Рішення № 12385770, 12.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 59/1312.11.10 За позовом:Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

До відповідачівЗакритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт»(Відповідач 1);

Холдингової компанії «АвтоКрАЗ»у формі відкритого акціонерного товариства (Відповідач 2)

Про: стягнення 57171 грн. 00 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники ПозивачаПотапенко С.В.- дов. № б/н від 17.08.2010; Відповідачів В.1 - не зявився;

В.2 Філатова Е.П. дов. № 5 від 04.01.2010

В судовому засіданні 12.11.2010 оголошено вступну та резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Субєкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного страхового товариства «АИС-Поліс»(Відповідач 1) про стягнення 49980 грн. 00 коп. страхового відшкодування, 2550 грн. 00 коп. моральної шкоди та стягнення з Холдингової компанії «АвтоКрАЗ»у формі відкритого акціонерного товариства (Відповідач 2) 4641 грн. 00 коп. збитків (3441 грн. 00 коп. за проведення автотоварознавчого дослідження, 1200 грн. 00 коп. за буксировку транспортних засобів).

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 13.10.2009 на 202 км+980 м автошляху Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя в напрямку м. Дніпропетровська сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки ГАЗ 3302, державний номер НОМЕР_1, що належить Відповідачу 2, яким керував ОСОБА_2, та автомобіля марки Renault Magnum, державний номер НОМЕР_3 з напівпричепом »державний номер НОМЕР_2, що належить позивачу, яким керував ОСОБА_3 Винним у настанні дорожньо-транспортної пригоди було визнано водія Відповідача 2 ОСОБА_2., який в результаті ДТП загинув. Відповідно до висновків експертного автотоварознавчого дослідження від 09.11.2009 р. № 099-1/09, № 099-2/09 вартості матеріального збитку позивачу завдано на суму 203017 грн. 30 коп. Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача 2 застрахована у відповідача 1 АСТ «Аис-Поліс», згідно полісу № В/С 5165120, франшиза становить 510 грн., а обовязковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих становить 25500 грн., тобто позивач вважає, що відповідач 1 повинен виплатити страхове відшкодування за дві одиниці транспортних засобів: автомобіль Renault Magnum, державний номер НОМЕР_3 та напівпричеп »державний номер НОМЕР_2 за мінусом франшизи 1020 грн. 00 коп., а саме - 49980 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 23.09.2010 порушено провадження у справі № 59/13, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 08.10.2010, зобовязано сторони виконати певні дії.

Відповідач 1 в судове засідання не зявився, але через канцелярію суду подав письмовий відзив на позов в якому повідомив, що згідно платіжного доручення № 1142 від 28.09.2010, страхове відшкодування виплачено позивачу у повному розмірі 24990 грн. 00 коп., тому як відповідно до п. 9.2 ст. 9 Закону України «Обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обовязковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 грн. 00 коп. на одного потерпілого, а згідно полісу ВС/5165120, розмір франшизи складає 510 грн. 00 коп. Відповідач 1 вважає, що вимоги позивача щодо виплати страхового відшкодування понад встановленого законодавством ліміту не можуть бути задоволені судом, оскільки відповідно до п. 9.2 ст. 9 Закону України «Обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачає обовязок страховика здійснити виплату страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну на одного потерпілого.

Відповідач 2 в судове засідання не зявився, але через канцелярію суду подав клопотання № 42/18-84 від 05.10.2010 про відкладення розгляду справи у звязку з неможливістю явки його представника.

Ухвалою суду 08.10.2010 в звязку з неявкою представників відповідача 1 та 2 та в звязку з необхідністю витребування у позивача додаткових доказів, розгляд справи відкладено на 22.10.2010.

Крім того, вищезазначеною ухвалою суду на підставі ст. 25 Господарського процесуального кодексу України було здійснено процесуальне правонаступництво відповідача 1 Акціонерного страхового товариства «АИС-Поліс»на його правонаступника Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт».

