Рішення № 12385780, 17.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 58/2617.11.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Блажівської О.Є.,

розглянувши справу№ 58/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське проектне бюро Алєксєєвої» доТовариства з обмеженою відповідальністю «НГБ-Інжиніринг»

простягнення заборгованості за договором за участю представників сторін: від позивача- Сергійчук О.С. від відповідача - не з’явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Київське проектне бюро Алєксєєвої»(надалі –також «Позивач», «ТОВ «Київське проектне бюро Алєксєєвої») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НГБ-Інжиніринг»(надалі –також «Відповідач», «ТОВ «НГБ-Інжиніринг») про стягнення з Відповідача суму основного боргу у розмірі 190000 (сто дев’яносто тисяч) грн. 00 коп., 3 % річних у розмірі 6 168 (шість тисяч сто шістдесят вісім) грн. 49 коп., розмір інфляційних нарахувань 20261 (двадцять тисяч двісті шістдесят одна) грн. 60 коп. та пеню у розмірі 43962 (сорок три тисячі дев’ятсот шістдесят дві) грн. 87 коп.; стягнення з Відповідача судові витрати по справі: державне мито у розмірі 2603 (дві тисячі шістсот три) грн. 92 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. та юридичні послуги у розмірі –15000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31 серпня 2010 року порушено провадження у справі № 58/26 та призначено розгляд справи на 21 вересня 2010 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір № 22-2007 від 2 березня 2007 року про виконання проектно-кошторисної документації по об’єкту «Адміністративно-житловий комплекс з підземним паркінгом по вул. Ованеса Туманяна, 15-а у Дніпровському районі міста Києва. Стадія –Робоча документація. Інженерні розділи».

Внаслідок неналежного виконання Відповідачем зобов’язань за вказаним договором, як зазначив представник Позивача, у Відповідача виникла заборгованість з оплати виконаних Позивачем робіт в розмірі 190000,00 грн., яка станом на час розгляду справи залишається непогашеною.

Крім того, представник Позивача покликався на те, що наявність заборгованості визнано Відповідачем, що підтверджується гарантійним листом № 19 від 1 квітня 2009 року, в якому Відповідач гарантував сплату дебіторської заборгованості в 1-му півріччі 2009 року.

У визначений гарантійний листом строк Відповідачем не було погашено суми дебіторської заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, Позивач просить стягнути з Відповідача суму основного боргу, а також 3 % річних, розмір інфляційних нарахувань, пеню, державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та юридичні послуги.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача на вимогу ухвали суду надійшов розрахунок суми пені, здійснений у відповідності до вимог чинного законодавства України, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті пені складає 21454,38 грн.

В судове засідання 17.11.2010 р. представник позивача з’явився, підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Відповідач –ТОВ «НГБ-Інжиніринг», –явку уповноваженого представника до суду не забезпечив, письмового відношення до заявлених позовних вимог суду не надав, про причини неявки суду не сповістив, про дату та час судових засідань повідомлявся належним чином (за адресою, вказаною в довідці з ЄДРПОУ).

У зв’язку із неявкою представника Відповідача і ненадання ним документів, що витребовувалися ухвалами Господарського суду міста Києва, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 17.11.2010 р. судом у відповідності до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноваженого представника, всебічно та повно з’ясувавши обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільний прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

2 березня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «НГБ-Інжиніринг»(Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київське проектне бюро Алєксєєвої»(Виконавець) було укладено Договір № 22-2007 (надалі –також «Договір № 22-2007»).

Укладений Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 1.1 Договору № 22-2007 предметом договору є виконання проектно-кошторисної документації по об’єкту «Адміністративно-житловий комплекс з підземним паркінгом по вул. Ованеса Туманяна, 15-а у Дніпровському районі міста Києва. Стадія – Робоча документація. Інженерні розділи».

Згідно з пунктом 2.1 Договору № 22-2007 вартість розробки проектної документації, яка виконується по цьому договору, згідно протоколу погодження договірної ціни, який є невід’ємною частиною даного Договору, становить 500000 (п’ятсот тисяч) грн.

Розділом 5 Договору № 22-2007 визначено зобов’язання та відповідальність сторін договору.

Відповідно до підпункту 5.1.1 пункту 5.1 Договору № 22-2007 Виконавець бере на себе зобов’язання виконати всі проектні роботи, визначені Договором, в повному обсязі, у встановлені строки та передати їх Замовнику.

Згідно з підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 Договору № 22-2007 Замовник бере на себе зобов’язання забезпечити фінансування та оплату проектних робіт в терміни і в обсягах, обумовлених сторонами.

Відповідно до Акту прийому-передачі виконаних робіт від 1 квітня 2009 року –на підставі Договору № 22-2007 від 2 березня 2007 року Виконавець здійснив і передав, а Замовник прийняв проектно-кошторисну документацію по об’єкту: «Адміністративно-житловий комплекс з підземним паркінгом по вул. Ованема Туманяна, 15-А у Дніпровському районі міста Києва. Стадія –Робоча документація. Інженерні розділи». Загальна вартість виконаних робіт (з урахуванням ПДВ) по акту складає –500000,00 грн.; зараховується сплачений аванс (у тому числі ПДВ) –310000,00 грн.; належить перерахувати за виконані роботи (у тому числі ПДВ) –190000,00 грн.

Вказаний Акт прийому-передачі виконаних робіт підписано сторонами та скріплено печатками.

Гарантійним листом вих. № 19 від 2 квітня 2009 року ТОВ «Фірма НГБ-Інжиніринг»гарантувала сплатити ТОВ «Київське проектне бюро Алєксєєвої»залишок за виконані роботи по договору № 22-1007 від 2 березня 2007 року в розмірі –190000,00 грн. в І півріччі 2009 року.

