Рішення № 12385230, 25.10.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.10 Справа № 16/205/10

За позовом приватного підприємства “Приморськ-Теплоенергія” (72100, м.Приморськ Запорізької області, вул.Єчина, 4, код ЄДРПОУ 31638098)

до відповідача – відділу освіти Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області (72400, смт Приазовське Запорізької області, вул.Леніна, 25, код ЄДРПОУ 02136086)

про стягнення 153990,39 грн. збитків та 468,00 грн. витрат

Суддя Ніколаєнко Р.А.

          Представники учасників:

від позивача - Крамаренко А.А.(дов.№1 від 07.08.2010)

від відповідача - Четвертаков Р.В. (дов.№372 від 22.09.2009)

СУТЬ СПОРУ:

          ПП “Приморськ-Теплоенергія” заявлено позов про стягнення з відділу освіти Приморської райдержадміністрації на його користь 153990,39 грн. збитків (упущеної вигоди), спричинені внаслідок невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов’язань по договору оренди № 3 від 16.10.2007 та неправомочного позбавлення позивача права користування котельною Нововасилівської РСШ “Гармонія” площею 270 кв.м, розташованою за адресою: Запорізька область, Приморський район, вул.Миру, 1-а, орендованою по договору оренди № 3 індивідуально визначеного майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Приазовського району від 16.10.2007, а також 468,00 грн. додаткових витрат з проведення розрахунку ринкової вартості збитків (упущеної вигоди) по договору № ОЦ-158 від 01.07.2010, укладеним позивачем з Запорізькою торгово-промисловою палатою.

          Ухвалою господарського суду від 09.08.2010 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 16/205/10 з призначенням судового засідання на 26.08.2010. Ухвалою від 26.08.2010 розгляд справи відкладався до 03.09.2010. Ухвалою від 03.09.2010 за клопотанням відповідача, погодженого позивачем, процесуальний строк вирішення спору продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено до 25.10.2010. В засіданні 25.10.2010 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

          Позивач підтримав заявлені вимоги, які обґрунтував положеннями 610, 611, 614 Цивільного кодексу України, ст.ст.218, 224, 225, 226 Господарського кодексу України. Пояснив, що 16.10.2007 між відділом освіти Приазовської РДА та ПП “Приморськ-Теплоенергія” був укладений договір № 3 оренди котельної Нововасилівської школи “Гармонія” терміном дії на 15 років. Договір не був нотаріально посвідчений з вини орендодавця, що спричинило звернення ПП “Приморськ-Теплоенергія” до господарського суду. Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.02.2010 у справі № 7/13/10, підтриманим апеляційною інстанцією, договір № 3 від 16.10.2007 визнаний дійсним. Проте 07.07.2009 з ініціативи посадових осіб відділу освіти Приазовської РДА котельну було опечатано. Внаслідок таких дій позивача, невиконання ним договірних зобов’язань та неправомірного фактичного “виселення” ПП “Приморськ-Теплоенергія” було позбавлено можливості використовувати орендоване майно та отримувати прибуток, чим, як наслідок, спричинено завдання збитків у вигляді упущеної вигоди. З метою визначення ринкової вартості позивач звернувся до суб’єкта оціночної діяльності –Запорізької торгово-промислової палати для проведення незалежної оцінки. Згідно з укладеним договором № ОЦ-158 від 01.07.2010 Запорізькою торгово-промисловою палатою було виконано розрахунок ринкової вартості збитків (упущеної вигоди), які зазнало ПП “Приморськ-Теплоенергія” внаслідок неправомірного позбавлення орендатора права користування котельною. Згідно з розрахунком станом на 01.07.2010 ринкова вартість збитків дорівнює 153990,39 грн.: упущена вигода (неодержаний доход) від виробничої діяльності –128601,75 грн., упущена вигода (проценти по депозиту) від розміщення неодержаного доходу на депозит – 2726,89 грн., збитки, які понесло ПП “Приморськ-Теплоенергія” для підготовки котельної школи до опалювального сезону –22661,75 грн. Позивач просить стягнути з відповідача ці суми, а також суму вартості послуг Запорізької торгово-промислової палати в розмірі 468,00 грн., сплачену позивачем за договором № ОЦ-158 від 01.07.2010, позов задовольнити.