В судовому засіданні 22.10.2010 представник позивача подав заяву № б/н від 20.10.2010 про уточнення позовних вимог до Відповідача 1 в якій просить суд:

- в звязку з відмовою позивача від позову в частині стягнення страхового відшкодування в сумі 24990 грн. 00 коп. припинити провадження у справі на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України;

- у звязку з відсутністю предмета спору в частині стягнення страхового відшкодування в сумі 24900 грн. 00 коп. (оскільки згідно платіжного доручення № 1142 від 28.09.2010 позивачу було перераховано зазначені кошти) припинити провадження у справі на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України;

- стягнути з Відповідача 1 - 3022 грн. 22 коп. пені за прострочення виплати страхового відшкодування на підставі п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки виплата страхового відшкодування була проведена лише 28.09.2010 після порушення провадження у справі, 2374 грн. 05 коп. інфляційних, 595 грн. 65 коп. річних та 2550 грн. 00 коп. моральної шкоди.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення позову за тією ж вимогою, яку було заявлено в позовній заяві (абзац другий підпункту 3.7 пункту 3 розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.2007 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути повязано з предявленням додаткових вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

Вимоги позивача про стягнення з Відповідача 1 - 3022 грн. 22 коп. пені за прострочення виплати страхового відшкодування на підставі п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки виплата страхового відшкодування була проведена лише 28.09.2010 після порушення провадження у справі, 2374 грн. 05 коп. інфляційних, 595 грн. 65 коп. річних є додатковими вимогами.

А отже, подана позивачем заява в частині стягнення з Відповідача-1 - 3022 грн. 22 коп. пені за прострочення виплати страхового відшкодування, 2374 грн. 05 коп. інфляційних, 595 грн. 65 коп. річних не приймається судом до розгляду.

Представник відповідача 1 заявив клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи та підготовки доповнень до відзиву.

Представник Відповідача 2 проти позову заперечив, посилаючись на те, що між позивачем та Відповідачем - 2 - 14.01.2010 був укладений договір купівлі-продажу № 13 Ри, п. 5 якого передбачено, що після виконання Відповідачем 2 передбачених даною угодою зобовязань Позивач відмовляється від будь-яких інших вимог та претензій, в тому числі втраченої вигоди від простою. За умовами вищезазначеного договору Відповідачем 2 платіжним доручення № 3668 від 08.06.2010 було сплачено 70936 грн. 00 коп. Отже, як зазначає Відповідач 2 свої зобовязання ним виконані в повному обсязі.

В судовому засіданні 22.10.2010 була оголошена перерва до 05.11.2010.

Після оголошеної судом перерви представник відповідача не зявився, але через канцелярію суду подав письмове доповнення до відзиву на уточнений відзив на позов № 3142 від 25.10.2010 в якому просить суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог в повному обсязі, оскільки останнім документом, необхідним для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування був Висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 099-1/09 від 09.11.2009, отриманий страховиком 23.09.2010, тому в той же день було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування та складено страховий акт № 94-807/10 ЦВ, а 28.09.2010 згідно платіжного доручення № 1142 було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 24990 грн. 00 коп. А оскільки страхове відшкодування було виплачено своєчасно, тому у позивача відсутні підстави та не надано доказів по завданню йому з боку Відповідача-1 моральної шкоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2010 розгляд справи був відкладений на 12.11.2010.

В засідання суду представник Відповідача-1 не зявився.

Представником позивача подано письмове обґрунтування позовних вимог в частині стягнення з Відповідача-2 збитків в розмірі 4641 грн. 00 коп.

Представником Відповідача-2 надано уточнення до відзиву № 42/18-84 від 09.11.2010, відповідно до якого, Відповідачем-2 додані докази виконання своїх зобовязань по договору купівлі-продажу № 13Ри від 14.01.2010, а саме платіжні доручення № 1156 від 25.02.2010 на суму 50000 грн. 00 коп., № 1322 від 01.03.2010 на суму 50000 грн. 00 коп., № 3668 від 08.06.2010 на суму 70936 грн. 00 коп.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача 2, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до постанови слідчого Відділу Розслідування Дорожньо-транспортних пригод Слідчого Управління ГУ МВС України в Полтавській області від 23.10.2009 про відмову в порушенні кримінальної справи вбачається, що 13.10.2009 близько 23:20, на 202 км + 980м автошляху Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя в напрямку м. Дніпропетровська рухався автомобіль ГАЗ-3302 державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2, який рухаючись у вказаному напрямку, виїхав на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення із зустрічним автомобілем Magnum»державний номер НОМЕР_3 та напівпричепом »державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3, який рухався в напрямку м. Бориспіль, внаслідок ДТП водій автомобіля ГАЗ-3302 державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження від яких помер в Градизькій ЦРЛ. Вищезазначеною постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 23.10.2009 особою, винною у скоєнні даної ДТП, встановлено водія автомобіля ГАЗ-3302 державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль Magnum»державний номер НОМЕР_3 та напівпричеп »державний номер НОМЕР_2.

