Рішення № 12386087, 01.11.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2010 р. Справа № 37/185-09

вх. № 5035/5-55

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя

суддя

суддя

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - Кот Т.В.;

розглянувши справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Югвинпром", с.Зоря Саратського району Одеської області,

до Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин", м.Харків

про стягнення 139874,93 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Югвинпром", с.Зоря Саратського району Одеської області, звернулося до господарського суду з позовною заявою до Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" про стягнення основної суми боргу за Договором № б/н від 04.12.2006р. у розмірі 60590,51 грн.; індексу інфляції у розмірі 28144,29 грн.; пені та штрафу у розмірі 50350,32 грн.; 3% річних від простроченої суми у розмірі 3789,81 грн. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.06.2009р. суддею Доленчук Д.О. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 37/185-09 та розгляд справи призначено на 11.08.2009р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.08.2009р. розгляд справи № 37/185-09 було відкладено за клопотанням відповідача, у зв'язку з відрядженням його представника.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.08.2009р. провадження у справі № 37/185-09 було зупинено до закінчення розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги відповідача на ухвалу господарського суду Харківської області від 11.08.2009р. у цій справі.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.09.2009р. ДП "Харківський завод шампанських вин" було відмовлено у прийнятті вищевказаної касаційної скарги.

Справа № 37/185-09 була повернута до господарського суду Харківської області 14.10.2009р.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 16.10.2009р. справу № 37/185-09 передано до розгляду судді Гребенюк Н.В. у зв'язку з відпусткою судді Доленчука Д.О.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 19.10.2009р. строк розгляду справи № 37/185-09 було продовжено на один місяць - по 22.11.2009р. за клопотанням судді Гребенюк Н.В.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.10.2009р. провадження у справі № 37/185-09 було поновлено та розгляд справи призначено на 09.11.2009р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.11.2009р. провадження у справі № 37/185-09 було зупинено до розгляду касаційної скарги відповідача на ухвалу господарського суду Харківської області від 19.10.2009р. у цій справі.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.11.2009р. відповідачу було відмовлено у прийнятті касаційної скарги.

17.12.2009р. справу № 37/185-09 повернуто до господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.12.2009р. провадження у справі № 37/185-09 було поновлено та розгляд справи призначено на 11.01.2010р.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 11.01.2010р., у зв'язку зі складністю справи № 37/185-09, для її розгляду за заявою судді Гребенюк Н.В. призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., судді Інте Т.В., Пелипенко Н.М.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.01.2010р. розгляд справи № 37/185-09 було відкладено колегією суддів на 26.01.2010р. за клопотанням відповідача.

25.01.2010р. відповідачем були подані до суду клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 26.01.2010р., у зв'язку з відрядженням представника відповідача, та про зупинення провадження у справі до розгляду касаційної скарги відповідача на ухвалу господарського суду Харківської області від 17.08.2009р., яку було подано до суду 21.01.2010р.

Надані відповідачем клопотання були долучені судом до матеріалів справи.

27.01.2010р. справу № 37/185-09 направлено до Вищого господарського суду України для розгляду касаційної скарги відповідача.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.03.2010р. касаційну скаргу повернуто скаржнику без розгляду, справу № 37/185-09 повернуто до господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.06.2010р. розгляд справи № 37/185-09 призначено на 29.06.2010р.

29.06.2010р. позивач надав через канцелярію суду заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основного боргу, у зв'язку з тим, що 24.04.2010р. відповідачем було перераховано на розрахунковий рахунок позивача 3000,00 грн. А саме позивач просить стягнути з відповідача 57590,51 грн. основного боргу, 28144,29 грн. інфляційних витрат; 50350,32 грн. пені, 3789,81 грн. 3% річних та судові витрати.

Вказані уточнення були прийняті судом та розгляд справи продовжено з їх урахуванням.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.06.2010р. строк розгляду справи № 37/185-09 було продовжено за межі, встановлені ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, за узгодженим клопотанням сторін.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 13.07.2010р., у зв'язку зі стажуванням судді Гребенюк Н.В. в Харківському апеляційному господарському суді, для розгляду справи № 37/185-09 призначено колегію суддів у складі головуючого судді Добрелі Н.С., суддів Пелипенко Н.М. та Інте Т.В.