          Відповідач проти позову заперечив. Підтвердив, що дійсно 16.10.2007 відділом освіти Приазовської РДА укладався договір оренди № 3 з позивачем, за яким в оренду було передано котельню Нововасилівської школи “Гармонія”, 23.10.2007 сторонами було укладено договір на відпуск теплової енергії № 2, згідно з яким позивач надавав послуги з теплопостачання до кінця опалювального періоду 2007-2008 років.           Але листом від 06.07.2009 № 55 позивач повідомив відділ освіти про розірвання договору на теплопостачання в односторонньому порядку. Після того було проведено конкурс з продажу права оренди майна котельної, переможцем у якому стало ПП “Будмонтаж плюс”, з яким було укладено договір оренди № 2/9 від 25.09.2009, а потім договір про надання теплової енергії № 18 від 03.11.2009. При цьому, наголосив відповідач, на момент укладення договору оренди № 2/9 з ПП “Будмонтаж плюс” договір оренди № 3 з позивачем не потребував розірвання в зв’язку з тим, що він не був нотаріально посвідчений, а тому –нікчемним в силу ч.2 ст.215 та ч.2 ст.220 Цивільного кодексу України, а дійсним договір оренди № 3 був визнаний за судовим рішенням вже після набрання чинності договором № 2/9, укладеним з ПП “Будмонтаж плюс”. Відповідач вважає доводи позивача необґрунтованими, оскільки в основі розрахунку втраченої вигоди покладено договір на відпуск теплової енергії № 2 від 23.10.2007, від якого відповідач відмовився в односторонньому порядку, просить в позові відмовити.

          Вивчивши матеріали справи та вислухавши представників сторін, суд не знайшов підстав для задоволення позову з огляду на таке.

          Встановлено, що 16.10.2007 між відділом освіти Приазовської РДА та ПП “Приморськ-Теплоенергія” було укладено договір № 3 оренди індивідуально визначеного майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Приазовського району (далі –Договір оренди № 3), за яким відділ освіти –орендодавець передав, а ПП “Приморськ-Теплоенергія” –орендар прийняв в строкове платне користування комунальне окреме індивідуально визначене майно –котельню Нововасилівської РСШ “Гармонія”, що розміщене по вул.Миру в смт Нововасилівка Приазовського району Запорізької області з метою опалення школи.

          23.10.2007 між ПП “Приморськ-Теплоенергія”, як енергопостачальною організацією, та відділом освіти Приазовської РДА, як споживачем, було укладено договір № 2 на відпуск теплової енергії , за яким позивач зобов’язався відпускати теплову енергію по об’єктах відділу освіти, а останній зобов’язався оплачувати вартість отриманої енергії за встановленими тарифами та у строки, передбачені цим договором.

          Пунктом 10.4 договору № 2 на відпуск теплової енергії строк дії договору встановлено з моменту підписання до 01.01.2011, а пунктом 8.4 встановлено, що у випадку наявності заборгованості споживача більш як два місяці енергопостачальна організація має право в односторонньому порядку розірвати договір.

          За приписами ст.188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

          З приведеного змісту п.10.4 договору № 2 на відпуск теплової енергії слідує, що сторони передбачили можливість розірвання цього договору в односторонньому порядку теплопостачальником, що не суперечить законодавству.

          Листом за вих.№ 55 від 06.07.2009, того ж дня отриманим відділом освіти Приазовської РДА, ПП “Приморськ-Теплоенергія” повідомило відділ освіти про одностороннє розірвання договору на теплопостачання по об’єктах відділу освіти.

          Таким чином договір на відпуск теплової енергії згідно з його умовами було розірвано ПП “Приморськ-Теплоенергія” в односторонньому порядку.

Після того відділом освіти Приазовської РДА було оголошено конкурс з продажу права оренди котельної Нововасилівської РСШ “Гармонія” шляхом офіційної публікації про дату та умови його проведення в районній газеті “Приазовская Новь” від 08.08.2009 № 61.

25.09.2009 за результатами конкурсу було укладено договір оренди індивідуально визначеного майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Приазовського району з переможцем конкурсу - ПП “Будмонтаж плюс”, за яким в оренду останньому було передано котельню Нововасилівської РСШ “Гармонія” –майно, яке до того орендувало ПП “Приморськ-Теплоенергія”.

          Зі змісту позову слідує, що позивач заявляє майнові вимоги до відповідача в розмірі 153990,39 грн. як відшкодування збитків у вигляді неодержаних доходів від виробничої діяльності, настання яких пов’язує з винними діями відповідача, що виразилися у ненаданні доступу до орендованого приміщення для здійснення такої діяльності

           Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб’єктом або суб’єкту господарювання.

           Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України (ГК України) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Тобто, притягнення до господарсько-правової відповідальності можливе лише за наявності передбачених законом умов. Іх сукупність утворює склад господарського правопорушення, який є підставою господарсько-правової відповідальності. Зокрема склад господарського правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, включає: 1) протиправну поведінку суб'єкта господарювання; 2) наявність шкідливих наслідків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою правопорушника і шкодою; 4) вину правопорушника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад господарського правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов’язань, оскільки, в даному випадку, його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Відповідно до ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Ч.1 ст.225 ГК України визначає, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

-          вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; -          додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною; -          неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; -          матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Аналогічна норма права міститься в статті 22 Цивільного кодексу України. Відшкодування збитків - це міра відповідальності за правопорушення в сфері господарювання, тому її застосування можливе за наявності підстави відповідальності, передбаченої законом. Особа, яка вимагає відшкодування збитків, повинна довести факт порушення господарського зобов'язання контрагентом, наявність і розмір понесених ним збитків, причинний зв’язок між правопорушенням і збитками. Відповідно до ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ч.1 ст.33, ст.34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Встановлено, що рішенням господарського суду Запорізької області від 11.02.2010 у справі № 7/13/10 за позовом ПП “Приморськ-Теплоенергія” до відділу освіти Приморської РДА, підтриманим постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.05.2010, а відтак набравшим законної сили, Договір оренди № 3 між ПП “Приморськ-Теплоенергія” та відділом освіти Приморської РДА визнано дійсним.

