Рішення № 12386093, 02.11.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2010 р. Справа № 49/183-10

вх. № 7971/3-49

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Вінницький М.В., дор. № 80/10 від 29.10.2010 року

відповідача - Зубрич Д.О., дор. № 06/06 від 28.09.2010 року

розглянувши справу за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" м. Харків

про стягнення 3494847,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за наданий природний газ згідно договору № 06/09-445 від 12.06.2009 року. Згідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума становить 3494847,28 грн., з яких 3257909,31 грн. - сума основного боргу, 33393,57 грн. - три відсотки річних та 203544,40 грн. - пеня. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач сплачує заборгованість у добровільному порядку.

В судовому засіданні 28.09.2010 року оголошувалась перерва до 02.11.2010 року до 10:00 години.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просить суд задовольнити позов. Заяв про збільшення позовних вимог, відповідно до ст. 22 ГПК України, до суду не надходило. Через канцелярію суду позивач надав письмові заперечення на відзив, які були залучені судом до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, в якому визнав позовні вимоги частково, надав суду клопотання про зменшення розміру пені.

Су, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

12 червня 2009 року між сторонами був укладений договір поставки природного газу. Відповідно до умов договору позивач зобов’язався передати у власність відповідачу в 2009 році природний газ, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору. У відповідності до п. 5.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 25.09.2009р.) оплата за газ здійснюється покупцем грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок постачальника до 30.04.2010р.

Позивач свої зобов’язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору передав протягом жовтня - грудня 2009 року природний газ на загальну суму 3257909,31 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, підписаними представниками сторін та скріпленими печатками, які долучені до матеріалів справи. Але відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов’язання, не оплатив надані позивачем послуги постачання природного газу, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 3257909,31 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких підстав суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 3257909,31 грн. основного боргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

У відповідності із ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання зобов’язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу, а також 3% річних з простроченої суми боргу. За таких підстав вимога позивача про стягнення з відповідача 33393,57 грн. трьох відсотків річних також обґрунтована та підлягаюча задоволенню.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно з п.6.1. договору за несвоєчасну оплату послуг по транспортуванню газу відповідач сплачує, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та відповідно якого належна до сплати сума пені становить 203544,40 грн.

Але розглянувши надане суду клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд вважає його таким, що підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ч1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Отже, відповідно до ч.1 ст. 233 ГК України та п.3 ст. 83 ГПК України суд приймає до уваги, причини неналежного виконання зобов'язання, та враховуючи відсутність вини відповідача в допущених порушеннях строків платежів, які стались з причин несвоєчасних оплат спожитого газу кінцевими споживачами, що призвело до скрутного фінансово - економічного стану підприємства відповідача, суд вважає за можливе зменшити розмір пені і стягнути з відповідача пеню в сумі 101772,20 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 101772,20 грн. суд вважає за необхідне відмовити.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" (адреса: 61004, м. Харків, вул. Жовтневої революції, 57/59, р/р 260323022986 в ХОУ ВАТ "Ощадбанк", МФО 351823, код ЄДРПОУ 03359552) на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, р/р 26008301970 в ГОУ ВАТ "Ощадбанк" України, МФО 300012, код ЄДРПОУ 31301827) - 3257909,31 грн. - основного боргу, 101772,20 грн. - пені, 33393,57 грн. - 3% річних, витрати по сплаті державного мита у сумі 25500 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 101772,20 грн. пені.

Суддя

Повний текст рішення підписаний 03.11.2010 року.