Рішення № 12386086, 01.11.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2010 р. Справа № 60/255-10

вх. № 8067/1-60

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Основіна О.О., довіреність б/н від 24.11.2009р.

1-го відповідача - Скрипки Л.В., довіреність №02-04/659 від 09.12.2009р.

2-го відповідача - Рудя С.О., довіреність б/н від 25.10.2010р.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УСК-Інвест", м. Харків

до 1. Акціонерно - комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк", м.Харків

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут підготовки кадрів", м. Харків

про визнання договорів недійсними

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УСК-Інвест" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до 1-го відповідача - Акціонерно - комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" про визнання недійсним Генерального договору про надання кредитних послуг №820/1-27/21-02-8/003 від 28.01.2008 року з моменту його укладання та визнання недійсним іпотечного договору з майновим поручителем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут підготовки кадрів" (2-ий відповідач) №820/3-27/21-02-8/12 від 29.01.2008р. з моменту його укладання.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Генеральний договір про надання кредитних послуг №820/1-27/21-02-8/003 від 28.01.2008 року має бути визнаний недійсним як такий, що не відповідає вимогам закону відповідно до ч.2 ст. 203 і ст. 215 ЦК України, оскільки підписаний з боку позивача особою без необхідного обсягу повноважень на укладення кредитного договору, а також позивач не надавав згоди на укладення третейської угоди згідно ст. 6 спірного договору та не здійснював будь-яких дій, які б свідчили про її схвалення.

Крім того, позивач посилається на укладення між відповідачами іпотечного договору №820/3-27/21-02-8/12 від 29.01.2008р., який є недійсним згідно приписів ст. 528 Цивільного кодексу України, зокрема позивач зазначає, що відповідно до положень даної матеріальної норми недійсність основного зобов"язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, отже спірний іпотечний договір є недійсним як наслідок визнання недійсним договору кредиту №820/1-27/21-02-8/003 від 28.01.2008р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 вересня 2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, призначено її розгляд на 13 жовтня 2010 року о 10:40 годині та залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут підготовки кадрів" (61001, місто Харків, вулиця Плеханівська, будинок 4 А, ідентифікаційний код 32564305).

Представник 1-го відповідача 13 жовтня 2010 року надав клопотання - заперечення проти вирішення спору (вх. №23053), в якому просить суд припинити провадження у справі на підставі ч.1 п.5 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки сторонами було досягнуто згоди щодо передачі будь - якого спору на розгляд третейського суду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 жовтня 2010 року клопотання 1-го відповідача про припинення провадження у справі прийнято до розгляду, розгляд справи було відкладено на 01 листопада 2010 року о 12:30.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити на підставах, викладених у позовній заяві. Надав 01 листопада 2010 року супровідним листом (вх. №27086) копію іпотечного договору №820/3-27/21-02-8/12 від 29.01.2008р. та копію договору кредиту №820/1-27/21-02-08/003 від 28.01.2008р. Дані документи судом долучаються до матеріалів справи.

Представник 1-го відповідача у судовому засіданні заперечує проти позову просить суд відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. №23153 від 13 жовтня 2010 року), а саме 1-ий відповідач зазначає, що посилання позивача на відсутність повноважень у Люфутана В.М. на укладення спірного договору кредиту є безпідставним, оскільки відповідно до Протоколу загальних зборів позивача від 25 грудня 2007 року Люфутану В.М. було надано згоду на укладення даного договору, позивачем було схвалено його, позивач частково сплатив кредитну заборгованість та відсотки за користування кредитом, до того ж третейська угода, що викладена у п. 6 спірного договору кредиту відповідає вимогам чинного законодавства, позивач підписавши кредитний договір погодився зі всіма його умовами, в т.ч. із третейським застереженням. Крім того, підтримує заявлене клопотання про припинення провадження у справі (вх. 23053).