Саме на цю обставину спирається позивач, обґрунтовуючи свої твердження про вину відповідача та протиправність у його діях, виражених у закритті доступу до орендованої за Договором № 3 котельної.

Однак, це не можна визнати підставним.

Строк дії Договору оренди № 3, що укладався відділом освіти Приазовської РДА з позивачем, визначено у 15 років –з 24.10.2007 до 23.10.2022.

          Згідно з ч.4 ст.203 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

          Згідно з ч.1 ст.209 ЦКУ правочин, вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

          За вимогами ст.793 ЦКУ договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається в письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

          За вимогами ст.794 ЦКУ договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше трьох років, підлягає державній реєстрації.

          Договір оренди № 3 нотаріально посвідчений не був.

          Згідно ч.1 ст.220 ЦКУ у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

          За приписами ч.2 ст.215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

          Відповідно до ч.2 ст.220 ЦКУ якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. В цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Договір оренди № 3 був визнаний дійсним, як зазначалося вище, за судовим рішенням від 11.02.2010, яке набрало законної сили 26.05.2010 (після апеляційного перегляду), тобто на момент виникнення спірних подій Договір оренди № 3 мав розцінюватися як нікчемний, але ж оцінку існуючих на той час обставин не можна пов’язувати та ставити в залежність від тих обставин, які можуть, але не обов’язково, настати у майбутньому.

Тому слід визнати доречними доводи відповідача про те, що перед укладенням договору оренди з іншим орендарем –ПП “Будмонтаж плюс” питання про розірвання Договору оренди № 3 ним не ставилося в зв’язку з приходом до висновку щодо нікчемності Договору № 3.

Крім того, слід звернути увагу й на те, що ініціювання проведення конкурсу, за результатами якого було укладено договір оренди з ПП “Будмонтаж плюс”, спричинено одностороннім розірванням позивачем Договору на теплопостачання.

Результати конкурсу будь-ким, у тому числі і позивачем, не оспорювалися.

Також матеріалами справи підтверджується, що спірним подіям у вигляді опечатування позивачем 07.07.2009 приміщення котельної та припиненні доступу до неї відповідача передувала одностороння відмова відповідача від договору на теплопостачання шляхом вручення відповідачу листа-повідомлення № 55 від 06.07.2009.

Але ж договори оренди котельної Нововасилівської РСШ “Гармонія” відділом освіти Приазовської РДА укладаються саме з метою отримання послуг з теплопостачання та опалення школи.

Тому відповідач цілком обґрунтовано після відмови позивача від договору на теплопостачання вжив заходів до забезпечення необхідних потреб об’єкту соціальної інфраструктури шляхом оголошення конкурсу на право продажу права оренди з метою укладення договору оренди та договору на теплопостачання.

На обґрунтування суми понесених збитків позивач представив звіт про незалежну оцінку від 01.07.2010, складений Запорізькою торгово-промисловою палатою (сертифікат суб’єкта оціночної діяльності № 7183/08 від 06.06.2008) на замовлення позивача.

Зміст звіту свідчить про те, що суб’єктом оціночної діяльності розраховано суму збитків в розмірі 153990,39 грн., які зазнав позивач внаслідок нездійснення виробничої діяльності з теплопостачання в котельній школи “Гармонія” в період з 07.07.2009 по 01.07.2010, та які складаються з наступних сум: упущена вигода (неодержаний доход) від виробничої діяльності –128601,75 грн., упущена вигода (проценти по депозиту) від розміщення неодержаного доходу на депозит – 2726,89 грн., збитки, які понесло ПП “Приморськ-Теплоенергія” для підготовки котельної школи до опалювального сезону –22661,75 грн.

Тобто періоду розрахунку, знов таки, передує факт односторонньої відмови позивача від договору на теплопостачання, а тому заявлення до стягнення таких сум є хибним. Підстави для надання позивачем відповідачу послуг з теплопостачання у період, за який здійснено розрахунок, були відсутніми.

Заявлення до стягнення з відповідача 468,00 грн. додаткових витрат за проведення розрахунку ринкової вартості збитків, понесених позивачем згідно з договором № ОЦ-158 від 01.07.2010, укладеним з Запорізькою торгово-промисловою палатою, є безпідставним, оскільки укладення зазначеного договору є виключно волевиявленням позивача щодо отримання бажаних послуг, що будь-яким чином не залежить від відповідача.

Договір № ОЦ-158 від 01.07.2010 знаходиться в полі правовідносин позивача з Запорізькою торгово-промисловою палатою та поза межами правовідносин, що існували між сторонами.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

В позові відмовити.

Суддя Р.Ніколаєнко

          Рішення оформлено та підписано 01.11.2010