Рішення № 12385295, 02.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/44002.11.10 За позовомдочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування»

додочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

простягнення 68651,35 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:представник Коршунов М.В. (довіреність №2-222д від 21.06.2010 року)

від відповідача:представник Тютюнник С.В. (довіреність №91/10 від 28.12.2009 року) ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування»звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»заборгованості за договором №06/08-895 від 22.09.2008 року в розмірі 68651,35 грн. (у тому числі 59578,39 грн. основного боргу; 5 969,26 грн. пені; 2222,27 грн. інфляційних втрат; 881,43 грн. трьох процентів річних).

Позов обґрунтований тим, що Відповідач вчасно не розрахувався за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2010 року порушено провадження у справі №23/440 та призначено її розгляд на 21.09.2010 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Представник Позивача у судовому засіданні 19.10.2010 року надав суду заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути із Відповідача пеню у розмірі 4085,61, інфляційні втрати у розмірі 2091,20 грн. та три проценти річних у розмірі 719,84 грн. нараховані за період з 25.05.2010 року по 18.10.2010 року, решту позовних вимог просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Початок розгляду справи по суті співпадає з початком розгляду безпосередньо позовних вимог, тобто після відкриття судового засідання, роз'яснення сторонам їх прав та обов'язків, з'ясування наявності відводів складу суду, розгляду інших клопотань та заяв (про відкладення розгляду справи, залучення інших осіб до участі у справі, витребування додаткових доказів тощо).

Позивач подав заяву про зміну позовних вимог після початку розгляду справи по суті. З огляду на викладене, суд залишає заяву Позивача без розгляду.

Представник Відповідача надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечував та просив застосувати правові наслідки спливу строку позовної давності щодо стягнення заборгованості за договором перевезення. Окрім того, представник Відповідача заявив клопотання про припинення провадження у справі у зв’язку із тим, що Господарським судом міста Києва винесено рішення по справі №42/239 від 12.05.2009 року яким задоволено вимоги Позивача про той же предмет і з тих же підстав. Рішення Господарського суду міста Києва залишено без змін постановами Київського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України.

Суд відмовив у заявленому клопотанні Відповідача про припинення провадження у справі, оскільки справи №42/239 та №23/440 не пов’язані предметом звернення до суду.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 03.11.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем було укладено договір про надання послуг по транспортуванню природного газу №06/08-895 від 22.09.2008 року, відповідно до якого Позивач зобов'язався здійснювати транспортування природного газу, а Відповідач –оплатити надані послуги.

Відповідно до частини першої статті 306 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Пунктом 5.2 договору №06/08-895 від 22.09.2008 року сторони погодили, що оплата послуг по транспортуванню газу за січень-серпень 2008 року здійснюється протягом 30 днів з моменту підписання відповідних актів надання послуг, згідно до встановлених пунктом 4.1 договору та протоколів №1 та №2 від 22.09.2008 року тарифів.

Відповідно до актів прийому-передачі за січень-лютий 2008 року, які були підписані сторонами 30 листопада 2009 року, Позивач надав Відповідачу послуги з транспортування природного газу у обсязі 3521,181 тис. куб. м. на суму 59578,38 гривень. Згідно пояснень Позивача, зазначені акти були складені у процесі коригування обсягів природного газу поставлених Відповідачем та спожитих відкритим акціонерним товариством «Харківгаз». Відповідач не заперечував щодо факту надання послуг та об’ємів транспортування газу. Таким чином, у строк до 31.12.2009 року Відповідач мав розрахуватись із Позивачем.

Господарським судом міста Києва розглядалась справа №42/239 від 12.05.2009 року. З матеріалів справи №42/239 вбачається, що предметом звернення до суду була, зокрема, вимога про стягнення заборгованості за транспортування природного газу за договором №06/08-895 від 22.09.2008 року у період з січня по лютий 2008 року на підставі актів №1 та №2. Згідно акту №1 за січень 2008 року Позивачем було надано послуги з транспортування в обсязі 68801 м3 на суму 528,39 грн., відповідно до акту №2 за лютий 2008 року надано послуги по транспортуванню газу в обсязі 57 224 м3 на суму 439,48 гривень.

Предметом розгляду справи №23/440 є стягнення заборгованості за січень 2008 року у розмірі 29137,36 грн. в обсязі 1722,066 тис. куб. м. та за лютий 2008 року у розмірі 30441,03 грн. в обсязі 1799,115 тис. куб. м. на підставі актів підписаних 30.11.2009 року. Таким чином, справи №42/239 та №23/440 не пов’язані предметом звернення до суду.

Матеріали справи свідчать, що Позивач 12.05.2010 року надіслав на адресу Відповідача вимогу про оплату наданих послуг. Відповідно до листа №31/10-6130 від 18.06.2010 року Відповідач, посилаючись на пропуск Позивачем строку позовної давності відмовився оплатити надані послуги.

Згідно відзову на позовну заяву, Відповідач на підставі статті 315 Господарського кодексу України просив застосувати до вимог Позивача правові наслідки спливу строку позовної давності.

Частиною першою статті 223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено Господарським кодексом України. Пунктом 5 статті 315 Господарського кодексу України встановлено, що для пред'явлення перевізником до вантажовідправника та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позивач про відмову виконати зобов’язання за договором №06/08-895 від 22.09.2008 року щодо оплати за надані послуги дізнався 18.06.2010 року. Таким чином, позов до Відповідача заявлено в межах строку позовної давності, передбаченого пунктом 5 статті 315 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено що, коли у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 10.1 договору №06/08-895 від 22.09.2008 року сторони погодили, що строк дії договору в частині транспортування газу діє до 31.12.2008 року, а в частині розрахунків за договором до 31.03.2009 року.

Відповідно до частини сьомої статті 180 Господарського кодексу України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Судом встановлено, що Відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання, послуги з транспортування газу за січень-лютий 2008 року не оплатив, таким чином, вимога про стягнення 59578,38 грн. підлягає задоволенню.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталось не з його вини.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пунктом 6.2 договору №06/08-895 від 22.09.2008 року у разі порушення строків оплати за надані послуги, Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд встановив, що позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню у розмірі заявленому Позивачем за період з 01 січня по 29 червня 2010 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань, суд встановив, що до стягнення підлягає 1966,09 гривень.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІ

01.01.2010 - 29.06.201059578.391.0331966.09 Перевіривши розрахунок Позивача, суд встановив, що позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних підлягають задоволенню у розмірі заявленому Позивачем за період з 01 січня по 29 червня 2010 року.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; ідентифікаційний код 31301827) на користь дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28; ідентифікаційний код 30019775) 59578,39 грн. (п’ятдесят дев’ять тисяч п’ятсот сімдесят вісім гривень 39 копійок) основного боргу; 5 969,26 грн. (п’ять тисяч дев’ятсот шістдесят дев’ять гривень 26 копійок) пені; 1966,09 грн. (одну тисячу дев’ятсот шістдесят шість гривень 09 копійок) інфляційних втрат; 881,43 грн. (вісімсот вісімдесят одну гривню 43 копійки) трьох процентів річних; 683,95 грн. (шістсот вісімдесят три гривні 95 копійок) державного мита та 235,12 грн. (двісті тридцять п’ять гривень 12 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Повне рішення складено: 04.11.2010 року.