Рішення № 12386101, 02.11.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2010 р. Справа № 67/103-10

вх. № 8568/6-67

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Норик М.В. за дов. № 60 від 18.05.10 р.;

відповідача - Несміян В.Є. за дов. № 20 від 22.01.10 р.;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмежено відповідальністю "Континент", м. Дніпропетровськ

до Приватного підприємства "Аквамарин", м. Харків

про стягнення 91710,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Континент" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача - Приватного підприємства "Аквамарин" - заборгованість у сумі 91 710,06 грн., також до стягнення заявлені судові витрати: 917,86 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 4900,00 витрат по сплаті послуг адвоката.

Позовні вимоги обґрунтовані не виконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором поставки ДП-007-233 від 25.08.2009р. щодо оплати за отриманий товар.

У судовому засіданні 18.10.2010 р. оголошувалась перерва до 14:30 год. 02.11.2010 р.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі, надав пояснення щодо суті спору.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо суми основної заборгованості не заперечує, не погоджується з заявленою до стягнення сумою витрат по сплаті послуг адвоката.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

23 лютого 2009 року між Товариством з обмежено відповідальністю "Континент" (позивач по справі) та Приватним підприємством "Аквамарин" (відповідач по справі) було укладено договір поставки № ДП-007-233 (надалі - Договір) у відповідності до умов п. 1.1. якого, позивач зобов'язався поставити, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити товар на умовах дійсного договору згідно специфікації товару, яка є невід’ємною частиною договору по цінам, зазначеним в специфікації та належним чином оформлених супровідних документах.

Згідно п. 1.2. Договору, позивач в момент поставки разом з товаром передає відповідачу відповідні накладні (товарно/видаткові та податкові), гігієнічний висновок, сертифікат якості та товар, ветеринарні довідки (форма №2), якщо вони передбачені діючим законодавством.

Як вбачається з наданих до матеріалів справи видаткових накладних ( а.с. 22 - 68) позивач передав відповідачу товар, а відповідач отримав товар у повному обсязі, що підтверджується підписом представника відповідача на вищезазначених накладних, щодо кількості та якості товару претензій не висунув.

Всього за вищевказаними видатковими накладними позивачем було передано відповідачу товар на загальну суму 185 698,75 грн., відповідач у відповідності до прибуткових накладних (а.с. 69-92) повернув позивачеві частину нереалізованого товару на загальну суму 21 988,69 грн., позивач зазначив, що свій обов'язок щодо оплати за отриманий товар відповідач виконав частково, а саме в сумі 72 000,00 грн., таким чином заборгованість відповідача складає 91 710,06 грн. (185 968,75 - 21988,69 - 72000,00), представник відповідача зазначену заборгованість у судовому засіданні визнає, доказів, що підтверджували б її сплату суду не надав.

У п. 2.2.1. Договору відповідач зобов’язався сплачувати поставлені позивачем товари в порядку визначеному дійсним договором та згідно з виставленим на оплату позивачем рахунком.

У п. 3.3. Договору сторони узгодили, що оплата Товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів з рахунку відповідача на рахунок відповідача, один раз в 30 календарних днів з моменту фактичної реалізації товару.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином відповідач є таким, що порушив грошове зобов'язання, оскільки не сплатив заборгованість в строк, визначений умовами договору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Згідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимогу про стягнення 91 710,06 грн. основної заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

01.02.2010 р. між позивачем та Фізичною особою - підприємцем Норик Миколи Володимировича (свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № 2713/10 від 25.11.2004р.) було укладено договір про юридичне обслуговування №01/2010, згідно до умов п. 1.4. якого обслуговування здійснюється у формі: усних консультацій по мірі надходження запитань від Товариства; підготовки відповідних документів, в тому числі їх нотаріальне посвідчення; прямої представницької участі у відносинах Товариства з іншими юридичними та фізичними особами, органами державної влади та управління з питань статутної діяльності товариства. За надані послуги Товариство сплачує виконавцю плату у розмірі, визначеному в акті виконаних робіт (п. 3.1.).

Як вбачається з акту про надання консультаційних послуг за договором №01/2010 від 01.02.2010 р. від 14.09.2010 р., згідно вищезазначеного договору ФО-П Норик М.В. виконав, а позивач прийняв наступні роботи з питань юридичного обслуговування діяльності Товариства: консультації з питань досудового врегулювання спору; консультації з питань підсудності, підготовки позовної заяви та представлення інтересів товариства в господарських судах України; консультації з питань виконання рішень господарського суду та підготовка документів до відділу державної виконавчої служби (за підсудністю), про стягнення дебіторської заборгованості. Термін надання послуг з 08.09.2010 р. по 14.09.2010 р., вартість робіт по ПП "Аквамарин" (код ЄДРПОУ 31634863) склала 4 900,00 грн.

-

Згідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

За таких обставин, суд з урахуванням обставин справи, зокрема, ціни позову, витраченого часу адвокатом, тривалістю розгляду і складністю справи, вважає належним обмежити розмір плати з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи та стягнути 1000,00 грн.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 11, 525, 526, 530, 610, 629, 712 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44 - 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Аквамарин" код ЄДРПОУ 31634863 (адреса: 61144, м. Харків, вул. Героїв Праці, 15, поштова адреса: м.Харків, вул. Дизельна, 3/5 ( у т.ч. р/р 26005961052997 у філії ПАТ "ПУМБ" м.Харків, МФО 350385) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Девілон", код ЄДРПОУ 30178883 (адреса: 03680, м. Київ, вул. Машинобудівна, 44 ( у т.ч. р/р 260063012665 в ВАТ АБ "Старокиївський банк", м. Києва, МФО 321477) - 91 710,06 грн. основної заборгованості, 917,86 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволені позовних вимог частині стягнення 3 900,00 грн. плати за послуги адвоката - відмовити.

Суддя

Повний текст рішення складено та підписано 05.11.2010 р.