15 березня 2010 року ТОВ «Київське проектне бюро Алєксєєвої»звернулося до ТОВ «НГБ-Інжиніринг»із Претензією (вих. № 9-10) щодо неоплати проектних робіт та сплату пені на суму 210973,06 грн.

Як зазначив представник Позивача в судовому засіданні, станом на час розгляду даної справи, Відповідачем не сплачено суму заборгованості за Договором № 22-2007 в сумі 190000 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись вимогами чинного законодавства України, Суд приходить до висновку про доведеність вимог Позивача щодо стягнення з Відповідача суми основного боргу в розмірі 190000,00 грн.

Докази, які б спростовували твердження Позивача про наявність у Відповідача заборгованості у вказаному розмірі, як і доказів погашення Відповідачем суми основного боргу в розмірі 190000,00 грн., cуду не надано.

Разом з тим, Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача 6168,49 грн. 3% річних, 20261,60 грн. індекс інфляції, 21454,38 грн. пені.

Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 ЦК України).

Згідно з статтею 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

Частиною 3 статті 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання (стаття 617 цього Кодексу).

Згідно з частиною 3 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, статтею 625 ЦК України визначено відповідальність за порушення грошового зобов’язання.

Так, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 ЦК України).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань визначено Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»(надалі –також «Закон»).

Відповідно до статті 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 5.6 Договору № 22-2007 спірні питання між Замовником і Виконавцем стосовно оплати пені за порушення термінів виконання та оплати робіт розглядаються Господарським судом.

Пунктом 5.7 Договору № 22-2007 визначено, що в частині, що не передбачена умовами даного Договору, права, обов’язки та відповідальність Замовника та Виконавця регулюються нормами чинного законодавства України.

Враховуючи положення чинного законодавства, здійснивши перерахунок заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що з Відповідача підлягають стягненню 6168,49 грн. 3% річних, 20261,60 грн. індекс інфляції, 21454,38 грн. пені.

Разом з тим, позивачем заявлено до стягнення 15000 грн. витрат на правову допомогу

Судом встановлено, що 31 травня 2010 року між ТОВ «Київське проектне бюро Алєксєєвої»(Замовник) та ТОВ «Юридична фірма «КТС»(Юридична фірма) укладено Договір щодо надання юридичних послуг, предметом якого є надання юридичної допомоги –представництво інтересів Замовника в Господарському суді міста Києва за позовом до ТОВ «НГБ-Інжиніринг»про стягнення заборгованості за договором № 22-2007 від 2 березня 2007 року, а саме: досудовий аналіз документів, поданих Заявником; підготовка та подання заяви до Господарського суду міста Києва; представництво інтересів Замовника в Господарському суді міста Києва.

Відповідно до пункту 4.2 даного Договору терміни оплати: протягом 3 (трьох) діб з моменту підписання даного Договору Замовник вносить аванс у розмірі 7500 (сім тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. на розрахунковий рахунок Юридичної фірми; остаточний розрахунок між Сторонами проводиться протягом 3 (трьох) діб, в разі позитивного вирішення справи на користь Замовника, після підписання Акту прийому-передачі виконаних робіт.

Як зазначено в Постанові ВГСУ від 3 березня 2004 року по справі № 1/3/655 «відшкодовуючи послуги адвоката як судові витрати, необхідно з’ясувати, яку саме суму сплачено адвокатові як компенсацію фактичних витрат при здійсненні правового обслуговування й подати документальне підтвердження цієї суми, оскільки не вся сума в угоді є власне адвокатськими послугами, а зазначені в угоді суми фактичних витрат не підлягають стягненню»; отже, суд робить висновок, що сума угоди про правову допомогу не є повністю витратами на правову допомогу, бо в суму включені фактичні витрати адвоката: витрати на відрядження, на доставку документів та ін.

Що стосується документа, який підтверджує оплату послуг адвоката, то Президія ВГСУ дала роз’яснення господарським судам України «Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратили чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України»від 31 травня 2002 року № 04-5/609, зазначивши, що «витрати позивачів і відповідачів, пов’язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об’єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг по веденню справи в суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг».

Суду було надано доказів на підтвердження сплати Позивачем авансу в розмірі 7500,00 грн. за надання юридичних послуг.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в установленому порядку заявлених до нього вимог не спростував.

Враховуючи викладені обставини, суд задовольняє позов частково.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог.

Крім того, відповідно до ст. 44 ГПК України до судових витрат також відноситься оплата послуг адвоката, яка відповідно до ст. 49 ГПК також покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог при частковому задоволенні позову. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6851,69 грн. адвокатських послуг.

Керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НГБ-Інжиніринг»(01034, м. Київ, вул. Рейтарська, буд. 35-А, код 33194857) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське проектне бюро Алєксєєвої»(01034, м. Київ, вул. О. Гончара, буд. 14/26, кв. 62, код 34190036) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 190000 (сто дев’яносто тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 6168 (шість тисяч сто шістдесят вісім) грн. 49 коп. 3 % річних, 20261 (двадцять тисяч двісті шістдесят одна) грн. 60 коп. інфляційних нарахувань, 21454 (двадцять одна тисяча чотириста п’ятдесят чотири) грн. 38 коп. пені, 2378 (дві тисячі триста сімдесят вісім) грн. 84 коп. державного мита, 215 (двісті тридцять шість) грн. 60 коп. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 6851 (шість тисяч вісімсот п’ятдесят одна) грн. 69 коп. юридичних послуг.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяО.Є. Блажівська Повне рішення складено: 22.11.2010 р.