Вищезазначені транспортні засоби, відповідно до свідоцтв серії НОМЕР_5, НОМЕР_6 про реєстрацію транспортного засобу, зареєстровані за позивачем ОСОБА_1.

Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного Кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до страхового полісу № ВС/5165120 між Страховиком АСТ «АИС-Поліс»правонаступником якого є Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт»(Відповідач 1) та Відкритим акціонерним товариством Холдингової компанії «АвтоКрАЗ»(Відповідач 2) було укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (тип 1), відповідно до умов якого було застраховано цивільно-правову відповідальність третьої особи, при цьому забезпеченим транспортним засобом було визначено автомобіль ГАЗ-3302, державний номер НОМЕР_1, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого), визначено в сумі 25500 грн. 00 коп., франшизу встановлено в сумі 510 грн. 00 коп, строком дії з 00:00 годин 06.05.2009 до 05.05.2010.

Умовами договору страховим випадком визначено подію, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором, що кореспондується зі статтею 6 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з пунктом 15.1 статті 15 цього Закону договором І типу є договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладений на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоровю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку, страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обовязковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого.

Потерпілі - це треті юридичні та фізичні особи, життю, здоровю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальністю за яку несе власник цього транспортного засобу. Визначення цього терміну кореспондується у п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Позивач по справі являється потерпілим, оскільки він є третьою особою, майну якого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом Відповідача 2 заподіяна шкода.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач 1 зобовязаний, відповідно до страхового полісу № ВС/5165120 та ліміту відповідальності (25500 грн. 00 коп. (на одного потерпілого) - франшиза 510 грн. 00 коп.) відшкодувати позивачу оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди 13.10.2009 майну позивача, а саме: автомобілю enault Magnum” та напівпричепу ouillet»в розмірі 24990 грн. 00 коп.

Як вбачається із платіжного доручення № 1142 від 28.09.2010, відповідач 1 тільки після звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та порушення провадження у справі (ухвала Господарського суду міста Києва від 23.09.2010) на підставі страхового акту № 94-807-10ЦВ від 23.09.2010 виплатив позивачу страхове відшкодування у розмірі 24990 грн. 00 коп.

Враховуючи вищезазначене, провадження у справі в частині виплати з Відповідача 1 страхового відшкодування у розмірі 24990 грн. 00 коп. підлягає припиненню на підставі п.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що позивач заявою № б/н від 20.10.2010 відмовився від позову до Відповідача 1 в частині стягнення виплати страхового відшкодування понад встановленого чинним законодавством ліміту в сумі 24900 грн. 00 коп. (51000 грн. 00 коп. шкоди заподіяної майну позивача по двом одиницям транспортних засобів, кожен з яких зареєстровано в органах ДАІ, як самостійна транспортна одиниця, а саме: автомобіль Magnum», державний номер НОМЕР_3 та напівпричеп » державний номер НОМЕР_2 за мінусом франшизи в розмірі 1020 грн. 00 коп.), і що відмова позивача від позову в цій частині не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів. У звязку з цим, суд приймає відмову позивача від позову в частині стягнення з Відповідача 1 24900 грн. 00 коп. та припиняє провадження у справі в цій частині на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 2550 грн. 00 коп. моральної шкоди задоволенню не підлягають виходячи з наступного:

Позивач Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 зазначає, що внаслідок виниклої дорожньо-транспортної пригоди від 13.10.2009, вона отримала психо-емоційний стрес та моральні страждання, оскільки автотранспортні засоби, які являються безпосередньо засобами для здійснення її підприємницької діяльності були пошкодженні, а відповідачем 1 не були виконані зобовязання по сплаті страхового відшкодування в установленні строки.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду встановлені ст. 22 Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно п. 22.3 якої потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів.

Звертаючись з вимогою про відшкодування моральної шкоди позивач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про перенесення ним фізичного болю та страждання, у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя та про перенесення душевних страждань, у звязку з протиправною поведінкою щодо нього самого, членів його сімї чи близьких родичів.