Представник 1-го відповідача 28 жовтня 2010 року надав клопотання (вх. №26077), в якому просить суд не вважати Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут підготовки кадрів" відповідачем по справі. В обгрунтування зазначеного клопотання 1-й відповідач посилається на те, що предметом спору є оскарження договору кредиту між позивачем та 1-м відповідачем та інші договори не визнаються недійсними, оскільки вони укладені іншими сторонами.

Суд, розглянувши дане клопотання, відхиляє його, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, іпотечний договір №820/3-27/21-02-8/12 від 29.01.2008р. укладено між 1-им відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут підготовки кадрів", яке є майновим поручителем за зобов`язаннями позивача.

Згідно ч.1 та ч.3 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Відповідно до ч.1 ст. 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Пунктом 1 ч.1 ст. 65 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду, зокрема, вирішує питання про залучення до участі у справі іншого відповідача та про виключення чи заміну неналежного відповідача.

Враховуючи те, що позивач просить суд визнати недійсним іпотечний договір з майновим поручителем №820/3-27/21-02-8/12 від 29.01.2008р. з моменту його укладання, стороною за яким є, в тому числі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут підготовки кадрів", ухвалою господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі від 13 вересня 2010 року за власної ініціативи судом було залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут підготовки кадрів".

Представник 2-го відповідача у судовому засіданні визнає позовні вимоги з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. №27085) та зазначає, що компетенція директора ТОВ "ХІПК" визначена п.8.17. Статуту, однак всупереч даного пункту загальні збори товариства не були проведені, отже директор не мав права на підписання іпотечного договору та після укладання договору іпотеки не відбулося погодження загальними зборами.

Суд долучає до матеріалів справи наданий відзив на позовну заяву.

Також, представник 2-го відповідача 01 листопада 2010 року надав супровідним листом (вх. №28081) довіреність від 25 жовтня 2010 року, яка судом долучається до матеріалів справи.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, 1-го та 2-го відповідачів, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що 28 січня 2008 року між позивачем, в особі директора Люфутана В.М. та 1-м відповідачем, в особі начальника Київського відділення ХОФ АКБ "Укрсоцбанк" Волошенко Н.А. було укладено договір кредиту №820/1-27/21-02-08/003.

          Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., Кредитор (1-й відповідач) зобов`язується надати Позичальнику (позивач) грошові кошти на умовах забезпеченості повернення строковості, платності та цільового характеру використання, у сумі 3600000,00 грн. зі сплатою 14,5% процентів річних та комісій, в розмірі та порядку, визначеними Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в додатку 1 до цього договору, що є невід`ємною складовою частиною цього договору, та порядком повернення кредиту рівними частинами, в сумі 30000,00 грн. не пізніше 25 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому було надано кредит та з кінцевим терміном погашення заборгованості кредитом не пізніше 24 січня 2018 року, на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що кредит надається позивачу на поповнення обігових коштів.

Згідно п.1.4. Договору позивач гарантує, що для укладання цього договору є всі належні повноваження керівника та дозволи інших органів управління позивача.

Згідно п.2.1. Договору надання кредиту на цілі, зазначені в п.1.2. цього договору, проводиться після укладення договору/ів, вказаного/их в п.1.3. та п.п. 3.3.3., 2.5 цього договору, шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку №2063 _____ в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк" на поточний рахунок позичальника №26509820880871 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк", на підставі письмової/х заяви/в позивача.

У судовому засіданні представник позивача визнав той факт, що позивач отримав кредит, користувався ним та здійснював сплату відсотків та тіло кредиту.

Пунктом 6.2. Договору встановлено, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України "Про третейські суди", домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною або Білоконем Юрієм Миколайовичем у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним у позовній заяві обставинам, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з позовної заяви, позивач зазначає, що вищезазначена спірна третейська угода підписана від імені позивача Люфутаном В.М. з перевищенням повноважень, оскільки йому не надавалось згоди на укладання цього третейського застереження та будь-яких дій на схвалення даної третейської угоди товариством не здійснювалось. Отже, на підставі ч.2 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України позивач просить суд визнати недійсним договір кредиту №820/1-27/21-02-8/003 від 28.01.2008р.

