Рішення № 12385782, 17.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 58/3217.11.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Блажівської О.Є.,

розглянувши справу№ 58/32 за позовом Національної академії педагогічних наук України (попередня назва - Академія педагогічних наук України) доТовариства з обмеженою відповідальністю «Клініка доктора Вишневського»

провиселення та стягнення заборгованості за участю представників сторін: від позивача- Рязанцев Р.В., Вовк Н.П. від відповідача - не з’явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Академія педагогічних наук України звернулась в Господарський суд міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка доктора Вишневського»(надалі –ТОВ «Клініка доктора Вишневського») про виселення останнього з приміщення за адресою: м. Київ, вул. Артема, 52-А, корпус 2 та стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 159347,99 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач не сплачує позивачу орендну плату за користування орендованим приміщенням та не звільняє орендоване приміщення, яке належить позивачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2010 р. порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 21.09.2010 р. в судовому засіданні, викликано для участі представників сторін, яких зобов’язано виконати певні дії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2010 р. розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Разом з тим, враховуючи перебування судді на лікарняному, розгляд справи, призначений на 13.10.2010 р., не відбувся. За вказаних обставин суд ухвалою від 25.10.2010 р. призначив судове засідання на 03.11.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2010 р. суд продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відклав розгляд справи на 17.11.2010 р.

В судове засідання 17.11.2010 р. представники позивача з’явились, підтримали заявлені позовні вимоги, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, явку уповноваженого представника до суду не забезпечив, письмового відношення до заявлених позовних вимог суду не надав, про дату та час судових засідань повідомлявся належним чином (за адресою, вказаною в довідці з ЄДРПОУ).

Через канцелярію Господарського суду міста Києва 12.10.2010 р. від відповідача надійшла телеграма з клопотанням про відкладення розгляду справи після 20.12.2010 р. у зв’язку з тим, що адміністрація клініки і лікарі клініки у довгостроковому відрядженні.

Суд відмовляє в задоволенні вказаного клопотання за необґрунтованістю та у зв’язку з обмеженнями строку розгляду спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва надсилались на адресу відповідача, яка вказана в позовній заяві та на адресу зазначену в Витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За вказаних обставин відповідач вважається належним чином повідомленим господарським судом про час і місце її розгляду справи, а ухвали суду вручені йому належним чином.

Таким чином, у зв’язку із неявкою відповідача і ненадання ним документів, що витребовувалися ухвалами Господарського суду міста Києва, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Судом також була розглянута заява позивача, викладена в позовній заяві, про забезпечення позову в порядку ст. ст. 66, 67 ГПК України шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, а в разі відсутності коштів на майно відповідача, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Артема, 52-А, корпус 2.

Господарський суд міста Києва дослідивши подані позивачем матеріали, враховуючи те, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, дійшов висновку, що у відомостях, які містяться у поданих позивачем матеріалах, відсутні достатні підстави вважати, що невжиття заходів до забезпечення позову у даній справі може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі. А тому, заявлена позивачем у позовній заяві вимога про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 17.11.2010 р. у відповідності до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноважених представників, всебічно та повно з’ясувавши обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01 листопада 2004 року між Академією педагогічних наук України (Орендодавець) та ТОВ «Клініка доктора Вишневського»(Орендар) було укладено договір оренди № 8 (надалі-Договір) нерухомого майна, що належить до державної власності.

Укладений Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень Господарського кодексу України, як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері, зокрема, ст. 286 ГК України орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцеві незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до статті 762 ЦК України за користування майном справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 1.1. Договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно –у вигляді приміщення площею 172 кв.м., яке знаходиться на балансі Академії педагогічних наук України і розташоване за адресою: м. Київ, вул. Артема, 52-А, корпус 2, на другому поверсі дев’ятиповерхової будівлі, вартість якого визначена експертною оцінкою і становить на 30 вересня 2004 року за 1 кв. м. площі 2302,6 грн. загальна сума 396053 грн. Майно передається в оренду з метою надання стоматологічних послу.

Вказаний договір укладено у відповідності до Постанови загальних зборів академії педагогічних наук України від 22.10.2004 р., протокол № 1-7/9-191 про надання Президією АПН України дозволу на укладення договору оренди майна.

Згідно акту прийому-передачі нежитлових приміщень 01.11.2004 р. позивач передав в оренду, а відповідач прийняв вищевказані нежитлові приміщення.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»термін, на який укладається договір оренди, є істотною умовою договору оренди.

Частина 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 9.1 Договору цей договір укладено строком на два роки, що діє з 1 листопада 2004 року по 1 листопада 2006 року включно.

Згідно постанови президії Педагогічних наук України від 14.11.2006 р. протокол № 1-7/12-366 про надання Президією АПН України дозволу на продовження договору оренди майна, ТОВ «Клініка доктора Вишневського»надано дозвіл на продовження Договору оренди з 1 листопада 2006 року по 1 листопада 2008 року.

Відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Положеннями статті 764 ЦК України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач листами від 05.11.2008 р. № 2-7/355, від 06.11.2008 р. № 2-7/344, від 06.11.2008 р. № 2-7/349 повідомив відповідача про закінчення дії Договору та запропонував відповідачу передати приміщення по акту прийому-передачі (п. п. 2.1, 2.4, 4.6, 4.13 Договору).

Відповідно до п. 9.8 Договору чинність цього договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

Матеріали справи свідчать про те, що нового договору оренди на спірне нерухоме майно укладено не було.

Таким чином, відповідач безпідставно займає спірне нежитлове приміщення.

Відповідно до п. 2 ст. 26 та п. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 2 ст. 291 ГК України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з п. 4.13 договору у разі закінчення терміну дії Договору оренди (його розірвання), орендар зобов’язаний сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені та штрафні санкції за весь період оренди по день фактичної передачі майна орендодавцю на підставі акту приймання-передачі.

Відповідно до статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона бала одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ст. 33 ГП України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, вимоги позивача щодо виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка доктора Вишневського» з приміщення за адресою: м. Київ, вул. Артема, 52-А, корпус 2, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Разом з тим, позивачем заявлено до стягнення 159347,99 грн. заборгованості по орендній платі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про сплату орендної плати (від 05.11.2008 р. № 2-7/335, від 06.11.2008 р. № 2-7/342, від 06.11.2008 р. № 2-7/343, від 06.11.2008 р. № 2-7/344), проте вказані вимоги залишились без задоволення.

Разом з тим, своєю відповіддю відповідач в листі від 24.10.2008 р. № 54/77 просив про відстрочку боргу до 15.11.2008 р. зазначив, що в разі несплати боргу до 15.11.2008 р. договір оренди приміщення буде розірвано.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача 159347,99 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд вважає що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в установленому порядку заявлених до нього вимог не спростував.

Враховуючи викладені обставини, суд задовольняє позов повністю.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Клініка доктора Вишневського»(04053, м. Київ, вул. Артема, 52-а, код 22889907) з нежилого приміщення площею 172 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Артема, 52-А, корпус 2, другий поверх дев’ятиповерхового будинку передавши по акту прийому-передачі зазначене приміщення Національній академії педагогічних наук України (04053, м. Київ, вул. Артема, 52-а, код 00046077).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка доктора Вишневського»(04053, м. Київ, вул. Артема, 52-а, код 22889907) на користь Національній академії педагогічних наук України (04053, м. Київ, вул. Артема, 52-а, код 00046077) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 159347,99 грн. заборгованості по орендній платі, 1678,48 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяО.Є. Блажівська Повне рішення складено: 22.11.2010 р.