У відзиві на позовну заяву, який було надано до суду 13.07.2010р., відповідач проти позову заперечує, вказує, що позивачем надані неналежні документальні докази, а також невірно здійснено розрахунок пені. Крім того, відповідач повідомив суд про те, що ухвалою господарського суду Харківської області від 15.04.2010р. відкрито провадження у справі № Б-50/70-10 про визнання банкрутом ДП "ХЗШВ" і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, у зв'язку з чим відповідач вважає, що позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені взагалі не підлягають задоволенню.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 23.07.2010р., у зв'язку з щорічною відпусткою суддів Добрелі Н.С. та Пелипенко Н.М., для розгляду справи № 37/185-09 призначено колегію суддів у складі головуючого судді Гребенюк Н.В., суддів Інте Т.В. та Лаврової Л.С.

14.09.2010р. до суду надійшла заява позивача про долучення до матеріалів справи письмового пояснення стосовно наведеного відповідачем у відзиві на позовну заяву та розрахунку пені з посиланням на норми чинного законодавства за 6 місяців. У вищевказаних письмових поясненнях позивачем було змінено позовні вимоги, а саме зменшено розмір пені до 4790,26 грн., розмір штрафу - до 4031,34 грн. В іншій частині позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 29.06.2010р., залишено без змін.

Враховуючи, що згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає уточнення позивача до позовних вимог як такі, що не суперечать інтересам сторін та діючому законодавству.

05.10.2010р. та 18.10.2010р. позивачем надані додаткові письмові пояснення в обґрунтування позовних вимог.

Надані позивачем документи долучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні, яке відбулося 01.11.2010р., представник відповідача проти позову заперечує повністю.

Представник позивача у судове засідання не з'явився; про причину нез'явлення суд не повідомив; про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

04.12.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Югвинпром" (позивачем) та Державним підприємством "Харківський завод шампанських вин" (відповідачем) було укладено Договір б/н, згідно п. 1.1. якого позивач (продавець) зобов'язався передати у власність відповідачу (покупцю), а відповідач прийняти та оплатити виноматеріали шампанські врожаю 2006 року, згідно з умовами вказаного договору і відповідних додаткових угод до нього, а саме:

- в/м шам. "Аліготе" в кількості 47000 дал на суму 1645000,00 грн.;

- в/м "Каберне" в кількості 1160,3 дал на суму 75419,50 грн.;

- в/м "Каберне" в кількості 1000 дал на суму 65000,00 грн.

Всього на загальну суму - 1785419,50 грн.

Згідно п. 1 р. 3 Договору, оплата за товар здійснюється шляхом 100 % передплати за кожну поставлену партію.

Пунктом 2.4. Договору визначені строки поставки, а саме: 4 квартал 2006 року.

Так, в 4 кварталі 2006 року позивачем було поставлено відповідачу виноматеріалів на загальну суму 1139090,51 грн., з яких відповідачем було сплачено лише 1078500,00 грн. (остання оплата була здійснена 20.02.2007р.).

Фактично з березня місяця 2007 року, борг покупця за поставлену продукцію становив 60590,51 грн., що підтверджується двостороннє підписаним актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.12.2008р.

24.09.2007р. позивач направив на адресу відповідача претензію (вих. № 21/09-01) з вимогою погашення існуючої між сторонами заборгованості. Проте, відповіді на вказану претензію позивач не отримав.

Як свідчать матеріали справи, 24.04.2010р. відповідачем було частково перераховано на розрахунковий рахунок позивача заборгованість в сумі 3000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача, яка міститься в матеріалах справи.

Таким чином, станом на даний час за позивачем рахується заборгованість за поставлені за Договором б/н від 04.12.2006р. виноматеріали в розмірі 57590,51 грн.

Суд не погоджується з доводами відповідача про необґрунтованість позовних вимог через зміну керівництва, оскільки зміна керівництва підприємства відповідача та ненадання новому керівнику документації щодо договірної діяльності підприємства та печатки заводу не є підставами для уникнення від виконання обов'язків ДП "Харківський завод шампанських вин" за договором купівлі-продажу в частині розрахунків за отриману продукцію.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що позивачем не надано до позовної заяви жодної належним чином оформленої додаткової угоди до Договору № б/н від 04.12.2006р. та копія Додаткової угоди №1 від 18.12.2006р. до Договору № 36/06 12006р. не є невід'ємною частиною Договору № б/н від 04.12.2006р. Проте, позивач наполягає на тому, що між сторонами за весь період існування правовідносин між ними був укладений тільки один Договір б/н від 04.12.2006р. і Додаткова угода № 1 від 18.12.2006ор. до Договору № 36/06 від 04.12.2006р., та відповідачем не доведено протилежне.