Згідно протоколу №1 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "УСК-Інвест" від 21 травня 2007 року, на якому були присутні учасники товариства, що володіють 100% статутного капіталу, прийнято рішення створити підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "УСК - Інвест" та призначити директором Товариства з обмеженою відповідальністю "УСК-Інвест" Люфутана Вячеслава Миколайовича з дати державної реєстрації товариства.

Як вбачається з протоколу №9 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "УСК-Інвест" від 25 грудня 2007 року, на яких були присутні дві особи, які разом володіють 100% статутного капіталу товариства, та директор товариства Люфутан В.М. одностайно прийнято рішення щодо звернення до 1-го відповідача щодо надання кредиту в сумі 3 600 000,00 грн. строком на 10 років з метою поповнення обігових коштів, запропонувати в заставу іпотеку та доручити підписати кредитний договір директору ТОВ "УСК - Інвест" Люфутану В.М.

Із вищезазначеного протоколу не вбачається встановлення обмежень директору Люфутану В.М. щодо визначення умов кредитного договору, позивачем також не надано доказів, що свідчили б про існування певних обмежень у директора щодо визначення умов договору кредиту, тому суд вважає, що директор Люфутан В.М., укладаючи спірний договір кредиту діяв в межах наданих йому загальними зборами повноваженнями на укладання даного договору та на запропонованих 1-им відповідачем умовах, в тому числі і на встановлення у договорі третейського застереження.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Частиною 2 цієї статті встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ч.1 та ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Суд зазначає, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про третейські суди", юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Виключення складають справи у спорах, перелік яких наведений в ст.6 Закону України "Про третейські суди".

Крім того, при підписанні договору кредиту - Люфутан В.М. проставляв підписи на кожній сторінці договору кредиту, що виключає відсутність його волевиявлення при укладенні цього договору. Під час укладення спірного договору кредиту його сторонами був дотриманий принцип свободи договору, передбачений статтею 627 ЦК України, а також особа, яка вчиняла правочин, мала необхідний обсяг цивільної дієздатності. Отже, вимоги позивача є необгрунтованими та не підтверджуються будь-якими доказами.

Також суд, враховуючи положення ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України, приписи Роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" від 12.03.99р. № 02-5/111, Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" від 28.04.1978 р. № 3, листа Верховного суду України в Узагальненій практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 24.11.2008 р., зазначає, що не підпадають під ознаки недійсності в Договорі кредиту пункти, які містять третейські застереження, оскільки:

- зміст третейських застережень не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- сторони вищевказаного договору кредиту мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їх внутрішній волі;

- укладений договор кредиту був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним,

- недійсність такого пункту не встановлена законом.

При укладанні договору кредиту між 1-м відповідачем та позивачем в повному обсязі дотримано вимоги чинного законодавства України та досягнуто згоди по всім істотним умовам. При цьому, позивач отримав всі кредитні кошти та певний час виконував зобов'язання за договором кредиту.

Крім того, суд зазначає, що пунктом 7.4. договору кредиту сторони визначили, що недійсність окремих положень цього договору не тягне за собою недійсність договору в цілому, оскільки можна припустити, що цей договір міг би бути укладений без включення до нього таких положень.

Даний пункт договору кореспондується зі статтею 217 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Отже, визнання в цілому договору кредиту недійсним з огляду на те, що ст.6 договору кредиту встановлено про порядок розгляду справи третейським судом є безпідставною.

При таких обставинах, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог в частині визнання недійсним договору кредиту №820/1-27/21-02-8/003 від 28.01.2008р.

Крім того, позивач просить суд визнати недійсним іпотечний договір з майновим поручителем №820/3-27/21-02-8/12 від 29.01.2008р. з моменту його укладання.

