Рішення № 12385771, 17.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/38117.11.10 За позовом          Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення

До                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Ера»

Про                    стягнення 1734334,11 грн.

                                                                                 Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача                    Панамаренко Д.М. (дов. №904/9-13 від 11.03.2010р.)

Від відповідача          Вишневський А.М. (дов. б/н від 01.09.2010р.),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (далі по тексту –позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Ера»(далі по тексту –відповідач) про стягнення 1734334,18 грн. заборгованості за договором №4-292 від 01.12.2009 року, з яких 1710840,51 грн. основного боргу за травень-червень 2010р. та 21493,67 грн. пені.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором №4-292 від 01.12.2009 року про надання телекомунікаційних послуг у відповідності до ліцензій позивача та технічне забезпечення обслуговування і експлуатацію мереж ефірного телемовлення та надання в користування каналів електрозв’язку, у зв’язку з чим утворилась заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2010 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 9/381, розгляд справи призначено на 30.09.2010 року.

В судове засідання з’явились уповноважені представники обох сторін, позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 2113813,89 грн. та нараховував основну заборгованість за липень-серпень 2010р., а також просив стягнути пеню за неналежне виконання зобов’язань.

Відповідно до п. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України , позивач вправі до початку розгляду господарським судом справи по суті має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, заява про збільшення позовних вимог є по суті зміною предмету позову (позивач просить стягнути заборгованість за період інший, ніж заявлено в первісно поданій позовній заяві), яка подана після початку розгляду справи по суті, що слідує з протоколу судового засідання від 30.09.10р., збільшені позовні вимоги державним митом не оплачені, а отже заява про збільшення розміру позовних вимог залишається судом без розгляду.

У судовому засіданні 20.10.2010 оголошувалась перерва до 17.11.2010 року для надання сторонам додаткових матеріалів по справі.

19.10.2010 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 2893167,73 грн., а саме заборгованість за травень-вересень 2010 року та пеню за неналежне виконання зобов’язання.

Відповідно до п. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України , позивач вправі до початку розгляду господарським судом справи по суті має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, заява про збільшення позовних вимог є по суті зміною предмету позову (позивач просить стягнути заборгованість за період інший, ніж заявлено в первісно поданій позовній заяві), яка подана після початку розгляду справи по суті, що слідує з протоколу судового засідання від 30.09.10р., збільшені позовні вимоги державним митом не оплачені, а отже заява про збільшення розміру позовних вимог залишається судом без розгляду.

За таких обставин, заявлені позовні вимоги розглядаються судом в межах первісно заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості за травень-червень 2010р. у сумі 1732332,18 грн. та пені у розмірі 21493,67 грн.

Представник відповідача надав усні пояснення по суті справи, в яких повідомив суд про погашення заборгованості.

У судовому засіданні 17.11.2010 року позивач уточнив позовні вимоги в частині основного боргу та зазначив, що основна заборгованість на день розгляду справи відповідачем погашена, на доказ чого представниками сторін надано акт звірки взаєморозрахунків, а відповідачем надано документи, що підтверджують оплату основного боргу.

Також представником відповідача надано контррозрахунок пені, відповідно до якого пеня, що підлягає нарахуванню (відповідно до вірно зазначеної подвійної облікової ставки НБУ) складає 20082,84 грн.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

01.12.2009 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 4-292 з надання телекомунікаційних послуг, за яким позивач зобов’язується надати відповідачу телекомунікаційні послуги.

Пунктом 5.7 договору встановлено, що розрахунки за надання послуг здійснюються безпосередньо між позивачем та відповідачем за цінами згідно Додатку №1 до договору №4-292 від 01.12.2009 року.

Відповідно до пункту 5.8 по договору відповідач щомісяця за фактично відпрацьований час фактичних технічних засобів, не пізніше десяти банківських днів з дня отримання рахунку, акту і зведення, перераховує оплату позивачу.

Відповідно до п. 5.3 договору відповідач у триденний строк після отримання рахунку, акту і зведення розглядає їх, і у випадку відсутності зауважень або заперечень підписує акт, скріплює печаткою і повертає позивачу.

