Рішення № 12386024, 08.02.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2010 р. Справа № 40/13-10

вх. № 566/4-40

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Тарасова В.П., дов. від 11.01.2010 року відповідача - не з*явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обменою відповідальністю "ХАРТЕКС", м. Харків

до Вовчанського військово-патріотичного авіаційно-технічного спортивного клубу "Сокіл" імені Героя Радянського Союзу М.І. Смільського, м. Вовчанськ

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ХАРТЕКС" звернулося до суду з позовною заявою про визнання права власності на майно, яке були придбані ним у Вовчанського військово-патріотичного авіаційно-технічного спортивного клубу "Сокіл" імені Героя Радянського Союзу М.І. Смільського, за договором купівлі-продажу №185 від 17 жовтня 2003 року.

При цьому позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 17 жовтня 2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ХАРТЕКС" та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу №185, відповідно до якого відповідач передав у власність позивача трансформаторну підстанцію 10/04 кВ S=160 кВА та частину нежитлової будівлі речового складу літ. "Ц-1" площею 802,2 кв.м., що розташовані за адресою: Харківська область, Вовчанський район, м. Вовчанськ, вул.Фрунзе, 1-Д. Позивач сплатив у касу відповідача суму у розмірі 35 000 грн. 00 коп., а відповідач передав йому вказане майно за відповідним актом. Проте, оскільки внаслідок зміни законодавства правовстановлювальний документ на вказане майно не відповідає сьогоднішнім вимогам закону про нотаріальну форму таких договорів – позивач фактично позбавлений можливості розпоряджатися належним йому майном.

Представник позивача у судовому засіданні та у наданих письмових поясненнях підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з*явився, у відзиві на позовну заяву проти позову не заперечує та залишає вирішення даної справи на розсуд суду.

Всебічно та повно дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи та докази, заслухавши пояснення представника позивача, на підставі матеріалів, що містяться в справі та в межах позовних вимог, суд встановив наступне.

17 жовтня 2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ХАРТЕКС" (позивачем) та Вовчанським військово-патріотичним авіаційно-технічним спортивним клубом "Сокіл" імені Героя Радянського Союзу М.І. Смільського (відповідачем) було укладено договір купівлі-продажу №185, відповідно до якого відповідач передав у власність позивача трансформаторну підстанцію 10/04 кВ S=160 кВА та частину нежитлової будівлі речового складу літ. "Ц-1" площею 802,2 кв.м., що розташовані за адресою: Харківська область, Вовчанський район, м. Вовчанськ, вул.Фрунзе, 1-Д. Позивач сплатив у касу відповідача суму у розмірі 35 000 грн. 00 коп., а відповідач передав йому вказане майно за відповідним актом.

Дослідивши у судовому засіданні оригінали даних документів, суд зазначає, що вони укладені у письмовій формі, а їх зміст відповідає вимогам чинного на момент укладання законодавству України.

На момент укладання договору, правовий режим власності в Україні регулювався Законом України "Про власність", який був чинний на той момент. За цим Законом перехід права власності відбувався на підставі цивільно-правових угод, а саме договорів купівлі-продажу, оформлених у відповідності з нормами ЦК УРСР 1963 року.

Згідно статей 42, 44, 153, 154 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, який був чинний на момент укладання договору, для укладення таких договорів купівлі-продажу була передбачена проста письмова форма договору і вказані вимоги сторонами були виконані.

Відповідно до статті 128 Цивільного кодексу УРСР 1963 року право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Тому, враховуючи, що документи про продаж майна було здійснено у відповідності з законом, що був чинний на той момент, а також, що вони є чинними і не визнані у судовому порядку недійсними, суд вважає, що позивач набув права власності на вищезазначені нежитлові приміщення.

Наявність у позивача права на звернення до суду з позовом про визнання права власності обґрунтовується тим, що на сьогодні він позбавлений можливості розпоряджатися належним йому майном, бо правовстановлювальний документ не відповідає сьогоднішнім вимогам закону про нотаріальну форму таких договорів.

Згідно статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право власності набувається у порядку, визначеному законом ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 386 Цивільного кодексу України передбачений захист права власності, згідно якої власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

У відповідності до статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути у тому числі – визнання права.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги, що позивач не наполягає на стягненні з відповідача судових витрат, суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 16, 317, 319, 321, 328, 386, 391, 392 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати право власності на частину нежитлової будівлі речового складу літ. "Ц-1" площею 802,2 кв.м., та трансформаторну підстанцію 10/04 кВ S=160 кВА що розташовані за адресою: Харківська область, Вовчанський район, м. Вовчанськ, вул.Фрунзе, 1-Д - за Товариством з обмеженою відповідальністю "ХАРТЕКС" (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32338863, адреса: 61204, м. Харків, пр. Перемоги, 62, корп. В, кв. 31).

Повний текст рішення підписаний 08.02.2010 року.

Суддя