Згідно п.1.3.1 Договору кредиту в якості забезпечення виконання позивачем своїх зобов`язань перед 1-м відповідачем за цим договором щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (пені, штрафу), а також інших витрат щодо задоволення вимог 1-го відповідача за договором, 1-й відповідач укладає з майновим поручителем ТОВ "Харківський інститут підготовки кадрів" договір іпотеки нежитлових приміщень підвалу №1-8, першого поверху №1-74, другого поверху №1-33, площею 2694,4 кв.м. в літ. "А-2" нежитлових будівель літ. "А-1", "Ж-1", "В-1", "И-1", "Е-1", "Д-1", "Б-1", "Г-1" площею 327,1 кв.м., загальною площею 3021,5 кв.м., розташованих за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 4а загальною заставною вартістю 11 615 521,5 грн.

Судом, встановлено, що між 1-м та 2-м відповідачами було укладено іпотечний договір №820/3-27/21-02-8/12 від 29.01.2008р., пунктом 1.1. якого встановлено, що Іпотекодавець (2-й відповідач) передає в іпотеку Іпотекодержателю (1-й відповідач) в якості забезпечення виконання позивачем зобов`язань за договором кредиту №820/1-27/21-02-8/003 від 28.01.2008р., укладеного між 1-м відповідачем та позивачем, наступне нерухоме майно: нежитлові приміщення підвалу №1-8, першого поверху №1-74, другого поверху №1-33, площею 2694,4 кв.м. в літ. "А-2" нежитлових будівель літ. "А-1", "Ж-1", "В-1", "И-1", "Е-1", "Д-1", "Б-1", "Г-1" площею 327,1 кв.м., загальною площею 3021,5 кв.м., розташованих за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 4А, та належать 2-му відповідача на праві приватної власності.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно із ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Закон України "Про іпотеку" є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна - іпотеки

Відповідно до ст.1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель. Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника.

Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення саме за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Таким чином, іпотека є різновидом застави і окремим засобом забезпечення зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст. 548 Цивільного кодексу України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, суд зазначає, що у разі визнання недійсним основного зобов'язання - договору кредиту №820/1-27/21-02-8/003 від 28.01.2008 року, правочин щодо його забезпечення - іпотечний договір №820/3-27/21-02-8/12 від 29.01.2008р. є недійсним відповідно до ч.2 ст. 548 Цивільного кодексу України та визнання його в судовому порядку не вимагається.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи те, що судом встановлено про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору кредиту, в якості забезпечення зобов`язання якого було укладено іпотечний договір, суд не вбачає правових підстав для визнання недійсним іпотечного договору №820/3-27/21-02-8/12 від 29.01.2008р.

Доводи 2-го відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву стосовно того, що керівник 2-го відповідача, укладаючи іпотечний договір не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, тому договір повинно бути визнано недійсним, суд не приймає до уваги, оскільки підставою позову, право на визначення якої надано позивачу, в частині визнання недійсним даного іпотечного договору є похідний характер наслідків недійсності основного зобов`язання, а не укладання спірного іпотечного договору з боку 2-го відповідача особою, що не мала належних повноважень на укладання цього договору.

Розглянувши клопотання 1-го відповідача про припинення провадження у справі (вх. №23053) суд відхиляє його як необгрунтоване, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно п.1 ч.1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ч.1 ст. 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Згідно ч.3 ст. 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Отже, позивач не може бути позбавлений права звернутись до господарського суду з відповідним позовом про визнання недійсним договорів, які містять третейське застереження. До того ж, позивач оскаржує третейське застереження, що викладено в спірному договорі кредиту.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та у задоволенні позову відмовлено повністю, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 170,00 грн., згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на позивача в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 202, 203, 204, 215, 217, 546, 548, 575, 626, 627, 638, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 5,6,12 Закону України "Про третейські суди", ст. 1 Закону України "Про іпотеку", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відхилити клопотання 1-го відповідача про припинення провадження у справі.

Відхилити клопотання 1-го відповідача про те, щоб не вважати Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут підготовки кадрів" відповідачем по справі.

Відмовити в задоволенні позову повністю.

Суддя

Повний текст рішення по справі підписано 05 листопада 2010 року.