Відповідно до умов договору позивач надав відповідачу телекомунікаційні послуги за травень-червень 2010 року на загальну суму 1982278,10 грн., що підтверджується рахунками № 246 від 07.06.2010 р. на суму 971437,60 грн., №297 від 06.07.2010 року на суму 1010840,51 грн. та актами прийняття наданих послуг по договору № 4-292 від 31.05.2010 року, від 30.06.2010 року.

Проте відповідачем за надані послуги в порушення взятих на себе зобов’язань сплачено не у повному обсязі, в зв’язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 1710840,51 грн.

Позивач направляв до відповідача з метою досудового врегулювання спору претензію №1 від 22.06.2010 року, в якій звернувся з вимогою сплатити заборгованість та нараховану пеню по договору №4-292 від 01.12.2009 року. Відповідач надав відповідь на претензію, в якій обіцяв погасити заборгованість.

Відповідач повністю розрахувався з позивачем по наступним рахункам №246 від 07.06.2010р. на суму 971437,60 грн. з ПДВ, №297 від 06.07.2010р. на суму 1010840,51 грн. з ПДВ.

Так, судом встановлено, що заборгованість по рахунку № 246 відповідачем погашено у повному обсязі 13.08.10р., тобто до моменту звернення позивача до суду 21.08.10р., а заборгованість по рахунку № 297 відповідачем погашено 29.09.10р. у повному обсязі (до моменту подачі до суду позовної заяви сплачено 241840,51 грн., а іншу суму у розмірі 769000,00 грн. сплачено після подачі позовної заяви). Як вбачається з матеріалів справи, станом на день винесення рішення відповідач повністю розрахувався з позивачем по рахункам за травень-червень 2010 року., що не заперечується позивачем.

Таким чином, станом на час розгляду справи основна заборгованість відповідача перед позивачем повністю погашена, в зв’язку з чим провадження у справі в частині стягнення основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, відповідно до якої суд припиняє провадження у справі, якщо між сторонами відсутній предмет спору.

Щодо стягнення з відповідача пені, то в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню в частині стягнення пені з підстав їх невірного розрахунку.

Згідно з приписами ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до 6.5 договору за несвоєчасну оплату розрахунку у строки позивач нараховує відповідачу пеню у відповідності до Закону України від 22.11.1996 року №543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

Як встановлено судом відповідач вчасно не розрахувався з позивачем, у зв’язку з чим виникла заборгованість, а отже пеня за прострочення виконання зобов’язання підлягає стягненню, однак, враховуючи те, що позивачем зроблено невірний розрахунок пені, враховано невірний розмір облікової ставки НБУ, відповідач зробив вірний котррозрахунок пені №333/1 від 20.10.2010р., вірність якого перевірено судом, натомість позивачем у розрахунках пені допущено помилку щодо застосування невірної облікової ставки НБУ (без врахування зміни облікової ставки НБУ у липні 2010р.)

Отже, судом не може бути задоволена вимога про стягнення штрафних санкцій в повному обсязі з підстав невірного розрахунку.

Таким чином, загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача складає 20082,84 грн.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. При цьому суд зазначає, що витрати понесені позивачем в частині сплати державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, підлягають стягненню з відповідача відносно тих сум, які були сплачені позивачем після подачі позову до суду, тобто після 21.08.10р.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу за травень-червень 2010р. по договору № 4-292 припинити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Ера» (03151, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 54, код ЄДРПОУ 30019052, п/р №26001003106055 у Філії «Європейський центр розвитку та заощаджень»ВАТ «Об’єднаний комерційний банк», МФО 320779 та з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 10; код ЄДРПОУ 01190043, п/р № 26005168057001 в РЦ КБ «Приватбанк»м. Києва, МФО 320649) 20082 (двадцять тисяч вісімдесят дві) грн. 84 коп. пені, 7890 (сім тисяч вісімсот дев’яносто) грн. 82 коп. витрат по сплаті державного мита та 188 (сто вісімдесят вісім) грн. 80 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

4. В решті позову відмовити.

5. Рішення може бути оскаржено в порядку передбаченому чинним законодавством України.

6.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко

Рішення підписано 22.11.2010 року