Враховуючи ту обставину, що позивач не надав суду доказів заподіяння (наявності) моральної шкоди, зазначені позовні вимоги в розмірі 2550 грн. 00 коп. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з Відповідача 2 збитки, що складаються із витрат на проведення експертних послуг у сумі 3441 грн. 00 коп. та витрат за буксировку транспортних засобів в сумі 1200 грн. 00 коп.

Відповідно до висновку № 099-1/09 від 09.11.2009 Черкаського регіонального відділення Всеукраїнської громадської організації «Союз експертів України»судового експерта-автотоварознавця, оцінювача ОСОБА_4, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля enault Magnum», державний номер НОМЕР_3, внаслідок пошкодження при ДТП склала 160992 грн. 00 коп.

Відповідно до висновку № 099-2/09 від 09.11.2009 Черкаського регіонального відділення Всеукраїнської громадської організації «Союз експертів України»судового експерта-автотоварознавця, оцінювача ОСОБА_4, вартість матеріального збитку, завданого власнику напівпричепа «Trouillet»державний номер НОМЕР_2 внаслідок пошкодження при ДТП склала 42025 грн. 30 коп.

Позивачем на підставі актів приймання-передачі робіт з проведення експертного автотоварознавчого дослідження від 10.11.2009, квитанціями № № 229002, 229003 від 10.11.2009 було сплачено експерту СПД ОСОБА_4 суму в розмірах 2 520 грн. 00 коп. та 921 грн. 00 коп. за проведення автотоварознавчого дослідження вищезазначених транспортних засобів.

Відповідно до акту № 63 виконаних робіт від 14.10.2009 вбачається, що Перевізник ОСОБА_5 на замовлення ОСОБА_1 виконав роботу щодо надання транспортних послуг, а саме буксировки автомобіля Magnum»та напівпричепа ouillet»державний номер НОМЕР_2. За надані послуги позивач сплатила Перевізнику кошти в розмірі 1200 грн. 00 коп., що підтверджується податковою накладною № 61 від 14.10.2009.

Але, як зясувалося під час розгляду справи, що 14.01.2010 між Відповідачем 2 та позивачем з метою врегулювання питання по відшкодуванню шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди було укладено договір купівлі-продажу № 13 Ри.

Умовами вищезазначеного договору сторонами встановлено, що Відповідач 2 викуповує у позивача пошкоджений автомобіль Magnum», державний номер НОМЕР_3 разом з напівпричепом » державний номер НОМЕР_2 за 170000 грн. 00 коп., а позивач в свою чергу після виконаних Відповідачем 2 зобовязань відмовляється від інших вимог та претензій (в тому числі упущеної вигоди від простою).

Як вбачається із матеріалів справи, Відповідачем 2 повністю виконанні взяті на себе зобовязання відповідно до укладеного договору купівлі-продажу № 13 Ри, що підтверджується платіжними дорученнями: № 1156 від 25.02.2010 на суму 50000 грн. 00 коп., № 1322 від 01.03.2010 на суму 50000 грн. 00 коп., № 3668 від 08.06.2010 на суму 70936 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1)Втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2)Доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Оскільки умовами вищезазначеному договору купівлі-продажу № 13 Ри від 14.01.2010 визначено, що позивач після виконаних Відповідачем 2 зобовязань відмовляється від інших вимог та претензій (в тому числі упущеної вигоди від простою), а Відповідачем 2 повністю виконанні взяті на себе зобовязання, за таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача 2 збитків в розмірі 4641 грн. 00 коп. необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при відмові у позові, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

Але, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в частині позовних вимог щодо стягнення з Відповідача-1 - 24990 грн. 00 коп. страхового відшкодування покладаються на відповідача, оскільки зазначена сума погашена 28.09.2010, після звернення позивача до суду з даним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, п. 1-1, п.4 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі № 59/13 в частині виплати з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» - відшкодування у розмірі 24990 грн. 00 коп. на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

2. Припинити провадження у справі № 59/13 в частині виплати з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» - відшкодування у розмірі 24990 грн. 00 коп. на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

3. В решті позовних вимог до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт»- відмовити.

4. В частині позовних вимог до Відкритого акціонерного товариства Холдингова компанія «Автокраз»- відмовити.

5. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт»(04073, м. Київ, провулок Балтійський, 20; ЄДРПОУ 22229921) на користь Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (18015, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_4) 249 (двісті сорок девять) грн. 90 коп. - державного мита та 103 (сто три) грн. 16 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Івченко А.М.

Дата підписання рішення: 16.11.2010