Доводи відповідача щодо відмінності особистих підписів директора ДП "ХЗШВ" Сіренко М.Я. в Договорі б/н від 04.12.2006р. і Додатковій угоді № 1 до Договору № 36/06 від 04.12.2006р. судом не приймаються, оскільки на обох документах є печатка ДП "Харківський завод шампанських вин". Підписуючи дану додаткову угоду у позивача не виникало жодних сумнівів, що з боку ДП "ХЗШВ" угода підписана саме директором Сирено М.Я., який мав право підпису.

Суд також не погоджується з позицією відповідача стосовно того, що товарно-транспортна накладна серії 01АААД № 962202 від 20.12.2006р. не відноситься до правовідносин, що виникли за Договором № б/н від 04.12.2006р., оскільки всі товарно-транспортні накладні, за якими поставлявся товар в рамках укладеного Договору та Додаткової угоди до нього були оформлені однаково. Факт існування заборгованості відповідача, у тому числі за товарно-транспортною накладною серії 01АААД № 962202 від 20.12.2006р., підтверджує акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.12.2008р., підписаний та скріплений печатками обох сторін. Поставка відповідачу товару за цією накладною підтверджується актом № 119 від 22.12.2006р., виданим ДП "ХЗШВ".

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 57590,51 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару, за Договором б/н від 04.12.2006р.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 57590,51 грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно п. 4.1. Договору б/н від 04.12.2006р., за невиконання або неналежне виконання умов даного Договору сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Так, за розрахунком позивача, відповідач за неналежне виконання зобов'язань за Договором повинен сплатити позивачу пеню в сумі 4790,26 грн., інфляційні втрати в сумі 28144,29 грн., 3% річних в сумі 3789,81 грн. та штраф в сумі 4031,34 грн.

Перевіривши правильність нарахування позивачем вищевказаних штрафних санкцій, суд визнає позовні вимоги, в частині стягнення з відповідача 28144,29 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 3455,43 грн. законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В частині стягнення 4790,26 грн. пені та 4031,34 грн. штрафу суд відмовляє у задоволенні позову, виходячи з наступного.

15.04.2010р. згідно ухвали господарського суду Харківської області по справі № Б-50/70-10 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ДП "Харківський завод шампанських вин".

Згідно ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Отже, з урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені та штрафу необхідно відмовити.

Нарахування 334,38 грн. річних суд вважає необґрунтованим, оскільки позивачем невірно визначено кількість днів прострочення з 01.03.2007р. по 01.03.2009р. - 761 день, проте як кількість днів за цей період складає - 731 день, у зв'язку з чим позивачем було допущено помилки у розрахунку 3% річних.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Югвинпром" в частині стягнення 57590,51 грн. основного боргу, 28144,29 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 3455,43 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню. В частині стягнення 4790,26 грн. пені, 4031,34 грн. штрафу та 3% річних в сумі 334,38 грн. суд відмовляє у задоволенні позовних вимог як необґрунтованих.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 611, 612, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Прийняти уточнення позивача до позовних вимог, заявлені у письмових поясненнях, наданих до суду 14.09.2010р.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" (61017, м.Харків, вул.Лозовська, 20; р/р 260032676 в ВАТ "Мегабанк", код ЄДРПОУ: 30590422) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Югвинпром" (68003, Одеська область, Саратський район, с.Зоря, вул.Жовтнева, 349; поштова адреса: 65078, м.Одеса, вул.Кордонна, 22-а; р/р 26009116245 в ОДД "Райффайзен Банк Аваль" м.Одеса, МФО 328351; код ЄДРПОУ: 34274461) – 57590,51 грн. основного боргу; 28144,29 грн. інфляційних втрат; 3455,43 грн. – 3% річних; 891,90 грн. витрат з оплати державного мита та 285,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 4790,26 грн. пені, 4031,34 грн. штрафу та 3% річних в сумі 334,38 грн. у позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя

суддя

суддя