим з 12 травня 2010 року.

Відповідно до п.5.7. Договору відповідач зобов`язується у разі припинення або розірвання договору повернути позивачу та Балансоутримувачу орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати позивачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини відповідача.

Як зазначає позивач, спірні приміщення були повернуті 31 травня 2010 року, що не спростовується відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно п.3.1. Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995р. №786 зі змінами, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) лютий 2006 року - 1580,65 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди - березень 2006 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за березень 2006 року.

Додатковою угодою №1 до спірного договору оренди від 31 травня 2007 року сторони виклали п.3.1. Договору в новій редакції та встановили, що орендна плата за базовий місяць перерахунку оренди грудень 2006 рок - 2568,81 грн. Орендна плата за перший місяць оренди з перерахунком - січень 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць перерахунку на індекс інфляції за січень, 2007 року.

Згідно п.5.2. Договору відповідач зобов`язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, а також усі податки і збори, передбачені законодавством України.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання по сплаті орендної плати, з урахуванням чого виникла заборгованість за період з лютого 2010 року по травень 2010 року у розмірі 3235,77 грн., що підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, доказів повернення спірних приміщень, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення орендної плати в сумі 3235,77 сумі грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку у розмірі подвійної плати користування державним майном з дати закінчення терміну договору оренди (12.05.2010р.) до моменту повернення об`єкту оренди за актом приймання - передачі майна (31.05.2010р.) в сумі 4296,58 грн.

          Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

          Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Судом встановлено, що з розрахунку позивача, доданому до позовної заяви, вбачається нарахування позивачем відповідачу не неустойки за приписами ст. 785 Цивільного кодексу України, як зазначається у позовній заяві, а пені з встановленою відсотковою ставкою 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до п.3.5. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується до Державного бюджету, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Позивач, який вільний у визначенні предмету та підстав позову, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача неустойки, нарахованої за приписами ст. 785 Цивільного кодексу України.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, наприклад, у ст.16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Суд, вирішуючи спір надає оцінку тим обставинам, що викладені позивачем у позовній заяві та не має права змінювати матеріально-правову вимогу позивача, з якою він звернувся до господарського суду, тому враховуючи те, що позивачем розраховано неустойку згідно наданого розрахунку відповідно до п.3.5. договору оренди, суд вважає, що позов в цій частині не підлягає задоволенню, оскільки нарахування неустойки в сумі 4296,58 грн. не відповідає приписам ст. 785 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 43,82 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 101,38 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610, 626, 759, 764 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 223, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 17, 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково в сумі 3235,77 грн.

Стягнути з Командитного товариства "Кетов і К" (61003, м. Харків, вул. Університетська, 9, ідентифікаційний код 14066557) до Державного бюджету України (стягувач: регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області: 61024, м.Харків, вул.Гуданова, 18, ідентифікаційний код 23148337) на р/р №31111093700003 в УДК у Дзержинському районі міста Харкова, банк: ГУДК України у Харківській області, ідентифікаційний код банку: 24134567, МФО банку: 851011) орендну плату у розмірі 3235,77 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Командитного товариства "Кетов і К" (61003, м. Харків, вул. Університетська, 9, ідентифікаційний код 14066557) на користь держбюджету України, одержувач - УДК у м. Харкові, № рахунку 31110095700002 код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011, держмито в сумі 43,82 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Командитного товариства "Кетов і К" (61003, м. Харків, вул. Університетська, 9, ідентифікаційний код 14066557) на користь держбюджету України (рахунок № 31219264700002, код бюджетної класифікації доходів бюджету (КБКД) 22050003, символ звітності 264, отримувач: УДК у м.Харкові ГУДКУ у Харківській області, код ЄДРПОУ: 24134490, МФО банку: 851011, банк отримувача ГУДКУ у Харківській області) 101,38 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Врешті частині позову в сумі 4296,58 грн. - відмовити.

Суддя

Повний текст рішення по справі №60/242-10 підписано 11 листопада 2010 року.